№ 2-176/10

                                  РІШЕННЯ

                                                        іменем України

12 січня 2010 року                                                   м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді Овдієнка В.В.

    при секретареві Заводовському П.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,    

в с т а н о в и в:

07.09.2009 року ОСОБА_1 пред’явила позов до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, зареєстрованого 07 грудня 2002 року (актовий запис № 131) відділом реєстрації актів громадянського стану Зміївського районного управління юстиції Харківської області.

В обґрунтування позову зазначила, що від шлюбу вона з відповідачем має неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Подружнє життя не склалося через суперечності у поглядах на життя та несумісність характерів. Це призвело до того, що з серпня 2007 року вони припинили спільне проживання, вона з сином проживає окремо від відповідача, спільне господарство не ведуть, не підтримують сімейні стосунки, шлюб носить лише формальний характер. Їх сімя розпалася остаточно і примирення між ними неможливе. Витрати по сплаті державного мита при реєстрації розірвання шлюбу просила покласти на неї.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 підтримала позовну заяву, наполягала на розірванні шлюбу. Пояснила, що протягом трьох років з боку відповідача не було ніяких спроб до примирення.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з’явився, подав заяву, в якій позов визнав, не заперечував проти розірвання шлюбу, просив не надавати строк для примирення та винести рішення про розірвання шлюбу за його відсутністю.

 Вислухавши сторони, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного:

У відповідністю зі ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

У відповідністю з ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Згідно свідоцтву про шлюб сторони перебувають в зареєстрованому шлюбі з 07.12.2002 року. (а. с. 8).

З копії свідоцтва про народження вбачається, що сторони мають сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. (а. с. 9).

Син за спільною згодою батьків проживає з позивачкою ОСОБА_1

Сторони фактично припинили шлюбні стосунки, спільне господарство не ведуть, вжиття заходів до подальшого збереження сімї є неможливим.

Спору про розділ майна між сторонами немає.

Враховуючи, що визнання відповідачем позову не суперечить закону і не порушує права, свободи та інтереси інших осіб, а подальше збереження шлюбу суперечило б інтересам позивачки, позов ОСОБА_1 належить задовольнити.

При видачі свідоцтва про розірвання шлюбу з позивачки належить стягнути державне мито.

    Керуючись ст. ст. 110, 112 Сімейного кодексу  України, ст. ст. 10, 11, 169, ч. 4 ст. 174, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

Позов задовольнити.

Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_2 (до шлюбу Саклакова) ОСОБА_4 зареєстрований 07 грудня 2002 року (актовий запис № 131) відділом реєстрації актів громадянського стану Зміївського районного управління юстиції Харківської області – розірвати.

При видачі свідоцтва про розірвання шлюбу стягнути з ОСОБА_1 державне мито в розмірі 17 грн.

ОСОБА_2 від сплати державного мита звільнити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Зміївський районний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня його проголошення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або в порядку, передбаченому ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Головуючий: