КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" серпня 2018 р. Справа№ 910/2133/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Майданевича А.Г.

Гаврилюка О.М.

за участю представників сторін:

від прокуратури: Винник О.О. довіреність № 036704 від 15.12.2015 року;

від відповідача-1: не прибув;

від відповідача-2: не прибув;

від відповідача-3: не прибув;

від відповідача-4: не прибув;

від третьої особи-1: не прибув;

від третьої особи-2: не прибув;

від третьої особи-3: не прибув;

від третьої особи-4: не прибув;

від третьої особи-5: не прибув;

від третьої особи-6: не прибув;

від третьої особи-7: не прибув;

від третьої особи-8: не прибув;

від третьої особи-9: не прибув;

від третьої особи-10 не прибув;

від третьої особи-11: не прибув;

від третьої особи-12: не прибув;

від третьої особи-13: не прибув;

від третьої особи-14: не прибув;

від третьої особи-15: не прибув;

від третьої особи-16: не прибув,

розглянувши апеляційну скаргу Прокуратури Закарпатської області

на рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2017 (дата складення повного тексту 05.05.2017 року)

у справі № 910/2133/17 (суддя: Сівакова В.В.)

за позовом Прокуратури Закарпатської області в інтересах держави

до відповідача 1) Закарпатської обласної ради

до відповідача 2) Закарпатського обласного управління лісового та мисливського господарства

до відповідача 3) Громадської організації "Закарпатське товариство мисливців і рибалок "Лісівник"

до відповідача 4) Товариства з обмеженою відповідальністю "Форум"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

1) Закарпатська обласна державна адміністрація

2) ДП "Берегівське лісове господарство"

3) ДП "Великоберезнянське лісове господарство"

4) ДП "Виноградівське лісове господарство"

5) ДП "Воловецьке лісове господарство"

6) ДП "Міжгірське лісове господарство"

7) ДП "Мукачівське лісове господарство"

8) ДП "Перечинське лісове господарство"

9) ДП "Свалявське лісове господарство"

10) ДП "Ужгородське лісове господарство"

11) ДП "Хустське лісове дослідне господарство"

12) Радгосп завод "Мужіївський", ДП

13) Шаланківська сільська рада

14) Великораковецька сільська рада

15) Дийдянська сільська рада

16) Берегівська міська рада

про визнання незаконним та скасування п. 2 рішення № 312 від 17.05.2007 року, визнання недійсними договорів та зобов'язання вчинити дії

Встановив

Прокуратура Закарпатської області в інтересах держави (далі - прокуратура) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача Закарпатської обласної ради (далі - відповідач 1), Закарпатського обласного управління лісового та мисливського господарства (далі - відповідач 2), Громадської організації "Закарпатське товариство мисливців і рибалок "Лісівник" (далі - відповідач 3), Товариства з обмеженою відповідальністю "Форум" (далі - відповідач 4), за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача про

- визнання незаконним та скасувати п. 2 рішення Закарпатської обласної ради № 312 від 17.05.2007 року "Про надання мисливських угідь у користування";

- визнання недійсним договори про умови ведення мисливського господарства від 03.07.2008 року та від 30.01.2014 року, укладені між Закарпатським обласним управлінням лісового та мисливського господарства і Громадською організацією "Закарпатське товариство мисливців і рибалок "Лісівник";

- визнання недійсним договір про користування мисливськими угіддями від 25.11.2008 року, укладений між Громадською організацією "Закарпатське товариство мисливців і рибалок "Лісівник" і Товариством з обмеженою відповідальністю "Форум";

- зобов'язання Громадську організацією "Закарпатське товариство мисливців і рибалок "Лісівник" повернути мисливські угіддя загальною площею 98,251 тис. га Закарпатському обласному управлінню лісового та мисливського господарства;

- зобов'язання Товариство з обмеженою відповідальністю "Форум" демонтувати огорожу та повернути мисливські угіддя площею 204,9 га Закарпатському обласному управлінню лісового та мисливського господарства.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що відповідач-1 всупереч вимогам ст. 22 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" прийняв рішення № 312 від 17.05.2007 року "Про надання мисливських угідь у тимчасове користування" у частині п. 2 без погодження надання у користування мисливських угідь з усіма власниками або користувачами земельних ділянок, тому є підстави для визнання цього рішення та укладених на його підставі договорів недійсними та необхідність повернення земельних угідь. Прокуратура просить визнати поважними причини пропуску позовної давності, оскільки про наявні порушення вимог Закону та необхідність його захисту в судовому порядку прокурору стало відомо лише під час проведення досудового розслідування кримінального провадження № 42016070000000197, яке розпочато 23.09.2016 року, що є об'єктивними обставинами, пов'язаними зі складнощами своєчасного виявлення порушень лісового і природоохоронного законодавства та інтересів держави.

Прокуратурою 16.03.2017 року до суду першої інстанції подано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Форум" демонтувати огорожу та повернути мисливські угіддя площею 204,9 га Громадській організації "Закарпатське товариство мисливців і рибалок "Лісівник"; решта вимог без змін.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.04.2017 року у справі №910/2133/17 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Прокуратура Закарпатської області звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення у даній справі та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва неповно з'ясував обставини справи, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, зокрема судом першої інстанції при розгляді даного спору не було надано належної оцінки та поданих сторонами доказів вимогам ст.ст. 34, 36 Господарського процесуального кодексу.

Також, скаржник зазначив щодо недотримання форми погодження з боку землекористувачів та власників земельних ділянок для надання відповідачу 3 мисливських угідь для ведення мисливського господарства.

Крім того, скаржник вказав, що про відсутність спірних погоджень свідчать листи від власників земель поданих до позовної заяви.

Також, як стверджує скаржник, відсутність погоджень власників та користувачів земельних ділянок підтверджується листом Закарпатської обласної ради № 1634/01-05 від 24.11.2016 року та актом перевірки від 07.02.2016 року. Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.06.2017 року апеляційну скаргу Прокуратури Закарпатської області " на рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2017 року у справі № 910/2122/17 прийнято до провадження.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.07.2017 розгляд справи було відкладено на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

02.08.2017 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від Закарпатського обласного управління лісового і мисливського господарства надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останнє просить рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2017 у справі № 910/2133/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення. Крім того, Закарпатське обласне управління лісового і мисливського господарства в відзиві на апеляційну скаргу зазначило, що в матеріалах справи відсутні будь які заперечення будь-якого з землевласників або землекористувачів, земельні ділянки яких надані відповідачу 3, стосовно того, що з ними не було погоджено такого надання.

04.08.2017 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Форум» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому товариство просить рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2017 у справі № 910/2133/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення. Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю «Форум» в відзиві на апеляційну скаргу зазначило, що ні в суді першої інстанції, ні в апеляційній скарзі позивачем не вказано, який саме «інтерес держави» ним захищається та як передача в користування мисливських угідь Громадської організації «ЗТМР «Лісовик» порушує інтереси держави.

13.09.2017 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від Закарпатської обласної ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому рада просить рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2017 у справі № 910/2133/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення. Крім того, Закарпатська обласна рада в відзиві на апеляційну скаргу зазначила, що оскільки рішення №312 від 17.05.2007 року прийнято без порушень законодавства, договори про умови ведення мисливського господарства від 03.07.2008 року та від 30.01.2014 року укладені між Закарпатським обласним управлінням лісового і мисливського господарства та відповідачем 2 не можуть бути визнані недійсними.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.11.2017 року, зупинено апеляційне провадження у даній справі до остаточного вирішення пов'язаної з нею справи № 910/4019/17 за позовом керівника Ужгородської місцевої прокуратури, м. Ужгород, Закарпатська обл. до Закарпатської обласної ради, м. Ужгород, Закарпатська обл., Закарпатського обласного управління лісового та мисливського господарства, м. Ужгород, Закарпатська обл., Громадської організації "Закарпатське товариство мисливців і рибалок "Лісівник", с. Оноківці, Ужгородський р-н., Закарпатська обл., Громадської організації товариства мисливців і рибалок Мисливського клубу "Губерт", м. Ужгород, Закарпатська обл. про визнання незаконним і скасування рішення, визнання недійсним договору, зобов'язання вчинити дії.

