Копія
Справа № 2- а -1675
2009 рік
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 листопада 2009 року Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області
в складі: головуючої Шемети Т.М.
при секретарі Коломієць В.О.
з участю адвоката ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмільнику справу за позовом ОСОБА_2 до управління пенсійного фонду України у м. Хмільнику про визнання дій неправомірними та зобов’язання здійснити перерахунок, -
В С Т А Н О В И В:
24 вересня 2009 року ОСОБА_2 звернулася із адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Хмільнику, в якому, уточнивши позовні вимоги, просить: визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в м. Хмільнику щодо відмови зробити перерахунок державної пенсії відповідно до ст.. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та перерахунок щомісячної додаткової пенсії відповідно до ст.. 50 Закону країни «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Хмільнику здійснити перерахунок державної пенсії відповідно до ст.. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» як особі, віднесеній до категорії 1, по ІІІ групі інвалідності – не нижче 6 мінімальних пенсій за віком, встановлених ч.1 ст. 28 Закону України від 9 липня 2009 року «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 7 серпня 2009 року; зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України в м. Хмільнику здійснити перерахунок додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю відповідно до ст.. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» як особі, віднесеній до категорії 1, інваліду ІІІ групи – 50 % мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, починаючи з 7 серпня 2009 року. В судовому засіданні представник позивачки уточнені позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.
В обґрунтування позову позивач зазначила, що вона є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції. Положенням ст. 14 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», її віднесено до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням серії А № 437211 від 10 серпня.2006 року, (а.с. 8 ), та отримує пенсію по інвалідності внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, як інвалід ІІІ групи, та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, які їй призначено відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та розмір її пенсії не повинен бути нижче шести мінімальних пенсій за віком та повинен становити 2 988 грн.. Крім того, позивач посилається на ст. 50 вказаного Закону України про те, що особам, які відносяться до першої категорії, інвалідів третьої групи призначається додаткова пенсія за шкоду нанесену здоров'ю у розмірі 50% від мінімальної пенсії за віком та повинен становити 249 грн. на місяць. 7 серпня 2009 року ОСОБА_2 звернулася до Відповідача із заявою про здійснення перерахунку розміру державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію. Своїм листом від 12 серпня 2009 року УПФ у м. Хмільнику - Відповідач відмовив позивачці у перерахунку пенсії згідно ч. 4 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", посилаючись на те, що розмір державної і додаткової пенсії позивачки обчислено виходячи з розміру (19,91 грн.) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1 від 3 січня.2002 року «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету», з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2005 р. № 1293 «Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Також відповідач послався на те, що при нарахуванні пенсії Управління Пенсійного фонду у м. Хмільнику Вінницької області керувалося нормами Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів», постановами Кабінету Міністрів України «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» від 28 травня 2008 року N 530 та "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян" від 16 липня 2008 року N 654. Тому розмір пенсії ОСОБА_2, на думку Відповідача, обчислено відповідно до вимог чинного законодавства. Однак позивач вважає відмову Відповідача такою, що не відповідає вимогам діючого законодавства та відповідач керується нормами, які визнані рішенням Конституційного Суду України такими, що не відповідають Конституції України, що є неприпустимим.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, виклавши свої заперечення письмово, при цьому відповідач посилається на Постанову Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» від 28 травня 2008 року №530, як на порядок обчислення пенсії. Тому відповідач вважає, що підстави для перерахунку пенсії позивачеві по інвалідності, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відсутні. При цьому, з посиланням на ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», представник відповідача зазначив, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений цією статтею, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, застосування цього розміру для визначення надбавок і підвищень до пенсії цим законом не передбачено. Хоча Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008р. визнано такими, що не відповідають Конституції України, положення ряду пунктів закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», в тому числі положення п.28 розділу ІІ та втратило чинність, однак рішення про відновлення дії законодавчих актів, визнаних неконституційними, у редакції, чинній до внесення змін, прийнято не було, рішення Конституційного суду автоматично не відновлюють редакцію нормативно-правових актів, що діяла до внесення в них змін. Таким чином, на думку представника відповідача, прядок обчислення пенсій та підвищень до них, залишився неврегульованим та Постанова КМУ № 530 та № 654 – єдині нормативно-правові акти, що регулюють дане питання, а тому він просить відмовити в задоволенні позову.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків:
ОСОБА_2 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії та громадянином, захворювання якого пов'язане з наслідками Чорнобильської катастрофи першої категорії, інвалідом 3-ї групи, що підтверджується посвідченням серії А № 437211 від 10 серпня 2006 року, (а.с. 8 ). Позивач 7 серпня 2009 року зверталася до управління Пенсійного фонду України в м. Хмільнику з заявою про призначення пенсії по інвалідності та про перерахунок розміру пенсії та додаткової пенсії відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» ( а.с. 4) та отримала лист-відповідь від 12 серпня 2009 року, в якій позивачці було відмовлено у перерахунку та роз'яснено, що загальний розмір її пенсії нараховується згідно з діючим законодавством України, а саме у відповідності з положеннями ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року та № 654 від 16 липня 2008 року ( а.с. 5-6).
Відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими, зокрема по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком. Порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, визначається Кабінетом Міністрів України.
У статті 54 зазначеного Закону передбачено, що обчислення і призначення вказаного виду пенсії провадиться відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» (після внесення змін Законом України від 17.11.2005 № 3108-ІУ - відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»). Відповідний перерахунок пенсії позивача, її максимальний розмір визначається ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка теж є відсилочною нормою з посиланням на ст. ст. 28, 42, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» .
Відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Відповідно до ст. 50 Закону «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, в тому числі інвалідам III групи - 50 процентів мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до вимог частини третьої статті 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначаються Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії».
