Справа № 11– 649/2009 р Головуючий у 1 інстанції: Малиш В.В.
Категорія: ст.286 ч.2 КК України Доповідач: Борисенко І.П.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 грудня 2009 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі :
головуючого - Борисенка І.П.
суддів - Оседача М.М., Акуленко С.О.
з участю прокурора – Хломазюка Л.В.
при секретарі - Носко Л.А.
потерпілого – ОСОБА_1
представника потерпілого – ОСОБА_2
засудженого - ОСОБА_3
захисника – адвоката - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Чернігові кримінальну справу за апеляціями помічника прокурора м. Чернігова та засудженого ОСОБА_3 на вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 21 жовтня 2009 року, -
ВСТАНОВИЛА:
Цим вироком : ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Товстоліс, Чернігівського району, Чернігівської області, громадянин України, з професійно-технічною освітою, одружений, маючий на утриманні двох неповнолітніх дітей, працюючий приватним підприємцем, раніше не судимий, мешканець АДРЕСА_1, -
засуджений за ст. 286 ч.2 КК України до 4 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком 2 роки.
Відповідно до ст. 76 КК України на ОСОБА_3 покладено обов’язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи та повідомляти вказані органи про зміну місця проживання.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Управління охорони здоров’я Чернігівської міської ради за лікування потерпілого 5395 грн. 65 коп.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 30 000 грн. моральної шкоди та на користь ОСОБА_5 15 730 грн. 73 коп. матеріальних збитків і 1 000 грн. моральної шкоди.
Стягнуто з ОСОБА_3 995 грн. 80 коп. судових витрат за проведення експертиз на користь держави.
Доля речових доказів вирішена у відповідності з вимогами ст. 81 КПК України.
Вироком суду ОСОБА_3 визнаний винним та засуджений за те, що 10 листопада 2008 року приблизно о 5 год. 40 хв. керуючи автомобілем НОМЕР_1, в порушення вимог п.п. 2.3 „б”, 11.2,12.3, 12.9, 18.1 Правил дорожнього руху України, рухаючись по проспекту Мира м. Чернігова зі сторони перехрестя з вул. Войкова у напрямку перехрестя з вул. Щорса по крайній лівій смузі для руху, проявив неуважність, не стежив за дорожньою обстановкою та її зміною, своєчасно не вжив заходів для зменшення швидкості керованого автомобіля аж до його зупинки, в результаті чого на нерегульованому пішохідному переході, що розташований поруч з буд. № 50 по проспекту Мира в районі перехрестя з вул. Пирогова, скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_1, який перетинав проїзну частину в межах вказаного пішохідного переходу справа наліво відносно напрямку руху автомобіля.
В результаті дорожньо-транспортної пригоди, потерпілий ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження у вигляді відкритого, уламкового перелому обох кісток лівої гомілки у верхній третині зі зміщенням, що відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя.
Помічник прокурора м. Чернігова Герасименко Т.М. не заперечуючи фактичні обставини справи, кваліфікації дій засудженого, доведеність вини в скоєнні злочину подав апеляцію, в якій просить вирок суду скасувати за м’якістю призначеного покарання і постановити новий, яким призначити ОСОБА_3 покарання за ст. 286 ч. 2 КК України у вигляді 4 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки. Вважає, що судом не в повній мірі враховано тяжкість скоєного злочину, поведінку засудженого, як на досудовому слідстві, так і в ході судового розгляду справи, який вину в скоєнні даного злочину не визнав взагалі, з метою заплутати суд та слідство перешкоджав встановленню істини, надавав неправдиві покази, завдані збитки не відшкодував взагалі.
В свою чергу, засуджений ОСОБА_3 подав апеляцію, в якій просить вирок щодо нього скасувати у зв’язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та неповнотою судового слідства, а справу закрити у зв’язку з відсутністю в його діях складу злочину. Вважає, що висновки суду не підтверджуються доказами дослідженими в судовому засіданні та не взяті до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки. Посилається на те, що суд не перевірив об’єктивну спроможність та відповідність дійсному механізму даної дорожньо-транспортної пригоди висновку судової автотехнічної експертизи. Крім того, звертає увагу на те, що під час призначення та проведення судової автотехнічної експертизи взагалі не досліджувались дії учасників ДТП за умови руху пішохода поза зоною пішохідного переходу та механізм розвитку дорожньо-транспортної пригоди при дійсних обставинах.