22.06.2018 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від відповідача 2 надійшло клопотання про поновлення провадження у справі, оскільки постановою від 29.05.2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №910/4019/17 касаційну скаргу Заступника прокурора Закарпатської області залишив без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2017 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.10.2017 року у справі №910/4019/17 залишив без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.06.2018 року поновлено провадження у справі.

У судовому засіданні 02.08.2018 року представник скаржника підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення місцевого господарського суду скасувати.

Представники відповідачів та третіх осіб у судове засідання 02.08.2018 року не з'явилися. Про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлялися належним чином, зокрема, надсиланням ухвали Київського апеляційного господарського суду від 27.06.2018 року на відповідні адреси.

Відповідно до ч.ч. 12, 13 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи. Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов'язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.

При цьому, положеннями вказаної статті передбачено право, а не обов'язок суду відкласти апеляційний розгляд справи.

Враховуючи те, що явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, зважаючи на обмежений ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України строк для перегляду рішення місцевого господарського суду, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність здійснення перевірки рішення Господарського суду міста Києва в апеляційному порядку за відсутності представників відповідачів та третіх осіб які були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2017 року підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Прокуратури Закарпатської області - без задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Рішенням Закарпатської обласної ради № 312 від 17.05.2007 року "Про надання мисливських угідь у тимчасове користування" (п. 2) надано мисливські угіддя Закарпатському товариству мисливців та рибалок "Лісівник" у тимчасове користування терміном на 25 років згідно з додатком 2.

В додатку 2 до рішення № 312 від 17.05.2007 року міститься перелік мисливських угідь (загальною площею 104,12 тис. га), наданих в тимчасове користування Закарпатському товариству мисливців і рибалок "Лісівник" у розрізі наступних адмінрайонів:

1) площею 3,14 тис. га ДП "Берегівське лісове господарство" , Радгосп завод "Мужіївський", ДП

Дийдянська сільська рада, Берегівська міська рада, Фермерські господарства

2) площею 13,25 тис. га ДП "Великоберезнянське лісове господарство"

3) площею 6,21 тис. га ДП "Виноградівське лісове господарство", Шаланківська сільська рада, Великораковецька сільська рада

4) площею 12,65 тис. га ДП "Воловецьке лісове господарство"

5) площею 12,72 тис. га ДП "Міжгірське лісове господарство"

6) площею 10,93 тис. га ДП "Мукачівське лісове господарство"

7) площею 15,65 тис. га ДП "Перечинське лісове господарство"

8) площею 11,26 тис. га ДП "Свалявське лісове господарство"

9) площею 7,09 тис. га ДП "Ужгородське лісове господарство"

10) площею 11,22 тис. га ДП "Хустське лісове дослідне господарство"

03.07.2008 року на підставі зазначеного рішення між Закарпатським обласним управлінням лісового та мисливського господарства та Закарпатським товариством мисливців та рибалок "Лісівник" було укладено договір про умови ведення мисливського господарства (далі-договір), згідно якого ЗТМР "Лісівник" терміном до 17.05.2033 року надано мисливські угіддя для ведення мисливського господарства загальною площею 104,12 тис. га.

25.11.2008 року між Закарпатським товариством мисливців та рибалок "Лісівник" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Форум" було укладено договір про користування мисливськими угіддями загальною площею 204,9 га в межах ДП "Мукачівське лісове господарства" для полювання та ведення мисливського господарства, організації та ведення вол'єрного господарства.

Рішенням Закарпатської обласної ради № 866 від 27.12.2013 року "Про припинення права користування частиною мисливських угідь Закарпатського товариства мисливців і рибалок "Лісівник" припинено право користування частиною мисливських угідь, наданих згідно з рішенням № 312 від 17.05.2007 року Закарпатському товариству мисливців і рибалок "Лісівник", що розташовані на земельних ділянках: ДП "Великоберезнянське лісове господарство" площею 2605 га та ДП "Хустське лісове дослідне господарство" площею 3264 га. Внесено зміни до додатку 2 до рішення та вказано, що усього надано у користування мисливських угідь Закарпатському товариству мисливців і рибалок "Лісівник" на площі 98,25 тис. га.

На підставі рішення № 866 від 27.12.2013 року між Закарпатським обласним управлінням лісового та мисливського господарства та Закарпатським товариством мисливців та рибалок "Лісівник" укладено договір про умови ведення мисливського господарства укладено в новій редакції від 30.01.2014, згідно якого ЗТМР "Лісівник" терміном до 17.05.2033 надано мисливські угіддя для ведення мисливського господарства загальною площею 98,251 тис. га.

Згідно рішення Закарпатської обласної ради № 1325 від 27.08.2015 року внесено зміни до рішень № 312 від 17.05.2007 року та № 866 від 27.12.2013 року та замінено в тексті слова "Закарпатське товариство мисливців і рибалок "Лісівник" на слова "Громадська організація "Закарпатське товариство мисливців і рибалок "Лісівник".

Позовні вимоги прокурора вмотивовані тим, що Закарпатська обласна рада всупереч вимогам ст. 22 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" прийняла рішення № 312 від 17.05.2007 року "Про надання мисливських угідь у тимчасове користування" у частині п. 2 без погодження надання у користування мисливських угідь з усіма власниками або користувачами земельних ділянок, що призвело до незаконного укладення договору про умови ведення мисливого господарства від 03.07.2008 року, укладеного між відповідачем -2 та відповідачем -3.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів зазначає, що процедура передання мисливських угідь для ведення мисливського господарства у користування громадської організації "Закарпатське товариство мисливців і рибалок "Лісівник", здійснюється відповідно до вимог Закону України "Про мисливське господарство та полювання" з дотриманням вимог земельного законодавства України чинного на момент виникнення спірних правовідносин.

Закон України "Про мисливське господарство та полювання" визначає правові, економічні та організаційні засади діяльності юридичних і фізичних осіб у галузі мисливського господарства та полювання, забезпечує рівні права усім користувачам мисливських угідь у взаємовідносинах з органами державної влади щодо ведення мисливського господарства, організації охорони, регулювання чисельності, використання та відтворення тваринного світу.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" мисливські угіддя - ділянки суші та водного простору, на яких перебувають мисливські тварини і які можуть бути використані для ведення мисливського господарства, а користувачі мисливських угідь - спеціалізовані мисливські господарства, інші підприємства, установи та організації, в яких створені спеціалізовані підрозділи для ведення мисливського господарства з наданням в їх користування мисливських угідь.

За приписами ст. 9 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" до повноважень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, районних, Київської та Севастопольських міських рад у галузі мисливського господарства належить, зокрема, вирішення в установленому порядку питань надання в користування мисливських угідь.

Відповідно до ч. 5 ст. 21 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" для потреб мисливського господарства користувачі мисливських угідь мають право у встановленому порядку, за згодою власників або користувачів земельних ділянок, будувати на мисливських угіддях необхідні будівлі та біотехнічні споруди, вирощувати кормові культури, створювати захисні насадження, проводити штучне обводнення, здійснювати інші заходи, пов'язані з веденням мисливського господарства, які не суперечать законодавству та інтересам власників або користувачів земельних ділянок.

