САМАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 2-а-157/09

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2009 року Самарський районній суд м. Дніпропетровська у складі:

    головуючого судді                     Румянцева О.П.

    при секретарі                     Демура Ю.В.  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інспектора ДПС БДПС ДАЇ м. Дніпропетровська та Головного управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області про визнання незаконною та скасування постанови про накладення штрафу, стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

21 квітня 2009 року позивач звернувся до суду з позовом до Інспектора ДПС БДПС ДАЇ м. Дніпропетровська та Головного управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області про визнання незаконною та скасування постанови про накладення штрафу, стягнення моральної шкоди. Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що 13.02.2009року поштою він отримав постанову (з доданням фотокартки, зробленої за допомогою технічного приладу «Візір»), винесену відповідачем, якою на неї за порушення правил дорожнього руху 24.12.2008 р. накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 300,00 грн. Стягнення передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП та пов’язано з перевищенням швидкості руху у населеному пункті. 11.03.2009 р. під час керування автомобілем позивача ніхто не зупиняв, не роз’яснював права і не складав оскаржувану постанову, чим порушили його права передбачені ст. 268 КУпАП. Крім того, по отриманій фотокартці не можна встановити місцевість, де зафіксоване правопорушення. Прилад «Візір» не є автоматичним, оскільки працює виключно за допомогою людини. Зазначені обставини явилися причиною звернення позивача до суду з позовом про поновлення визнання дій відповідача протиправними та скасування постанови.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлений позов у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з’явився, але від нього надійшла заява з проханням розглядати справу у його відсутність.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 24.12.2008 р. відповідачем було винесено постанову серії АЕ № 015304, відповідно до якої позивач 24.12.2008 р. о 13 год.25 хв. по вул. Набережній 57-а у м. Дніпропетровську, керуючи автомобілем Тойота  державний номерний знак – АЕ 2972 СН, на відрізку шляху, де максимальна швидкість обмежена 40 км/год., рухався зі швидкістю 71 км/год., чим перевищив дозволену швидкість руху та вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП (а.с. 6).

До постанови було додано фотокартку, на якій зафіксовано дату, час, швидкість, марка автомобіля та його номерний знак (24.12.2008 р., 13-25 год., 071 км/год.,   державний номерний знак – АЕ 2972 CН) (а.с. 6 зв.).

Постанова була подана до поштового відділення 07.02.2009р., про що свідчить поштовий штамп на конверті (а.с. 7).

Вказані вище спірні правовідносини регулюються Кодексом України про адміністративні правопорушення, Законом України від 11.02.1998 р. № 113/98-ВР «Про метрологію та метрологічну діяльність».

Частиною 2 ст.71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Таким чином Законом встановлена презумпція винності суб’єкта владних повноважень по зазначеній категорії адміністративних справ.  

Згідно ст. 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Судом було встановлено, що постанова від 24.12.2008 р. була відповідачем відправлена поштою 07.02.2009 р. та отримана позивачем 13.02.2009 року, то у відповідності до ст. 289 КУпАП, строк звернення до суду має бути поновлено.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 р. № 2 постанова про притягнення фізичних осіб до адміністративної відповідальності є правовим актом індивідуальної дії.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність або відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його скоєнні та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

У судовому засіданні було встановлено, що до оскаржуваної постанови було додано фотокартку автомобіля, виконану відповідачем за допомогою приладу «Візір» № 0711194.

Водночас з фотокартки не видно дорожньої обстановки та ділянки дороги, де було проведено фотозйомку, що не дає суду можливості достовірно встановити, чи рухався автомобіль, чи рухалися поряд інші автомобілі, яка є дорожня розмітка, а головне – чи дійсно автомобіль рухався на відрізку шляху, де максимальна швидкість рушу обмежена на позначці 40 км/год.

Крім того, на вказаній фотокартці крім автомобіля позивача зафіксовано інший автомобіль, що рухаються поруч, таким чином у суду є підстави сумніватися, що зазначена швидкість належить саме автомобілю позивача.

Як зазначено в постанові, вона винесена за результатами застосування фіксації порушень правил дорожнього руху працюючими у автоматичному режимі спеціальними технічними засобами, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у відповідності зі ст. 141 КУпАП.

Даних про те, що фіксацію здійснено приладом, який працював в автоматичному режимі, в протоколі не зазначено.

Прилад «Візір», яким проводиться нагляд за дорожнім рухом з метою фіксації порушень правил дорожнього руху, не є автоматичним спеціальним засобом фото- та відео фіксації, оскільки він знаходиться у співробітника державної автомобільної інспекції, керується ним безпосередньо або через комп'ютер (визначаються ті параметри, які фіксуються приладом, зокрема, швидкість або об'єкт зйомки, її режими, кут огляду приладу, тощо). Між тим, ст. 141 КУпАП передбачає, що для її застосування необхідно, щоб фіксація велася саме спеціальними засобами фото-, кіно- або відеозйомки, які працюють в автоматичному режимі.

Таким чином, відповідач при документуванні правопорушення безпідставно застосував положення ч. 6 ст. 258 КУпАП, у зв’язку з чим протокол не складав, а обмежився фото-фіксацією певної події.

Вказаними діями відповідач порушив, передбачені ст. 268 КУпАП права особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, а саме: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, користуватися правовою допомогою адвоката або іншого фахівця в галузі права при розгляді справи.

Не відповідають такі дії відповідача й вимогам ст. 33 КУпАП, що встановлює загальні правила накладення стягнення про адміністративні правопорушення. Тобто при накладанні стягнення відповідачем не врахована особа правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність.  

Крім того, зазначені дії відповідача не сприяють виконанню основних завдань міліції і, зокрема, державної автомобільної інспекції з профілактики та припиненню правопорушень.

До використання спеціальних засобів нагляду за дорожнім рухом допускаються лише ті співробітники, які вивчили Інструкцію з   діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державної автомобільної інспекції МВС України, затверджену наказом МВС України від 13.11.2006 р. № 1111, та склали заліки з використання цих приладів. Виходячи з цього, при оцінці як законності, так і достовірності фіксації порушень правил дорожнього руху необхідно мати відомості про співробітника, який використовував спеціальний засіб нагляду, зокрема, прилад «Візір».

Водночас у постанові про адміністративне правопорушення немає відомостей про складання заліку відповідачем та допущення його до використання цього спеціального засобу нагляду та сертифікату приладу «Візір» та не зазначено, що саме ним зроблений фотознімок (у постанові зазначено, що відповідач лише розглянув матеріали про адміністративне правопорушення).

Таким чином, у постанові відсутні відомості про те, в якому порядку, ким та яким чином був зроблений фотознімок, на підставі якого відповідач вважає, що позивач порушив швидкісний режим.

В силу ст.ст. 10-15 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» на вимірювання у сфері, у якій їх результат можуть бути використані у якості доказу по справі, розповсюджується державний метрологічний нагляд. За таких умов кожен засіб вимірювальної техніки має бути укомплектований документами про допуск даного типу засобів вимірювальної техніки для використання в Україні та про повірку даного примірника засобу вимірювальної техніки.

В оскаржуваній постанові про адміністративне правопорушення немає жодних відомостей про допуск приладу «Візір» № 0711194 для використання в Україні.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду від 23.12.2005 р. № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. У ній, зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Ураховуючи встановлені у засіданні обставини, суд доходить висновку про протиправність дій відповідача щодо винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення АЕ№ 015304 від 24.12.2008 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП, та відсутність події та складу правопорушення, у якому позивача визнано винним оскаржуваною постановою.

Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Щодо вимоги позивача про стягнення з Головного управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області моральної шкоди в сумі 1 гривня, суд приходить до висновку про необґрунтованість зазначеної вимоги та вважає її такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 141, 247, 251, 258, 288, 289, 293 КУпАП, ст.ст. 10-15 Закону України від 11 лютого 1998 року № 113/98-ВР «Про метрологію та метрологічну діяльність», ст.ст. 7-12, 14, 15, 17, 19, 69-71, 86, 87, 94, 98, 128, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов   ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Інспектора ДПС БДПС м. Дніпропетровська молодшого сержанта міліції ОСОБА_2 щодо винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення АЕ№015304 від 24.12.2008 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладення на нього штрафу у сумі 300 грн.

Скасувати постанову АЕ№015304 від 24.12.2008 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладення на нього штрафу у сумі 300 грн. як незаконну. Провадження по справі про адміністративне правопорушення закрити.

В задоволенні решти вимог відмовити.    

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження через Самарський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі, а апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцять днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови складений 24.06.2009 року.

Суддя                                         О.П.Румянцев