ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОСОБА_1 ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-1788/10/0408

Провадження № б/н

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"23" грудня 2010 р.                                                                        

Дзержинський районний суд міста ОСОБА_1 в складі:

Головуючого судді        Міхегвої В.Ю..

При секретарі        Федчишиній В.М.

Представника відповідача        ОСОБА_2

Розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «ПриватБанк» в особі Криворізької філії про захист прав споживачів, зобов'язання належним чином виконувати умови кредитного договору та витребування майна із чужого володіння,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_3 19.05.2010 року звернулася з позовною заявою до відповідача, в якій просить зобов’язати відповідача повернути їй заставне майно - автомобілі «ОСОБА_4 бенц 0303», державний номер НОМЕР_1 вартістю 148830,00 грн.; «ОСОБА_4 бенц 41 ОД», державний номер НОМЕР_2 вартістю 43560.00 грн.. включаючи держномери, ключі та техпаспорти; та держномер, ключі та техпаспорт автомобіля «ОСОБА_4 бенц 410Д», державний номер НОМЕР_3 вартістю 43560,00 грн.; зобов'язати відповідача припинити дію щодо порушення вимог кредитного договору № 1/260-МК від 10.07.2008 року, договорів застави рухомого майна від 10.07.2008 року № 1/260-МК/1. № 1/260-МК/2, № 1/260-МК/З. а саме: виконувати на умовах, які діяли на момент їх укладення; стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду у розмірі 10000 грн., витрати за юридичні послуги в сумі 3250 грн. та понесені судові витрати.

В обгрунтування своїх вимог позивачка зазначила, що 10.07.2008 року між нею та відповідачем було укладено кредитний договір № 1/260-МК на суму 128000 доларів США на споживчі цілі строком до 10.07.2012 року.

З метою забезпечення вказаного кредитного договору було укладено три договори застави № 1/260-МК/1, № 1/260-МК/2, № 1/260-МК/З, предметами застави яких були належні їй автомобілі.

У зв'язку із кризою у неї перед банком виникла невелика заборгованість, тому між нею та банком було укладено два акти від 09.09.2009 року та від 10.09.2009 року прийому в заставу двох автомобілів «ОСОБА_4 бенц 0303», державний номер НОМЕР_1 вартістю 148830.00 грн.; «ОСОБА_4 бенц 410Д», державний номер НОМЕР_2 вартістю 43560,00 грн. з метою їх реалізації та направлення отриманих коштів на погашення заборгованості. Але фактично зазначене заставне майно у неї було вилучено лише 09.12.2009 року.

Після вилучення автомобілів, вона гіерепозичила гроші, продала частину свого майна та погасила всю заборгованість перед банком - за кредитом, за нарахованими процентами та пеню.

Після цього 18.03.2010 року вона письмово звернулася до відповідача з проханням повернути їй заставне майно - мікроавтобуси, щоб знову їх поставити на маршрути та заробляти гроші для подальшого виконання умов кредитного договору.

Але відповідач відмовив їй. мотивуючи тим. що вона постійно порушувала зобов’язання за договором, тому банк був вимушений взяти заставне майно на відповідальне зберігання, і тому мікроавтобуси будуть їй повернуті лише після реструктуризації суми заборгованості, що залишилася перед банком та надання банку додатково майна для застави, що підтверджується листом № 04/3013 від 07.04.2010 рок&?й;

Оскільки заборгованості за кредитним договором на час звернення у неї не було та зобов'язання за ним постійно не порушувалися, вона 07.04.2010 року знову звернулася до відповідача із заявою про надання інформації по кредитному договору: дати порушен:-:* умов договору, чи є заборгованість на час звернення з проханням повернути заставне майно, а також роз'яснити поняття «прострочки», на яку банк посилався у відповіді.

Але листом від 08.04.2010 року їй відмовили у наданні такої інформанті мотивуючи тим. що вказана інформація відповідно до ст. 60 Закону України «Про банк! та банківську діяльність», є банківською таємницею.

Вважає, що відповідач умисно порушив законодавство України, умови договори кредиту та застави та його дії щодо неповернення їй у користування автомобілів неправомірними.

Крім того, банк у порушення передбачених кредитним договором його прав, не вчинив жодної дії для звернення стягнення на предмети застави. їх реалізації для направлення отриманих коштів на погашення заборгованості, поки банк утрим&g/; втз автомобілі та поки вона мала заборгованість перед банком.

Всі дії банку: складання актів прийому в заставу автомобілів за три місяці лс л фактичного вилучення, продовження утримання автомобілів з моменту її звернення ) березні 2010 року до банку про їх повернення і до теперішнього часу, свідчать про те. пн відповідач незаконним шляхом одержує додатковий прибуток за рахунок утриманні І автомобілів у себе, оскільки всі витрати з утримання та збереження автомос покладаються на неї за умовами договору.

