Справа № 2-1147/09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2009 року        Суворовський районний суд міста ОСОБА_1  

у складі:

головуючого судді                 Пепеляшкова О.С.

при секретарі                         Лапчинській О.В.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в місті ОСОБА_1 цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3  про розподіл спільного майна подружжя, зустрічною позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,

ВСТАНОВИВ:

До суду з позовними вимогами звернувся ОСОБА_2, вказуючи про те, що сторонами під час перебування в шлюбі було придбано квартиру АДРЕСА_1, але шлюб між сторонами розірвано, позивач просить визнати за ним право власності на ? частину вказаної квартири.

ОСОБА_3 звернулась до суду з зустрічною позовною заявою про поділ спільного майна подружжя, та просила виділити їй спірну квартиру, залишивши за позивачем право власності на інше майно, придбане під час шлюбу – автомобіль ЗАЗ, право власності на який зареєстрований за нею, гараж і земельну ділянку площею 0,20 Га на острові Анкундіново м.Вілково Одеської області.

В судовому засіданні позивач заявлені позовні вимоги підтримав, посилаючись на викладені в позові обставини, проти задоволення зустрічної позовної заяви заперечував, посилаючись на відсутність іншого майна, придбаного під час шлюбу, а автомобіль ЗАЗ зареєстрований за ОСОБА_3 та позивач не претендує на нього.

Відповідач ОСОБА_3 проти задоволення позову ОСОБА_2 заперечувала в повному обсязі, посилаючись на те, що гроші на придбання квартири вона отримала від власної сестри, її колишнього чоловіка не можна впускати до квартири, спільне життя є неможливим.

Вислухавши пояснення сторін, вивчивши та проаналізував надані ними докази, суд встановив, що 19.11.1988р. Іллічівськом відділом ЗАГСу м.Одеси був зареєстрований шлюб між сторонами, актовий запис № 563 , який рішенням Суворовського районного суду м.Одеси від 21.08.2008р. було розірвано (а.с. 7, 11).

Під час перебування в шлюбі ОСОБА_3 28.10.1997р. на Регіональній товарній біржі придбала АДРЕСА_2, та вказаний договір № 97/1-00006 рішенням Суворовського районного суду м.Одеси від 09.10.2003р. було визнано дійсним й за ОСОБА_1 на цій підставі визнано право власності на квартиру, яка була зареєстрована в КП ОМБТІ та РОН Одеської міської ради (а.с. 8-9, 10, 84). Вартість квартири згідно вказаного договору купівлі-продажу складає 16 400 грн.

Згідно свідоцтва про зміну імені, виданого Першим Суворовським відділом реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції 28.01.2009р., актовий запис № 4, ОСОБА_1 змінила ім’я на ОСОБА_3 (а.с. 70).

Правовідносини, які виникли між сторонами регулюються Сімейним Кодексом України, відповідно до статей 60, 70 якого майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності, та у разі поділу частки майна є рівними, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до діючого Сімейного законодавства набуття майна за час шлюбу створює презумпцію виникнення права спільної сумісної власності. Це означає, що ні дружина, ні чоловік не зобов’язані доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте у шлюбі.

У відповідності частини 3 статті 368 ЦК України, майно нажите подружжям під час шлюбу вважається їх спільним майном. При вирішенні спору стосовно частки сторін у спільному майні подружжя, суд виходить із того, що в силу статті 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлене домовленістю між ними.

На підставі викладеного та  статей 60, 63, 70 СК України, статті 358 ЦК України , суд дійшов до висновку про те, що АДРЕСА_2  є спільною власністю подружжя, підлягає поділу та за позивачем має бути визнано право власності на ? частину спільного майна подружжя – АДРЕСА_2 .

Судом не приймаються до уваги заперечення ОСОБА_3, оскільки за позивачем наявності права власності на інше нерухоме майно не встановлено (а.с. 44, 46, 59). Суд критично ставиться до посилань ОСОБА_3 на джерела придбання спірної квартири, оскільки будь-яких доказів цього відповідачем не зазначено; судом також не приймаються до уваги інші заперечення ОСОБА_3, так як вони не мають правового значення для вирішення справи по суті, тому в задоволенні вимог ОСОБА_3 за зустрічною позовною заявою має бути відмовлено в повному обсязі.

Відповідно до положень ст.88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати у вигляді сплаченого державного мита в сумі 82 грн., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн.

    Керуючись статями 10, 11, 60, 61, 88, 212-215, 218 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

    Позов ОСОБА_2 задовольнити.

    Визнати за ОСОБА_2 право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1.

    В задоволенні вимог ОСОБА_3 – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати у розмірі 112 гривень.

    Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.

    Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя: