Справа № 2-524/2009 року.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 листопада 2009 року
Володарсько–Волинський районний суд Житомирської області в складі :
головуючого судді: Сульженка Л.П.
при секретарі: Малецькій М.О.
за участю:
позивача ОСОБА_1
представників відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Володарсько-Волинського районного суду цивільну справу за позовом
ОСОБА_1
до
товариства з обмеженою відповідальністю «Основа АТ» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсацію за невиплачену відпустку, як потерпілому від наслідків аварії на ЧАЕС і моральну шкоду, -
В С Т А Н О В И В:
З даним позовом ОСОБА_1 звернувся до суду 6 жовтня 2009 року, вказуючи, що 17 липня 2009 року він звільнився з посади виконуючого обов’язки генерального директора за угодою сторін. При звільненні розрахунку проведено не було. Крім того не були включені і проплачені 6 днів, як потерпілому від наслідків аварії на ЧАЕС в розмірі 1926 гривень 06 копійок і моральну шкоду в сумі 12195 гривень 20 копійок. Свої позовні вимоги у суді змінив і просив стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за затримку розрахунку за 43 робочі дні.
Довірена особа відповідача ОСОБА_2 і ОСОБА_3 позов визнали частково, пояснивши, що позов в частині стягнення заробітку за затримку розрахунку визнають частково, тобто про сплату боргу за 43 дні і середньоденна заробітна плата повинна становити 396 гривень 82 копійки, тобто за мінусом всіх належних платежів, в остальній частині позов не визнають.
Заслухавши сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до переконання, що позов підлягає до задоволення частково з слідуючих підстав.
Згідно ст.117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові суд у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розміри, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Позивач наказом №033-К від 17 липня 2009 року був звільнений з роботи за згодою сторін /а.с. 6/.
Розрахунок з позивачем відповідач провів 17 вересня 2009 року, що слідує з витягу руху по розрахунку позивача /а.с.7/.
Сума середнього заробітку за час затримки розрахунку буде становити 17063 гривні 26 копійок (чиста середньоденна зарплата 396 гривень 82 копійки * 43 робочі дні).
Вирішуючи питання про позов в частині компенсації за невикористану відпустку, як потерпілому від аварії на ЧАЕС, суд виходив з того, що згідно зі статтею 24 Закону України «Про відпустки» у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі
- 2 -
не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.
У відповідності до норм Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» дана відпустка визначена як пільга та компенсація.
Враховуючи вищезазначене, відпустка, яка надається на підставі статей 20 та 21 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не відноситься до виду щорічних відпусток, а тому на них не може бути поширене право на виплату компенсації, передбачене статтею 24 Закону України «Про відпустки», а тому позов в цій частині до задоволення не підлягає.
Позивач в резолютивній частині своєї позовної заяви просив стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі одного посадового окладу в сумі 12195 гривень 20 копійок. Доказів про нанесення йому моральної шкоди суду не надав. Крім того, з матеріалів справи слідує, що позивач працював згідно укладеного контракту. У відповідності до Положення про порядок укладення контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників зобов’язує сторони трудових контрактів включати до останніх умови щодо компенсації працівникові моральної шкоди, заподіяної працівникові у разі дострокового розірвання контракту працівником з причин невиконання чи неналежного виконання роботодавцем зобов’язань, передбачених контрактом, а також у разі дострокового розірвання контракту роботодавцем з підстав, не передбачених чинним законодавством та контрактом.
Розірвання контракту роботодавцем також є підставою для компенсації моральної шкоди тільки за умови, що роботодавець достроково розірвав контракт з підстав, не передбачених чинним законодавством та контрактом.
З матеріалів справи слідує, що позивач був звільнений з займаної посади за угодою сторін /а.с. 6/. Згідно контракту від 1 червня 2009 року слідує, що дія контракту припиняється за згодою сторін, що й було зроблено сторонами по справі, а тому позов про відшкодування моральної шкоди до задоволення не підлягає.
Керуючись ст.ст. 208, 209, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України, ст.ст.117, 231, 233, 237-1 КЗпП України, ст.24 Закону України «Про відпустки», суд, -
В И Р І Ш И В:
Позов задовольнити частково. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Основа АТ» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку в сумі 17063 (сімнадцять тисяч шістдесят три) гривні 26 копійок.
В остальній частині позов залишити без задоволення за безпідставністю.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Основа АТ» судовий збір на користь держави в сумі 170 гривень 63 копійки і витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 гривень.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення до Володарсько-Волинського районного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до апеляційного суду Житомирської області через Володарськ-Волинський районний суд.
Головуючий /підпис/
Копія вірна.
Суддя: Сульженко Л.П.