Статтею 22 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" визначено, що мисливські угіддя для ведення мисливського господарства надаються у користування Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами за поданням місцевого органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі мисливського господарства та полювання, погодженим з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, місцевими органами спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі охорони навколишнього природного середовища, а також власниками або користувачами земельних ділянок. Мисливські угіддя надаються у користування на строк не менш як на 15 років. Площа мисливських угідь, що надаються користувачеві, повинна становити не менше 3 тисяч гектарів, але не більше ніж 35 відсотків від загальної площі мисливських угідь Автономної Республіки Крим, області та м. Севастополя. Переважне право на користування мисливськими угіддями мають: власники та постійні користувачі земельних ділянок; користувачі мисливських угідь, які продовжують строк користування цими угіддями.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, на момент прийняття відповідачем -1 оскаржуваного рішення ДП "Берегівське лісове господарство", ДП "Великоберезнянське лісове господарство", ДП "Виноградівське лісове господарство", ДП "Воловецьке лісове господарство", ДП "Міжгірське лісове господарство", ДП "Мукачівське лісове господарство", ДП "Перечинське лісове господарство", ДП "Свалявське лісове господарство", ДП "Ужгородське лісове господарство", ДП "Хустське лісове дослідне господарство", Радгосп завод "Мужіївський", ДП, Шаланківська сільська рада (разом з погодженнями власників та користувачів земельних ділянок - фізичними особами), Великораковецька сільська рада, Фермерське господарство "ЯНТ", Дийдянська сільська рада, Берегівська міська рада надали своє погодження на ведення мисливського господарства відповідачем-3 згідно наявних у справі листів та довідок.

Доказів наявності заперечень будь-якого з землевласників або землекористувачів, земельні ділянки яких надані відповідачу-3, стосовно того, що з ними не було погоджено такого надання матеріали справи не містять (аналогічна правова позиція міститься в постанові Київського апеляційного господарського суду №910/4019/17, яке набрало законної сили та до розгляду якого була зупинена справа №910/2133/17).

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З огляду на викладене, колегія суддів не приймає як належне твердження скаржника, що про відсутність спірних погоджень свідчать листи від власників земель поданих до позовної заяви.

Водночас законодавство не містить вимог щодо форми погодження про надання мисливських угідь у користування. Посилання скаржника на недотримання форми такого погодження, зокрема у вигляді рішень сільських рад не спростовує вказані обставини, оскільки норми ст. 22 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" не визначають форми погодження надання мисливських угідь для ведення мисливського господарства, не встановлюють вимог щодо обов'язкового дотримання такої форми (зокрема у вигляді рішень сесій органів місцевого самоврядування) та, відповідно, не встановлюють наслідки недотримання форми погодження. Суд також звертає увагу на те, що під час розгляду таких справ суди мають враховувати висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішенні від 20.10.2011 у справі "Рисовський проти України" (заява № 29979/04), зокрема, пункт 71, де зазначено, що потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див. mutatis mutandis висновок Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 року у справі № 372/1030/15-ц) у зв'язку із чим колегія суддів відхиляє аргументи скаржника щодо недотримання форми погодження з боку землекористувачів та власників земельних ділянок для надання відповідачу 3 мисливських угідь для ведення мисливського господарства (аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 29.05.2018 року №910/4019/17).

Так, оскільки на момент прийняття Закарпатською обласною радою рішення від 17.05.2007 № 312 "Про надання мисливських угідь у користування" наявні всі відповідні погодження власників та користувачів земельних ділянок, що є дотриманням вимог ст. 22 Закону, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про необґрунтованість вимог позивача про недійсність п. 2 рішення Закарпатської обласної ради від 17.05.2007 року № 312 "Про надання мисливських угідь у користування".

Посилання прокуратури на те, що відсутність погоджень власників та користувачів земельних ділянок підтверджується листом Закарпатської обласної ради № 1634/01-05 від 24.11.2016 не відповідають дійсності, оскільки в цьому листі рада інформує лише про те, що до неї не надходили оригінали погоджень лісогосподарських підприємств.

