Справа № 2-а-222
2009 року
ПОСТАНОВА
іменем України
18 травня 2009 року м. Токмак
Токмацький районний суд Запорізької області
у складі
головуючого: Селіверстова С.М.
при секретарі: Жмурко Ю.В.
розглянувши в відкритому судовому засіданні в приміщені Токмацького районного суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Токмак про визнання неправомірною відмови в перерахунку пенсії, зобов'язання провести перерахунок пенсії
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати неправомірною відмову Управляння Пенсійного фонду України м. Токмак Запорізької області у перерахунку йому пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у відповідності із статтями 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого законом; зобов'язати Управляння Пенсійного фонду України м.Токмак Запорізької області провести перерахунок призначеної їй державної пенсії по інвалідності в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого законом; зобов'язати Управляння Пенсійного фонду України м. Токмак Запорізької області провести перерахунок призначеної їй щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого законом.
Обгрунтовуючи позовні вимоги, в позовній заяві позивачка вказує, що вона є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесений до категорії 1 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є інвалідом ІI групи захворювання, яке пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, у зв'язку з чим їй була призначена пенсія відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а також щомісячна дотадкова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до статті 50 цього ж Закону.
Статтею 54 зазначеного закону передбачено, що в усіх випадках розміри пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по IІ групі інвалідності 8 мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до статті 50 цього ж закону особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, інвалідам ІІ групи у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно зі статтею 28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
З огляду на викладене, в січні 2009 року вона звернулась до відповідача із заявою про перерахунок пенсії та щомісячної додаткової пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого законом.
Відповідач відмовив їй у проведені перерахунку посилаючись на те, що пенсії позивачці виплачуються виходячи з розмірів пенсій, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 16 липня 2008 року № 654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян».
Обгрунтування відповідачем своєї позиції посиланням на постанови Кабінету міністрів України спростовується приписами Конституції України, та Закону України «Про загальнообов'язкове державне страхування», відповідно до яких виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії їх прав і свобод, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно Законами, до приведення законодавства України у відповідність із Законом України «Про загальнообов'язкове державне страхування» закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Виходячи із загальних засад пріоритетності Конституції і законів України над урядовими нормативно-правовими актами, при вирішені данного спору слід керуватися саме приписами статтей 50 та 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобальської катастрофи».
Позивачка ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги пітримала, просила задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи без його участі, а також заперечення проти позову, згідно яких ОСОБА_1 з 21.01.2009 р. призначена пенсія за віком як особі, потерпілій в наслідок аварії на ЧАЕС, яка регулюється Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» та «Про пенсійне забезпечення». Статтею 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що в усіх випадках розміри пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по ІI групі інвалідності 8 мінімальних пенсій за віком. Порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2002 р. № 1 встановлено, що виходячи з розміру 19,91 грн. Проводиться розрахунок підвищень, передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» під час перерахунку пенсії відповідно до Закону україни «Про пенсійне забезпечення» (19,91 х 10 = 199,10 грн.). Відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом і застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, передбачених згідно з цим законом. Позивачка отримує пенсію відповаідно до закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи», тому розмір мінімальної пенсії за віком у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність для розрахунку їй пенсії не застосовується.
Вивчивши матеріали справи, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Позивачка ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесений до категорії 1 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується відповідним посвідченням, виданим Запорізькою обласною державною адміністрацією та вкладкою до посвідчення, також позивач є інвалідом IІ групи захворювання, яке пов'язане з виконанням робіт по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК.
Як підтверджується відповіддю начальника Управління пенсійного фонду України в м. Токмак Запорізької області від 20.02.2009 р., позивачці ОСОБА_1 з 21.01.2009 р. призначена пенсія за віком, як особі, потерпілому в наслідок аварії на ЧАЕС, відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Статтею 54 зазначеного закону передбачено, що в усіх випадках розміри пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по II групі інвалідності 8 мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до статті 50 цього ж закону особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, інвалідам IІ групи у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно зі статтею 28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Як підтверджено копіями відповідного звернення та відповіді на нього, в січні 2009 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою про перерахунок пенсії та щомісячної додаткової пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого законом.
Відповідач відмовив ОСОБА_1 у проведені перерахунку посилаючись на те, що пенсії їй виплачуються виходячи з розмірів пенсій, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 16 липня 2008 року № 654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян».
Відмова відповідача у підвищені позивачці пенсії та щомісячної додаткової пенсії з розрахунку мінімальної пенсії за віком відповідного прожитковому мінімуму для осіб, що втратили працездатність є незаконною з наступних підстав.
Розрахунковою величиною для визначення підвищеня позивачці пенсії та щомісячної додаткової пенсії є розмір мінімальної пенсії за віком.
Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та Законами України основних соціальних гарантій, зокрема пенсій, визначаються Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії».
Відповідно до статей 17 та 19 зазначеного Закону мінімальний розмір пенсії за віком, як основна державна соціальна гарантія, встановлюється виключно законами України.
Абзацем третім частини першої статті другої Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 р. визначено «прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стіпендій, та інших соціальних виплат, вихзодячи з вимог Конституції України та законів України». Порядок призначення та виплати пенсій регламентовано законом України № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». За змістом частини першої статті 28 цього Закону «мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом».
Законом України від 25.03.2005 р. № 2505-IV стаття 28 Закону доповнена частиною третьою, в якій зазначено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацем першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Положення ч.3 ст. 28 Закону № 1058-IV, не є перешкодою для застосування зазначеної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для розрахунку інших пов'язаних із нею пенсій чи доплат, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого ч.1 цієї статті.
В 2006-2008 роках прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність визначався законами України про Державний бюджет на відповідний рік.
Оскільки на час виникнення спірних правовідносин іншими законами, крім Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», не визначались розміри мінімальної пенсії за віком, а Кабінет Міністрів України згідно статі 17, 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» та ч.3 ст. 113 Конституції України не уповноважений встановлювати такі розміри, виходячи із загальних засад пріорітетності законів над підзаконими актами, при визначені розрахункової величини розміру мінімальної пенсії за віком застосування постанов Уряду і незастосування зазначеного Закону України, як акту вищої юридичної сили є неправомірним. При розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених статтями 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи», застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Разом з тим, статус позивачки, як учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесеного до категорії 1 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та як інваліда ІІ групи захворювання, яке пов'язане з виконанням робіт по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, у справі підтверджуються посвідченнями серії А № 009075 виданим Запорізькою обласною державною адміністрацією та вкладкою до посвідчення, довідкою до акту огляду МСЕК.
Крім того, в данному випадку підлягає застосуванню положення ч.1 ст. 100 КАС України в частині застосування річного строку позовної давності.
До суду позивачка звернулась 24.02.2009 року.
Таким чином, з урахуванням положень ч.2 ст. 99, та ч.1 ст. 100 КАС України, суд має можливість задовольнити позовні вимоги про зобов'язання перерахування державної пенсії та щомісячної додаткової пенсії лише в межах встановленного річного строку для звернення до суду – з 24.02.2008 року.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 159, 160-163, 167 КАС України, суд, -
В И Р І Ш И В:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в м. Токмак про визнання неправомірною відмови в перерахунку пенсії, зобов'язання провести перерахунок пенсії - задовольнити частково.
Визнати незаконною викладену у відповіді від 20.02.2009 р. відмову Управління Пенсійного Фонду України в м. Токмак у перерахунку ОСОБА_1 пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у відповідності із статтями 49, 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого законом.
Зобов'язати Управляння Пенсійного фонду України в м. Токмак Запорізької області провести перерахунок призначеної ОСОБА_1 державної пенсії по інвалідності в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого законом, починаючи з 24 лютого 2008 року.
Зобов'язати Управляння Пенсійного фонду України в м. Токмак Запорізької області провести перерахунок призначеної ОСОБА_1 щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого законом, починаючи з 24 лютого 2008 року.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Протягом десяти днів з момента виготовлення повного тексту постанови може бути подана заява про апеляційне оскарження, а протягом двадцяти днів з момента подання вказаної заяви може бути подана апеляційна скарга на постанову до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Токмацький районний суд.
Суддя: