Україна
Харківський апеляційний господарський суд
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
“29” травня 2007 р. м. Харків
Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду у складі:
головуючого судді Олійника В.Ф., суддів Кравець Т.В., Істоміної О.А.
при секретарі –Кобзевій Л.О.
за участю представників:
позивача –Заякун С.О.
1-го відповідача – Селецький А.В., Буржика М.П.
2-го відповідача - Потураєв С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ВАТ “Сумиобленерго”, м. Суми (вх. № 541 С/2-5)
на рішення господарського суду Сумської області від 16.01.2007 р. по справі № 13/636-06.
за позовом Відкритого акціонерного товариства “Сумиобленерго”, м. Суми
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю “Техкомсервіс”, м. Суми
2) Виконавчого комітету Сумської міської Ради, м. Суми
про стягнення 48470,23 грн.,
в с т а н о в и л а :
У жовтні 2006 року Відкрите акціонерне товариство “Сумиобленерго”, м. Суми (далі ВАТ “Сумиобленерго”) звернулась в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Техкомсервіс”, м. Суми (далі ТОВ “Техкомсервіс”) та Виконавчого комітету Сумської міської ради, м. Суми (далі виконком Сумської міської ради) про стягнення з відповідачів у солідарному порядку на користь ВАТ “Сумиобленерго” 48470,23 грн. збитків за постачання електроенергії для освітлення місць загального користування та енергозабезпечення ліфтів в багатоповерхових житлових будинках.
У запереченні на позов перший відповідач вказував на те, що додаткова угода до договору «Про постачання електричної енергії»не була підписана з його боку по причині того, що датою її укладення було зазначене заднє число, що давало позивачу вести подвійне нарахування за спожиту електроенергію; не було узгоджено перелік будинків, по яких змінюється споживач, не були внесені відповідні зміни до договорів між управлінням житлово-комунального господарства, житлово-будівельними кооперативами та першим відповідачем; не було проведено сумісного зняття показників приладів обліку з послідуючим затвердженням їх керівниками позивача та першого відповідача згідно рішення Виконавчого комітету Сумської міської Ради (другого відповідача) №224 від 18.04.2006 року; договірні відносини між позивачем та кожним квартиронаймачем (власником) квартири на постачання комунальної електроенергії не були розірвані. Також наполягав на тому, що твердження позивача про недопущення його представників для відключення електроенергії є неправдивими.
Другий відповідач проти позовних вимог також заперечував посилаючись на те, що ВАТ “Сумиобленерго” в порушення Правил, встановлених НКРЕ, продовжував на бездоговірній основі постачати на свій ризик електроенергію та не виконував рішення Виконавчого комітету Сумської міської Ради (другого відповідача) № 224 від 18.04.2006 року. Також вважав, що ВАТ “Сумиобленерго” недоведено розмір збитків та безпосередній причинний зв'язок між діями відповідачів і збитками. Крім того другий відповідач зазначав, що позивач не надав будь якого договору, не посилався на будь-який закон, на підставі якого виникло солідарне зобов'язання відповідачів перед позивачем, а відповідно до ст. 541 ЦК України, солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, передбачених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.
Рішенням господарського суду Сумської області від 16.01.2007 р. по справі №13/636-06 у задоволенні позовних вимог було відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ВАТ “Сумиобленерго” в апеляційній скарзі, яку в подальшому уточнив, ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового, яким позовні вимоги ВАТ “Сумиобленерго” до ТОВ «Техкомсервіс»та виконавчого комітету Сумської міської Ради про стягнення 48470,23 грн. задовольнити в повному обсязі, стягнувши в дольовому порядку з виконавчого комітету Сумської міської Ради 23221,04 грн., з ТОВ «Техкомсервіс»25249,19 грн., а також всі судові витрати по справі, посилаючись на те, що суд першої інстанції неповно з'ясував суттєві обставини справи, дав невірну оцінку зібраним доказам, висновки суду не відповідають обставинам справи, суд порушив норми матеріального та процесуального права, внаслідок чого судом постановлено незаконну та необґрунтовану постанову.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення виходячи із наступного.
Як видно із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції на підставі рішення Виконкому Сумської міської ради від 18.07.2000 року №350 позивач здійснював постачання електроенергії для місць загального користування багатоквартирних будинків та для енергозабезпечення ліфтів (комунальної електроенергії). Постачання електроенергії здійснювалось шляхом укладення з кожним квартиронаймачем (власником) договору на постачання комунальної енергії.
Нарахування комунальної електроенергії здійснювалась за розрахунковим методом по загальнобудинковим лічильникам, що є в свою чергу порушенням вимог Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ України №28 від 31.07.1996 року ( з подальшими змінами та доповненнями).