Крім того, банк відмовився надати їй інформацію, що стосується укладеного ними кредитного договору, чим порушив Конституцію України, Закони України ..?• інформацію», «Про звернення громадян», «Про захист прав споживачів»

Банк у порушення вимог, передбачених ч.І ст.629 ЦК України, вимагає від виконання її обов'язків, в свою чергу, відмовляючись від виконання своїх, тому його вважає неправомірними та такими, що не спрямовані на виконання договору.

Неповернення банком в її користування автомобілів впливає на її можливі працювати, заробляти грошові кошти та відповідно виконувати зобов'язання погашенню за кредитним договором в повному обсязі та своєчасно в подальшому.

Також зазначила, що вона як споживач не має можливості впливати на ум договору, а банк має можливість встановлювати всі умови договору на власний ро~ Тому вважає, що вимога банку з реструктуризації суми заборгованості за кредг договором, що залишилася перед банком, є нічим іншим, як продовження термін;, договору, що призведе до збільшення її витрат, а банк з метою одержання незаконв прибутку вимагає зміни істотних умов договору, здійснюючи таким чином, нечесн;- агресивну підприємницьку практику, що порушує її права як споживача.

Через протиправну поведінку банку по відношенню до неї. вона зазнала душе- страждань, через стрес, який вона перенесла, був порушений нормальний ритм її дії банку принизили її честь та гідність, оскільки вона зверталася до банку з прохач повернути належні їй автомобілі, виконуючи умови договору, але банк необгрунтовану відмову, додаткові страждання їй також спричинило те, що вимушена була звертатися до суду за захистом своїх порушених прав, що пор&gp; звичний життєвий устрій. Моральну шкоду оцінює у 10000 грн.

Крім того, просить стягнути з відповідача на її користь понесені нею витраті оплату юридичних послуг сумі 3250 грн.

Позивачка ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_5, який діє на під. угоди про надання юридичної допомоги від 23.04.2010 року (а.с.27) та свідоцтва про на заняття адвокатською діяльністю (а.с.42), в судове засідання не з’явилися, нписьмові заяви про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримують у повному обсязі та просять їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2. яка діє на підставі довіреності (а.с.43). в судовому засіданні заперечувала проти позову, просила відмовити у його задоволенні за безпідставністю.

Третя особа на боці позивача ОСОБА_6, яку суд залучив до участі у справі ухвалою від 03.11.2010 року (а.с. 121), в судове засідання не з'явилася, надала письмову заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі (а.с. 125).

Суд, вислухавши сторони, проаналізувавши письмові матеріали справи, дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Встановлено, що між ОСОБА_3 та ПриватБанком 10.07.2008 року було укладено Кредитний договір № 1/260-МК (надалі - Договір), згідно з умовами якого у рамках Програми мікрокредитування, за наявності вільних грошових коштів, банк зобов'язується надати позичальникові кредит в межах суми 128000,00 доларів США на споживчі цілі зі строком повернення кредиту, відсотків та винагороди згідно Графіка погашення кредиту, відсотків та винагороди (Додаток № 1 Договору), але не пізніше 10.07.2012 року.

Зазначений строк може бути змінено згідно п.п.2.3.3. 2.4.1 цьою Договору (а.с. 10-

12, 13).

Відповідач свої зобов'язання виконав, надавши позивачці кредит у сумі 128000 доларів США, що не заперечувалося сторонами.

Відповідно до п.3.1 Договору виконання зобов’язань позичальника забезпечується договорами застави рухомого майна № 1/260-МК/1, № 1/260-МК/2, № 1/260-МК/З від

10.07.2008року (а.с.61-70).

В ході розгляду справи встановлено, що заставне майно, яке просить повернути їй позивачка - автомобіль ОСОБА_4 410 Д державний номер НОМЕР_2 вартістю 43560,00 грн., згідно договору застави рухомого майна 1/260-МК/2 від 10.07.2008 року належить ОСОБА_6 (а.с.65-67).

Ухвалою суду від 03.11.2010 року ОСОБА_6 було залучено до участі у справі як 3-ю особу. Самостійних вимог щодо предмету спору зазначена особа не заявила. Позовні вимоги ОСОБА_3 щодо повернення заставного майна, яке належить іншій особі, суд вважає безпідставними.

В іншій частині позовних вимог, суд вважає дії відповідача такими, що відповідають умовам договорів, укладених з позивачкою та такими, що не суперечать діючому законодавству.

Гак. у судовому засіданні позивачка та її представник не заперечували, що у позивачки через тимчасові фінансові труднощі, виникла заборгованість перед банком та були порушені умови Кредитного договору № 1/260-МК від 10.07.2008 року. Зазначені обставини підтверджуються також довідками, наданими відповідачем станом на

16.12.2009року. 16.09.2009 року (а.с.53. 56).

