Справа № 2-13497/09
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 грудня 2009 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді – Кічмаренко С.М.
при секретарі Науменко Г.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на горище, -
ВСТАНОВИВ:
Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання права власності на горище загальною площею 166, 2 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. В. Арнаутська, 123, в обґрунтування своїх вимог посилаючись на те, що вона є власницею 1/20 частин домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 88, 5 кв.м., жилою 62, 2 кв.м., відповідно до договору купівлі-продажу нерухомого майна № 16253 від 16.08.1996р.
Згідно з договором купівлі-продажу № 16254 від 16.08.1996 р. вона є власницею 203/625 частин домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 28,0 кв.м., жилою 21,3 кв.м. Також, н а підставі договору дарування від 31.08.2001 р., укладеного між ТОВ «Демус» та нею, що посвідчений Приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3, № 4777, та зареєстрований в КП «МБТІ та РОН» 28.09.2001 р., їй належить 7/100 частин домоволодіння з надвірними спорудами, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. В.Арнаутська, 123, та в цілому складається з трьох кам’яних житлових будинків, загальною житловою площею 1012,90 кв.м. та надвірних споруд, зазначеними літерами: «К,Т,Р» - сараї, «С» - сарай, «Е» - сарай, «Л» - нежитлове/гараж, «О, П» - сараї, «Е» - сарай, «С» - сарай, «Ж» - сарай, «У» - сарай, № 1-3 – огородження, «І-Ш» - мостіння, розташованих на земельній ділянці розміром 2294 кв.м. Зазначена доля відповідно до технічного паспорту від 27.08.2001 р. складає 143,8 кв.м. Вказана нерухомість знаходиться на 2-3 поверсі 3-поверхового житлового будинку. Таким чином, вона відповідно до чинного законодавства України, є співвласницею житлового будинку по вулиці В. Арнаутській, 123 в місті Одесі.
Частини будинку, якими вона володіє знаходяться на 2-3 поверсі одна під другою, а також мають самостійний вхід та поверхові сходи, якими може користуватися виключно вона.
Над будинком, в якому розташована її нерухомість знаходиться горище, при цьому вона користується частиною горища площею 166, 2 кв.м.
Користуючись своїми правами власника майна, вона вважає можливим визнання права власності за собою на цю частину горища, яка знаходиться у її користуванні, оскільки є можливою експлуатація як самостійного, воно має окремий вхід, відповідає всім технічним нормам та стандартам, а тому не зачіпає нічиїх прав та законних інтересів. Однак відповідач заперечує проти визнання права власності на частину горища. Виниклий спір позивачка просить вирішити в судовому порядку, задовольнивши її позов, оскільки законних підстав для подібних заперечень відповідача на її думку не вбачається.
У судовому засіданні представник позивачки підтримала позовні вимоги і просить їх задовольнити у повному обсязі.
Відповідач у судове засідання не з ’ явився. Надав суду заяву, у якій просить суд розглядати справу за його відсутністю, позовні вимоги визнає у повному обсязі.
Згідно з ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позовних вимог суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов ОСОБА_1 є обґрунтованим і підлягає задоволенню з наступних підстав:
Як встановлено, у відповідності з договорами купівлі-продажу нерухомого майна №№ 16253, 16254, які були укладені 16 серпня 1996 р. з ОСОБА_4, який діяв від імені СП «Демус Ко ЛТД», та зареєстровані на Одеській товарній біржі в Журналі реєстрації біржових угод з нерухомістю», р.№№ 16253, 16254, зареєстровані в КП «МБТІ та РОН» 22.10.1996 р., позивачка ОСОБА_1 є власником нерухомості, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. На підставі договору дарування від 31.08.2001 р., укладеного між ТОВ «Демус» та ОСОБА_1, що посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3, р№ 4777, та зареєстрований в КП «МБТІ та РОН» 28.09.2001 р., позивачці належить 7/100 частин домоволодіння з надвірними спорудами, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. В.Арнаутська, 123, та в цілому складається з трьох кам’яних житлових будинків, загальною житловою площею 1012,90 кв.м. та надвірних споруд, зазначеними літерами: «К, Т, Р» - сараї, «С» - сарай, «Е» - сарай, «Л» - нежитлове/гараж, «О, П» - сараї, «Е» - сарай, «С» - сарай, «Ж» - сарай, «У» - сарай, № 1-3 – огородження, «І-Ш» - мостіння, розташованих на земельній ділянці розміром 2294 кв.м. Зазначена доля відповідно до технічного паспорту від 27.08.2001 р. складає 143,8 кв.м. Ця нерухомість знаходиться на 2-3 поверсі 3-поверхового будинку.
Згідно з технічним висновком, складеного ПП «А-2» нежилі приміщення горища площею 166,2кв.м. – мають задовільний технічний стан, можлива їх подальша довготривала експлуатація, вони відповідають будівельним нормам і правилам.
Як наголошує рішення Конституційного суду України у справі за конституційним зверненням ОСОБА_5 та ін. про офіційне тлумачення положень п.2 ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та за конституційним поданням 60 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень статей 1, 10 цього Закону (справа про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків) від 02.03.2004 року № 4-рп/2004 (справа № 1-2/2004) допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища та ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадянам одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоповерхових будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об`єднання співвласників багатоквартирного будинку». Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Згідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном, а відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, а також має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Згідно з ч. 2 ст. 369 ЦК України розпорядження майном, що знаходиться в загальній спільній власності, здійснюється за згодою власників.
Задовольняючи позов, суд виходить з того, що згідно статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема визнання права. Загальними засадами цивільного законодавства згідно ст. 3 ЦК України є, зокрема, неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність. Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
За переліком правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об’єкти нерухомого майна, що міститься у Тимчасовому положенні про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, що затверджений Наказом Міністерства Юстиції України від 07.02.2002 р., із змінами, внесеними згідно з Наказом Мін'юсту N 36/5 від 17.05.2004 р., рішення суду є правовстановлюючим документом для визнання права власності особи.
Таким чином, суд вважає, що зібрані по справі докази та встановлені судом фактичні обставини справи дозволяють задовольнити позов ОСОБА_1 у повному обсязі.
Згідно зі статтею 217 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Керуючись ст.ст. 4-8, 10, 11, 15, 130, 169, 174, 212, 214, 215, 217, 218, 223 ЦПК України, ст.ст. 3, 16, 317, 319, 369, 392 ЦК України, Рішенням Конституційного Суду України від 02.03.2004р. №4-рп/2004, ст.10 ч.2 Закону України від 10.06.1992р. «Про приватизацію державного житлового фонду», Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, що затверджений Наказом Міністерства Юстиції України від 07.02.2002 р., із змінами, внесеними згідно з Наказом Мін'юсту N 36/5 від 17.05.2004 р., суд -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на приміщення горища № 604, загальною площею 166, 2 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, 123.
Дане рішення є підставою для державної реєстрації КП “Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості” за ОСОБА_1 права власності на приміщення горища № 604, загальною площею 166, 2 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, 123.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційне оскарження не було подано.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення у порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.
Суддя: С.М. Кічмаренко