справа № 2а-9071/09/0470                                                                                  категорія статобліку-2.30

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 грудня 2009 року                                             м. Дніпропетровськ

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді –                                                                Юхно І.В.

при секретарі –                                                              Чупіній О.В.

за участю представника позивача –                                       ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом  ОСОБА_2

до  Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради

про  зобов’язання вчинити певні дії, –

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради про визнання відмови Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації Дніпропетровської обласної ради № 12235 від 08.09.2008р. стосовно проведення державної реєстрації права власності на об’єкт нерухомого майна -  АДРЕСА_1 за  ОСОБА_2 – незаконною та зобов’язання Комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради провести державну реєстрацію права власності на вищезазначений об’єкт нерухомого майна за ОСОБА_2.

21.12.2009р. представником позивача були уточнені позовні вимоги шляхом викладення в наступній редакції: визнати відмову Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації Дніпропетровської обласної ради № 12235 від 08.09.2008р. стосовно проведення державної реєстрації права власності на об’єкт нерухомого майна -  житловий АДРЕСА_1 за  ОСОБА_2 – незаконною; зобов’язати Комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради здійснити реєстрацію права власності на об’єкт нерухомого майна -  житловий АДРЕСА_1 за  ОСОБА_2 (а.с. 61-62). Уточнені позовні вимоги були прийняті судом.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування позовних вимог представником позивача було вказано, що Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30 серпня 2007 року за ОСОБА_2  було визнано право власності на житловий АДРЕСА_1 . Рішення не оскаржувалося та набрало законної сили.  25.01.2008 року Виконком Жовтневої районної у місті Дніпропетровську ради своїм рішенням за № 60 затвердив Акт державної комісії від 19.11.07 про готовність до експлуатації вищезазначеного житлового будинку. Позивач звернувся до КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради із заявою про реєстрацію права власності на вказаний об’єкт нерухомого майна відповідно до зазначених рішень суду та Виконкому Жовтневої районної у місті Дніпропетровську ради , однак, відповідач відмовив у реєстрації за ними права власності на вказаний об’єкт нерухомого майна, посилаючись на те, що заявлене право не є таким, що підлягає реєстрації відповідно до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. № 7/5, а саме – подані документи не дають змогу встановити   відповідність   заявлених    прав    і   доданих   документів   вимогам законодавства. Позивач вважає відмову Відповідача в реєстрації права власності такою, що суперечить діючому порядку реєстрації прав власності на нерухоме майно.

Представник відповідача - Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином відповідно до вимог ч. 8 ст. 35 КАС України, що підтверджується відміткою про отримання судової повістки від 14.12.2009р. (а.с. 60).

За даних обставин та відповідно до вимог ст. 128 КАС України суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній доказами без участі відповідача.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши  пояснення представника позивача, дослідивши подані до суду докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи, суд встановив наступне.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30 серпня 2007 року по справі №2-1574/07 за позовом ОСОБА_2  до Виконкому   Жовтневої   районної   у   м. Дніпропетровську ради було визнано за ОСОБА_2  право власності на житловий АДРЕСА_1 (а.с. 13-14).

На виконання даного рішення суду Виконавчим комітетом Жовтневої у м. Дніпропетровську ради рішенням № 60 від 25.01.2008р., було затверджено Акт державної комісії від 19.11.07 про готовність до експлуатації вищезазначеного житлового будинку та введено в експлуатацію об’єкт нерухомого майна (а.с. 9-12).

Порядок проведення державної реєстрації права власності передбачений Законом України “Про  державну реєстрації речових прав на  нерухоме майна та їх обмежень”.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України “Про  державну реєстрації речових прав на  нерухоме майна та їх обмежень” державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 4 вказаного Закону передбачено, що право власності на нерухоме майно підлягає обов'язковій державній реєстрації.

Як вбачається із ч. 1 ст. 17 Закону України “Про  державну реєстрації речових прав на  нерухоме майна та їх обмежень” державна реєстрація прав проводиться у чітко встановленому порядку, а саме:  облік заяви про державну реєстрацію речових прав; прийняття і перевірка документів, поданих для державної реєстрації речових прав; установлення відсутності підстав для відмови в державній реєстрації речових прав;   державна реєстрація речових прав або відмова в такій реєстрації прав та внесення даних до Державного реєстру прав; присвоєння кадастрового номера об'єкту нерухомого майна; видача документів, що підтверджують зареєстроване речове право.

 У ч. 4 ст. 18 Закону зазначено, що  для державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно до місцевого органу державної реєстрації прав разом із заявою про державну реєстрацію прав подаються документи про правочини щодо такого об'єкту нерухомого майна та їх копії або інші документи, що свідчать про встановлення, зміну чи припинення речового права.

 Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України “Про  державну реєстрації речових прав на  нерухоме майна та їх обмежень” однією із підстав для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, є рішення суду стосовно речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, що набрали законної сили.

Згідно з Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України  18 лютого 2002 р. за N 157/6445, державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють підприємства бюро технічної інвентаризації (далі — БТІ) у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць (п.1.3).

Для реєстрації виникнення, існування, припинення прав власності на нерухоме майно та оформлення прав власності на нерухоме майно до БТІ разом із заявою про реєстрацію прав власності подаються правовстановлювальні документи (додаток 1), їх копії (нотаріально засвідчені), а також інші документи, що визначені цим Положенням (п. 2.1.).

Відповідно до Переліку правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об’єкти нерухомого майна згідно Додатку до пункту 2.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно одним з документів на підставі якого здійснюється реєстрація права власності є рішення судів про визнання права власності на об’єкти нерухомого майна (п.10 Переліку).

Реєстрація прав власності проводиться після технічної інвентаризації обєкта, права щодо якого підлягають реєстрації (п. 3.6.)

 Враховуючи всі вищезазначені положення законодавства позивачем до Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної   ради було подано заяву на реєстрацію права власності разом із правовстановлюючими документами (рішеннями суду та Виконкому   Жовтневої   районної   у   м. Дніпропетровську ради) та усіма іншими документами.

Однак, відповідач, розглянувши надані документи, відмовив в реєстрації права  власності на вказаний об'єкт нерухомого майна (лист № 12235 від 08.09.2008р. ), зазначивши в якості його правового обґрунтування п. 3.3 Тимчасового положення із посиланням на те, що заявлене право не є таким, що підлягає реєстрації відповідно до цього Положення, а саме: подані документи не відповідають вимогам, установленим цим Положенням та іншими актами чинного законодавства України, або не дають   змоги   установити   відповідність   заявлених   прав   і   поданих  документів   вимогам законодавства.

В обґрунтування зазначених у відмові доводів відповідач  вказав на те, що  під  час  ознайомлення  з  поданими  позивачем  документами відповідач   встановив,   що   домоволодіння побудовано в 1951р. родичами позивачки та право власності на вищезазначене домоволодіння не було зареєстроване (первинне), а земельна ділянка, на якій розміщене нерухоме майно, знаходилась у користуванні іншого власника. Таким чином, не є зрозумілим ким саме з родичів побудоване вищевказане домоволодіння, а якщо вказане домоволодіння є спадковим майном після смерті власника, якому виділялась земельна ділянка, згідно рішення виконкому, то з тексту рішення суду не значиться коло спадкоємців чи їх відсутність, а також відсутні дані щодо встановлення факту його смерті (а.с. 7-8).

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30 серпня 2007 року по справі №2-1574/07  набрало законної сили 11.09.2008р. (а.с. 14).

Даними рішеннями за ОСОБА_2 було визнано право власності на житловий будинок розташований в АДРЕСА_1 та зобов’язано виконавчий комітет Жовтневої у м. Дніпропетровську ради ввести житловий будинок розташований АДРЕСА_1 в експлуатацію, згідно з діючим законодавством (а.с.14).

На виконання Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30 серпня 2007 року по справі №2-1574/07 вищевказаний об’єкт нерухомого майна було введено в експлуатацію, що підтверджується Актом Державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом житлового будинку садибного типу від 19.11.2007р., затвердженого Рішенням Виконавчого комітету Жовтневої у м. Дніпропетровську ради № 60 від 25.01.2008р. (а.с. 9-12).

Статтею 124 Конституції України передбачено, що судові  рішення   ухвалюються  судами  іменем  України  і   є обов'язковими до виконання на всій території України. Зазначена вимога міститься і в ст. 45 Господарського процесуального кодексу України, і  в ст. 11 Закону України «Про судоустрій України».

Реєстратор не наділений повноваженнями надавати оцінку  правомірності та законності рішення суду.

Відповідно до ч.1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

  Таким чином, суд вважає, що відсутня необхідність у дослідженні правомірності вказаних рішень, а тому враховує рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська, як належний доказ у справі та законну підставу для проведення державної реєстрації прав.

Державний реєстратор, відмовляючи у проведенні державної реєстрації, посилався на власні висновки,  робити які, не входить до його компетенції, а саме: самостійно надав оцінку рішенню суду.

Враховуючи вищевказане, відмова державного реєстратора у проведенні державної реєстрації права власності № 12235 від 08.09.2008р. прийнята всупереч законодавству України та без врахування всіх обставин, що мають для цього значення, а тому є неправомірним.

Згідно з ч.1 ст. 2 КАС України  завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім того, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено правомірність відмови в проведенні реєстрації права власності на об’єкт нерухомого майна.

Враховуючи вищевикладене, суд  приходить до висновку про доцільність та обґрунтованість задоволення позову.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст. ст. 2, 9, 11, 71, 86, 128, 160-163, 167, 186, 254 КАС України, суд –

П О С Т А Н О В И В:

    Адміністративний позов ОСОБА_2 до Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації Дніпропетровської обласної ради про зобов’язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати відмову Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації Дніпропетровської обласної ради № 12235 від 08.09.2008р. стосовно проведення державної реєстрації права власності на об’єкт нерухомого майна -  житловий АДРЕСА_1 за  ОСОБА_2 – незаконною.

Зобов’язати Комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради здійснити реєстрацію права власності на об’єкт нерухомого майна -  житловий АДРЕСА_1 за  ОСОБА_2.

Стягнути з місцевого бюджету на користь позивача судові витрати у розмірі 3 (три) грн. 40 коп.

На постанову протягом десяти днів з дня її складення у повному обсязі до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд може бути подано заяву про її апеляційне оскарження, а протягом двадцяти днів після подання заяви – апеляційна скарга на постанову суду.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, у разі її подання протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.

    Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано, а у разі її подання – після закінчення строку на подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не буде скасовано, набирає законної сили після закінчення розгляду справи апеляційним судом.

    Повний текст постанови викладений 28.12.2009р.

Суддя                                                                                   І. В. Юхно