Справа № 310/1759/13-к
ВИРОК
Іменем України
07 березня 2013 року Бердянський міськрайонний суд Запорізької області
у складі: головуючого - судді Вєдєнєєвої Т.Г.
при секретарі - Авдеевій І.Г.
за участю прокурора - Васильєва М.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в Бердянській ВК-77 кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, з освітою 9 класів, не одруженого, до арешту проживав ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше засудженого:
1/.06.04.2009 року Заводським районним судом м. Миколаєва за ст.ст. 186 ч.3, 75, 104 КК України до 4 років позбавлення волі з іспитовим строком на 2 роки;
2/.16.11.2009 року Новобузьким районним судом Миколаївської області ст.ст. 187 ч.3, 70 ч.4 КК України до 7 років 6 місяців позбавлення волі;
3/.22.03.2010 року Новобузьким районним судом Миколаївської області за ст.ст. 185 ч.3, ст. 70 ч.4, 72 КК України до 8 років позбавлення волі, відбуваючого покарання у Бердянській ВК-77 Запорізької області,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 391 КК України,
ВСТАНОВИВ:
Засуджений до позбавлення волі ОСОБА_1 з 27.05.2010 року відбуває покарання у вигляді позбавлення волі в Бердянській виправній колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області №77, розташованої за адресою: вул. Промислова 1 в м. Бердянську Запорізької області, на шлях виправлення не став, допустив 41 порушення режиму відбуття покарання, за кожне з яких притягувався до дисциплінарної відповідальності, у тому числі, 11.04.2012року на підставі постанови начальника колонії переведений до дільниці посиленого контролю (ДПК) як злісний порушник режиму.
Так, 25.01.2013 року близько 08 години 25 хвилин в коридорі дільниці посиленого контролю начальником відділення соціально–виховної і психологічної служби (СВПС) капітаном внутрішньої служби ОСОБА_2, який є представником адміністрації, у присутності співробітників колонії і одного із засуджених, було пред'явлено законну вимогу засудженому ОСОБА_1 приступити до чергування згідно графіка чергувань по ДПК, а саме провести прибирання коридору дільниці посиленого контролю (відповідно до ч. 5 ст. 118 КВК України засуджені можуть залучатися без оплати праці лише до робіт з благоустрою колоній і прилеглих до них територій, а також поліпшення житлово-побутових умов засуджених, або до допоміжних робіт із забезпечення колоній продовольством. До цих робіт засуджені притягуються, як правило, в порядку черговості, в неробочий час і не більше як на дві години в день.
Для виконання вказаних робіт ОСОБА_1 був забезпечений належним та справним інвентарем, згідно довідки лікаря МСЧ був здоров.
Проте засуджений ОСОБА_1 від виконання чергування по графіку в категоричній формі відмовився, не вказавши при цьому причину своєї відмови.
Після того, як засуджений ОСОБА_1 був попереджений про кримінальну відповідальність за ст. 391 КК України за злісну непокору законним вимогам адміністрації виправної установи, начальник відділення СВПС повторно пред'явив законну вимогу засудженому ОСОБА_1 виконати чергування, але останній в категоричній формі відмовився.
Не дивлячись на законні, неодноразові вимоги начальника відділення СВПС капітана внутрішньої служби ОСОБА_2, засуджений ОСОБА_1, який протягом року вже поміщався до ПКТ а саме 11.04.2012 РОКУ, мав реальну можливість виконати чергування, відкрито, демонстративно, в категоричній формі, відмовився виконати наполегливу, неодноразову законну вимогу представника адміністрації, який на підставі свого службового положення має право висувати такі вимоги, чим порушив п. 3 ч. 3 ст. 107 КВК України, здійснив тім самим злісну непокору законним вимогам адміністрації виправної установи.
19 лютого 2013 року між прокурором Бердянської міжрайонної прокуратури Запорізької області ОСОБА_3, якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні № 12013080130000472, та ОСОБА_4 і в порядку, передбаченому ст. ст. 468, 469, 472 КПК України укладено угоду про визнання винуватості.
