ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
Господарський суд Чернігівської області
________________________________________________________________________________________________
14000 м. Чернігів, проспект Миру 20 Тел. 7-99-18, факс 7-44-62
Іменем України
ПОСТАНОВА
13.06.2006 р. Справа № 15/112
За позовом Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі міста |
Чернігова, 14038, м. Чернігів, просп. Перемоги, 141 |
До Спільного підприємства „Кущовий інформаційно-обчислювальний центр” |
14027, м. Чернігів, просп. Перемоги, 139 |
про стягнення 92060,55 грн. |
Суддя Федоренко Ю.В., секретар Фурник К.В.
Представники сторін:
Від позивача: Гриценко І.В., дов. від 11.01.06.
Від відповідача: Лещенко Я.О., дов. від 16.05.06, Мальцева Г.Ф., дов. від 16.05.06.
СУТЬ СПОРУ:
Заявлено позов про стягнення з відповідача заборгованості по сплаті внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування у сумі 92060,55 грн. за період з грудня 2004 р. по січень 2006 р.
Після порушення провадження у справі позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог відповідно до якої він просить стягнути з відповідача заборгованість у сумі 70 885,84 грн. за період з 20.01.05 по 20.01.06.
Заяву подано у відповідності до ст. 51 Кодексу адміністративного судочинства України, ці дії позивача не суперечать закону і не порушують чиї –небудь права, свободи чи інтереси, а тому заява про зменшення позовних вимог приймається судом.
Відповідач позов не визнав посилаючись на те, що він перебуває на спрощеній системі оподаткування і не повинен сплачувати страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування у розмірі 32 відсотки від фактичних витрат на оплату праці працівників, оскільки 42 відсотки від суми сплаченого єдиного податку перераховувалось до Пенсійного фонду України, сплата страхових внесків до Пенсійного фонду України платниками єдиного податку призводить до подвійного оподаткування, не встановленням на 2004 р. Верховною Радою розміру страхових внесків, він не є платником збору на обов’язкове державне пенсійне страхування. Також відповідач посилається на Закон України № 3583 від 16.03.06 за яким суми внесків до Пенсійного фонду України суб’єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності, які були сплачені ними у складі податків протягом 2004 р. –1 кварталу 2005 р., але не були зараховані на їх особові рахунки не вважається податковою заборгованістю.
Дослідивши матеріали справи і вислухавши пояснення представників сторін суд встановив наступне.
Згідно ст. 1 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003р. № 1058-ІV (далі Закон № 1058) страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 15 Закону № 1058 платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону. Страхувальники набувають статусу платників страхових внесків із дня їх реєстрації у територіальному органі Пенсійного фонду, а особи, визначені частиною першою статті 12 цього Закону, - з дня набрання чинності договором про їх добровільну участь.
Статтею 14 Закону № 1058 визначено коло страхувальників, зокрема якими, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 14 цього Закону є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи ( включаючи юридичних осіб –суб”єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування ( фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент ), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону.
Згідно п. 6 ч. 2 ст. 17 Закону № 1058 страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Даний обов’язок Відповідачем виконано лише частково і за Відповідачем рахується заборгованість по сплаті страхових внесків за період з 20.01.05 р. по січень 2006 р. у сумі 70 885,84 грн., яка підтверджується розрахунками сум страхових внесків за цей же період.
Згідно ч. 2 ст. 106 Закону № 1058 суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (недоїмкою) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Згідно абз. 1-3 ч. 3 ст. 106 Закону № 1058 територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.
Позивачем було направлено відповідачу рекомендованим листом вимогу № Ю-79.47.2 від 06.02.06 про сплату 92060,65 грн. недоїмки, яку відповідач отримав 10.02.06, що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення.
Згідно абз. 8 ч. 3 ст. 106 Закону № 1058 у разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки. У разі звернення органу Пенсійного фонду з позовом про стягнення недоїмки до господарського суду передбачені законодавством заходи досудового врегулювання спорів не застосовуються.
Відповідач добровільно визначену вимогою суму недоїмки не сплатив, вимогу не оскаржив у встановленому порядку.
