АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 серпня 2018 року м. Чернівці

справа № 715/2275/17

Апеляційний суд Чернівецької області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого Лисака І.Н.,

суддів: Владичан А.І., Яремко В.В.

секретар: Ковальчук Н.О.,

позивач: ОСОБА_1,

відповідач: ОСОБА_2,

при розгляді справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 13 червня 2018 року, ухваленого під головуванням судді Цуренка В.А., повний текст якого складено 13 червня 2018 року, -

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про усунення перешкод в праві користування майном, мотивуючи свої вимоги тим, що згідно рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 27 січня 2017 року позов до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про виділ частки нерухомого майна в натурі задоволено і в рахунок 7/10 часток даного нерухомого майна виділено і визнано право власності за ОСОБА_4, ОСОБА_1 і за ОСОБА_1 право власності на приміщення житлового будинку: - коридори № 1-7, № 1-4, кімнату № 1-3 площею 11,85 кв.м. та кімнати №1-5, №1-6 , гараж літ. «Б», сараї літ. «В», «Е», «З», навіс літ. «И». В тому числі, визнано за позивачем ОСОБА_1 право власності на 1/10 частку від 1/5 частки спадкового майна даного домоволодіння, яке складається з приміщення № 1-3 площею 11,85 кв.м. Право власності на 7/10 часток, в т.ч. на 1/10 частку житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, зареєстровано в реєстрі прав власності на нерухоме майно, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 25 липня 2017 року ОСОБА_2 виділено в натурі 2/5 частини будинковолодіння АДРЕСА_1, а саме: кімнату №1-8 площею 18,75 кв.м., кухню №1-2, коридор №1-1, сараї літ. «Г», «Д».

В додатку до висновку № 778 судової будівельно-технічної експертизи для влаштування кімнат №1-3 і №1-8 необхідно демонтувати перегородку між цими приміщеннями і це необхідно зробити співвласниці 3/10 часток - ОСОБА_2

Провадження №22-ц/794/823/18 Категорія 2/5

Позивач, як співвласник 7/10 часток вище вказаного домоволодіння позбавлений права користування і розпорядження приміщенням площею 11.85 кв.м. з вини матері, відповідачки ОСОБА_2, яка в своїй частині будинку не проживає, демонтувати перегородку між приміщеннями відмовилася, тобто чинить перешкоди у праві користування та розпорядження майном, тому виникла необхідність звернутися до суду з даним позовом.

Просив суд зобов'язати відповідачку ОСОБА_2 усунути перешкоди в праві користування і розпорядження приміщенням №1-3 площею 11,85 кв.м. житлового будинку АДРЕСА_1 шляхом демонтування перегородки між кімнатами № 1-3 та № 1-8.

Рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 13 червня 2018 року в задоволені позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.

Відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_2 не подавала.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, осіб, які беруть участь у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи в межах її обґрунтувань та заявлених в суді першої інстанції вимог, та приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції керуючись ст.367 ЦПК України, переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

На підставі ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.

В силу ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним нормам процесуального права.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив того, що доводи ґрунтуються на припущеннях про створення йому перешкод у користуванні його власністю.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що згідно рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 27 січня 2017 року позов по справі №715/1298/16-ц задоволено (а.с.19-23).

Рішенням Глибоцького районного суду від 25 липня 2017 року позов по справі № 715/1118/17 задоволено (а.с.16-18).

Про те, жодним з цих рішень не зобов'язано ОСОБА_2 за власний рахунок демонтувати спірну перегородку.

Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

У статті 13 Конституції України закріплено, що власність зобов'язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.

Аналогічні положення містяться у статті 319 ЦК України. Власність не тільки надає переваги, а й покладає певні обов'язки на власників майна. Це конституційне положення гарантує принцип поєднання інтересів власника, суспільства та інших власників і користувачів об'єктами власності. Власність зобов'язує власника використовувати свою власність не тільки у своїх інтересах, а й поважати інтереси інших людей, всього суспільства. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання та гарантує їм рівність перед законом. Порушення прав власників з боку держави, громадянина чи юридичної особи зумовлює настання відповідних правових наслідків.

Громадяни користуються рівними умовами захисту права власності. Володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлено судом. Власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч ці порушення і не призвели до позбавлення володіння майном, а також вимагати відшкодування завданих цим збитків.

Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Але, здійснюючи свої права, власник зобов'язаний не порушувати права, свободи, гідність та охоронювані законом інтереси громадян, суспільства, не завдавати шкоди навколишньому середовищу, не погіршувати природну якість землі, води, інших об'єктів природи. Під час здійснення своїх прав і виконання обов'язків власник зобов'язаний додержуватись моральних засад суспільства.

У статті 391 ЦК України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

З роз'яснень, які містяться у пункті 33 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 05 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», слідує, що застосовуючи положення статті 391 ЦК України, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов'язані із позбавленням права володіння, суд має виходити із такого. Відповідно до положень статей 391, 396 ЦК України позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Такий позов підлягає задоволенню і в тому разі, коли позивач доведе, що є реальна небезпека порушення його права власності чи законного володіння зі сторони відповідача. При цьому суди повинні брати до уваги будь-які фактичні дані, на підставі яких за звичайних умов можна зробити висновок про наявність такої небезпеки.

Аналіз наведених норм права свідчить, що для задоволення позовів про усунення перешкод у користуванні майном необхідна одночасна наявність двох підстав, позивач повинен бути власником майна, щодо якого чиняться перешкоди, та внаслідок дій відповідача порушується право власника на користування своїм майном.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо відмови в задоволенні позову, оскільки судове рішення не може ґрунтуватись на припущеннях, в матеріалах справи відсутні докази вчинення перешкод, а посилання позивача про наявність обов'язку за судовим рішенням за власні кошти влаштовувати демонтаж перегородки є безпідставними.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування судом першої інстанції норм статті 391 ЦК України є необґрунтованими, оскільки саме вказаною нормою права передбачено право власника вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 13 червня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте касаційна скарга на неї може бути подана протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Головуючий - підпис /І.Н. Лисак/

Судді - підписи /А.І. Владичан, В.В. Яремко/