ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________________________________________________________________________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"28" липня 2006 р. | Справа № 27/112-06-4052 |
За позовом | АТЗТ „ВО „Облпаливо” |
До відповідачів | 1) Одеської залізниці 2) ДП «Свердловантрацит» |
Про стягнення 3780 грн. |
Суддя Семенюк Г.В.
Представники:
Від позивача: | Бевза К.І., довіреність від 10.01.2006 року; |
Від відповідачів: | 1) Тіхонов Р.І., довіреність № 406 від 16.11.2005 року 2) не з’явився |
Суть спору: | Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з Одеської залізниці –3780 грн. |
Позивач наполягає на своїх позовних вимогах.
У судовому засіданні від 29.05.2006 року Одеська залізниця надала відзив, в якому вважає заявлені позовні вимоги безпідставними на підставі ст. 31,32 Статуту ж.д. України та правил перевезень у вагонах відкритого типу п. 5, а саме придатність вагона для перевезення даного вантажу у комерційному відношенні, визначив відправник вантажу, який і повинен нести відповідальність за утрату вантажу у шляху проходження.
У судовому засіданні від 29.05.2006 року представниками сторін було заявлено усне клопотання про залучення іншого відповідача по справі ДП «Свердловантрацит»на підставі того що, вантажовідправником вугілля за накладною № 52232117 є ДП «Свердловантрацит».
Ухвалою від 29.05.2006 року господарський суд Одеської області, на підставі клопотання сторін та ст. 24 ГПК України, залучив до участі по справі іншого відповідача - ДП «Свердловантрацит», 94800, Луганська обл., м. Свердловськ, вул. Енгельса, 1, код ЄДРПОУ 32355669.
27.06.2006 року за вх. 13653 ДП «Свердловантрацит» надало до господарського суду Одеської області відзив, в якому не визнає своєї провини за нестачу вантажу та просить суд відмовити позивачу в задоволені позовних вимог щодо ДП «Свердловантрацит».
03.07.2006 року за вх. № 488 та 19.07.2006 року за вх. № 517 від ДП «Свердловантрацит»надійшли до суду телеграми в яких останній просить суд розглянути справу № 27/112-06-4052 за його відсутністю.
Керуючись ст. 75 ГПК України суд вважає за можливе розглянути справу і вирішити спір по суті без участі ДП «Свердловантрацит»за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали, додані до позовної заяви, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи та заслухавши представників позивача та відповідача, суд, встановив.
Відповідно до Договору № 001 від «05»січня 2005 року, укладеного між АТЗТ „ВО „Облпаливо” та ДП «Свердловантрацит», відправник вантажу відпустив зі станції відправлення «Червона Могила»в адресу позивача вугілля марки AМ у вагоні № 67183004 за залізничною накладною № 52232117 в обсязі 69000 кг. однак фактично на Кулевчанський паливний склад у вказаному вагоні прибуло в об’ємі 58500 кг.
Відповідно до специфікації від 04.11.2005 року до договору № 001 від «05»січня 2005 року, укладеного між АТЗТ „ВО „Облпаливо” та ДП «Свердловантрацит», ціна однієї тонни вугілля марки AМ становить 360 грн. за одну тонну вугілля з урахуванням ПДВ.
За поставку вугілля (зокрема у зазначеному вагоні) АТЗТ „ВО „Облпаливо” здійснило платіж на поточний рахунок ДП «Свердловантрацит»у розмірі 378000 грн. відповідно до платіжного доручення № 3823 від 04.11.2005 року.
При комісійному перевантаженні вугілля у вагоні № 67183004 встановлена нестача вугілля в обсязі 10500 кг. на суму:
360 грн. [ціна однієї тонни вугілля марки AМ] x 10,5 т [кількість недостачі] = 3780 грн.
Нестача вугілля підтверджується комерційним актом серії АЄ № 876507/6 від 29.11.2005 року, у якому зазначено, що «розмір навантаження відносно висоти не вказано. Фактично вантаж навантажено навалом нижче бортів. Над 1 та 2 люками є поглиблення 1,5 х 2,0 х 2,0 м. Мається щілина в двері 10-15 см, двері приварені прутами. Сліди старої течі на автосцепкі. Вантаж навантажено з порушенням ТУ без застосування засобів від розпилення та видування, не укатано, захисне маркування відсутнє»
- Актами загальної форми № 2014 від 24.11.2005 року, № 5 від 28.11.2005 року та № 6 від 29.11.2005 року.
При подачі позову позивачем не враховані вимоги ст. 114 Статуту залізниць України щодо обчислення збитків з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення. Так саме, відповідно до ст. 114 Статуту залізниць України, - залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме:
а) за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі;
б) за втрату вантажу, який здано до перевезення з оголошеною вартістю, - у розмірі оголошеної вартості, а якщо залізниця доведе, що оголошена вартість перевищує дійсну, - у розмірах дійсної вартості;
в) за псування і пошкодження - у розмірах тієї суми, на яку було знижено його вартість.
Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.
Згідно з розрахунком відповідача (Одеської залізниці), з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення, збитки позивача від втрати вантажу складають –3531,60 грн.
Відповідно до ст. 110 Статуту залізниць України, перевізник несе відповідальність за збереження вантажу з моменту його прийняття до перевезення і до видачі його вантажоодержувачу, якщо не доведе, що недостача виникла по незалежним від перевізника причинам.
Згідно ст.ст. 114, 115 Статуту, залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи в розмірі тієї суми, на яку було знищено його вартість. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером.
За незбереження (втрату, недостачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, залізниця несе відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що недостача виникла з незалежних від неї причин (ст. 113 Статуту).
