Справа № 2-564/11

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

"14" січня 2011 р. Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

у складі:

головуючого –судді Ревуцького С.І.

при секретарі –Коваленко Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Бердянську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Бізнес-Стандарт», третя особа –ОСОБА_2 про визнання кредитного договору та договору поруки недійсним,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась в суд з позовом до ПАТ «АО «Бізнес-Стандарт», третя особа –ОСОБА_2 про визнання кредитного договору та договору поруки недійсним, в якому зазначила, що 17.08.2007 року між нею та АБ «ТАС-Бізнесбанк», правонаступником якого став відповідач, був укладений кредитний договір №КФ(11)96-07, згідно якого відповідач зобов’язався надати позивачу кредитні кошти в сумі 25000 доларів США, а позивач зобов’язався повернути кредит у встановлений строк 16.08.2017р., а також відсотки за користування кредитом.

Також 17.08.2007р. між відповідачем та третьою особою –ОСОБА_2 був укладений договір поруки №96-07, згідно якого ОСОБА_2 взяв на себе солідарну відповідальність за виконання кредитного договору з позивачем.

Позивач вважає, що вказані догори слід визнати недійсними тому, що невідомо, чи є у відповідача ліцензія НБУ на здійснення валютних операцій. Крім того вважає, що єдиним законним засобом платежу, що застосовується при проведенні розрахунків між резидентами на території України є гривня, тому кредитний договір повинен був передбачати можливість його виконання в гривневому еквіваленті. Крім того, на день укладення кредитного договору курс валюти становив 5,05 грн. за 1 долар США, а на час подачі позову більше 7 грн. за 1 долар США, тобто існує істотна зміна становища щодо виконання боргових зобов’язань за договором, з підвищенням курсу іноземної валюти сума боргу значно зросла, що робить подальше виконання кредитного договору порушенням одного з основних принципів цивільно-правових відносин –принципу справедливості. Вважає, що весь ризик знецінення національної валюти був покладений на позивача, тому позивачем при укладанні вказаного договору була допущена помилка щодо обставин, що мають істотне значення. Також вважає, що представник відповідача при укладанні договору ввів позивача в оману щодо обставин, що мають істотне значення для виконання договірних зобов’язань. Просив визнати вказані договори недійсними.

В судове засідання сторони по справі надали до суду заяви з проханням розглянути справу без їх участі, представник позивача та третьої особи ОСОБА_3 позовні вимоги підтримав, відповідач просив в задоволенні позову відмовити, направив до суду заперечення проти позову.

В своїх запереченнях відповідач зазначає, що діюче законодавство не передбачає прямих обмежень щодо видачі кредитів в іноземній валюті, а також не містить заборони на вираження грошових зобов’язань в іноземній валюті. ПАТ «АО «Бізнес-Стандарт»має видані НБУ банківську ліцензію на право здійснювати банківські операції та дозволи на здійснення валютних та інших операцій. Позивач сам був ініціатором укладення оспорюваного договору, всі умови договору були йому відомі, в тому числі і те, що розрахунки за договором повинні здійснюватися в іноземній валюті, проти цього позивач не заперечував. Крім того, позивачу було відомо, що курс гривні до іноземної валюти не є незмінним і встановлюється НБУ щоденно, тому ризик значного коливання цього курсу брали на себе обидві сторони за договором. Вважає, що підстав для визнання кредитного договору та договору поруки немає, просив в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку про необхідність відмовити в задоволенні позову на підставі наступного.

Згідно кредитного договору №КФ(11)96-07 від 17.08.2007р., акціонерний банк «ТАС-Бізнесбанк»в особі керуючого Центральним Бердянським відділенням ОСОБА_4 зобов’язалося надати позивачу кредитні кошти в сумі 25000 доларів США, а ОСОБА_1 зобов’язалася повернути кредит у встановлений строк –до 16.08.2017р., а також відсотки за користування кредитом в розмірі 14% річних.

Згідно договору поруки №96-07 від 17.08.2007р. між акціонерним банком «ТАС-Бізнесбанк»в особі керуючого Центральним Бердянським відділенням ОСОБА_4 та ОСОБА_2, поручитель прийняв на себе солідарну відповідальність за виконання кредитного договору №КФ(11)96-07 від 17.08.2007р.

Згідно Банківської ліцензії №84 від 18.10.2005р., Дозволу №84-3 від 19.01.2006р. та додатку до нього, Акціонерний банк «ТАС-Бізнесбанк»має право здійснювати операції з валютними цінностями.

Згідно статуту, публічне акціонерне товариство «АО «Бізнес Стандарт»є правонаступником Акціонерного банку «ТАС-Бізнесбанк».

Відповідно до ст.1054, 1055 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається в письмовій формі.

Відповідно до ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди щодо усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін може бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов’язковим для виконання сторонами. Всі умови договору з моменту його укладення стають однаково обов’язковими для виконання сторонами.

Відповідно до ч.2 ст.524 ЦК України, сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті. При складанні вказаного кредитного договору сторони визначили зобов'язання в іноземній валюті, необхідність його визначення також в грошовій одиниці України законодавство не вимагає.

З вищенаведеного випливає, що позивач та відповідач, підписавши кредитний договір, встановили факт досягнення згоди між собою щодо всіх істотних умов кредитного договору, в тому числі і стосовно грошової одиниці виконання зобов’язання.

Доводи позивача, що зміна курсу валют є істотною зміною обставин, також не відповідають вимогам чинного законодавства.

При укладанні кредитного договору позивач не був обмежений у можливості отримання кредиту як в іноземній, так і в національній валютах, валюту кредитування у доларах США позивач обрав на власний розсуд.

Крім того, відповідно до ст.36 Закону України «Про ОСОБА_5 України», офіційний курс гривні до іноземних валют встановлюється ОСОБА_5 Банком України.

Валютні курси, як зазначено у ч.1 ст.8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», встановлюються ОСОБА_5 Банком України за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

Поряд з цим, згідно Положення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів, затвердженого Постановою Правління ОСОБА_5 Банку України від 12.11.2003р. №496, офіційний курс гривні до іноземних валют, зокрема до долару США, встановлюється щоденно.

Отже, незмінність курсу гривні до іноземних валют законодавчо не закріплена.

Таким чином, укладаючи оспорюваний кредитний договір в іноземній валюті, сторони приймали на себе певні ризики на випадок зміни валютного курсу та в момент укладення договору не мали будь-яких законних підстав вважати, що така зміна не настане.

Все вищезазначене стосується і оспорюваного договору поруки.

При таких обставинах суд не вважає, що при укладенні оспорюваних договорів мало місце помилка позивача, обман зі сторони відповідача, або інші підстави визнання вказаних договорів недійсними, тому суд приходить до висновку про необхідність в задоволені позову відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.524, 526, 533, 1049, 1054 ЦК України, ст.ст.10, 60, 212-215 ЦПК України,  

ВИРІШИВ:          

          В задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Бізнес-Стандарт», третя особа –ОСОБА_2 про визнання кредитного договору та договору поруки недійсним –відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції протягом 10 днів з дня його проголошення. У разі якщо рішення було постановлено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Суддя: ОСОБА_6