копія
Справа № 2- а - 1661
2009 рік
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 листопада 2009 року Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області
в складі: головуючої Шемети Т.М.
при секретарі Коломієць В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмільнику справу за позовом ОСОБА_1 до головного управління Пенсійного Фонду України у Вінницькій області, Вінницького обласного військового комісаріату про визнання дій неправомірними та зобов’язання перерахувати пенсію, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до головного управління Пенсійного Фонду України у Вінницькій області, Вінницького обласного військового комісаріату про визнання дій неправомірними та зобов’язання перерахувати пенсію, посилаючись на те, що він на даний час є пенсіонером, до виходу на пенсію був військовослужбовцем. 1 січня 2008 року нараховану раніше пенсію йому було перераховано і внаслідок цього перерахунку відбулося зменшення пенсії, а саме: при перерахунку пенсії Вінницький ОВК вказав в довідці про розмір грошового забезпечення для нарахування пенсії врахування 10 % премії замість існуючих раніше 33,3 % премії, не вказав 1/12 частину матеріальної допомоги на оздоровлення, 1/60 винагороди за тривалість безперервної служби. Зменшення розміру премії з 33,3 % до 10 він вважає таким, порушує його права та звужує їх, так як при виході на пенсію він отримував пенсію з розрахунку 33,3 % премії, зменшення суперечить Конституції України, зокрема ст.. 64, де зазначено, що право громадян на соціальний захист можливо обмежити лише в умовах військового або надзвичайного стану на певний термін. І хоча загальний розмір його пенсії не зменшився, однак вона є нижчою, ніж йому належить. Стосовно не зарахування для призначення пенсії 1/12 частини матеріальної допомоги, то позивач вказує, що, оскільки з матеріальної допомоги сплачується збір на обов’язкове державне пенсійне страхування, то вона повинна бути включена до грошового забезпечення для нарахування пенсії. Наступне. Раз в п’ять років йому виплачувалась винагорода за безперервність служби та 1/60 її частина ( за 1 місяць) складає для нього 31 грн. 83 коп.. Таким чином, він вважає, що його пенсія повинна становити 3 004 грн. 30 коп., натомість вона становить всього 2 141 грн. 38 коп.. Позивач вважає, що перерахунок пенсії повинен бути здійснений з 1 січня 2008 року, так як він намагався врегулювати дане питання до суду, звертаючись неодноразово до відповідачів, однак отримував негативні відповіді, а тому строк повинен рахуватися з того часу, коли він дізнався про відмову відповідача. Тому позивач змушений звертатися до суду та просить визнати неправомірними дії відповідачів щодо недоврахування та невиплаті належного йому розміру пенсії, а також зобов’язати Вінницький ВОК включити йому в грошове забезпечення для нарахування пенсії 33, 3 % премії, 1/12 грошової допомоги на оздоровлення та 1/60 винагороди за тривалість безперервної служби та зобов’язати головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області врахувати йому вище перераховані складові грошового забезпечення при нарахуванні пенсії та зобов’язати виплатити йому недоплачену в зв’язку з неправильним нарахування пенсії суму, починаючи з 1 січня 2008 року по день набрання чинності Постановою суду.
Представник Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області ОСОБА_2 позов не визнав повністю в зв’язку з його безпідставністю та пояснив наступне: на час розгляду справи Вінницький ОВК проводить розрахунок грошового забезпечення пенсіонера, який передає головному управлінню ПФУ у Вінницькій області, а вони вже в свою чергу безпосередньо проводять нарахування та виплату пенсії. Так, 1/12 щорічної разової матеріальної допомоги на оздоровлення та 1/60 одноразової винагороди за тривалість безперервної служби, на включення яких до грошового забезпечення для нарахування пенсії наполягає позивач, згідно Постанови №1294 від 07.11,2007р. ?ро упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу" не являються щомісячними додатковими видами грошового забезпечення, які відповідно до Закону України ?ро пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" включаються в грошове забезпечення. Постановою №829 від 22 травня 2000 року було надано право командирам військових частин преміювати військовослужбовців у межах фонду преміювання в розмірі чотиримісячного фонду грошового забезпечення, без обмеження індивідуальних премій максимальними розмірами. В подальшому ця постанова була скасована постановою №1294 від 7 листопада 2007 року, яка в свою чергу передбачила розмір преміювання не менш як 10%, загальний розмір пенсії зменшений не був, а тому прохання позивача включити в грошове забезпечення для нарахування пенсії 33,3 % премії, є безпідставним.
