ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОСОБА_1 ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-2344/10/0408

Провадження № б/н

П О С Т А Н О В А

іменем України

"17" листопада 2010 р.                                                                        

Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу у складі

Головуючого судді При секретарі За участю позивача ОСОБА_2 відповідача розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.

ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Дзержинської районної у місті ради про стягнення суми недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення та визнання дій в недоплаті зазначеної допомоги неправомірними,

ВСТАНОВИВ:

Від позивача ОСОБА_3 11.08.2010 року до суду надійшов зазначений позов до відповідача, уточнений 15.11.2010 року, в якому він просить поновити процесуальний строк для звернення до суду; визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення виконкому Дзержинської районної у місті ради в частині не донарахування та недоплати разової допомоги на оздоровлення за 2007, 2008, 2009 роки; зобов’язати відповідача перерахувати на його користь недоплачену суму одноразової допомоги на оздоровлення за 2007, 2008, 2009 роки у розмірі 7550 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначив, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2-ї категорії. Згідно ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» він повинен був отримувати щорічну допомогу на оздоровлення як учасник ліквідації 2-ї категорії в розмірі 5 мінімальних заробітних плат. Відповідач у 2007,2008, 2009 роках виплатив кошти одноразової допомоги на оздоровлення значно менші, ніж передбачено законодавством. На його звернення до відповідача щодо перерахунку та виплати раніше недоплаченої одноразової щорічної допомоги на оздоровлення йому було відмовлено, через що він вимушений звертатися до суду.

В судовому засіданні позивач свої вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

ОСОБА_2 відповідача ОСОБА_4, ОСОБА_5, які діють на підставі довіреностей, кожна окремо, заперечували проти позову, вважаючи заявлені вимоги безпідставними.

ОСОБА_2 відповідача ОСОБА_4 зазначила, що управління праці та соціального захисту населення не є законодавчим органом, а лише структурним підрозділом районних виконавчих органів влади, та не може бути належним відповідачем. Вважає, що вимога ОСОБА_3 щодо перерахунку щорічної допомоги на оздоровлення за 2007-2009 роки не має законних підстав. Визнання рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 норм Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та від 22.05.2008 року № 10-рп норм закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів», якими призупинялися норми Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», неконституційними,

не надає законодавчого права для застосування показника мінімальної заробітної плати для виплати зазначеної допомоги.

Також вважає, що позивач пропустив строк звернення до суду і не надав ніяких доказів поважності пропущення терміну звернення.

ОСОБА_2 третьої особи Міністерства праці та соціальної політики, залученої до участі у справі ухвалою суду від 26.10.2010 року, в судове засідання викликався, не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Вислухавши сторони, проаналізувавши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що уточнені позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач є особою, що постраждала внаслідок ліквідації наслідків катастрофи на ЧАЕС та має статус учасника ліквідації аварії на ЧАЕС 2 категорії, що підтверджується посвідченням № 171501, виданим Дніпропетровською обласною державною адміністрацією (а.с.6).

ОСОБА_3 відповідачем допомога на оздоровлення була виплачена у розмірі, передбаченому Постановою Кабінету Міністрів від 26 липня 1996 р. №836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із змінами і доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року №562, за 2007 рік - 09.08.2007 року у розмірі 100 грн.; за 2008 рік - 10.06.2008 року у розмірі 100 грн.; за 2009 рік - 06.03.2009 року у розмірі 100 грн.

Зазначені обставини не заперечувалися сторонами та підтверджуються копією відповіді на звернення позивача (а.с.4).

Статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що щорічна допомога на оздоровлення виплачується учасникам ліквідації аварії на ЧАЕС другої категорії у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат.

Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу застосування норм законодавства, які регулюють порядок та розміри виплат щорічної допомоги учасникам ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп 2007 року визнано, що п.ЗО ст.71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», яким на період 2007 року зупинено дію ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» - визнано таким, що не відповідає Конституції України. З дня ухвалення Конституційним судом України зазначеного рішення положення п.30 ст.71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік втратили чинність.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 28/2008 (№ 10- рп/2008) положення п. 28 розділу II Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік», яким ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» викладена в новій редакції - визнано таким, що не відповідає Конституції України, а тому дія ст. 48 Закону відновлена.

Відповідно до ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнанні неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про Конституційний суд України» рішення Конституційного Суду України підлягають безумовному виконанню всіма державними органами, органами місцевого і регіонального самоврядування, установами, організаціями, підприємствами, їх посадовими особами, об’єднаннями громадян та громадянами.

Отже, з дня ухвалення Рішень Конституційним Судом України, тобто з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 р., відповідач мав керуватися

положениями ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

У 2009 році змін та доповнень до ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не вносилось та не приймалося. Тому ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» діє в редакції, яка була до внесення відповідних змін Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», та передбачає виплату щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі кратному мінімальній заробітній платі.

Статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» надано право Кабінету Міністрів України у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Отже, з огляду на вказану норму матеріального права, Кабінет Міністрів України у 2009 році мав право встановити розмір соціальних виплат, в тому числі і розмір щорічної допомоги на оздоровлення, оскільки вказана допомога визначається залежно від розміру мінімальної заробітної плати. В той же час, наданим правом Кабінет Міністрів України у 2009 році не скористався, розмірів таких соціальних виплат на 2009 рік, не встановив.

Таким чином, відповідач повинен був діяти у відповідності до вимог Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» і у 2009 році сплатити позивачу належну до виплати щорічну допомогу на оздоровлення за 2009 рік у відповідності до ст. 48 зазначеного Закону, а не в розмірах, передбачених Постановою КМУ від 12 липня 2005 року №562.

Як вбачається з матеріалів справи, щорічна допомога на оздоровлення виплачена позивачу за 2007 рік 09.08.2007 року у розмірі 100 грн.; за 2008 рік - 10.06.2008 року у розмірі 100 грн.; за 2009 рік - 06.03.2009 року у розмірі 100 грн., тобто у розмірі меншому, ніж визначено ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Таким чином, відповідач був зобов’язаний зробити перерахунок та виплатити позивачу щорічну допомогу на оздоровлення за 2007, 2008, 2009 роки відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»з урахуванням мінімальної заробітної плати, яка була встановлена на час здійснення виплат: 440 грн., 525 грн., 605 грн.

Крім цього, частиною 5 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлено, що щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту громадян.

Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 20.09.2005 р. № 936 «Порядок використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначено, що виплата таких компенсацій та допомог провадиться управліннями праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації громадян та центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (п. 4 Порядку). Таким чином, доводи управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Дзержинської районної у місті ради щодо неналежного відповідача є безпідставними.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему, пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень (зокрема рішення № 8-рп/2005 від 11 жовтня по справі № 1-21/2005), і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують

З

додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.

Приймаючи до уваги завдання адміністративного судочинства та компетенцію адміністративного суду, який не наділений правом визначати розмір виплати допомоги замість суб’єкту владних повноважень, оскільки це є виключною компетенцією суб’єкта владних повноважень, суд не вправі зобов’язувати відповідача виплатити позивачу конкретно визначену суму заборгованості по щорічній одноразовій допомозі на оздоровлення, а може зобов’язати відповідача провести нарахування та виплату ОСОБА_3 суми щорічної допомоги на оздоровлення за 2007, 2008, 2009 роки відповідно до статті 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з 5-ти мінімальних заробітних плат за відповідний період з урахуванням виплачених сум.

Відповідно до п. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів встановлюється шестимісячний строк, який якщо не встановлено інше обчислюється з дня коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав свобод чи інтересів.

Позивач 15.12.2009 року звертався з письмовим зверненням до відповідача та отримав відповідь на своє звернення від 21.12.2009 року з роз’ясненнями щодо неможливості задовольнити його вимоги та пропозицією в разі незгоди звернутися до суду (а.с.3,4).

До суду позивач звернувся 17.08.2010 року з позовною заявою, поданою в порядку ЦПК України, так як, починаючи з березня 2010 року розгляд та вирішення даної категорії справ здійснювалось в порядку цивільного судочинства, строк позовної давності за яким складає 3 роки.

Проте, рішенням Конституційного Суду України від 09.09.2010 року розгляд даної категорії справ в порядку цивільного судочинства був визнаний не конституційним та відновлено положення КАС України, що діяло до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов’язаних із соціальними виплатами».

З 09.09.2010 року розгляд справ, пов’язаних із соціальними виплатами, віднесено до юрисдикції адміністративних судів.

Враховуючи, що позивач звернувся до суду з позовною заявою до 09.09.2010 року в межах строку, визначеного Цивільним процесуальним кодексом України, яка не була розглянута до 09.09.2010 року, суд вважає поважною причину пропуску строку звернення до адміністративного суду та поновлює його.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, рішеннями Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року та № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року, Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік», Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», ст.ст. З, 8, 9, 11, 18, 69, 70, 71, 86, 94,99,100, 158- 163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Дзержинської районної у місті ради

про стягнення суми недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення та визнання дій в недоплаті зазначеної допомоги неправомірними, задовольнити у повному обсязі.

Поновити ОСОБА_3 строк звернення до суду за захистом своїх прав.

Визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Дзержинської районної у місті ради щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_3 суми щорічної допомоги на оздоровлення за 2007, 2008, 2009 роки відповідно до статті 48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, виходячи з 5 - ти мінімальних заробітних плат за відповідний період.

Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Дзержинської районної у місті ради провести нарахування та виплату ОСОБА_3 суми щорічної допомоги на оздоровлення за 2007, 2008, 2009 роки відповідно до статті 48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, виходячи з 5-ти мінімальних заробітних плат за відповідний період з урахуванням виплачених сум.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 22 листопада 2010 року.

Суддя: В. Ю. Міхеєва