Також, безпідставними є посилання апелянта, що відсутність погоджень землекористувачів та землевласників підтверджується актом перевірки від 07.02.2016 року, оскільки в акті мова йде про відсутність погоджень землекористувачів та землевласників з приводу впорядкування земель.

Згідно з ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою, шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 ст. 203 Цивільного кодексу України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначаються загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Так, частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно з Положенням про Державне агентство лісових ресурсів України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 року № 458/2011 Державне агентство лісових ресурсів України (Держлісагентство України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України (далі - Міністр), входить до системи центральних органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері лісового та мисливського господарства. Основними завданнями Держлісагентства України є: внесення пропозицій щодо формування державної політики у сфері лісового та мисливського господарства; реалізація державної політики у сфері лісового та мисливського господарства.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Закарпатське обласне управління лісового та мисливського господарства (відповідач-2) підпорядковується Держлісагентству України та є його територіальним органом.

Закарпатське обласне управління лісового та мисливського господарства на підставі оспорюваного рішення Закарпатської обласної ради уклало договори про умови ведення мисливського господарства з Громадської організації "Закарпатське товариство мисливців і рибалок "Лісівник", який не суперечить положенням Цивільного кодексу України та ст. 22 Закону України "Про мисливське господарство та полювання", у зв'язку з чим він не підлягає визнанню недійсним.

Так, судом першої інсьанції та колегією суддів апеляційного господарського суду встановлено, що не був порушений охоронюваний законом інтерес держави внаслідок прийняття Закарпатською обласною радою спірного рішення та укладення спірних договорів.

Відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимоги прокуратури про повернення відповідачем-3 мисливських угідь відповідачу-2 задоволенню не підлягають.

Оскільки вимоги про визнання недійсним договору про користування мисливськими угіддями від 25.11.2008 року, укладеного між відповідачем-3 та відповідачем-4 та зобов'язання відповідачяа-4 демонтувати огорожу повернувши мисливські угіддя відповідачу-3 є похідними від вимог про визнання недійсним рішення № 312 від 17.05.2017 року та договорів про умови ведення мисливського господарства від 03.07.2008 року та від 30.01.2014 року, укладених між відповідачем-2 та відповідачем-3, в позові в цій частині також слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76-77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Прокуратурою належними та допустимими доказами не доведено порушення прав та охоронюваних законом інтересів держави оспорюваним рішенням та договорами.

Стосовно поданого відповідачем 1 клопотання про застування наслідків спливу позовної давності, колегія суддів відзначає наступне.

Згідно ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Пунктом 2.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 року "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Таким чином колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно не взято до уваги клопотання відповідача 1 про застосування строків позовної давності, оскільки право та інтереси держави на захист якого прокуратура просить відповідачами не порушено.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що спірне рішення Закарпатської обласної ради є ненормативним актом, який застосовується одноразово і з прийняттям якого виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів конкретних осіб, це рішення вичерпало свою дію фактом його виконання - укладенням між відповідачем-2 та відповідачем -3 договору про умови ведення мисливського господарства від 03.07.2008 року та від 30.01.2014 року, а відтак, скасування оскаржуваного рішення Закарпатської обласної ради від 17.05.2007 року № 312 не призведе до відновлення порушених або оспорюваних прав позивача, оскільки обраний прокурором спосіб захисту порушених прав не забезпечує їх реального захисту

Аналогічної правової позиції дотримується і Верховний Суд України в своїй постанові від 11.11.2014 року у справі № 21-405а14.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо відмови в задоволенні позовних вимог.

Разом з тим, скаржник не надав суду доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції викладені в оскаржуваному рішенні.

Крім того, колегія суддів зазначає, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010 року).

Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Прокуратури Закарпатської області - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2017 року у справі №910/2133/17 - залишити без змін.

3. Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на апелянта.

4. Матеріали справи №910/2133/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді А.Г. Майданевич

О.М. Гаврилюк

Дата складення повного тексту 03.08.2018 року.