Представник Вінницького ОВК в судове засідання не з’явився, надіслав заяву про розгляд справи у його відсутність та заперечення проти позову з тих же підстав, що й представник головного управління ПФУ у Вінницькій області.
Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, оглянувши матеріали справи, суд дійшов до переконання в тому, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно перерахунку пенсії проведеного Вінницьким обласним військовим комісаріатом з 1 січня 2006 року до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 була включена премія в розмірі 33,3%.
Згідно Довідки Вінницького ОВК про розмір грошового забезпечення для обчислення позивачеві пенсії станом на 1 січня 2008 року, до складу грошового забезпечення включена премія в розмірі 10%.
Згідно ст. 43 ч. З Закону України ?ро пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" передбачено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством.
Згідно п.1 Постанови КМУ України №1294 від 7 листопада 2007 року грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Пунктом 3 цієї Постанови затверджені додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу у розмірах згідно з додатками 25-28.
Згідно п.5 п.п.2 цієї Постанови надано право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу відповідно до їх особистого вкладу в загальний результат служби у межах фонду преміювання, утвореного у розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду грошового забезпечення.
Згідно ст.22 ч.2,ч.З Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Статтею 64 Конституції України передбачено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Лише в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.
В мотивувальній частині свого рішення №6-рп/2007р від 9 липня 2007 року п.3.1. Конституційний Суд України зазначив про те, що у Конституції України Україну проголошено демократичною, соціальною, правовою державою (стаття 1), визнано, що найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов'язком держави (стаття 3), права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (стаття 21), їх зміст і обсяг при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений (стаття 22). Зупинення дії законів є способом тимчасового припинення їх дії в часі та/або за колом осіб і має здійснюватися відповідно до вимог Конституції України. Ця юридична процедура знаходиться в органічному зв'язку із скасуванням законів, внесенням до них змін та доповнень. Зупинення дії положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Основним Законом України. У статті 64 Конституції України вичерпно визначено такі випадки, а саме передбачено, що в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод людини із зазначенням строку дії цих обмежень, та визначено ряд прав і свобод, які не можуть бути обмежені за людних обставин. Внаслідок зупинення на певний час дії чинних законів України, якими встановлено пільги, компенсації чи інші форми соціальних гарантій, відбувається фактичне зниження життєвого рівня громадян, який не може бути нижчим від встановленого законом прожиткового мінімуму (частина третя статті 46 Конституції України) , та порушується гарантоване у статті 48 Конституції України право кожного на достатній життєвий рівень. Отже, відповідно до частини третьої статті 22, статті 64 Конституції України право громадян на соціальний захист, інші соціально-економічні права можуть бути обмежені, у тому числі зупиненням дії законів (їх окремих положень), лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк. Таку правову позицію Конституційний Суд України висловив у Рішенні від 20 березня 2002 року N 5-рп/2002 (справа щодо пільг, компенсацій і гарантій) (пункт 6 мотивувальної частини).
Що стосується вимог позивача про включення до грошового забезпечення, з якого йому нараховується пенсія, 1/12 щорічної разової матеріальної допомоги на оздоровлення та 1/60 одноразової винагороди за тривалість безперервної служби яка виплачується раз в п’ять років, то вони не підлягають задоволенню оскільки суперечать вимогам як ст.43ч.З ЗУ ?ро пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" так і змісту Постанови №1294 від 7 листопада 2007 року ?ро упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу", якими чітко визначено , що до грошового забезпечення включаються, крім іншого, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством. Довільне трактування позивачем законів та нормативних актів, які не стосуються безпосередньо порядку нарахування та виплати пенсії військовослужбовцям, судом до уваги не приймається, оскільки позивач є спеціальним суб’єктом пенсійного законодавства і на нього розповсюджуються спеціальні норми законодавства, зазначені вище. За наведених обставин в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.
