АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
" 18" січня 2010 р. колегія суддів судової палати Апеляційного суду
м. Києва у кримінальних справах у складі:
головуючого, судді Наставного В.В.
суддів Таргоній С.В., Скавроніка В.М.
за участю прокурора Карпука ІО.Л.
засудженого ОСОБА_1
розглянула в судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляцією прокурора Пірогової О.І., яка брала участь у розгляді справи судом першої інстанції, за апеляцією засудженого ОСОБА_1. на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 29 липня 2009 р.
Цим вироком
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Калина, Закарпатської області, який не працює, зареєстрований АДРЕСА_1, судимий:
-12.10.2008 р. Васильківським міськрайонним судом Київської області за ч. 1 ст.
289 КК України на три роки позбавлення волі з іспитовим строком на один рік шість місяців,
засуджений за ч. 3 ст. 289 КК України па сім років позбавлення волі, на підставі ст. 71 КК України частково приєднана невідбута частина покарання за вироком Васильківського міськрайонного суду Київської області за ч. 1 ст. 289 КК України і остаточно засуджений на сім років шість місяців позбавлення волі.
Вироком суду ОСОБА_1 засуджений за те, що 01.01.2009 р. приблизно о 20 год. 50 хв. на проспекті Воз'єднання, 26/2, в м. Києві, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, з метою повторного незаконного заволодіння транспортним засобом зупинив автомобіль Деу Матіз, н.з. НОМЕР_3, яким керував ОСОБА_3 Сівши в даний автомобіль, ОСОБА_1., з метою реалізації своїх злочинних намірів, попросив ОСОБА_3 звернути у двір
Справа № 11-а-230 Категорія КК: ст. 289 ч. З Головуючий у першій інстанції Дзюба О.А. Доповідач в апеляційній інстанції Таргоній С.В.
будинку 26/2 по проспекту Воз'єднання в м. Києві. Знаходячись в дворі будинку
№ 26/2 в м. Києві, в салоні автомобіля Деу Матіз, н.з. НОМЕР_4, під керуванням ОСОБА_3, з кишені дістав ніж та, погрожуючи застосуванням насильства, що є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, наказав ОСОБА_3 вийти з автомобіля. ОСОБА_3 погрозу зі сторони ОСОБА_1 сприйняв як реальну і таку, що дійсно може бути реалізована. Після цього ОСОБА_3 вийшов з автомобіля, а ОСОБА_1, заволодівши автомобілем, з місця вчинення злочину па вищевказаному автомобілі зник. Під час руху керованого ОСОБА_1 автомобіля по вул. Тростянецькій в м. Києві в напрямку вул. А.Ахматової, його почали переслідувати працівники міліції на службовому автомобілі з проблисковими маячками та по гучномовцю наказали зупинитися. Однак ОСОБА_1, ігноруючи вимоги працівників міліції, з метою уникнення відповідальності, продовжив керувати автомобілем. Цього ж дня 01.01.2009 р. приблизно о 21 год. 25 хв. ОСОБА_1, проїжджаючи на перехресті вул. Ревуцького - А.Ахматової в м. Києві, не впорався з керуванням автомобіля, здійснив наїзд на перешкоду, переїхав через трамвайні колії, на протилежну сторону вул. А.Ахматової в м. Києві. Унаслідок зазначених дій автомобіль Деу матіз н.з. НОМЕР_3 зупинився, зазнавши пошкоджень на загальну суму 17997 гри.99 коп., а ОСОБА_7 було затримано працівниками міліції.
В апеляції прокурор просить вирок щодо ОСОБА_1 скасувати, постановити новий вирок, яким ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України і призначити покарання дев'ять років шість місяців позбавлення волі з конфіскацією майна, на підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком і остаточно призначити покарання десять років позбавлення волі з конфіскацією майна. При цьому прокурор посилається на те, що суд безпідставно визнав обставиною, що пом'якшує покарання, часткове визнання вини, а крім того, не застосував додаткову міру покарання конфіскацію майна, хоча вчинено корисливий злочин.
