АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2009 року                                                   м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:

    головуючого Яремка В.В.

    суддів Перепелюк Л.М., Чупікової В.В.

    секретар Максименко Д.Р.

з участю  представників позивачки ОСОБА_1, ОСОБА_2, представника  відповідачки ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання права власності на спадкове майно за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Новоселицького районного суду від 10 вересня 2009 року,

встановила:

    У липні 2009 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до        ОСОБА_5 про визнання права власності на житловий будинок з належними до нього господарськими і побутовими будівлями в порядку спадкування.

Зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла її мати ОСОБА_6

    Після її смерті відкрилася спадщина у вигляді 1/2 житлового будинку по     АДРЕСА_1, яку своєчасно її батько ОСОБА_7 прийняв.

    1 липня 2008 року батько  склав заповіт, яким все майно, що буде належати йому на день смерті,  в тому числі згаданий житловий будинок, заповів їй.

    ІНФОРМАЦІЯ_1 батько помер.

    Вона, позивачка, прийняла спадщину.

    Посилаючись на те, що в позасудовому порядку вона не може оформити право власності на спадкове майно у зв’язку з тим, що заповідач за життя не оформив правовстановлюючі документи на будинок, просила визнати за нею  право власності в порядку спадкування на спірний житловий будинок з належними до нього господарськими і побутовими будівлями.

    У серпні ОСОБА_4   збільшила розмір позовних вимог: просила визнати за нею право власності в порядку спадкування також на  земельну частку (пай), яка перебуває у колективній власності об’єднання селянських господарств «Ленінський шлях», розміром 2,42  умовних кадастрових гектари.

Рішенням Новоселицького районного суду від 10 вересня 2009 року позов задоволено.

В апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_5 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Посилається на неповне з’ясування фактичних обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

По справі встановлено, що батьки позивачів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 проживали у належному їм житловому АДРЕСА_1, збудованому в середині 60-х років минулого століття.

Зазначене господарство відносилося до типу колгоспного двору, будинок завершений будівництвом.

Вказані обставини визнаються сторонами у справі.

Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивачів        ОСОБА_6, а ІНФОРМАЦІЯ_1 батько ОСОБА_7, який з урахування того, що постійно проживав з дружиною ОСОБА_6, відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, вважався таким, що прийняв спадщину у вигляді 1/2 спірного житлового будинку.

    Відповідно на час смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 батько позивачів ОСОБА_7 був власником всього спірного будинку.

За життя 1 липня 2008 року від його імені складено заповіт, згідно якого все майно, що буде належати йому на день смерті, в тому числі спірний  житловий будинок з належними до нього господарськими і побутовими будівлями, він заповів позивачці(а.с.9).

Задовольняючи позов в частині визнання за позивачкою права власності на спадкове майно - спірний житловий будинок, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що позивачка є спадкоємцем за заповітом, який не скасовано та не змінено, а оскільки в позасудовому порядку вона не може оформити своє право в силу того, що відсутні правовстановлюючі документи на житловий будинок, то є підстави для задоволення позову у вказаній частині.

    Апелянт посилається на те, що суд першої інстанції прийняв рішення на підставі копії заповіту, не дослідивши його оригіналу, підпис на заповіті є невиразним, а його дублікат  містить інформацію про вчинення заповіту при свідках.

    Проте як вбачається зі змісту належним чином засвідченої копії заповіту, дослідженої в суді апеляційної інстанції, він складений особою, яка мала на це право, з дотримання загальних вимог щодо його форми та посвідчення.

Апелянт посилається на те, що судом безпідставно не прийнято до розгляду його зустрічного позову про визнання заповіту недійсним.

Однак у даній справі вимоги про визнання заповіту недійсним не були предметом розгляду.

 Згідно частин 1, 3 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і  обґрунтованість  рішення  суду  першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної  скарги,  якщо   під   час  розгляду  справи  буде  встановлено  неправильне  застосування  норм  матеріального   права   або   порушення   норм  процесуального права,  які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Правильно вирішивши спір з приводу права власності на спадкове майно - спірний житловий будинок,  суд у той же час допустив порушення норм матеріального та процесуального  права в частині вирішення вимог про визнання за позивачкою права на земельну частку(пай).

Встановлено, що позивачка, яка є спадкоємцем за заповітом подала заяву до нотаріальної контори в установлений законом строк про прийняття спадщини в частині оформлення права на земельну частку(пай) і в цій частині нотаріусом не відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, а відповідно є можливість одержання нею у нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину.

Як вбачається зі змісту додаткової позовної заяви позивачка посилалася на наявність у неї сертифіката на право на земельну частку(пай), копію якого додана до заяви (а.с.33-36).

Тому суд першої інстанції безпідставно, у порушення вимог ст. ст. 1296, 1298 ЦК України та ч. 3 п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня  2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», розглянув по суті вимоги позивачки про визнання права на земельну частку(пай), які за відсутності відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину в цій частині не підлягають судовому розгляду.

За таких обставин рішення суду першої інстанції у згаданій частині підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України.

    В решті рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 205, 209, 218, 307, 310  ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

    Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення Новоселицького районного суду від 10 вересня 2009 року в частині визнання за ОСОБА_4 права власності на земельну частку розміром 2,42 умовних кадастрових гектари, згідно сертифіката на право на земельну частку серії ЧВ №0120136 від 8 травня 1997 року скасувати, закривши провадження у справі в цій частині.  

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.

    Головуючий

    Судді: