УКРАЇНА

                                                             Господарський суд

                                                            Чернігівської області

14000,   м. Чернігів                                                                             телефон канцелярії

проспект Миру, 20                                                                                         7-99-18

Іменем України

РІШЕННЯ

29 травня  2007 року                                                                                   Справа № 10/105

                                                                                                                 Суддя              С.А.Пашкіна

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від позивача : Мицько Р.М. довіреність № 346/10 від 29.12.2006 повноважний представник

                         Мацегорін О.А. довіреність № 368/10 від 29.12.2006  повноважний представник

Від відповідач: Матвієнко Т.В довіреність № 18/2579 від 25.12.2006 повноважний представник

                          Кузнецова В.О. довіреність № 18/27 від 15.01.2007  повноважний представник

                             Томилко М.М. довіреність 18/2578 від 25.12.2006  повноважний представник

             Рішення приймається після оголошених в судовому засіданні перерв, 18.05.2007 року, 24.05.2007 року на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Позивачем  було подано позов про стягнення з відповідача 5196393 грн. 31 коп. боргу за поставлений газ, 379588грн.33коп. втрат від знецінення грошових коштів в розмірі індексу інфляції  за період з 01.09.2003р. по 01.03.2004р., 730167грн. 18 коп. пені за період з  22.03.2003р. по 22.03.2004р., 445824грн.07коп. 3% річних за період з  10.02.2001р. по 22.03.2004року.

19 серпня 2004р. позивачем  була подана заява про збільшення позовних вимог відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 5196393 грн. 31 коп. боргу за поставлений газ, 1139077 грн. 08 коп. втрат від знецінення грошових коштів в розмірі індексу інфляції за період з 01.06.2001р. по 01.07.2004р., 739605 грн. 19 коп. пені за період з  19.08.2003р. по 19.08.2004р., 449763 грн. 38 коп. 3% річних за період з  19.08.2001р. по 19.08.2004року.

Вказана заява не суперечить діючому законодавству, а тому приймається судом до розгляду по суті.

                    Представник позивача в судовому засіданні  виклав свої позовні вимоги та просить їх задовольнити у повному обсязі.

                 Відповідач у відзиві на позов проти позовних вимог позивача заперечує, просить в позові відмовити, оскільки вважає, що стосовно стягнення боргу за період січень-лютий 2001р. та пені закінчився строк позовної давності для пред’явлення позову. Відповідач зазначає, що  протягом  2001 року в рахунок погашення заборгованості  за поставлений природний газ  за договором №10/16-1402 від 25.12.2000р. Відповідачем було перераховано грошові кошти на загальну суму 22729419,13 грн. В рахунок оплати за газ спожитий підприємствами , установами та організаціями, які фінансуються з державного та місцевого бюджету  протягом 2001 року  відповідач перерахував на користь позивача кошти на суму 4 260 874,91 грн. Кожна сума перерахована по договору № 10/16-1402 від 25.12.2000 року  підтверджується платіжними дорученням, що знаходяться в матеріалах справи. В рахунок погашення заборгованості  за  поставлений природний газ  сторонами  було здійснено взаємозалік на суму 35427,85 грн.  згідно протоколу №7/2-2-32-4-Г від 02.03.2001 року та на суму 252249,69 грн., згідно протоколу №7/2-2-139 від 31.07.2007 року, а 15.07.2003 року  сторонами було проведено взаємозалік на суму 11646,00 грн., згідно  спільного протокольного рішення №07/03-020 СФ  (копії протоколів знаходяться в матеріалах справи). Таким чином, якщо врахувати все вищезазначене то відповідач виконав свої зобов’язання за договором і розрахувався з позивачем, тому відповідач вважає, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та не підтверджуються матеріалами справи.

       В судовому засіданні представник позивача  заперечив проти тверджень представника  відповідача, щодо відсутності заборгованість по спірному договору. Свої заперечення позивач мотивує тим, що в наданих платіжних дорученнях по оплаті за поставлений газ відсутнє чітке призначення платежу, а саме: номеру та дати договору, періоду за який сплачується борг, і тому ДК „Газ України” мала всі законні підстави зарахувати дані платежі в рахунок погашення заборгованості, яка  виникла за період 2000року.  

           Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважних представників сторін, дослідивши докази, які мають суттєве значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,  господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

25.12.2000 року між Дочірньою компанією „Торговий дім „Газ України” та відповідачем  було укладено договір на постачання природного газу № 10/16-1402.

Протоколом узгодження розбіжностей від 15.01.2001 року до Договору на постачання природного газу № 10/16-1402 від 25.12.2000 року, пункти 4.1., 4.2. та 5.1. викладено в нових редакціях, пункти 6.2. та 6.4. було вирішено не виключати, а в пункті 6.3. було вирішено розмір штрафу зменшити до 4 %.

Додатковою угодою від 02.03.2001 року до Договору на постачання природного газу № 10/16-1402 сторони домовилися про погашення покупцю частини вартості газу, поставленого постачальником до договору № 10/16-1402 від 25.12.2000 року, шляхом проведення заліку на суму 35 427 грн. 85 коп., в тому числі ПДВ 5 904 грн. 64 коп.

Додатковою угодою № 1  від 14.03.2001 року до Договору на постачання природного газу № 10/16-1402 сторонами було викладено п. 4.1. ст. 4 та п. 4.2. ст. 4 в інших редакціях, відповідно до яких ціна газу за 1000 кубічних метрів газу, без врахування вартості транспортування газу територією України встановлена в розмірі  167 грн. 70 коп. Загальна сума договору складає 5 444 212 грн. 80 коп.

Додатковою угодою № 2 від 24.04.2001 року до Договору на постачання природного газу № 10/16-1402 преамбула договору № 10/16-1402, а також реквізити покупця в ст. 11 Договору були викладені в інших редакціях.

На підставі протоколу № 2 засідання спостережної Ради НАК „Нафтогаз України” від 26.12.2000 року та наказу НАК „Нафтогаз України” № 14 від 18.01.2001 року зі змінами та доповненнями, внесеними наказом НАК „Нафтогаз України” № 40 від 08.02.2001 року, ДК „Торговий дім „Газ України” було реорганізовано та її  функції було передано Дочірній компанії  „ Газ  України „ Національної акціонерної компанії „ Нафтогаз України”.

У відповідності до  п.4.1 Статуту  Дочірньої компанії  „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України”,  ДК „Газ України” є правонаступником  реорганізованої  дочірньої компанії  Торговий  дім „Газ України” .

За таких обставин до позивача  відповідно перейшли всі права і обов’язки  Дочірньої компанії „Торговий дім „Газ України” по договору на постачання природного газу № 10/16-1402 від 25.12.2000 року.

Відповідно до пункту 1.1.  Договору, позивач взяв на себе зобов’язання передати Покупцю (відповідачу) у 2001 році природний газ, виключно для потреб установ і організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів,  а Покупець (відповідач)  зобов’язується прийняти та оплатити газ на умовах даного договору.

Пунктом 2.1. Договору визначено обсяг постачання газу в 2001 році –до 32 464 тис. куб. м.,  в тому числі по місяцях.

Пунктом 4 Прикінцевих та Перехідних  положень Цивільного кодексу України  передбачено, що Цивільний кодекс України застосовується  до цивільних відносин , що виникли після набрання  ним чинності. Щодо цивільних  відносин, які виникли  до набрання  чинності Цивільним кодексом України, положення цього кодексу  застосовуються  до тих прав і обов’язків, що виникли або  продовжують  існувати  після набрання  ним чинності. Аналогічна норма міститься і в п. 4 Прикінцевих положень Господарського кодексу України.

Оскільки взаємовідносини по договору від 25.12.2000 р. № 10\16-1402 продовжують існувати  між сторонами і після 01.01.2004р., моменту введення в дію Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, то суд при розгляді даної справи керується Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України.

          Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України  суб’єкти господарювання  та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином  відповідно  до закону, інших правових  актів, договору, а за відсутності  конкретних вимог  щодо виконання зобов’язання  - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч.ч 2,3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона  має вжити усіх  заходів, необхідних  для належного  виконання нею зобов’язання , враховуючи інтереси  другої сторони  та забезпечення загальногосподарського інтересу . За ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні  положення  Цивільного кодексу України  з урахуванням особливостей передбачених  цим Кодексом.

Так відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України , інших  актів цивільного законодавства , а за відсутності  таких умов  та вимог –відповідно до звичаїв ділового обігу  або інших вимог , що звичайно ставляться.

Пунктом  3.3 договору передбачено, що приймання передача газу, поставленого   постачальником покупцеві  у відповідному місці   оформлюється  щомісячними  актами приймання –передачі газу.

На виконання умов договору позивач передав відповідачу за період з січня по  грудень 2001 року природного газу в обсязі  34 398, 370 тис. куб. м. газу., на суму 5 834 520 грн. 67 коп., що підтверджується двохсторонніми актами прийому–передачі газу, які підписані сторонами та копії яких додані до матеріалів справи.

Заперечень щодо обсягів та вартості отриманого від позивача газу відповідач   не має.

У відповідності з п. 5.1 договору (в редакції протоколу розбіжностей), який підписаний сторонами, оплату  за природний газ відповідач зобов’язаний здійснювати грошовими коштами  шляхом  100% поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично спожитий газ Покупець здійснює до 10 числа, наступного за звітним місяця.  

Порядок  проведення  розрахунків  за спожитий природний газ  визначений спільною Постановою Кабінету Міністрів України  та Національного банку України  від 13.11.1998р. № 1785 „  Про вдосконалення  розрахунків  за спожитий природний газ”.

Зокрема зазначеною Постановою передбачено відкриття в уповноваженому банку розподільного  рахунку  та консолідованого  розподільного  рахунку  для зарахування коштів , що надходять  за використаний  природний газ  від усіх категорій споживачів , в тому числі і  від  підприємств, установ, організацій, які фінансуються  з державного та місцевого бюджетів. Кошти,  що  надійшли протягом операційного дня від споживачів природного газу, установи банків зараховують на розподільні рахунки газозбутових і газотранспортних підприємств постачальників природного газу. Ці кошти установи банків розподіляють  згідно  з алгоритмом розподілу коштів з розподільних рахунків газозбутових і газотранспортних підприємств та перераховують на консолідований розподільний  рахунок.

Як вбачається із наданих відповідачем копій платіжних документів щодо перерахування коштів  позивачеві з розподільного рахунку  в 2001р., які знаходяться в матеріалах справи,  в 2001р. загальна сума надходжень грошових коштів на розподільний рахунок  відповідача становила 22729419 грн. 13 коп. В рахунок оплати за газ спожитий підприємствами , установами, організаціями, які фінансуються  з державного та місцевого бюджетів в 2001р. на користь позивача було перераховано  4260874 грн 91 коп .

На суму 252249 грн.69 коп., 35427,85 грн. в 2001р  було здійснено сторонами взаємозаліки однорідних вимог, згідно протоколів  № 27\2-2-1391  від 31.07.2001р., № 27\2-2-32-4- Г  від 02.03.2001р.  за природний газ , отриманий по договору   від 25.12.00р. № 10\16-1402.

Згідно  спільного протокольного рішення  № 07\03-020 СФ від 15.07.2003р.  було проведено  взаємозалік на суму 11646 грн за природний газ ,  по договору   від 25.12.00р. № 10\16-1402.

Позивачем безпідставно не зараховано в рахунок оплати за газ спожитий в 2001р.  підприємствами, установами, організаціями, які фінансуються за рахунок державного та місцевих бюджетів, платіж на суму 252249 грн. 69 коп. згідно протоколу  № 27\2-2-1391  від 31.07.2001р., оскільки  в ньому безпосередньо зазначено , що це взаємозалік за природний газ, отриманий по договору   від 25.12.00р. № 10\16-1402. Доказів  досягнення між сторонами згоди щодо зарахування зазначеної суми в рахунок оплати по іншому договору позивач суду також не надав.

Твердження позивача  про те, що кошти в сумі 4260874 грн. 51 коп. перераховані  в 2001р. з розподільного рахунку   частково підлягають зарахуванню в рахунок  оплати за газ спожитий в 2000р., оскільки в платіжних  документах в призначенні платежу не було зазначено за який період і по якому договору сплачуються кошти, судом не може бути покладено в основу рішення, оскільки   платник та одержувач коштів  в договорах  між ними могли  установити  додаткові вимоги  до даних, які потрібно  зазначати  в реквізиті  „Призначення платежу”, але укладеним  між сторонами  договором на постачання природного газу  не було визначено  порядок  сплати заборгованості  за попереднім договором.

Як встановлено судом, постачання газу по договору від 25.12.00р. № 14\16-1402 здійснювалось для потреб підприємств, установ, організацій, які фінансуються за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів.

Основною стадією  виконання бюджету  за видатками є встановлення  бюджетних асигнувань  розпорядниками  бюджетних коштів  на основі затвердженого  бюджетного розпису. Відповідно до  затвердженого  бюджетного  розпису  розпорядники  коштів одержують  бюджетні  асигнування , що є підставою  для затвердження  кошторисів. Кошторис є основним  плановим  документом бюджетної установи, який надає  повноваження щодо отримання  доходів та здійснення видатків, визначає  обсяг  і спрямування  для виконання  бюджетною установою своїх функцій.

Бюджетні установи та організації, згідно ст.51 Бюджетного кодексу України , проводять видатки   тільки в межах  бюджетних асигнувань , встановлених кошторисом. Будь-які зобов’язання , взяті  за коштами   Державного бюджету України без відповідних бюджетних  асигнувань або  ж з перевищенням  повноважень, встановлених  Бюджетним кодексом України  та Законом  про Державний бюджет , не вважаються  бюджетними  зобов’язаннями  та витрати  державного  бюджету на покриття  таких зобов’язань не здійснюються.

Таким чином підприємства, установи, організації, які фінансуються за  рахунок   державного та місцевого бюджетів   сплачують кошти на розподільний рахунок  за спожитий природний газ у відповідному місяці відповідного року, а тому ці кошти підлягають зарахуванню в рахунок оплати  за газ, який було отримано у відповідному бюджетному році.

Не може бути прийнято судом і посилання  позивача на Інструкцію про  безготівкові розрахунки   в Україні в  національній валюті , яка була затверджена  Постановою Національного банку України  від 29.03.01р. № 135 , зареєстрована в Міністерстві юстиції України  25.04.2001р. на набрала законної сили  через десять днів після  реєстрації , оскільки зазначена  Інструкція  в період з січня по квітень 2001р. не набрала законної сили.

Надана  позивачем  факсограма листа  відповідача за підписом головного бухгалтера про  розподіл коштів в сумі 826 000 грн.  52 коп.   по додаткові й угоді № 2 до договору  № 10\16-1454 від 25.12.00р. –47900,52 грн., по додатковій угоді  № 2 до договору  № 10\16-1402 від 25.12.00р., по договору  № 10\16-35 від 187.01.00р. в сумі 754400 грн.  ,  судом також до уваги не може бути прийнята, оскільки оригінал зазначеного листа не наданий ні позивачем, ні відповідачем.

Відповідач про наявність цього листа в судовому засіданні  заперечував.

Наданий оригінал факсограми не містить ні дати написання листа, ні вихідного номера.

З його тексту також не можна зробити беззаперечного висновку  про те,  коли чи за  який період були перераховані кошти в сумі 826000,52 грн .

Платіжні документи про перерахування коштів підписуються першим та другим підписами посадових осіб підприємства. Платник  грошових коштів має право змінити призначення здійсненого платежу.

Як вбачається із наданої позивачем факсограми , вона підписана лише  одним головним бухгалтером, якій належить право другого підпису.  Особою, якій належить право  першого підпису -  керівником підприємства  вказана факсограма не підписана.

Посилання відповідача на те, що він не є власником коштів, що надходять на розподільчий рахунок від бюджетних установ, розрахунки за надані послуги безпосередньо не проводив, оскільки розподіл коштів здійснювався згідно алгоритму, судом до уваги не може бути прийнято.

Затверджений  Постановою НКРЕ  від 12.07.00р. № 759 „Про затвердження алгоритму  розподілу  коштів , що надходять  на розподільні рахунки газо збутових  підприємств Національної акціонерної компанії  „Нафтогаз України” за поставлений  природний газ",  алгоритм  визначає   послідовність  дій  підприємств та банків  при надходженні  коштів за поставлений  природний газ  на розподільні рахунки  підприємств. Цей алгоритм  не впливає  на домовленість  сторін договору  щодо строків  оплати вартості  переданого природного газу  та не припиняє  зобов’язань боржника щодо  сплати боргу.

З урахуванням вищезазначеного, суд доходить висновку, що за газ спожитий в 2001р.  підприємствами, установами, організаціями, які фінансуються за рахунок державного та місцевих бюджетів  була здійснена  оплата в сумі 4560198,05 грн., відповідно заборгованість відповідача перед позивачем становить 1274322 грн. 22 коп.

Відповідач посилається на пропуск позовної давності позивачем  щодо вимог про стягнення заборгованості за січень-лютий 2001р.

Судом таке твердження не може бути прийняте та покладене в основу рішення, оскільки відповідно наданих розрахунків, з урахуванням проведених сплат вартості отриманого газу в 2001р. відповідачем , заборгованість в сумі 1274322грн.22коп. виникла починаючи з жовтня 2001р.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 739605 грн. 19 коп. за прострочку виконання зобов’язання за період з за період з  19.08.2003р. по 19.08.2004р.

Відповідно до ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов’язання.