Згідно з даною угодою прокурор Васильєв М.О. та підозрюваний ОСОБА_1 дійшли згоди щодо формулювання підозри, всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій підозрюваного ОСОБА_4 за ст. 391 КК України, підозрюваний ОСОБА_1 у повному обсязі сформульованої підозри беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні даного кримінального правопорушення.
Також сторонами угоди визначено узгоджене ними покарання, яке ОСОБА_1 повинен понести за вчинене кримінальне правопорушення, а саме за ст.391 КК України покарання у виді 1 року позбавлення волі На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднати не відбуту ОСОБА_1 частину покарання за вироком Новобузького районного суду Миколаївської області від 22.03.2010 року, та остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у вигляді п’яти років позбавлення волі.
В угоді передбачені наслідки її укладення, затвердження та невиконання, які роз’яснені підозрюваному.
Розглядаючи в порядку ст. 314 ч.3 п.1 КПК України питання про можливість затвердження даної угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного:
Відповідно до ст.ст. 468, 469 КПК України у кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам, може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним про визнання винуватості.
Прокурор в судовому засіданні, вважаючи, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК України та КК України просив цю угоду затвердити і призначити обвинуваченому узгоджену в угоді міру покарання та інші передбачені угодою заходи, а також обрати йому запобіжний захід у виді тримання під вартою з 07.03.2013 року у СІЗО-11 Запорізької області.
Обвинувачений в судовому засіданні також просив вказану угоду з прокурором затвердити і призначити узгоджену в ній міру покарання та інші передбачені угодою заходи, при цьому беззастережно визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 391 КК України, в обсязі підозри, дав згоду на застосування узгодженого виду та розміру покарання, та обрання йому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а також інших заходів у разі затвердження угоди, заявивши, що здатен реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов'язання.
Злочин, у вчиненні якого ОСОБА_1 беззастережно визнав себе винуватим, згідно ст.12 КК України є злочином середньої тяжкості, від якого потерпілих немає.
Суд шляхом проведення опитування сторін кримінального провадження переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій, будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
При цьому судом з`ясовано, що ОСОБА_1 повністю усвідомлює зміст укладеної з прокурором угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватим, цілком розуміє свої права, визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, та наслідки її не виконання, передбачені ст. 476 КПК України.
Враховуючи викладене, оскільки умови угоди про визнання винуватості між прокурором Васильєвим М.О. та обвинуваченим ОСОБА_1 відповідають вимогам КПК України та КК України, суд, врахувавши заслухані доводи сторін кримінального провадження, дійшов висновку про наявність всіх правових підстав для затвердження цієї угоди.
За таких обставин суд вважає доведеним в підготовчому судовому засіданні те, що ОСОБА_1 виявив злісну непокору законним вимогам адміністрації виправної установи, відбуваючи покарання у виді позбавлення волі, будучи підданим стягненню у виді переведення до приміщення камерного типу за порушення вимог режиму відбування покарання протягом року, а тому ці його дії кваліфікує за ст. 391 КК України, за якою належить призначити ОСОБА_1 узгоджену сторонами угоди про визнання винуватості міру покарання та обрати йому запобіжний захід у виді тримання під вартою у СІЗО-11 Запорізької області.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 314, 373, 374, 475 КПК України, суд
ЗАСУДИВ:
Затвердити угоду від 19 лютого 2013 року про визнання винуватості між прокурором Васильєвим М.О. та обвинуваченим ОСОБА_1
ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 391 КК України, за якою призначити йому узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості від 19 лютого 2013 року покарання у виді одного року позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднати не відбуту ним частину покарання за вироком Новобузького районного суду Миколаївської області від 22.03.2010 року та остаточно призначити ОСОБА_1 покарання у виді п’яти років позбавлення волі, обчислюючи йому початок строку відбуття покарання з 07.03.2013 року.
До набрання вироком законної сили обрати обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у СІЗО-11 Запорізької області.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ч.4 ст. 394 КПК України, до апеляційного суду Запорізької області через Бердянський міськрайонний суд Запорізької області шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення та внесення до Єдиного державного реєстру судових рішень.
Суддя Т.Г.Вєдєнєєва