В апеляції і доповненнях засуджений ОСОБА_1 просить вирок відносно цього змінити, перекваліфікувати його дії з ч. 3 ст. 289 КК України на ч. 2 . ст.289 КК України, пом'якшити покарання, застосувавши ст. 75 КК України. При цьому посилається на те, що він не застосовував насильство, що є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, ножем не погрожував, не доставав рук з кишень, а тільки висловився нецензурно. Ножа в нього (ОСОБА_1.) не було, ніж не був виявлений ні в нього, ні в автомобілі, ні при огляді місця подій і вважає, що показання потерпілого про наявність у нього (ОСОБА_1.) ножа є надуманими. Також посилається на показання свідка ОСОБА_8, до якого відразу після незаконного заволодіння автомобілем підбіг потерпілий ОСОБА_3, який повідомив про викрадення автомобіля, але якому про ніж чого не говорив.
Потерпілий ОСОБА_3 подав заперечення на апеляцію засудженого ОСОБА_1 і просить вирок суду щодо ОСОБА_1 стосовно кваліфікації дій за ч. 3 ст. 289 КК України визнати обґрунтованим.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора Карпука ІО.А., який підтримав доводи апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, просив вирок скасувати, постановити новий вирок, яким ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 289 КК України призначити покарання дев'ять років шість місяців позбавлення волі з конфіскацією майна, на підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком і остаточно призначити покарання десять років позбавлення волі з конфіскацією майна, пояснення засудженого ОСОБА_1, який підтримав доводи своєї апеляції з доповненнями, просив його дії перекваліфікувати з ч. 3 ст. 289 КК України на ч. 2 ст. 289 КК України, пом'якшити покарання, провівши судові дебати, надавши останнє слово засудженому ОСОБА_1, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляції прокурора і доводи апеляції засудженого з доповненнями, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора і апеляція засудженого задоволенню не підлягають з таких підстав.
Висновок суду про винність ОСОБА_1 у вчиненні злочину за обставин, встановлених судом, підтверджується дослідженими судом доказами, відповідає фактичним обставинам справи і є законним і обґрунтованим.
Доводи апеляції засудженого ОСОБА_1 про перекваліфікацію його дій з ч. 3 ст. 289 КК України на ч. 2 ст. 289 КК України не заслуговують па увагу.
Потерпілий ОСОБА_3 в суді стверджував, що ОСОБА_1 зупинив автомобіль НОМЕР_1, яким він (ОСОБА_3.) керував. ОСОБА_1 попросив допомогти його знайомому, якого необхідно відвезти до лікарні. Він (ОСОБА_3.) погодився і вони поїхали по вул. Тампере в м. Києві, в подальшому ОСОБА_1 сказав, щоб він звернув у двір будинку №26/2, по вул. Воз'єднання. У дворі будинку зупинився неподалік таксі, увімкнув в салоні автомобіля світло. В цей момент ОСОБА_1 грубо наказав йому вийти з автомобіля, при цьому тримаючи в правій руці ніж, а ліва рука ОСОБА_1 знаходилася в кишені. Він (ОСОБА_3.) погрозу ОСОБА_1 застосувати насильство, небезпечне для життя чи здоров'я, сприйняв реально, оскільки в руках ОСОБА_1 був ніж, тому своєю правою рукою схопив ОСОБА_1 за зап'ясток правої руки, в якій знаходився ніж, а лівою рукою зняв пасок безпеки, відчинив двері автомобіля та швидко вийшов з автомобіля. ОСОБА_1 сів за кермо автомобіля та швидко поїхав. Він (ОСОБА_3.) сів в автомобіль таксі і попросив водія слідувати за його автомобілем, при цьому повідомив працівників міліції про викрадення його автомобіля. По вул. Тростянецькій, в м. Києві, їх обігнав службовий автомобіль працівників міліції, які переслідували ОСОБА_1, була увімкнена сирена та працівники міліції через гучномовець наказували ОСОБА_1 зупинитися. Проте ОСОБА_1 не впорався з керуванням автомобіля, зіткнувся з перешкодами та пошкодив автомобіль.
