Справа №2а- 1613/2009 року

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

14. 12. 2009 року                                                                м. Кам’янка-Дніпровська

Суддя Кам’янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області Петров В. В.  розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом  ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Кам’янсько-Дніпровському районі Запорізької області про  поновлення пропущеного строку звернення до суду, визнання протиправними дій Пенсійного фонду України в  Кам’янсько-Дніпровському районі Запорізької області та зобов’язання вчинити дії щодо перерахунку та виплати надбавки до пенсії як дитині війни,  

ВСТАНОВИВ:

01.12.2009 року позивач  ОСОБА_1 звернулась до Кам’янсько-Дніпровського районного суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Кам’янсько-Дніпровському районі про поновлення строку для звернення до суду та про оскарження бездіяльності УПФУ і здійснення перерахунку та виплати недоплаченої щомісячної суми допомоги «Дітям війни», в якій вона зазначає, що відповідно до ст.1 Закону України від 18.11.2004 року «Про соціальний захист дітей війни» вона має статус дитини війни. Згідно із ст.6 вказаного закону з 01.01.2006 року повинна виплачуватись соціальна допомога в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. На протязі з 2006 року по цей час така соціальна допомога не виплачувалась. Позивач вважає зазначені дії УПФУ в Кам’янсько-Дніпровському районі такими, що суперечать чинному законодавству. Про порушення її прав вона дізналася з засобів масової інформації, просить суд відновити строк для звернення до суду з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р., з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р. та з 01.01.2009 р. по 31.08.2009 р., визнати протиправною бездіяльність УПФУ в Кам’янсько-Дніпровському районі щодо нездійснення перерахунку та невиплати їй надбавки до пенсії та зобов’язати відповідача здійснити перерахунок та виплату надбавки до пенсії згідно до Закону «Про соціальний захист дітей війни» з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р., з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р. та з 01.01.2009 р. по 31.08.2009 р. у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

В судове засідання позивач ОСОБА_1  не з’явилась, від неї надійшла заява з клопотанням розглянути справу у її відсутність, позовні вимоги підтримує, просить суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, від УПФУ в Кам’янсько-Дніпровському районі надійшла заява в якій відповідач просив суд розглянути справу без участі його представника, у поданих суду запереченнях позовні вимоги не визнав у повному обсязі, просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справами підтверджено, що ОСОБА_1          народилась  28. 08. 1943  р., таким чином відповідно до абз.1 ч.1 ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має статус дитини війни, що підтверджується паспортом та відміткою у пенсійному посвідченні, що відповідно надає їй право на отримання пільг та державної соціальної підтримки, встановлених цим Законом.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, позивач перебуває на обліку в УПФУ в Кам’янсько-Дніпровському районі Запорізької області, яким у період з 2006 року та по теперішній час позивачу не призначалося, не нараховувалося та не виплачувалося підвищення до пенсії у розмірах встановлених ст.6 Закону України «Про захист дітей війни». 23.11.2009 року позивач звернулася з заявою до УПФУ в Кам’янсько-Дніпровському районі про нарахування їй як дитині війни, недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги за 2006-2009 роки. Листом від 23.11.2009 року за №1438/Т-2 відповідач повідомив позивача про те, що підстав для нарахування і виплат вказаного підвищення пенсій за 2006-2007 роки у Пенсійного фонду відсутні, крім цього позивач з 01.01.2008 року отримує підвищення пенсії як дитина війни відповідно до вимог законодавства, таким чином, відмовив заявнику у проведенні відповідного нарахування до пенсії згідно із ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Частина 2 цієї статті встановлює, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

На підставі п.1 ч.1 ст.17 КАС України, компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

За змістом п.1 ч.1 ст.3 КАС України справа адміністративної юрисдикції (адміністративна справа) - публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно із ст.10 Закону України «Про пенсійне забезпечення», постанови Кабінету Міністрів України «Про забезпечення виконання функцій з призначення і виплати пенсій органами Пенсійного фонду» №497 від 11.04.2000 р., пенсійне забезпечення здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого указом Президента України №121/2001 від 01.03.2001 р., Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади і здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві, Севастополі, та управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах.

Стаття 19 Конституції України зобов’язує органи державного управління, їх посадових осіб діяти тільки з підстав, в межах повноважень та в спосіб, які передбачені Конституцією та законами України.

В силу ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни (яка становить 30% мінімальної пенсії за віком).

На підставі ст.7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансування забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Згідно із п.41 Розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №107-VI від 28.12.2007 року ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладена у наступній редакції: дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

З огляду на те, що п.41 Розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №107-VI від 28.12.2007 р. внесені зміни до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», якими передбачений менший розмір виплат дітям війни, відповідач проводив відповідні виплати позивачу згідно з вищезазначеним порядком та розміром.

Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 р. визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення ст.67 розділу I, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» та пункту 3 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Пункт 8 Постанови КМУ №530 від 28.05.2008 р. «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» передбачено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22 травня - 48,1 грн., з 01 липня - 48,2 грн., з 01 жовтня - 49,8 грн.

