Справа  № 2-а-14643/11

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

05 липня 2011 року                                                                                      Бердянський міськрайонний  суд

                                                                                                     Запорізької області

у складі головуючого-судді:   Пахоменка О.Г.,

при секретарі:                       Димовій Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Бердянськ справу за адміністративним позовом  ОСОБА_1 до інспектора ДПС відділення ДАІ з обслуговування адміністративної території м. Бердянськ, Бердянського району та АТІ УДАІ ГУМВС України в Запорізькій області ОСОБА_2, про  визнання незаконною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

17.05.2011 року позивач звернувся до суду з вищезазначеним адміністративним позовом, в якому просив визнати незаконною та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії АР1 № 050798 від 10.05.2011 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 425 грн.

У обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідно до копії оскаржуваної ним постанови та протоколу про адміністративне правопорушення від 10.05.2011 року, винесеної  відповідачем - інспектором ДПС ВДАІ ОСОБА_2, він –ОСОБА_1, в цей же день, керуючи автомобілем м. Бердянськ на регульованому перехресті, повертаючи праворуч, не надав перевагу в русі пішоходу, який переходив проїзну частину, на яку він повертав, чим порушив вимоги п.16.2 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність ч.2 ст. 122 КУпАП.

З зазначеними в постанові обставинами позивач не згоден та вважає, що постанова винесена при відсутності події та складу адміністративного правопорушення. Крім того, позивач вважає, що постанова винесена при відсутності доказів по справі про адміністративне правопорушення. Інспектор ДПС ніяких доказів йому не пред’явив і до  протоколу їх не долучив.  В протоколі відповідач зазначив про проведення відеофіксації відеокамерою, але не зазначив, яку подію він фіксував, в графі „до протоколу додається” не зазначив зовсім про які-небудь докази, не  допитав та не додав до протоколу письмових пояснень свідків та пояснення пішохода, якому вона нібито не надала перевагу в русі.

В судовому засіданні  позивач позовні вимоги підтримав і просив їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з’явився, про час, дату і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, письмові заперечення на позов, заяви про відкладення судового засідання або про розгляд справи у його відсутність не направив.

Перевіривши матеріали справи,  суд приходить до наступного.

Згідно вимог ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з  урахуванням  права  особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 289 КУпАП строк для оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення становить десять днів з дня винесення постанови.

Протокол та постанову по справі по адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 винесено 10.05.2011 року. З цим адміністративним позовом до суду позивач звернувся 17.05.2011 року, про що свідчить штамп канцелярії суду, тобто в межах строків, передбачених ст. 289 КУпАП (а.с.1).

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.        

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративні правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа)  встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів а також іншими документами.

У своєму рішенні від 09.09.2010 року N 19-рп/2010 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності  Конституції України (конституційності) положень Закону України "Про внесення змін до деяких  законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами", Конституційний Суд України  зазначив, що  при вирішенні спорів у порядку адміністративного судочинства, з метою реалізації   такого   завдання адміністративного судочинства, як захист прав, свобод та інтересів фізичних  осіб,  у  цьому  виді  судового  провадження діє принцип офіційності,  за  яким  суд  вживає  передбачені  законом  заходи, необхідні  для  з'ясування  всіх  обставин у справі,  зокрема щодо виявлення і витребування доказів з власної ініціативи.  Суд  може вирішувати справу також на основі наявних доказів, якщо особа, яка бере участь у справі, не надасть на  його  пропозицію  докази  для підтвердження  обставин,  на які вона посилається.  Обов'язок щодо доказування правомірності  свого  рішення,  дії  чи  бездіяльності покладається   на   суб'єкта  владних  повноважень,  якщо  він  як відповідач заперечує адміністративний позов.

Згідно ухвали суду від 20.05.2011 року про відкриття провадження по даній справі, копія якої була направлена відповідачу –інспектору ДПС відділу ДАІ ОСОБА_2, і останньому запропоновано, відповідно до вимог п.5 ч.5 ст. 107 КАС України, у строк до 07.06.2011 року надати письмові заперечення проти позову та всі матеріали, що були або мали бути взяті ним до уваги при прийнятті ним рішення і вчинені дії, з приводу яких подано позов (а.с.7). Також, цією ж ухвалою суд зобов’язав ВДАІ м. Бердянськ направити для дослідження в судовому засіданні оригінали адміністративної справи відносно позивача по справі –ОСОБА_1

Але відповідач на підтвердження правомірності своїх дій та прийнятого ним рішення щодо притягнення цього водія  до адміністративної відповідальності по  ч.2 ст. 122 КУпАП, ніяких доказів не надав.

На вимогу суду відділенням ДАІ м. Бердянськ направлений адміністративний матеріал щодо водія ОСОБА_1, який  складається лише з оскаржуваної постанови та протоколу про адміністративне правопорушення серії АР1 № 249059 від 10.05.2011 року і в якому позивач зазначив, що він з цим протоколом не згоден, інші докази в адмінматеріалі відсутні.

Таким чином, відповідно до змісту названих норм закону, суд оцінює як докази пояснення позивача, відповідно до яких вона своєї провини в скоєні адміністративних правопорушень не визнала та заперечувала  проти зазначених в протоколі обставин їх вчинення, заперечувала про наявність події та складу адміністративного правопорушення, а також  наполягала про відсутність допустимих та належних доказів при оформлені протоколу та оскаржуваної постанови .

Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв’язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку встановленому законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на підставі суворого додержання законності.

Відповідно до ст. 268 КУпАП на особу, яку звинувачують у скоєні правопорушення не покладається обов’язок доказування, цей обов’язок покладається на органи та посадових осіб, які складають протокол та розглядають справу. Це право особи закріплено у ст. 62 Конституції України.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному дослідженні всіх обставин справи за їх сукупністю, керуючись законом і правосвідомістю.   

Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведення вини особи тлумачаться на її користь.  

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Але відповідач в судове засідання не з’явився, не надав доказів правомірності своїх дій та не спростував доводи позивача.

Таким чином, на підставі вищенаведеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині визнання оскаржуваної постанови та її скасування обґрунтовані та підлягають задоволенню.   

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 57, 62, 68 Конституції України, ст.ст. 252, 258, 268, 294  КУпАП, ст. ст. 2, 8, 11, 69-71, 94, 99, 158-164, 186 КАС України, суд, -

                                                ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги  ОСОБА_1  задовольнити.

Постанову серії АР1 № 050798 від 10.05.2011 року по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1, про накладення на нього адміністративного стягнення по ч.2 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 425 грн., визнати незаконною та скасувати.

Судові  витрати  в  розмірі   3,40 грн.   компенсувати  за рахунок  Державного бюджету  України.

Рішення суду є остаточним і оскарженню не підлягає.

Сторони можуть отримати повне рішення суду з 12.07.2011р. з 15-00 годин.

Суддя:                                                                          О.Г. Пахоменко