Що стосується вимоги в частині безпідставного зменшення розміру премії , яка включена в розмір грошового забезпечення, то вона підлягає задоволенню з наступних підстав. Як вбачається із наявного в матеріалах справи перерахунку пенсії станом на 1 січня 2006 року до грошового забезпечення позивача була включена премія в розмірі 33,3%, а в подальшому згідно проведеного в січні 2008 року перерахунку розмір премії був зменшений до 10%. Представник відповідача стверджує, що Постановою №1294 від 7 листопада 2007 року було скасовано розмір премії, яка раніше включалася в розрахунок грошового забезпечення позивача, а саме відповідно до наказу Міністра оборони України №25 від 28 січня 2008 року, яким визначено конкретні розміри преміювання окремих категорій військовослужбовців. Проте, суд не може погодитися з таким твердженням, оскільки воно суперечить Конституції України. Дійсно, зазначеною Постановою відповідним керівникам надано право на преміювання військовослужбовців в розмірі не меншому 10% посадового окладу та економії фонду грошового забезпечення, а наказом встановлені конкретні розміри преміювання. Проте, відповідно до ст.22ч.З Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. В своєму Рішенні №6-рп/2007 від 9 липня 2007 року Конституційний Суд України зазначив, що відповідно до частини третьої статті 22, статті 64 Конституції України право громадян на соціальний захист, інші соціально-економічні права можуть бути обмежені, у тому числі зупиненням дії законів (їх окремих положень), лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк. Таким чином, суд дійшов до переконання в тому, що права позивача в цій частині позовних вимог дійсно були порушені, а саме зменшення розміру премії в розрахунку грошового забезпечення для призначення пенсії безумовно призвело до зменшення розміру нарахованої головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області та отримуваної позивачем пенсії. Порушені права позивача підлягають судовому захисту згідно ст.22 Конституції України, як норми прямої дії з 1 січня 2008 року - з часу проведення відповідного перерахунку розміру грошового забезпечення. За наведених обставин суд дійшов до переконання в наявності підстав для задоволення позову в цій частині.
Жодна з сторін не наполягає на застосуванні наслідків пропущення строку звернення до адміністративного суду, з урахуванням положень ст.. 100 КАС України, - слід зобов’язати відповідачів включити до грошового забезпечення для визначення розміру пенсії та нарахувати пенсію, виплатити недоплачену суму пенсії з 1 січня 2008 року.
Оскільки позивач звільнений від судових витрат та не поніс їх при зверненні до суду, тому відповідно до ст. 94 КАС України, їх не слід стягувати з Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 22, ч.2,3 ст. 64 Конституції України, ст.. 43 ч.3 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», Постановою КМУ № 1294 від 7 листопада 2007 року «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу", ст.. 69 Закону України «Про Конституційний суд України»..ст.ст. 5, 8 - 12, 70, 71, 99-100, 158-163, 160, 167 КАС України, -
П О С Т А Н О В И В:
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати дії головного управління Пенсійного Фонду України у Вінницькій області, Вінницького обласного військового комісаріату щодо недоврахування та невиплаті ОСОБА_1 належного йому розміру пенсії, - неправомірними.
Зобов’язати Вінницький обласний військовий комісаріат включити в грошове забезпечення для перерахунку пенсії ОСОБА_1 премію в розмірі 33,3 %.
Зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області провести перерахунок призначеної пенсії ОСОБА_1 з врахуванням премії в розмірі 33,3 % з 1 січня 2008 року та зобов’язати виплатити ОСОБА_1 недоплачену в зв’язку з неправильним розрахунком суму пенсії, починаючи з 1 січня 2008 року по дату набрання цією Постановою законної сили.
В задоволенні інших вимог відмовити.
На постанову можна подати заяву про апеляційне оскарження до Хмільницького міськрайонного суду протягом 10 днів з дня її проголошення, а відповідачем – Вінницьким обласним військовим комісаріатом - з дня отримання копії постанови та апеляційну скаргу до Київського апеляційного адміністративного суду через Хмільницький міськрайонний суд протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо не було подано заяву про апеляційне оскарження та не подано апеляційну скаргу.
Головуюча: підпис
З оригіналом згідно:
Голова
Хмільницького міськрайонного суду ОСОБА_3
Ст.. секретар Н.А. Фігурська