За змістом абзацу третього статті 1 цього Закону державні соціальні гарантії це встановлені законами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, розміри інших видів соціальних виплат, встановлені законами та іншими нормативно-правовими актами, які забезпечують рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму.
Відповідно до вимог Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України.
Прожитковий мінімум встановлюється Кабінетом Міністрів України і щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
Відповідно до п. 2 пп. а Постанови Кабінету Міністрів України «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» № 1 від 03.01.02 р. розрахунок пенсій, призначених відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ від 28.02.91 р., проводиться, виходячи з розміру 19,91 грн. Вказане узгоджується з Порядком обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №523 від 30.05.97 р.
Відповідно до ч. З ст. 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ від 28.02.91 р., у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму. Тобто, суд зазначає, що вказана норма передбачає обов'язковість підвищення розміру пенсії, визначеної відповідно до статті 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму.
Відповідно до частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.
Оскільки позивачеві слід визначати пенсію, виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.
Суд приходить до висновку щодо протиправності відмови відповідачем у перерахунку пенсій позивачу у разі встановлення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Відповідно до підпункту 15 пункту 28 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року №107-VІ (далі Закон №107-VІ) до статей 50 і 54 Закону №796–ХІІ внесені зміни, згідно яких у всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими для учасників ліквідації аварії на Чорнобильський АЕС у 1987-1990 роках: по ІІІ групі інвалідності – 140% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; також, особам, віднесеним до категорії 1, додаткова щомісячна пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, призначається у розмірі: 15% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Поряд з цим, Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп від 22 травня 2008 року, визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення статті 67 розділу І, пунктів 1-4, 6-22, 24-100 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 107-VI від 28 грудня 2007 року, в т. ч. щодо зупинення дії ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». При цьому Конституційний Суд України у своїх рішеннях зазначив, що положеннями законів, що регулюють бюджетні відносини, не можуть скасовуватися чи змінюватися обсяги прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій громадян, передбачених іншими законами України, не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України.
У вказаному Рішенні Конституційний Суд України наголосив на тому, що приймаючи Закон України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року, законодавець всупереч правовим позиціям, викладеним у Рішенні КСУ № 6-рп від 09.02.2007 року, вийшов за межі правового регулювання бюджетних відносин, оскільки зупинив дію окремих положень законів, вніс до ряду законодавчих актів зміни і доповнення та визнав деякі з них не чинними.
Рішення Конституційного Суду України у цій справі є преюдиційним для судів загальної юрисдикції при розгляді позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнаних неконституційними.
Конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені статтями І, 3, частиною 2 статті 6, статтею 8, частиною 2 статті 19, статтями 22, 23, частиною 1 статті 24 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов'язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого як статтею 8 Конституції України, так і статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України.
Таким чином, з дня прийняття Конституційним Судом України рішення № 10-рп від 22.05.2008 року, статті 50, 54 Закону України №796-ХІІ є чинними в редакції Закону України від 06.06.1996 р. N 230/96-ВР.
Посилання відповідача на те, що після визнання такими, що не відповідають Конституції України відповідних положень Закону №107-VI, мало бути прийняте окреме рішення про відновлення дії попередньої редакції закону, про наявність прогалини в законодавстві, є безпідставними.
Суд вважає, що дії управління Пенсійного фонду України в м. Хмільнику щодо виплати пенсій та додаткових пенсій у розмірах менших, ніж передбачено Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», є неправомірними.
Оскільки обов’язок щодо нарахування сум пенсій позивачеві відповідно до чинного законодавства покладений на районні та міські Управління Пенсійного Фонду України, позов щодо зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплатити пенсію та додаткову пенсію позивачу відповідно до п. 4 ст. 54, ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», - також підлягає задоволенню в повному обсязі.
У зв'язку з вищенаведеним, суд доходить висновку про необхідність повного задоволення позовних вимог позивача.
Оскільки позивач звільнена від судових витрат та не понесла їх при зверненні до суду, тому відповідно до ст.94 КАС України, їх не слід стягувати з відповідного місцевого бюджету.
Керуючись, ст.ст. 6, 8, 16, 19, 22, 24, 55, 64, 75 Конституції України, ст.ст. 1, 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод», рішеннями Конституційного суду України № 10-рп від 22.05.2008 року, ст.ст. 1, 13, 50, 54, 67, 71 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, ст.ст. 5, 9, 99-100, 158-163, 167 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України у м. Хмільнику, що полягають у відмові у перерахунку пенсії та додаткової пенсії відповідно до вимог п. 4 ст. 54, ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» ОСОБА_2.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у м. Хмільнику здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2 відповідно до вимог ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» - не нижче шести мінімальних пенсій за віком, починаючи з 7 серпня 2009 року із вирахуванням сум, які були виплачені ОСОБА_2 Управлінням Пенсійного фонду України у м. Хмільнику за період з 7 серпня 2009 року..
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у м. Хмільнику здійснити перерахунок додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, ОСОБА_2 відповідно до вимог ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» - 50 % мінімальної пенсії за віком, починаючи з 7 серпня 2009 року із вирахуванням сум, які були виплачені ОСОБА_2 Управлінням Пенсійного фонду України у м. Хмільнику за період з 7 серпня 2009 року..
На постанову можна подати заяву про апеляційне оскарження до Хмільницького міськрайонного суду протягом 10 днів з дня її проголошення та апеляційну скаргу до Київського апеляційного адміністративного суду через Хмільницький міськрайонний суд протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо не було подано заяву про апеляційне оскарження та не подано апеляційну скаргу.
Головуюча: /підпис/
З оригіналом вірно:
Голова
Хмільницького міськрайонного суду ОСОБА_3
Ст. секретар Н.А.Фігурська