Відповідно до ст. 625 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У зв'язку із заборгованістю за Договором, позивачкою на виконання вимог п.17.10 Договору застави рухомого майна 1/260-МК/1 від 10.07.2008 року було передано відповідачу у заклад автомобілі згідно актів, датованих 09. 10 вересня 2009 року (а.с.24.25), хоча, як зазначила позивачка та ці обставини визнала представник відповідача, фактично, вилучення автомобілів у заклад відбулося 09.12.2010 року.

У тому числі, було передано і автомобіль ОСОБА_4 410 Д державний номер НОМЕР_2, що належить ОСОБА_6 (а.с.24).

Судом було з'ясовано, що у акті від 09.09.2009 року (а.с.25) міститься помилка щодо посилання на прострочення кредиту за Кредитним договором № 1-270-МК від 21.05.2007 року. Як зазначила представник відповідача, зазначений автомобіль раніше дійсно був предметом застави за цим договором, але після погашення позивачкою кредиту за Кредитним договором № 1-270-МК від 21.05.2007 року, автомобіль «ОСОБА_4 беиц 0303», державний номер НОМЕР_1 став предметом застави за Кредитним договором № 1/260-МК від 10.07.2008 року.

Посилання позивачки на неправомірну поведінку відповідача щодо неповернення їй автомобілів, вилучених 09.12.2009 року після погашення заборгованості перед банком, суд вважає безпідставними, так як до теперішнього часу заборгованість за кредитним договором повністю не погашена.

Сплата позивачкою простроченої заборгованості у березні 2010 року (а.с.26) не зобов'язує відповідача повернути їй автомобілі, які передані у заклад банку.

Так, позивачка посилається на п.17.12 Договору застави, яким при переході предметів застави у заклад умови цих договорів зберігають чинність для сторін, за винятком права користування предметом застави. Якщо ж буде погашена заборгованість та неустойка за кредитним договором, яка виникла на момент погашення, предмет застави повертаються заставодавцю в користування (п.16.2).

Але при цьому, позивачкою не враховано вимоги, передбачені п. 15.11 Договору застави, згідно якого заставодержатель (банк) має право переоформити предмети застави із закладу в заставу з передачею предметів застави заставодавцю з наданням йому права користування предметами застави за умови, якщо останнім була повністю погашена заборгованість за кредитним договором та договором застави, строки якої на момент передачі настали (у т.ч. по кредиту, відсоткам, іншим платежам), а також - неустойки (штрафу, пені). Витрати, пов'язані з доставкою, зберіганням та утриманням предметів договору, а також за умови сплати заставодавцем винагороди за переоформлення Предметів застав із закладу в заставу відповідно п. 32.

Як убачається з наданої відповідачем довідки, за станом на 15.06.2010 року заборгованість позивачки ОСОБА_3 перед банком згідно Кредитного договору К 1/260-МК від 10.07.2008 року складала: поточна заборгованість за тілом кредиту 71989,0" доларів США. поточна заборгованість по відсоткам 1041.00 доларів США (а.с.47).

Пропозиції, які запропонував відповідач у відповіді від 07.04.2010 року на звернення позивачки від 18.03.2010 року про повернення автомобілів (а.с.27,28) суд не вважає такими, що впливають на умови кредитного договору чи Договорів застави, так як. по-перше, вони не прийняті позивачкою, по-друге - не є доповненням чи зміною до зазначених договорів.

Відповідь відповідача від 08.04.2010 року на звернення позивачки від 07.04.2011 року щодо надання інформації відносно виконання Кредитного договору, яку позивачка вважає такою, що порушує її право споживача на отримання інформації (а.с.29.30). суд вважає такою, що не порушує права позивачки, оскільки ця відповідь носить роз’яснювальний характер та у ній зазначено порядок та форму звернення клієнта а отриманням необхідної інформації.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, вибог контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості

Відповідно до ст. 629 цього ж Кодексу договір є обов язковим для виконані:.; сторонами.

При укладенні Кредитного договору та договорів застави рухомого майна сторони обумовили всі істотні умови цих договорів. Договори викладено у чіткій редакції та їх умови не є несправедливими.

З огляду на вищезазначене суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимої

Враховуючи, що відповідно до вимог ЗУ «Про захист прав споживачів» та Декрету КМУ «Про державне мито» позивачку звільнено від сплати судового збору, цю судову витрату необхідно компенсувати за рахунок держави відповідно до ст. 88 ЦПК України

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60; 81; ст. 88; 212, 213, 215 ЦПК України, ст.ст. 625, 627, 629 ЦК України, ЗУ «Про банки та банківську діяльність», ЗУ «Про захист прав споживачів» суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «ПриватБанк» в особі Криворізької філії про захист прав споживачів, зобов'язання належним чином виконувати умови кредитного договору та витребування майна із чужого володіння, відмовити у повному обсязі.

Судовий збір компенсувати за рахунок держави.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Дніпропетровської області через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення складено 28.12.2010 року.

Суддя: В. Ю. Міхеєва