КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 810/718/18 Суддя першої інстанції: ОСОБА_1

ПОСТАНОВА

14 серпня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Бабенка К.А., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Вітаполіс» на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2018 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Вітаполіс» до Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2018 року товариство з обмеженою відповідальністю «Вітаполіс» (далі - Позивач, ТОВ «Вітаполіс») звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (далі - Відповідач, Києво-Святошинська ОДПІ) про:

- визнання незаконним та скасування рішення Києво-Святошинської ОДПІ від 07.07.2017 року №4807/10/10-13-11-02;

- зобов'язання Києво-Святошинської ОДПІ прийняти одержану податкову декларацію з податку на додану вартість за звітний (податковий) період календарний місяць червень 2017 року з додатками та доповненням до неї ТОВ «Вітаполіс» з введенням до інформаційних баз даних ДФС України відомостей з цих поданих Позивачем документів від 07.07.2017 року.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.02.2018 року позовну заяву залишено без руху.

У квітні 2018 року ТОВ «Вітаполіс» до суду першої інстанції подано заяву про роз'яснення ухвали Київського окружного адміністративного суду від 16.02.2018 року про залишення позовної заяви без руху, надавши відповіді на такі питання:

- чому (на підставі якого закону) ОСОБА_1 виявив зайвий формалізм, заблокував доступ Позивачу до суду і вимагає від Позивача надання документу про сплату судового збору, при тому, що не зарахування судового збору до спецфонду Державного бюджету України за законом не має наслідком залишення позову без руху?

- чому і на підставі якого закону суддя Київського окружного адміністративного суду дійшов висновку про те, що Позивачем заявлено дві позовні вимоги немайнового характеру?

- чому (на підставі якого закону) ОСОБА_1 при визначенні кількості позовних вимог, подання яких полягає оплаті судовим збором, не врахував положень постанови Пленуму адміністративного суду касаційної інстанції від 05.02.2016 року №2 та проігнорував критерії вважання «ефективними» засобів судового захисту порушених прав?

- чому (на підставі якого закону) ОСОБА_1 після одержання позовної заяви Позивача не керувався, як суддя, принципом верховенства права, адже до позовної заяви було додано документ про сплату судового збору, і в цій частині позовна заява відповідає вимогам ч. 3 ст. 161 КАС України?

- чому (на підставі якого закону) ОСОБА_1 вважав встановленим розмір документу про сплату судового збору, а також вважав встановленою невідповідність поданого Позивачем суду платіжного доручення №1550 від 07.02.2018 року?

- чому (на підставі якого закону) суддя перевірила не зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України, а повноту сплати такого збору, адже Закон України «Про судовий збір» вимагає від суду перевіряти не повноту зарахування судового збору, а лише факт такого зарахування?

- чому (на підставі якого закону), незважаючи на те, що перший та третій абзац частини третьої статті 6 Закону України «Про судовий збір» визначають правила та практичний приклад оплати судовим збором подання до суду позовних заяв майнового та немайнового характеру, дію розташованого між ними другого абзацу частини третьої цієї статті суддя Київського окружного адміністративного суду поширив на справу №810/718/18 за позовом лише немайнового характеру з кількома позовними вимогами?

- чому (на підставі якого закону) ОСОБА_1 зважився на поведінку, несумісну з Бангалорськими принципами поведінки суддів?

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.04.2018 року у задоволенні заяви про роз'яснення рішення відмовлено. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що викладене в ухвалі від 16.02.2018 року рішення є чітким, зрозумілим, у ньому вказано на недоліки позовної заяви та спосіб і порядок їх усунення із зазначенням суми судового збору, яку необхідно доплатити. Крім того, суд підкреслив, що заява про роз'яснення рішення не містить окремих посилань щодо того, що саме незрозуміло для ТОВ «Вітаполіс», а її подання, на думку суду, пов'язане з необхідністю відтермінування виконання вимог ухвали від 16.02.2018 року.

Не погоджуючись із викладеним в ухвалі рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для продовження розгляду заяви до суду першої інстанції. При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права. Наголошує, що, по-перше, оскаржувана ухвала не містить належного обґрунтування та постановлена без належного розгляду з використанням попередньої редакції КАС України, по-друге, роз'яснення судового рішення повинно було створити умови для продовження строку усунення недоліків позовної заяви, по-третє, даним рішенням порушено право особи на доступ до суду, по-четверте, судове рішення безпідставно прийнято без проведення судового засідання, по-п'яте, відмова у роз'ясненні ухвали унеможливило її виконання Позивачем, по-шосте, судом безпідставно здійснено тлумачення закону замість його застосування, по-сьоме, суддею не враховано постанову Верховного Суду від 16.04.2018 року у справі №826/10288/17, по-восьме, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху судом безпідставно допущене розширене тлумачення положень ст. 169 КАС України, по-дев'яте, суд прийшов до необґрунтованого висновку, що у позовній заяві об'єднано дві позовні вимоги немайнового характеру, по-десяте, судом не було враховано положень постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 05.02.2016 року №2, по-одинадцяте, не було застосовано принцип верховенства права, по-дванадцяте, судом не враховано, що акт про встановлення розміру документу про сплату судового збору не оприлюднений, по-тринадцяте, без належних правових підстав судом поширено на спірні правовідносини абз. 2 ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір», по-чотирнадцяте, поведінкою судді порушено Бангалорські принципи.

Ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2018 року відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 10.07.2018 року, яке у подальшому було знято з розгляду у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді-доповідача та відкладено на 14.08.2018 року.

У межах встановленого ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2018 року строку відзиву на апеляційну скаргу від учасників справи не надійшло.

У судовому засіданні представник Апелянта доводи апеляційної скарги підтримав та просив суд її вимоги задовольнити повністю з викладених у ній підстав.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибув.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника Позивача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, відмовляючи у задоволенні заяви про роз'яснення судового рішення, Київський окружний адміністративний суд виходив з того, що ухвала від 16.02.2018 року про залишення позовної заяви без руху є чітким, зрозумілим рішенням; у ньому вказано на недоліки позовної заяви та спосіб і порядок їх усунення із зазначенням суми судового збору, яку необхідно доплатити. У той час, як зазначив суд, заява про роз'яснення рішення не містить окремих посилань щодо того, що саме незрозуміло для ТОВ «Вітаполіс», а її подання пов'язане з необхідністю відтермінування виконання вимог ухвали від 16.02.2018 року.

З такими висновками суду першої інстанції не можна не погодитися з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз'яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали.

Зі змісту наведеного законодавчого припису випливає, що роз'яснено може бути рішення суду у разі, якщо без такого роз'яснення його тяжко виконати, оскільки має місце значна ймовірність неправильного його виконання внаслідок неясності резолютивної частини рішення. Тобто роз'яснення рішення суду - це засіб виправлення недоліків судового акта, який полягає в усуненні неясності судового акта, викладення рішення суду у більш ясній і зрозумілій формі.

У заяві про роз'яснення рішення зазначається, що саме у резолютивній частині рішення є незрозумілим, в чому полягає незрозумілість рішення, які припускаються варіанти тлумачення рішення, як це впливає на його виконання.

Відтак, очевидним є те, що суд може роз'яснити рішення яке підлягає виконанню.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 254 КАС України подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання.

У розумінні цієї норми необхідність роз'яснення судового рішення виникає тоді, коли воно є нечітким за змістом, неясним і незрозумілим як для осіб, стосовно яких воно ухвалене, так і для тих, які будуть його виконувати. Зі сказаного випливає також, що роз'ясненню підлягає судове рішення, яким суд розв'язав спір по суті, тобто якщо воно впливає на права, обов'язки та інтереси учасників спірних правовідносин. Але не підлягає роз'ясненню те, що прийнято з процесуальних питань, які не стосуються суті спору, що виник між сторонами у справі, а лише вказує на ту чи ту процесуальну дію, прийняту судом у межах наданих йому повноважень.

Наведена правова позиція міститься в ухвалі Верховного Суду України від 10.02.2017 року у справі №810/4033/15.

При цьому, судом апеляційної інстанції враховується, що в якості підстав для роз'яснення рішення Позивач визначає свою незгоду з мотивами та висновками ухвали суду першої інстанції від 16.02.2018 року про залишення позовної заяви без руху, надання оцінки відповідності якої нормам матеріального та процесуального права тим самим судом, що її постановив, не охоплюється правовим регулюванням положень ст. 254 КАС України.

Поряд з цим, судова колегія вважає за необхідне підкреслити, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху судом першої інстанції вказано, що, оскільки в адміністративному позові заявлено дві немайнові вимоги, то судовий збір в силу положень абз. 2 ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» належить сплатити за кожну з них. Водночас, як зазначив суд в ухвалі від 16.02.2018 року, судовий збір було сплачено Позивачем лише за одну позовну вимогу, у зв'язку з чим ТОВ «Вітаполіс» необхідно подати до суду документ про доплату судового збору в сумі 1 762,00 грн. або документ, який підтверджує підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Тобто, в указаній ухвалі зазначено підстави залишення позовної заяви без руху та вказано на спосіб усунення недоліків.

Таким чином, оскільки ухвала Київського окружного адміністративного суду від 16.02.2018 року про залишення без руху позовної заяви ТОВ «Вітаполіс» не належить до судового рішення, яким спір вирішено по суті, є чіткою, зрозумілою та належним чином вмотивованою з посиланням на відповідні норми чинного законодавства України, підстави для задоволення заяви про роз'яснення рішення відсутні, про що вірно зазначив суд першої інстанції. Викладеним, на думку судової колегії, спростовується твердження Позивача про те, що в ухвалі про відмову у роз'ясненні судового рішення відсутнє належне обґрунтування та міститься посилання на попередню реакцію КАС України.

Посилання Апелянта на те, що розгляд заяви про роз'яснення рішення здійснювався судом першої інстанції без проведення судового засідання судовою колегією оцінюється критично, оскільки в силу ч. 3 ст. 254 КАС України вирішення питання про роз'яснення судового рішення у судовому засіданні з повідомленням учасників справи є правом, а не обов'язком суду. Наведеним, поряд з іншим, спростовується аргумент ТОВ «Вітаполіс» про порушення суддею Київського окружного адміністративного суду Бангалорський принципів поведінки судді в частині обмеження особи брати участь у судовому засіданні.

Оцінюючи доводи Апелянта в частині в того, що роз'яснення судового рішення повинно було створити умови для продовження строку усунення недоліків позовної заяви, відмова у роз'ясненні ухвали унеможливило її виконання Позивачем, судом безпідставно здійснено тлумачення закону замість його застосування, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху судом безпідставно допущене розширене тлумачення положень ст. 169 КАС України, суд прийшов до необґрунтованого висновку, що у позовній заяві об'єднано дві позовні вимоги немайнового характеру, судом не було враховано положень постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 05.02.2016 року №2, судом не було застосовано принцип верховенства права, судом не враховано, що акт про встановлення розміру документу про сплату судового збору не оприлюднений, без належних правових підстав судом поширено на спірні правовідносини абз. 2 ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір», суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що останні стосуються порушень, допущених, на переконання ТОВ «Вітаполіс», судом першої інстанції при постановленні ухвали від 16.02.2018 року про залишення позовної заяви без руху. Разом з тим, Апелянтом не враховано, що надання оцінки судовому рішенню, яке не є предметом оскарження, суд апеляційної інстанції не уповноважений процесуальним законом. Вирішення питання про відповідність ухвали про залишення позовної заяви без руху нормам матеріального та процесуального права можливе, за правилами КАС України у редакції, чинній з 15.12.2017 року, у випадку оскарження ухвали про повернення позовної заяви у зв'язку з неусуненням недоліків останньої (у випадку постановлення судом першої інстанції саме такого рішення).

З аналогічних підстав колегією суддів відхиляється посилання ТОВ «Вітаполіс» на неврахування Київським окружним адміністративним судом правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 16.04.2018 року у справі №826/10288/17. Крім того, судова колегія звертає увагу, що дане судове рішення прийнято судом касаційної інстанції через два місяці після постановлення судом першої інстанції ухвали від 16.02.2018 року про залишення позовної заяви без руху.

Крім того, судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 254, 308, 312, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Вітаполіс» на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2018 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Вітаполіс» до Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - залишити без задоволення, а ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає відповідно до ч. 2 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді К.А. Бабенко

О.І. Шурко

Повний текст постанови складено « 14» серпня 2018 року.