Пунктами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов’язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Пунктом  6.2. договору №  10\16-1402  від 25.12.2000 року на постачання природного газу передбачено, що за несвоєчасну оплату  спожитого газу у строки, зазначені у п. 5.1. даного Договору, Покупець сплачує на користь Постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій  за прострочення  виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено  законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано. Ця норма  Господарського кодексу України фактично  пом’якшує відповідальність  сторін в разі невиконання взятих на себе зобов’язань, а тому  застосовується до  зобов’язань, які виникли до 01.01.2004р., моменту введення в дію Господарського кодексу України.

Приймаючи до уваги, що відповідач зобов’язаний був щомісячно до 10  числа наступного за звітним місяцем здійснювати остаточний розрахунок за спожитий газ та   умовами договору визначено лише порядок, а не період нарахування пені, відповідно нарахування пені за спожитий природний газ  припинилось через шість місяців від настання строку оплати по кожному місяцю поставки, суд доходить висновку, що позивачем  пропущений строк позовної давності для звернення з вимогами про стягнення пені за період  з 19.08.2003р. по 19.08.2004р., а тому позивні вимоги позивача щодо стягнення пені є безпідставні і задоволенню не підлягають.

Позивач, відповідно до ст.214 Цивільного кодексу УРСР та ст. 625 Цивільного кодексу України, просить стягнути з відповідача 1139077 грн. 08 коп. втрат від знецінення грошових коштів в розмірі індексу інфляції за період з 10.02.2001р. по 01.07.2004р. ,  449763 грн. 38 коп. 3% річних за період з  10.02.2001р. по 19.08.2004р..

Згідно ст. 214 Цивільного кодексу України та ст . 625  Цивільний кодекс України передбачено , що   боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення , а також  три проценти річних з простроченої суми, якщо інший  розмір процентів  не встановлений  договором або законом.

Враховуючи, що судом встановлено  сума основного боргу в розмірі 1274322 грн. 22 коп., та позивачем  при розрахунку  трьох відсотків річних та  інфляційних втрат не враховано щоденні перерахування відповідачем коштів та те , що встановлена сума заборгованості виникла починаючи з жовтня 2001р. , а тому суд доходить висновку, що  три відсотки річних  з 10 жовтня 2001р. по19.08.04р.  підлягають стягненню в сумі 107517грн 42коп. З урахуванням  суми заборгованості та моменту виникнення заборгованості по сплаті інфляційні втрати підлягають стягненню в сумі 273519 грн. 81 коп.

Твердження позивача про те, що інфляційні втрати повинні нараховуватись за цілий місяць , судом не приймається до уваги , оскільки розмір індексу інфляції встановлюється на місяць в процентному співвідношенні , з якого арифметичним шляхом вираховуються інфляційні втрати за певну кількість днів прострочки. Враховуючи значні суми щомісячної поставки газу та відповідно щоденні платежі  відповідача за отриманий газ, суд вважає  за недоцільне здійснювати нарахування інфляційних втрат за цілий місяць, без врахуванням дати і суми здійснених щоденних проплат, оскільки це не буде відповідати фактичним інфляційним втратам позивача у зв”язку з прострочкою оплати відповідачем.

          Оскільки  спір виник з вини відповідача, то відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягають стягненню на користь позивача витрати по сплаті держмита в сумі  1700  грн.     та витрати в сумі 118. грн на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу .  

                    Керуючись ст.ст. 193, 230, 231, 232 Господарського кодексу України, п.п.4, 5 Прикінцевих положень Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 546, 549, 625  Цивільного кодексу України, п. 4 Прикінцевих та Перехідних  положень Цивільного кодексу України  ,   ст.ст. 22, 49, 82-85  Господарського  процесуального кодексу України,  господарський суд

ВИРІШИВ:

           Позовні вимоги задовольнити  частково.

                 Стягнути з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Чернігівгаз”  14021, м. Чернігів, вул. Любецька, 68 (п/р № 2600730101500 в Дирекції Укрсоцбанку, МФО 353014, код ЄДРПОУ 03358104, ІПН 033587025260, свідоцтво 33886476) на користь Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” 04116, м. Київ, Шолуденко,1 (р/р 260083013814 в ГОУ ПІБ України, МФО 300012, код 31301827) 1274322 грн. 22  коп. боргу , 107517 грн.42 коп. трьох  відсотків річних,  273519 грн. 81 коп. інфляційних втрат,  1700 грн. держмита та  118  грн.    витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

        Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

             В решті позову відмовити.

СУДДЯ                                                                      С.А.Пашкіна

Повне рішення підписано 05 червня 2007р.

Суддя:                                                                               С.А.Пашкіна.

08.06.07