ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 червня 2007 р. | № 36/555 |
Вищий господарський суду України у складі колегії суддів:
головуючого Невдашенко Л.П.
суддів: Михайлюка М.В.
Дунаєвської Н.Г.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | Відкритого акціонерного товариства "Бориспільське підприємство "Райагрохім", с. Рогозів |
на постанову | від 01.03.2007 Київського апеляційного господарського суду |
у справі господарського суду | № 36/555 м. Києва |
за позовом | Відкритого акціонерного товариства "Бориспільське підприємство "Райагрохім", с. Рогозів |
до | Товариства з обмеженою відповідальністю "Вогес", м. Київ |
про | стягнення 26 122,26 грн. |
за участю представників сторін:
від позивача – Бодня В.В.
від відповідача – Саркісьян Д.Р.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду м. Києва від 13.11.2006 р., яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.03.2007 р. відмовлено в позові Відкритого акціонерного товариства "Бориспільське підприємство "Райагрохім" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вогес" про стягнення 26 122,26 грн. в т.ч. 22 146,97 грн. заборгованості по орендній платі, 525,83 грн. інфляційних втрат, 3 449,46 грн. 3% річних.
Суд мотивував своє рішення тим, що відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється в три роки.
Статтею 267 ЦК України передбачено, що заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спору, є підставою для відмови у позові.
Строк позовної давності, зазначає суд, на звернення з відповідним позовом до суду у позивача сплинув 05.07.2005 р., з позовною заявою останній звернувся 04.09.2006 р., тобто із спливом строку позовної давності.
Крім того, надані відповідачем фінансові документи свідчать про погашення ним заборгованості.
Оскаржуючи постанову апеляційного суду та рішення господарського суду скаржник просить їх скасувати та позовні вимоги задовольнити посилаючись на те, що при винесенні судових рішень судом порушено норми матеріального права, а саме ст. 599, 786, 795 Цивільного кодексу України.
Заслухавши учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та її повноту, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Між Відкритим акціонерним товариством "Бориспільське підприємство "Райагрохім" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вогес" (орендар) 12.06.2001 р. укладено договір № 8 оренди складського приміщення відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар бере у тимчасове володіння і користування складське приміщення площею 25 кв.м. з метою зберігання пестицидів та 25 кв.м. з метою зберігання агрохімікатів, що знаходиться за адресою: Київська області, м. Бориспіль, вул. Завокзальна, 5.
Термін оренди складає 1 (один) рік з моменту прийняття об'єкту за актом приймання –передачі ( п.4.1 договору). Термін оренди може бути скорчений, чи продовжений тільки за згодою сторін.
Розділом 2 передбачено орендна плата та порядок розрахунків, відповідно до якого орендна плата становить 7,00 грн. за 1 кв.м. з урахуванням ПДВ в місяць. Орендар зобов'язаний щомісячно здійснювати орендні платежі не пізніше 5 числа наступного місяця шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок орендодавця. Орендар за згодою орендодавця, може наперед здійснити орендну плату за весь період оренди об'єкта у сумі 3 500 грн. з урахуванням ПДВ.
Пунктом 3.1 визначено, що приймання-передача об'єкта здійснюється за актом приймання-передачі протягом двох днів з моменту підписання договору.
Судом встановлено, що відповідачем було прийнято орендоване приміщення, що підтверджується актом приймання-передачі від 12.06.2001 р.
Усі виправлення, зміни чи доповнення до договору мають юридичну силу лише при взаємному їх письмовому посвідченні представниками сторін у кожному окремому випадку.
Судами попередніх інстанції встановлено, що сторонами не надано доказів пролонгації спірного договору, тобто термін оренди закінчився 12.06.2002 року.
Позивач –ВАТ "Бориспільське підприємство "Райагрохім" звернувся до суду із вимогою про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі за період 12.06.2001 по 21.08.2006 р.
Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ч.4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові, якщо відсутні правові підстави для поновлення строку позовної давності.
Судами попередніх інстанцій обґрунтовано відмовлено позивачеві у позовних вимогах про стягнення заборгованості по орендній платі за період з 12.06.2001 по 21.08.2006 р., оскільки договір оренди закінчився 12.06.2002 р., а строк позовної давності сплив.
Відповідно до ст. 266 Цивільного кодексу України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).
Крім того, судами встановлено та підтверджено матеріалами справи, що заборгованість відповідача щодо орендної плати перед позивачем відсутня, що підтверджується квитанцією № 12 від 13.06.2001 р. та платіжним дорученням № 44 від 18.06.2002 р.
Посилання скаржника на те, що перебіг позовної давності відповідно до ст. 786 Цивільного кодексу України починається з моменту повернення речі наймачеві, оскільки акт приймання-передачі сторонами не був підписаний, то і строк позовної давності не порушений, перевірено судом апеляційної інстанції та відхилено як необґрунтоване, оскільки матеріали справи містять договір № 7 від 12.06.2002 р. суборенди складського приміщення, який укладений між ТОВ "Агросвіт лтд" та ТОВ "Вогес" , де відповідач виступає в якості суборендаря, тобто орендоване приміщення було передано позивачу, позаяк договір на спірне приміщення був укладений з іншою юридичною особою.
Суд апеляційної інстанції, при винесенні оскаржуваного рішення повно і всебічно з’ясував фактичні обставини справи, дослідив та надав оцінку як доводам позивача так і запереченням відповідача.
В решті касаційна скарга стосується спростування обставин справи, встановлених судом апеляційної інстанції, а також заперечень щодо оцінки судом наявних у справі доказів, тому судом касаційної інстанції до уваги не приймаються з огляду на вимоги ч.2 ст. 1115 та ч.1,2 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України.
Інші доводи касаційної скарги не спростовують висновку суду.
З огляду на викладене, Вищий господарський суд України вважає юридичну оцінку, дану Київським апеляційним господарським судом обставинам справи такою, що ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві і підстав для задоволення касаційної скарги не вбачає.
Керуючись ст.ст. 1115, 1119, 11110 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.03.2007 у справі № 36/555 залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Головуючий, суддя Л.Невдашенко
Судді: М.Михайлюк
Н.Дунаєвська