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. Таким чином, при розрахунку розміру надбавки до пенсії як дитині війни слід керуватися ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Статтею 22 Конституції України встановлено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Положення глави 4 Бюджетного кодексу України щодо бюджетного процесу та встановлений у ст.35 БК України порядок розроблення бюджетних запитів, які враховуються при підготовці проекту Державного бюджету України – з огляду на які суд вважає, що правомірними вважалися б дії відповідача у разі прийняття ним участі у формуванні Бюджету України, як це передбачено діючими нормативно-правовими актами, тобто відповідні звернення до Головного Управління та Пенсійного Фонду України з пропозиціями щодо обсягу бюджетних коштів (з урахуванням права позивача) необхідних для діяльності територіального органу пенсійного фонду після надання Конституційним Судом України роз’яснень щодо неконституційності положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та на наступний бюджетний період. І такої можливості на погляд суду відповідач не був позбавленим.

До основних прав і свобод громадянина ст.46 Конституції України зокрема відносить і право на соціальний захист, що включає право на забезпечення у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Суд керується вимогами ст.8 КАС України, згідно якої суд, при вирішенні справи, керується принципом верховенства права відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

За таких обставин суд вважає, що відповідач припустився бездіяльності щодо своєчасного перерахунку та виплати позивачу пенсії в розмірі, передбаченому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Доводи представника відповідача щодо відсутності механізму розрахунку підвищення пенсії категорії осіб «Діти війни», рівно як і відсутність законодавчо врегульованого механізму здійснення виплати підвищення за статусом «Діти війни» не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову, так як жодним нормативно-правовим актом України не передбачено того, що право позивача на отримання підвищення пенсії виникає лише після встановлення механізмів розрахунку підвищення пенсії дітям війни та здійснення виплати підвищення за статусом «Діти війни».

Оскільки функції з призначення, виплати пенсій, надбавок, підвищень та доплат діючим законодавством покладено на Пенсійний фонд України, тому відповідач по справі заперечуючи проти адміністративного позову, у відповідності до вимог ч.2 ст.71 КАС України повинен був довести правомірність своїх дій стосовно позивача у період після прийняття Конституційним Судом України рішень від 09. 07. 2007  року  від 22.05.2008 року. Таких доказів відповідачем не надано.

Відповідно до ст.99 КАС України а дміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Судом встановлено, що про належні позивачу як «Дитині війни» виплати стало відомо лише після висвітлення зазначених подій у пресі у зв’язку з ухваленням 09.07.2007 р. та  22. 05. 2008 року  відповідних  рішень Конституційного Суду України. Згідно із ст.100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом. Позовні заяви приймаються до розгляду адміністративним судом незалежно від закінчення строку звернення до адміністративного суду. В силу приписів ч.2 ст.100 КАС України суд вважає за необхідне поновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав з 09.07.2007 р. оскільки під час розгляду справи судом встановлений факт протиправності дій відповідача.

Виходячи з наведеного суд вважає за необхідне поновити позивачу пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав з 09.07.2007 р.

Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Кам’янсько-Дніпровському районі Запорізької області щодо відмови позивачу в нарахуванні та в виплаті за період з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р., з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р. та з 01.01.2009 р. по 31.08.2009 р. суми пенсії підвищеної на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, розрахованої відповідно до приписів ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» №2195-ІУ від 18.11.2004 р. з урахуванням вимог ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» і законодавчо визначеного розміру мінімальної пенсії за віком, та зобов’язати здійснити перерахунок та виплатити позивачу надбавку до пенсії згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р., з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р. та з 01.01.2009 р. по 31.08.2009 р. у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, з відрахуванням отриманих позивачем сум підвищення у період з 22.05.2008 р. по 31.08.2009 р.

Керуючись Конституцією України, Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», Законом України «Про соціальний захист дітей війни» №2195-IV від 18.11.2004 р. зі змінами, Рішенням Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007 р., Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 р., Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 р. зі змінами, Законом України «Про загальнообов’язкове» державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. зі змінами, Положенням «Про Пенсійний фонд України» затвердженим Постановою Правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 р., Постановою Кабінету Міністрів України «Про забезпечення виконання функцій з призначення і виплати пенсій органами Пенсійного фонду» №497 від 11.04.2000 р., Постановою КМУ №530 від 28.05.2008 р. «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», ст.ст.2, 4, 6-12, 17, 69-71, 94, 99, 100, 158-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів за періоди з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р., з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р. та з 01.01.2009 р по  31.08.2009 р.

Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Кам’янсько-Дніпровському районі Запорізької області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 надбавки до пенсії як дитині війни за період з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р., з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р. та з 01.01.2009 р  по 31.08.2009 р. - протиправними.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Кам’янсько-Дніпровському районі Запорізької області здійснити перерахунок з врахуванням отриманих позивачем сум та виплатити ОСОБА_1, 28. 08. ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 надбавку до пенсії згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р., з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р. та з 01.01.2009 р по  31.08.2009 р. у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, з відрахуванням отриманих ОСОБА_1 сум підвищення у період з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р. та з 01.01.2009 р. по 31.08.2009 р.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через  Кам’янсько-Дніпровський  районний суд Запорізької області. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не буде подано.  Якщо буде подано заяву про апеляційне оскарження але апеляційна скарга не буде подана у строк, вказаний вище, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги  судове рішення, якщо  його не буде скасовано, набирає законної сили після закінчення  апеляційного розгляду справи.

Суддя