Таким чином, вимога № Ю-79.47.2 від 06.02.06 про сплату недоїмки на день розгляду справи являється узгодженою.
З мотивами невизнання позову суд не погоджується виходячи з наступного.
В ст. 6 Указу Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва” від 03.07.98 № 727/98 встановлено пільги, зокрема звільнення від сплати збору на обов’язкове державне пенсійне страхування.
Але статтею 1 Закону № 1058 встановлено перелік осіб, що є платниками збору на обов’язкове державне пенсійне страхування.
Зокрема, відповідно до п. 1,3 цієї статті платниками збору на обов’язкове державне пенсійне страхування є суб’єкти підприємницької діяльності незалежно від форми власності, їх об’єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об’єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи –суб’єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників
Обов’язок сплати зазначеного збору Закон № 1058 не пов’язує зі статусом платника податку як суб’єкта підприємницької діяльності, який обрав спрощену систему оподаткування.
01.01.04 набрав чинності Закон № 1058 відповідно до ст.5 якого сферою його дії є регулювання відносин, що виникають між суб’єктами системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування.
При цьому зазначеною статтею встановлено, що дія інших нормативно –правових актів може поширюватись на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечать цьому Закону.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 5 Закону № 1058 виключно цим Законом визначаються принципи та структура системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, коло осіб, які підлягають загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню, а також платники страхових внесків.
Отже, враховуючи положення Закону № 1058, відповідач є платником зазначених страхових внесків.
Прикінцевими положеннями Закону № 1058 передбачено приведення законів та інших нормативно-правових актів України у відповідність із цим законом, а до приведення їх у відповідність, всі закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому закону.
До набрання чинності законом про спрямування частини страхових внесків до Накопичувального фонду страхові внески, що перераховуються до солідарної системи (крім страхових внесків, що перераховуються особами, зазначеними в пунктах 3 і 4 статті 11 та у статті 12 цього Закону, а також страхових внесків, сплачуваних за осіб, зазначених у пунктах 8, 13, 14 статті 11 цього Закону), сплачуються страхувальниками та застрахованими особами на умовах і в порядку, визначених цим Законом, та в розмірах, передбачених Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" для відповідних платників збору (підпункт 1 п. 8 Прикінцевих положень Закону № 1058).
Отже, Закон № 1058 визначає умови і порядок сплати страхових внесків у розмірах, передбачених Законом „ Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування”, а тому відповідач зобов’язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати страхові внески саме на підставі Закону № 1058, який в спірних правовідносинах являється спеціальним законом.
Враховуючи положення Закону України № 3583 від 16.03.06 „Про вирішення питання щодо заборгованості суб’єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності, у зв’язку з не перерозподілом Державним казначейством України частини податків до Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття протягом 2004 року –1 кварталу 2005 року” позивачем не включено до суми боргу розмір сплачених але не перерахованих до Пенсійного фонду страхових внесків, що підтверджується розрахунком суми боргу, який наведено у позовній заяві.
Твердження відповідача про те, що сплата страхових внесків до Пенсійного фонду України платниками єдиного податку призводить до подвійного оподаткування суд до уваги не приймає, оскільки позивачем, з метою уникнення подвійного оподаткування, суму коштів, що спрямовувалися до Пенсійного фонду як частина ставки від цього податку у розмірі 42 відсотки, зараховано в рахунок сплати страхових внесків за відповідні звітні періоди.
На підставі викладеного позов підлягає повному задоволенню.
Відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем – фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Керуючись ст. 158 - 163, п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
В И Р І Ш И В :
Позов задовольнити повністю і стягнути з спільного підприємства „Кущовий інформаційно-обчислювальний центр”, м. Чернігів, просп. Перемоги, 139 (р/р 26006002500 в ЗАТ „Полікомбанк”, МФО 353100, код 01756131) на користь управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Чернігова, м. Чернігів, просп. Перемоги, 141 (р/р 25605303011155 в ОПЕРВ Чернігівського обласного управління Ощадбанку, МФО 353553, код 21395284) заборгованість в сумі 70 885,84 грн.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанову підписано 15.06.06
Суддя Ю.В.Федоренко