Заслухавши доповідача, засудженого ОСОБА_3 та його захисника – адвоката ОСОБА_4, які підтримали свою апеляцію та просили її задовольнити, скасувавши вирок суду з підстав указаних в апеляції; міркування прокурора про призначення засудженому більш суворого покарання; думку потерпілого ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2, які просили вирок суду першої інстанції залишити без змін; перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи викладені в апеляціях, колегія суддів підстав для задоволення апеляції помічника прокурора не знаходить та вважає, що апеляція засудженого підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні зазначеного у вироку діяння за обставин встановлених судом, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується сукупністю зібраних у справі і досліджених в судовому засіданні доказів і є обґрунтованим.
Як під час досудового слідства, так в суді першої інстанції та під час проведення часткового судового слідства в апеляційному суді, засуджений ОСОБА_3 свою вину у скоєному злочині і цивільні позови не визнав та показав, що 10.11.2008 року після 5-ї години ранку він керував автомобілем ВАЗ 21099 та рухався від вул. Войкова по проспекту Миру в крайній лівій смузі в сторону вул. Щорса зі швидкістю близько 50 км/год з включеними підфарниками та ближнім світлом фар. Не доїжджаючи до перехрестя проспект Миру - вул. Пирогова він метрів за 40 до автомобіля побачив пішохода за пішохідним переходом, який стояв біля автомагазину. Метрів за 10-15 до пішохода він побачив як той побіг через дорогу та натиснув на гальма і вжив необхідні заходи щоб уникнути наїзду, однак сталося зіткнення. Контакт з пішоходом стався правою передньою частиною автомобіля за межами пішохідного переходу. Звуковий сигнал він не подавав оскільки не встиг. На вулиці було темно і освітлення не працювало та нікого з пішоходів і машин в той час також не було. Жодних свідків даної події він не бачив.
Але не зважаючи на заперечення засудженим своєї вини у пред'явленому обвинуваченні, обставини скоєння ним злочину достовірно підтверджуються показаннями потерпілого, свідків та іншими перевіреними судом доказами, в тому числі і матеріалами досудового слідства, що в своїй сукупності узгоджуються між собою.
Так, потерпілий ОСОБА_1 показав, що він 10.11.2008 року в понеділок о 5 годині 30 хв. вийшов від бабусі, яка живе по АДРЕСА_2, та рухався по тротуару в сторону «Мегацентру» на маршрутне таксі щоб їхати на навчання в м. Київ. Підійшовши до пішохідного переходу на проспекті Миру він подивився вліво та впевнився, що може перейти вулицю. Він бачив світло фар автомобіля, який рухався приблизно в 200-250 м від нього. У нього був час і він спокійним шагом почав переходити вулицю по пішохідному переходу, при цьому він ніс рюкзак, в якому знаходився ноутбук та продукти харчування, вага якого становила близько 10кг. Пішохідний перехід був освітлений вуличним світлом Він вважає, що по іншому перейти вулицю не можна оскільки заважав би паркан, який стоїть уздовж дороги. Дійшовши до третьої смуги проїзної частини дороги, і коли до її закінчення залишилося приблизно 2-2,5 м, він боковим зором побачив автомобіль, але думав, що встигне перейти, однак відбувся удар. В подальшому він нічого не пам’ятає, так як втратив свідомість. До тями він прийшов лише в реанімації. Звуку скрипу гальм до удару він не чув. В результаті ДТП прийшли в непридатність ноутбук і його особисті речі.
Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні показав, що потерпілий є його пасинком і біля 6-7 годин ранку додому подзвонили з лікарні та повідомили, що хлопець попав під машину і знаходиться в реанімації. Спочатку дружина, а потім і він поїхав до лікарні. Деякий час вони чекали дзвінка з міліції, але потім самі почали з'ясовувати, що сталося. Для пошуку свідків були дані об'яви в газету та на радіо, і свідки знайшлись. Днів за п'ять до події вони купили сину ноутбук, який той ніс у рюкзаку та після ДТП став непридатним для використання. Зі слів ОСОБА_1 йому відомо, що той рухався повільним шагом спочатку по тротуару, а потім переходив вулицю по пішохідному переходу «зебрі» і не дійшовши метри 2 до кінця проїзної частини його збила машина (а.с. 72 т.2).
Цивільний позивач ОСОБА_5 дала аналогічні пояснення щодо події, які їй стали відомі від сина.
Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні показала, що вона 10.11.2008 року вранці вигулювала свою собаку та знаходячись біля сходів зі сторони парку, що ведуть до пішохідного переходу, бачила молодого чоловіка, який йшов через дорогу по пішохідному переходу. Коли вона нагнулася щоб пристебнути до ошийника собаки карабін, то почула удар, а потім скрип гальм. Самого моменту удару вона не бачила, а коли потерпілого перенесли до тротуару то вона пішла. В цей ранок вуличне освітлення було увімкнено. Про те, що розшукують свідків пригоди, вона дізналася з об'яви по радіо і зателефонувала (а.с. 69 т.2).