Потерпілий ОСОБА_3 на досудовому слідстві дав аналогічні показання і підтвердив їх на очній ставці з ОСОБА_1
З показань працівників міліції ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, вбачається, що було отримано повідомлення про заволодіння автомобілем Деу Матіз, длі. НОМЕР_3, під загрозою ножа, а також вказано напрямок руху автомобіля. Прибувши на місце подій, побачили, що автомобіль НОМЕР_2, вдарився в електроопору. Була затримана особа, яка викрала автомобіль. Ним виявився ОСОБА_1
Суд достатньо повно з'ясував обставини справи, дав належну оцінку усім доказам у сукупності і прийшов до обґрунтованого висновку про вчинення ОСОБА_1 незаконного заволодіння транспортним засобом з будь-якою метою, поєднаного з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров'я потерпілого, повторно.
Підстав для перекваліфікації дій ОСОБА_1 з ч. 3 ст. 289 на ч. 2 ст. 289 КК України не вбачається, оскільки потерпілий наполягає на тому, що у ОСОБА_1 був ніж і що погрозу застосування ножа він сприйняв реально. Підстави вважати, що потерпілий обмовляє ОСОБА_1, відсутні.
Та обставина, що у ОСОБА_1, в автомобілі, на місці зіткнення автомобіля НОМЕР_2 з перешкодою, не був виявлений ніж також не є підставою для перекваліфікації дій ОСОБА_1 з ч. 3 ст. 289 на ч. 2 ст.289 КК України, оскільки ОСОБА_1 на автомобілі намагався зникнути, усвідомлюючи, що його переслідують працівники міліції, міг під час руху викинути ніж.
Доводи апеляції прокурора про скасування вироку за м'якістю призначеного покарання і постановлення вироку апеляційним судом є безпідставними.
Суд при обранні покарання засудженому ОСОБА_1 врахував тяжкість вчиненого злочину, особу засудженого, який вчинив злочин в період іспитового строку, характеризується задовільно, частково визнав свою вину.
В судовому засіданні були надані додаткові матеріали про сімейний стан засудженого, а саме, про те, що батько ОСОБА_1 помер, коли він був в неповнолітньому віці, ОСОБА_1 переніс захворювання на лестоспероз, про стан здоров'я матері засудженого ОСОБА_1 ? ОСОБА_13, яка хворіє на тяжке захворювання. Ці обставини колегія суддів у відповідності з ч. 2 ст. 66 КК України визнає такими, що пом'якшують покарання.
Хоча і встановлено вироком, що ОСОБА_1 вчинив цей злочин в стані алкогольного сп'яніння, проте враховуючи його молодий вік, часткове визнання вини у вчиненому, сімейний стан засудженого і стан здоров'я його матері, колегія суддів вважає, що призначене йому покарання за ч. 3 ст. 289 КК України і підставі ст. 71 КК України у виді семи років шести місяців позбавлення волі є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення нових злочинів.
Оскільки ч. 3 ст. 289 КК України в редакції закону України від 15.04.2008 р. 270-VІ (УК 07.05.2008) передбачає альтернативну додаткову міру покарання у
Оскільки ч. 3 ст. 289 КК України в редакції закону України від 15.04.2008 р.
270-VІ (УК 07.05.2008) передбачає альтернативну додаткову міру покарання у виді конфіскації майна або без такої, то з урахуванням наведених обставин, сімейного стану засудженого, суд першої інстанції не застосував додаткову міру покарання також обгрунтовано.
Отже, підстав для скасування вироку суду першої інстанції за м'якістю призначеного покарання, постановлення вироку апеляційним судом з призначенням більш суворого покарання і додаткового покарання та задоволення апеляції прокурора не вбачається.
Оскільки покарання призначено з урахуванням вимог ст. 65 КК України, підстав для пом'якшення покарання засудженому ОСОБА_1, на що він вказує в апеляції, також немає.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва,
УХВАЛИЛА:
Апеляцію прокурора Пірогової О.І., яка брала участь у розгляді справи судом першої інстанції, залишити без задоволення.
Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 29 липня 2009 р. відносно ОСОБА_1 залишити без змін.
Судді:
(НаставнийВ.В) (Скавронік В.М.) (Таргоній С.В.)