Справа № 1-378/09                                                                                                                                        

В И Р О К

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

21 грудня 2009 року                         Ковельський міськрайонний суд

                                Волинської області

в складі: головуючого - судді                 Наваляного А.Д.

       при секретарі                     Федорук Г.Б.

       з участю прокурора                 Маковецької

       та потерпілих                     ОСОБА_1,

                                ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ковель справу про обвинувачення

 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2,  українки, громадянки України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженої, підприємця, проживаючої ІНФОРМАЦІЯ_4,  не судимої,

 у скоєнні злочину, передбаченого ст.190 ч.2 КК України,

                    в  с  т  а  н  о  в  и  в :

    ОСОБА_3 в період часу з січня по лютий 2009 року, в м. Ковель, з метою заволодіння чужим майном, шляхом обману та зловживання довірою, не маючи відповідних дозволів про працевлаштування громадян за кордоном України, подала оголошення в місцеву газету «ТЦК Інформ» про працевлаштування громадян в ОСОБА_4, увійшла в довіру до громадян ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, при цьому для введення їх в оману та надання своїм діям вигляду законної діяльності, уклала з вищеназваними особами договори про надання нею послуг посередництва у працевлаштування в ОСОБА_4. В результаті чого заволоділа грошовими коштами даних громадян на загальну суму 7025,02 грн., а будь-яких дій по їх працевлаштуванні не виконала.

    Так, вона 26.01.2009 р. будучи підприємцем по консультуванні з питань комерційної діяльності, яку здійснювала за адресою м. Ковель вул. Драгоманова, 19, з метою заволодіння грошовими коштами ОСОБА_1, під приводом працевлаштування його в ОСОБА_4, достовірно знаючи, що умови домовленості не будуть виконані, оскільки вона не мала наміру та можливості виконувати взяті на себе зобов’язання, уклала договір № 006 «Про надання послуг посередництва у працевлаштуванні у ОСОБА_4» за що отримала від потерпілого 1000 грн. В подальшому ОСОБА_3 жодних дій по працевлаштуванні потерпілого не виконала, заволодівши грошовими коштами потерпілого, чим заподіяла йому матеріальну шкоду.

    Крім того, вона ж 29.01.2009 року, повторно, там же, вищевказаним способом, заволоділа грошовими коштами гр-ки ОСОБА_2 в сумі 100 євро, при цьому було укладено між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 договір № 011 «Про надання послуг посередництва у працевлаштуванні у ОСОБА_4». В подальшому будь-яких дій по працевлаштуванню ОСОБА_2 ОСОБА_3 не вчиняла, заволодівши коштами потерпілої на суму 1021,02 грн., згідно офіційного курсу НБ України на час скоєння злочину.

    Після цього, вона ж, повторно, там же,18.02.2009 року таким же чином заволоділа грошовими коштами гр-на ОСОБА_5 в сумі 120 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ становило 924 грн., які взяла нібито для оформлення йому візи для виїзду в ОСОБА_4, уклавши відповідну угоду, однак будь-яких дій по відкриттю візи для потерпілого не вчинила.

    Крім того, вона ж, повторно, там же, 20.02.2009 року, таким же чином заволоділа грошовими коштами гр-на ОСОБА_6 в сумі 1000 грн. зобов’язавшись працевлаштувати  останнього в ОСОБА_4, однак в подальшому жодних дій по виконанню даного зобов’язання не виконала, чим спричинила шкоду потерпілому.

    Також, вона, повторно, 23.02.2009 року, так же, таким же чином, переконавши ОСОБА_7 про спроможність оформити йому документи для постійного виїзду в ОСОБА_4, отримала від останнього гроші в сумі 400 доларів США, що згідно курсу НБУ становило 3080 грн. При цьому уклала з потерпілим договір № 025 «Про надання послуг посередництва у працевлаштуванні у ОСОБА_4». Однак будь-яких дій по оформленні документів потерпілому не виконала, грошовими коштами останнього заволоділа,     чим спричинила шкоду потерпілому.

    ОСОБА_3 вину у скоєному визнала повністю і показала суду, що з 2007 року зареєстрована як підприємець, з березня 2008 р. для здійснення своєї діяльності орендувала приміщення на вул. Драгоманова, 19 в м. Ковелі. Надавала консультаційні послуги по працевлаштуванню в ОСОБА_4, а працевлаштуванням займалися інші фізичні та юридичні особи. На початку цього року вирішила сама займатися працевлаштуванням громадян за кордоном, не маючи відповідних дозволів. З цією метою відповідним чином оформила офісне приміщення, вивісивши підроблені нею угоди та ліцензії. Протягом січня-лютого 2009 року вона не маючи відповідної ліцензії займалася безпосереднім працевлаштуванням громадян України за кордоном (в основному в ОСОБА_4), а також оформляли візи для виїзду за кордон. До неї зверталися люди, які хотіли працевлаштуватися в ОСОБА_4, вона зв’язувалася зі знайомими підприємцями за кордоном і намагалася їх працевлаштувати. В більшості випадків це їй вдавалося, Що стосується гр-н ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_6 то, це їй не вдалося, гроші даним особам не повернуто. В ОСОБА_5 взяла 120 доларів США для оформлення візи для виїзду за кордон, однак її не оформила. Також взяла гроші ніби то для оформлення документів для постійного віїзду в ОСОБА_4 ОСОБА_7 В даний час повністю розрахувалася з потерпілими ОСОБА_5 та ОСОБА_7. Позови ОСОБА_6, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - визнала повністю, розкаюється у вчиненому.

    Крім показів підсудної її вина у інкримінованому їй злочині стверджується іншими доказами, зокрема показами потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2 та представника потерпілого ОСОБА_8, які в судовому засіданні розповіли про обставини скоєного підсудною злочину, а також іншими доказами, фактичні дані яких не оспорюються учасниками судового розгляду.

    За таких обставин суд приходить до висновку про наявність в діях ОСОБА_3, спрямованих на заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою, вчинених повторно, складу злочину, передбаченого ст. 190 ч.2 КК України.

    Обираючи покарання суд враховує характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого, дані про особу винної, відсутність обставин, що обтяжують покарання, щире розкаяння, сприяння розкриттю злочину та часткове відшкодування завданої злочином шкоди, як обставини, що пом’якшують покарання і приходить до висновку, що виправлення і перевиховання підсудної можливе при застосуванні щодо неї покарання, передбаченого нормами ст. ст. 75, 76 КК України.

    Міру запобіжного заходу слід залишити попередню - підписку про невиїзд.

    Цивільні позови потерпілих підлягають до задоволення у повному об’ємі, з врахуванням наявних в справі доказів та визнання їх підсудною.      

    Керуючись ст.ст.323, 324 КПК України, суд, -

                    З А С У Д И В :

    ОСОБА_3  визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ст. 190 ч. 2 КК України і обрати їй покарання у вигляді 3 (трьох) років обмеження волі.

    На підставі ст. ст. 75, 76 КК України звільнити ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності, якщо вона протягом 1 (одного) року  не вчинить нового злочину та виконає покладені на неї обов’язки:

•   періодично з’являтись для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи;

•   повідомляти дані органи про зміну місця праці та проживання.

    Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу залишити попередню - підписку про невиїзд.

    Стягнути з ОСОБА_3  в користь ОСОБА_6 1000 (одну тисячу)  грн. матеріальної шкоди, ОСОБА_2 - 1142(одну тисячу сто сорок дві) грн. 66 коп . матеріальну шкоду, та в користь ОСОБА_1  1000 (одну тисячу)грн. матеріальних збитків і 500грн. моральної шкоди, а всього 1500 (одну тисячу п’ятсот) грн.  завданої шкоди.

    Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Волинської області через Ковельський міськрайонний суд протягом 15 (п’ятнадцяти) днів з дня його проголошення.

    Головуючий:                           А.Д.НАВАЛЯНИЙ