На підставі рішення господарського суду Сумської області у справі №9/38-05 від 27.10.2005 року, яким було визнано недійсним абзац 3 пункту 2 та абзац 2 пункту 3 рішення №350 від 18.07.2000 року Виконкому Сумської міської ради, зокрема, в частині визначення ВАТ «Сумиобленерго»надавачем послуг з постачання комунальної електроенергії, виконавчим комітетом Сумської міської Ради було прийнято рішення №190 від 14.04.2006 року, згідно якого було внесено зміни до рішення №350 від 18.07.2000 року. Згідно цих змін, було зобов’язано підприємства по обслуговуванню житла та ВАТ «Сумиобленерго»у двомісячний термін надати Виконкому міської Ради пропозиції щодо порядку надання населенню послуг по постачанню електроенергії на комунальні потреби.
Суд першої інстанції також встановив, що рішенням Виконкому Сумської міської ради № 224 від 18.04.2006 року було внесено зміни до рішення Виконкому № 570 від 25.10.2005 року «Про визначення балансоутримувачів та виконавців послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій житлового фонду, що перебуває у комунальній власності територіальної громади»та затверджено Тимчасовий порядок (додаток до рішення № 224 від 18.04.2006 року) передачі повноважень по розрахунках зі споживачами за спожиту електроенергію на загальні потреби житлового будинку на перехідний період зміни споживача електроенергії на загальні потреби житлового будинку. Так вказаний Тимчасовий порядок визначав механізм проведення розрахунків за електричну енергію, використану на загальні потреби багатоквартирних житлових будинків, а саме електроенергії для ліфтів, підкачки води, освітлення сходових кліток, підвалів, підкачка води та інше.
Пунктом З Тимчасового порядку було зобов'язано ВАТ «Сумиобленерго»сумісно з підприємствами по обслуговуванню житлового фонду було зобов’язано внести зміни в договори з населенням та на постачання електроенергії на загальні потреби; провести заходи щодо приведення схем установки лічильників електроенергії на загальні потреби у відповідність до типових, що діяли до впровадження механізму цільового збору коштів з мешканців будинків за освітлення місць загального користування; проводити сумісне зняття показників приладів обліку електроенергії (поквартирних, освітлення місць загального користування); виконання зазначених заходів має фіксуватись актом, який затверджується керівниками підприємств по обслуговуванню житлового фонду та ВАТ «Сумиобленерго». З дати, указаної в акті, будинок вважається переведеним на нову систему розрахунків.
Суд першої інстанції також встановив, що ВАТ «Сумиобленерго»листом № 57-10/327 від 13.02.06 надіслало першому відповідачу пропозицію про внесення змін до договору №896 від 07.05.03 про постачання електричної енергії шляхом укладання додаткової угоди за №896/4 від 10.02.06 до договору №896 від 07.05.03 «Про постачання електричної енергії», тобто пропозиції про зміну механізму розрахунку за комунальну електричну енергію. Також про виниклу ситуацію та зміну механізму розрахунків був направлені листи і до виконавчого комітету Сумської міської Ради (вих. № 57-06/992 від 10.03.06, вих. №. 57-06/1001 від 10.03.06).
Оскільки перший відповідач не погодився внести зміни до договору, а тому згода на внесення змін до договору між ВАТ «Сумиобленерго»та ТОВ «Техкомсервіс»не була досягнута, ВАТ «Сумиобленерго»звернулось для примусового укладання змін до договору про постачання електричної енергії до господарського суду Сумської області. Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 25.07.2006р. по справі №3/185-06 позов ВАТ «Сумиобленерго»було задоволено в повному обсязі.
У зв'язку з не можливістю подальшого постачання електричної енергії в багатоповерхові будинки та не визначеністю механізму розрахунків за постачання комунальної електричної енергії ВАТ «Сумиобленерго»направило повідомлення (вих. № 57-06/1534 від 03.04.06) про припинення постачання електричної енергії в житлові будинки з якими не було укладено відповідних змін про постачання електричної енергії.
З матеріалів справи також вбачається, що 20.04.2006 року Держінспекцією з енергонагляду ВАТ «Сумиобленерго»був винесений припис №С-260, яким позивачу приписувалось припинити постачання електричної енергії на освітлення місць загального користування та енергозабезпечення ліфтів багатоповерхових житлових будинків. Листом №57-10/1838 від 25.04.06р. позивач повідомив першого відповідача про час та місце припинення постачання електричної енергії на освітлення місць загального користування та енергозабезпечення ліфтів багатоповерхових житлових будинків, які знаходяться на його обслуговуванні.
ВАТ «Сумиобленерго»в позові та в апеляційній скарзі зазначав, що відключення не було проведено, оскільки його працівники не були допущені до електроустановок або розрахункових приладів обліку електричної енергії, про що були складені відповідні акти про недопущення. У зв’язку з цим електрична енергія постачалась в усі житлові будинки, які знаходяться на обслуговуванні першого відповідача починаючи з березня 2006 р. по 25 липня 2006 р.
Власником згаданих будинків є другий відповідач, а оплату за спожиту електроенергію ніхто не проводив.
З огляду на зазначене, позивач вважає, що несвоєчасне прийняття другим відповідачем рішення щодо визначення надавачем послуг з постачання електроенергії та недопущення працівників ВАТ «Сумиобленерго»для відключення електроенергії, на думку позивача, завдало йому збитків в сумі 48470,23 грн.
Залишаючи позовні вимоги без задоволення, суд першої інстанції вказав на те, що оскільки акти про недопущення представників ВАТ «Сумиобленерго»до електроустановок або розрахункових приладів обліку електричної енергії не підписані споживачем, тому вони не можуть вважатися доказом такого недопущення, а інших доказів позивачем надано не було.
З матеріалів справи також вбачається, що листами №57-06/1534 від 03.04.2006р., №5710/1838 від 25.04.2006р., №57-06/2678 від 21.07.2006р. позивач повідомляв, що в односторонньому порядку, без участі першого відповідача буде відключена комунальна електроенергія та енергозабезпечення ліфтів, що є можливим, так як всі лічильники прив'язані до центрального комп'ютера ВАТ "Сумиобленерго" і можуть дистанційно припиняти подачу електроенергії всім видам споживачів.
З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що ВАТ "Сумиобленерго" мало можливість відключити комунальну електроенергію для освітлення без представників ТОВ "Техкомсервіс" в будь-якому будинку і в будь-який час.
З матеріалів справи також вбачається, що листами №327 від 06.06.2006р. №304 від 25.05.2006р.(а.с. 46, 47 т.1) перший відповідач не відмовляв у відключенні комунальної електроенергії і роботи ліфтів, а просив лише погодити графік відключення, для того щоб передчасно зупинити ліфти, з метою уникнення випадків травматизму мешканців 7-8 мікрорайонів, а також раптового зупинення ліфтів з людьми. На дані звернення ВАТ "Сумиобленерго" відповіді не надало.
Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не надано доказів виконання заходів, які він зобов'язаний був здійснити згідно вимог вищезгаданого Тимчасового порядку і продовжував постачання комунальної електричної енергії, вчиняючи правопорушення в енергетиці, не будучі визначеним як постачальник комунальної електроенергії та без договорів на її постачання .
Згідно ст. 42 Господарського кодексу України, підприємство - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Оскільки позивач є суб'єктом господарювання і здійснює своє підприємницьку діяльність на основі, зокрема, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику ( ст. 44 Господарського кодексу України ), він діяв діяв на свій ризик протиправно і в тому, що він зазнав збитків від такої діяльності є його вина.
Колегія суддів також зазначає, що станом на 01.03.2006 року перший відповідач не був визначений як виконавець житлово-комунальних послуг щодо постачання комунальної електроенергії в порядку , затвердженому центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства ( ч.4 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Судом першої інстанції також було зроблено обґрунтований висновок стосовно того, що оскільки позивач не проводив сумісного зняття показників приладів обліку електроенергії станом на 01.03.2006 року, чи станом на 01.05.2006 року (на виконання п.З згаданого вище Тимчасового порядку), а тому розрахунок суми збитків в розмірі 48470,грн.. за період з 01.03.2006 року до 25.07.2006 року є необґрунтованим і на підставі лише цього розрахунку не можна встановити фактичний розмір збитків позивача а будь-яких доказів наявності та розміру наявних у позивача збитків матеріали справи не містять.
Відповідно до ст. 541 ЦК України, на яку посилається позивач в позові та апеляційній скарзі, солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.
Оскільки відповідно до вимог чинного законодавства відшкодування збитків відбувається за наявності повного складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника ( завдавача шкоди), а позивачем ні в суді першої ні апеляційної інстанції не надано доказів наявності повного складу цивільного правопорушення, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101, п. 1 ст. 103, 105, 106, 110 ГПК України, колегія суддів апеляційного господарського суду одностайно,-
п о с т а н о в и л а:
Апеляційну скаргу ВАТ “Сумиобленерго”, м. Суми залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Сумської області від 16.01.2007 р. по справі № 13/636-06 залишити без змін.
Справу №13/636-06 повернути до господарського суду Сумської області.
Роз’яснити сторонам, що вони можуть на дану постанову подати касаційну скаргу протягом місяця до Вищого господарського суду України через Харківський апеляційний господарський суд.
Судді В. Олійник
Т. Кравець
О. Істоміна