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 (а.с. 70 т.2) показав, що в листопаді 2008 року він біля 5 годин 30 хв. йшов на роботу по тротуару проспекту Миру в сторону вул. Щорса. Коли він дійшов до вул. Пирогова то звернув увагу, як в 15 метрах від нього по тротуару вул. Пирогова не швидким кроком йшов молодий хлопець з рюкзаком. Пройшовши ще 20 м він почув спочатку удар, а потім звук гальм та побачив, як біля нього пролетів кросівок. Автомобіль зупинився за пішохідним переходом, а біля нього лежав чоловік. Водій вийшов з автомобілю, підійшов до хлопця, а потім разом з водієм таксі, яке зупинилося, переніс хлопця до тротуару. Він підійшов та побачив, що хлопцю надають першу медичну допомогу і пішов на роботу, при цьому вуличне освітлення було увімкнено.
Свідчення даних свідків спростовують доводи засудженого про його невинуватість, оскільки обидва свідки спочатку чули глухий удар зіткнення і лише потім звук від гальмування автомобіля.
З протоколу огляду місця транспортної пригоди та схеми до нього (а.с. 3-8 т.1) вбачається, зіткнення мало місце на проїзній частині на крайній лівій смузі руху, автомобіль отримав механічні пошкодження.
З висновку судово-медичної експертизи (а.с. 42-44) вбачається, що потерпілий ОСОБА_1 в результаті дорожньо-транспортної пригоди отримав тяжкі тілесні ушкодження.
На час скоєння пригоди, на перехресті проспект Миру – вул. Пирогова було увімкнено освітлення о 5год і вимкнено о 6.25год. (а.с.124).
З судово-автотехнічної експертизи (а.с.136-144) вбачається, що водій, тобто засуджений ОСОБА_3 мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_1 із зупинкою до лінії руху пішохода з моменту виникнення небезпеки для руху.
За таких обставин, суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги висновки експертизи в частині відсутності технічної можливості уникнути наїзду на пішохода при перетинанні останнім дороги в темпі швидкого бігу, оскільки вони ґрунтуються лише показах засудженого ОСОБА_3 та не узгоджуються і суперечать іншим матеріалам справи.
Дії засудженого ОСОБА_3 судом правильно кваліфіковано за ст. 286 ч. 2 КК України, а саме як порушення правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспортного засобу, що спричинили потерпілому тяжкі тілесні ушкодження.
При обранні строку і виду покарання, суд в повній мірі врахував вимоги ст. 65 КК України, ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом’якшують покарання, а саме: позитивну характеристику, наявність на утриманні двох неповнолітніх дітей і призначив ОСОБА_3 покарання з застосуванням ст. 75 КК України до основної міри покарання, яке є необхідне та достатнє для його виправлення і попередження вчинення ним нових злочинів, а тому відсутні підстави для задоволення апеляції помічника прокурора.
Розглядаючи справу в апеляційному порядку, суд має право внести у вирок зміни щодо відшкодування шкоди, якщо обставини справи в частині заподіяння шкоди правильно встановлені судом.
Судом правильно встановлені фактичні обставини справи, що внаслідок винних дій ОСОБА_3 потерпілому були завдані душевні страждання, в зв’язку із ушкодженням його здоров’я.
Разом з тим суд визначив розмір компенсації потерпілому у відшкодування моральної шкоди в сумі 30000грн., який не відповідає ступеню завданих тілесних ушкоджень ОСОБА_1, глибині його моральних страждань та вимогам розумності і справедливості, з урахуванням того, що злочин скоєно з необережності, тому колегія суддів приходить до висновку про необхідність зменшення розміру моральної шкоди до 15000грн. та зміні вироку суду в цій частині.
Твердження апелянта про його не винуватість є безпідставними і не знайшли свого підтвердження, оскільки спростовані матеріалами справи.
За таких підстав, апеляція засудженого ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню, а вирок суду – зміні.
Істотних порушень норм кримінально-процесуального закону, щоб потягли за собою безумовне скасування вироку суду, по справі не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 365, 366, 379 КПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляцію помічника прокурора м. Чернігова ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Апеляцію засудженого ОСОБА_3 задовольнити частково.
Вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 21 жовтня 2009 року щодо ОСОБА_3 – змінити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь потерпілого ОСОБА_1 15000 (п’ятнадцять тисяч) гривень у відшкодування моральної шкоди.
В решті цей вирок щодо ОСОБА_3 залишити без змін.
судді:
Борисенко І.П. Оседач М.М. Акуленко С.О.