Справа № 1-2 2007 рік
ВИРОК іменем України
23 лютого 2007 року Олександрівський районний суд Донецької області
у складі: головуючий суддя Молчанов В.А.,
при секретарі Поляковій Л.В.,
з участю прокурора Хвальчика С.Г. захисника - адвоката ОСОБА_2,
потерпілих - ОСОБА_3 - ОСОБА_4 їх представника - адвоката ОСОБА_5, законного представника потерпілого ОСОБА_3 - ОСОБА_6.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду смт. Олександрівка кримінальну справу по обвинуваченню
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився уІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, з середньою технічною освітою, одруженого, не засудженого, невійськовозобов'язаного, пенсіонера, мешкає АДРЕСА_1
за ст. 286 ч. 1 КК України
ВСТАНОВИВ:
Підсудний ОСОБА_1 вчинив порушення правила безпеки руху, що спричинило потерпілим середнього та легкого ступеня тяжкості тілесні ушкодження за таких обставин :
ОСОБА_1 13 червня 2006 року близько 11 години 50 хвилин керував власним автомобілем ВАЗ 21104 реєстраційний номер НОМЕР_1 рухався по автодорозі сполученням Олександрівка - Красноармійськ, з боку смт. Новодонецьке Добропільського району Донецької області в напрямку шахти "Піонер" зі швидкістю 80 км/год та в районі АЗС с Іверське Олександрівського району Донецької області відволікся від керування автомобілем та подивився в бік АЗС і своєчасно не побачив велосипедистів ОСОБА_4 та ОСОБА_3, котрі рухалися в попутному напрямку по правому краю проїжджої частини. Коли ОСОБА_1 повернув свій погляд на дорогу, то побачив велосипедистів в безпосередній близькості від свого автомобіля. Не дивлячись на вжиті водієм ОСОБА_1 заходи екстреного гальмування, він все ж здійснив; зіткнення передньою частиною свого автомобіля з велосипедистом ОСОБА_4, завдавши йому тілесних ушкоджень легкого ступеня тяжкості з короткочасним розладом здоров'я у вигляді садна спини, рук, лівої голені, правої стопи, лівої сідничної області, рани п'яточної області справа, садна лівого стегна, садна лівого колінного суглобу, кровопідтьока лівого колінного суглобу; та велосипедистом ОСОБА_3, завдавши йому тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості у вигляді закритого перелому 5-ї пястної кістки правої кісті, множинних саден голови, тулуба, рук, ран м'яких тканин голови. Своїми діями водій ОСОБА_1 порушив вимоги Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306, а саме:
· п. 12.4, який дозволяє рух транспортних засобів в населених пунктах зі швидкістю не більше 60 км/год;
· п. 12,1, який зобов'язує водія при виборі у встановлених межах безпечної швидкості руху враховувати дорожню обстановку, особливості вантажу, що перевозиться та стан транспортного засобу, щоб мати можливість постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним
· п. 2.3.(6), який зобов'язує водія для забезпечення безпеки дорожнього руху бути уважним, слідкувати за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміни та не відволікатися від керування транспортним засобом на дорозі.
Ці порушення знаходяться у причинному зв'язку з настанням даної дорожньо-транспортної події і спричиненням тілесних ушкоджень потерпілим ОСОБА_4 та ОСОБА_3
Підсудний ОСОБА_1 свою вину визнав повністю і показав, що дійсно 13 червня 2006 року він близько 11 годин 40 хвилин знаходився у себе на дачі, котра знаходиться біля кафе "Шашлична" с Іверське, коли йому подзвонила дружина з проханням забрати її з роботи з шахти "Піонер". Він сів на власний автомобіль ВАЗ 21104 реєстраційний номер НОМЕР_1 та поїхав за дружиною. Повернув на перехресті біля кафе "Шашлична" наліво та почав рухатися в напрямку шахти "Піонер". Рухався по своїй смузі руху на третій передачі зі швидкістю близько 70-80 км/год. Під'їжджаючи до АЗС, він побачив двох велосипедистів, котрі рухалися в попутному напрямку по правому ґрунтовому узбіччі. Коли відстань до велосипедистів скоротилася до 5-10 метрів, він відволікся від дороги на АЗС, щоб подивитися ціни на пальне, а коли повернув погляд на дорогу, то побачив, що велосипедисти вже перед ним. Він різко загальмував, повернути не встиг і здійснив наїзд передньою частиною автомобіля на велосипедистів. Після зіткнення він одразу ж вискочив з автомобіля та почав надавати велосипедистам, котрі отримали тілесні ушкодження, першу медичну допомогу.
Потерпілий ОСОБА_3 показав, що 13.06.2006 року приблизно об 11 годині 40 хвилин він разом з двоюрідним братом ОСОБА_4 на велосипедах їхали по автодорозі сполученням Олександрівка - Красноармійськ з смт. Новодонецьке у с. Спасько-Михайлівка Олександрівського району до їх бабусі. Вони їхали по правому узбічю дороги, ОСОБА_4 трохи попереду, а він за ним. Після того як вони проїхали зупинку біля АЗС с Іверське він нічого не пом'ятає. Як зрозумів після того як пройшов в себе, їх ззаду збив автомобіль в результаті зіткнення з яким вони з братом отримали тілесні ушкодження .
Потерпілий ОСОБА_4 підтвердив показання потерпшого ОСОБА_3 та дав аналогічні показання.
Ступінь тяжкості тілесних ушкоджень, отриманих при вказаній дорожньо-транспортній події, потерпілими ОСОБА_4 та ОСОБА_3 підтверджується висновками судово-медичної експертизи.
(а.с. 63-64, 77-78)
Суд вважає правильною кваліфікацію дій підсудного ОСОБА_1 за ст. 286 ч. 1 КК України, тому що він, необережно, діючи з злочинною самовпевненістю -передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій і легковажно розраховуючи на їх відвернення, порушив правила безпеки дорожнього руху, в результаті чого завдав потерпілим тілесні ушкодження, в тому числі середньої тяжкості тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_3
Призначаючи покарання підсудному ОСОБА_1, суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого діяння, обставини справи, особу підсудного. Обставини, які обтяжують покарання підсудного ОСОБА_1, судом не встановлені. Обставинами, які пом'якшують покарання підсудного ОСОБА_1 суд вважає його щире каяття, те,що він надав потерпілим допомогу на місці події та сам доставив їх до медичного закладу, добровільно відшкодував завдану злочином матеріальну шкоду.
Тому підсудному ОСОБА_1 необхідно призначити покарання у вигляді штрафу.
З урахуванням обставин справи, особи підсудного, відсутності тяжких наслідків злочину суд вважає за можливе не застосовувати до підсудного додаткове покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами.
По справі потерпілий ОСОБА_3 у порядку ст.ст. 1167, 1187 та 1195 ЦК України заявив цивільний позов до підсудного про відшкодування 15000 гривень моральної шкоди, завданої йому через ушкодження здоров'я, а також майнової шкоди, завданої йому у зв'язку з витратами на лікування, пошкодження одягу, пошкодженням велосипеду. В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_3 та його представники від позову в частині відшкодування майнової шкоди відмовився, але наполягає на відшкодуванні моральної шкоди у повному обсязі мотивуючи її тим, що через отримані ушкодження він часто відчуває дискомфорт та сильні болі, вимушений перебувати під постійним наглядом лікарів та приймати ліки, не може задовольняти нормальні людські потреби, не може повноцінно працювати, погіршився емоційний стан.
Потерпілий ОСОБА_4 також у порядку ст.ст. 1167, 1187 та 1195 ЦК України заявив цивільний позов до підсудного про відшкодування 10000 гривень моральної шкоди, завданої йому через ушкодження здоров'я, а також майнової шкоди, завданої йому у зв'язку з витратами на лікування, пошкодження одягу, пошкодженням велосипеду. В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_4 та його представник від позову в частині відшкодування майнової шкоди відмовився, але наполягає на відшкодуванні моральної шкоди у повному обсязі мотивуючи її тим, що через отримані ушкодження він часто відчуває дискомфорт та сильні болі, погіршився емоційний стан, додає додаткових зусиль для нормалізації життя.
Підсудний ОСОБА_1, Цивільні позови не визнав, мотивуючи тим що сплачена ним потерпілим сума є достатньою як для відшкодування матеріальної так і моральної шкоди.
З урахування обставин справи, ступеню тяжкості та тривалості завданих потерпілим моральних страждань, суд вважає, що цивільні позови слід задовольнити частково, стягнувши з підсудного ОСОБА_1 на користь потерпшого ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 4000 гривень, на користь потерпілого ОСОБА_4 моральну шкоду у розмірі 1000 гривень.
Керуючись ст.ст. 323,324 КПК України, суд,
ЗАСУДИВ:
ОСОБА_1 визнати винним за ст. 286 ч. 1 КК України і призначити йому покарання у вигляді штрафу у розмірі 30 (тридцяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян без позбавлення права керувати транспортними засобами.
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишити підписку про невиїзд.
Згідно ст.ст. 1167, 1187 та 1195 ЦК України стягнути з засудженого ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_3, який мешкає у АДРЕСА_2, моральну шкоду у розмірі 4000 (чотирьох тисяч) гривень, а на користь потерпілого ОСОБА_4, який мешкає у АДРЕСА_3, моральну шкоду у розмірі 1000 (однієї тисячі) гривень.
На вирок може бути подана апеляція у Апеляційний суд Донецької області через Олександрівський районний суд протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення.
Вирок надруковано у нарадчий кімнаті в єдиному примірнику суддею
Молчановим В.А.