Статтею 31 Статуту встановлено, що залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу вагони. Придатність вагонів для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається - відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами, або залізницею, якщо завантаження здійснюється засобами залізниці.
У випадках, коли під завантаження поданий несправний за своїм технічним станом вагон або контейнер, відправник повинен відмовитись від їх використання. Якщо він цього не зробив, відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу, що сталися внаслідок технічної несправності рухомого складу, покладається на відправника. Винятки з цього правила, можуть мати місце тоді, коли з матеріалів справи вбачається, що технічна несправність мала прихований характер або виникла у процесі перевезення вантажу. Прихованими є такі технічні несправності, які не могли бути виявлені відправником під час звичайного огляду вагону або контейнера.
В комерційному акті серії АЄ № 876507/6 від 29.11.2005 року вказано, що «розмір навантаження відносно висоти не вказано. Фактично вантаж навантажено навалом нижче бортів. Над 1 та 2 люками є поглиблення 1,5 х 2,0 х 2,0 м. Мається щілина в двері 10-15 см, двері приварені прутами. Сліди старої течі на автосцепкі. Вантаж навантажено з порушенням ТУ без застосування засобів від розпилення та видування, не укатано, захисне маркування відсутнє».
В Акті про технічний стан вагону № 9 від 29.11.2005 року зазначено, що із-за відсутності верхнього замка торцевої двері по старому на навалу вантажу на торцеві двері відбулась деформація торцевої двері. Можлива втрата вантажу у шляху проходження.
Враховуючи те, що залізниця в порушення вимог ст. 31 Статуту подала під завантаження несправний вагон, а відправник не відмовився від його використання, відповідальність за недостачу вугілля яка має місце при перевезенні вагоном № 67183004 покладається в рівних долях, з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення, на вантажовідправника, тобто на ДП «Свердловантрацит»та на перевізника - Одеську залізницю.
На теж саме вказує і п. 3.9 Роз’яснення Вищого Господарського Суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею»№ 04-5/601 від 29.05.2002 року, за яким відповідно до статті 31 Статуту залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках –продезінфіковані вагони та контейнери. У випадках, коли під завантаження поданий несправний за своїм технічним станом вагон або контейнер, відправник повинен відмовитись від їх використання. Якщо він цього не зробив, відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу, що сталися внаслідок технічної несправності рухомого складу, покладається на відправника. Винятки з цього правила можуть мати місце тоді, коли з матеріалів справи вбачається, що технічна несправність мала прихований характер або виникла у процесі перевезення вантажу. Прихованими є такі технічні несправності, які не могли бути виявлені відправником під час звичайного огляду вагону або контейнера. У такому разі відповідальність за незбереження вантажу покладається на залізницю. Якщо незбереження вантажу сталося внаслідок того, що вагон чи контейнер поряд з прихованими несправностями або з несправностями, які виникли під час транспортування, мали ще й такі, які могли бути виявлені до завантаження, господарський суд може вирішити питання про покладення відповідальності як на залізницю, так і на відправника.
Відповідач (ДП «Свердловантрацит»), повідомлений належним чином про час і місце розгляду справи, своїх представників в судове засідання не направив незважаючи на виклик суду.
03.07.2006 року за вх. № 488 та 19.07.2006 року за вх. № 517 від ДП «Свердловантрацит»надійшли до суду телеграми в яких останній просить суд розглянути справу № 27/112-06-4052 за його відсутністю.
Прийняття участі в розгляді справи це право, а не обов'язок відповідача.
Таку ж правову думку висловив Одеській апеляційний господарський суд у своїй Постанові від 15.11.2005 року зі справи № 27/182-05-5016.
Станом на 28.07.2006 року можливість подальшого відкладення розгляду справи відсутня у зв’язку з закінченням всіх строків відведених ст. 69 ГПК України для розгляду справи.
Тому, на думку суду, подальше відкладення розгляду справи є недоцільним та є підставою для винесення Рішення по справі не зважаючи на неявку ДП «Свердловантрацит»у судове засідання.
Витрати по сплаті держмита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу віднести за рахунок сторін, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, згідно ст. 44,49 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 44-49, 77, 82-85 ГПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
1. | Позов задовольнити частково. |
2. | Стягнути з Одеської залізниці (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19), код ЄДРПОУ 01071315, р/р 26003000001 в Од. філії АБ «Експрес-банк», № 26031100003 в Од. філії АБ «Експрес-банк», МФО 328801 на користь Акціонерного товариства закритого типу „Виробниче об’єднання „Облпаливо” (65045, м. Одеса, вул. В. Арнаутська, 60), код ЄДРПОУ 30514975, р/р 26000340 в ТОВ КБ «СКБ», МФО 388313 –1765,80 грн. основного боргу, 47,43 грн. держмита та 54,87 грн. –витрати на ІТЗ судового процесу. |
3. | Стягнути з ДП «Свердловантрацит» (94800, Луганська обл., м. Свердловськ, вул. Енгельса, 1), код ЄДРПОУ 32355669, р/р 26005301220740 філія відділення Промінвестбанку Луганської області, МФО 304472 на користь Акціонерного товариства закритого типу „Виробниче об’єднання „Облпаливо” (65045, м. Одеса, вул. В. Арнаутська, 60), код ЄДРПОУ 30514975, р/р 26000340 в ТОВ КБ «СКБ», МФО 388313 –1765,8 грн. основного боргу, 47,43 грн. держмита та 54,87 грн. –витрати на ІТЗ судового процесу. |
4. | В решті позову відмовити. |
Накази видати у порядку ст. 116 ГПК України.
Рішення господарського суду набирає законної сили у порядку передбаченому ст. 85 ГПК України.