У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
10.12.09 Справа №21/124/09
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
, Мойсеєнко Т. В.
при секретарі: Акімовій Т.М.
за участю представників:
від позивача: Табацький А.В. (довіреність серії ВМО № 465520 від 27.10.2009 р.);
від відповідача: не з’явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція», м. Енергодар Запорізької області,
на рішення господарського суду Запорізької області від 21.10.2009 р. у справі № 21/124/09
за позовом: Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція», м. Енергодар Запорізької області,
до відповідача: Приватного підприємця ОСОБА_3, м. Енергодар Запорізької області,
про стягнення 274 грн. 47 коп.,
ВСТАНОВИВ:
Розпорядженням в.о. Голови Запорізького апеляційного господарського суду від 10.12.2009 р. № 2648 справу № 21/124/09 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий – Антонік С.Г. (доповідач), судді: Кагітіна Л.П., Мойсеєнко Т.В. Колегія суддів прийняла справу до провадження.
За клопотанням представника позивача фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася, за його згодою по закінченні судового засідання колегією суддів оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 21.10.2009 р. у справі № 21/124/09 (суддя Черкаський В.І.) позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного підприємця ОСОБА_3 на користь Державного підприємства «НАЕК «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «ЗАЕС» 16 грн. 97 коп. пені, 16 грн. 89 коп. втрат від інфляції, 3 грн. 02 коп. – 3% річних, 102,00 грн. державного мита, 31 грн. 77 коп. витрат на ІТЗ судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.
Рішення мотивовано тим, що відповідачем несвоєчасно здійснено оплату послуг електрозв’язку у розмірі 442 грн. 68 коп. за договором від 27.02.2003 р. № 69/138-03. У зв’язку з цим на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача 3 грн. 02 коп. - 3% річних та 16 грн. 89 коп. втрат від інфляції. Розглянувши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку, що він є невірним, оскільки при його здійсненні застосовано розмір пені, який є вищим ніж максимально визначений Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”. Відповідно до розрахунку пені, здійсненому судом, з відповідача підлягає стягненню 16 грн. 97 коп. пені.
Позивач з рішенням суду не погодився в частині стягнення штрафу і витрат на ІТЗ, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення в цій частині та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення місцевим господарським судом норм матеріального права. На думку позивача, розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений в договорі. Крім того, договір укладено на основі типового договору, в якому також передбачена пеня в розмірі 1% від затриманих платежів за кожну добу затримки.
У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги.
Відповідач не надав відзиву на апеляційну скаргу, не направив в судове засідання свого представника, не повідомив причин неявки у судове засідання. Про час і місце розгляду апеляційної скарги відповідач повідомлений належним чином.
Відповідно до ст. 99 ГПК України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Колегія суддів, вивчивши матеріали справи та апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 27.02.2003 р. між Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» (підприємство) та Приватним підприємцем ОСОБА_3 укладено договір про надання послуг електрозв’язку № 69/138-03.
Пунктом 4.1 договору визначено, що послуги, які надаються підприємством сплачуються за тарифами, затвердженими згідно із діючим законодавством.
Згідно з п.4.2 договору споживач сплачує послуги електрозв’язку у відповідності із обумовленою системою оплати - авансовою.
Відповідно до п.4.6 договору у разі застосування авансової системи оплати споживач для отримання послуг електрозв’язку проводить щомісячно, до 20 числа поточного місяця, попередню оплату їх вартості у розмірі не менше суми послуг, наданих в попередньому розрахунковому періоді, з подальшим перерахунком (до 10 числа місяця, який наступає після розрахункового періоду), виходячи із фактично наданих послуг.
У відповідності із п.п.3.2.8 п.3.2 договору споживач зобов’язаний своєчасно вносити плату за користування телефоном, міжміські та міжнародні телефонні розмови, надані в кредит телепрограми та інші послуги, надані по телефону.
Згідно з п. 7.1 договору, даний договір вступає в силу з дня його підписання та діє п’ять років.
Згідно з п. 7.2 договору, якщо за місяць до спливу строку дії договору жодна із сторін не повідомить про припинення його дії, договір вважається дійсним на той самий строк (п’ять років).
Як свідчать матеріали справи, 10.04.2009 р. позивач надіслав відповідачу претензію на суму 252,34 грн. основного боргу у зв’язку з несплатою рахунків-фактур № 1021 від 30.11.2008 р., № 1127 від 31.12.2008 р., № 1227 від 31.01.2009 р. А також 02.06.2009 р. надіслав претензію на суму 147,56 грн. основного боргу та 113,96 коп. пені у зв’язку з несплатою рахунків-фактур № 1324 від 28.02.2009 р., № 1419 від 31.03.2009 р. (а.с. 18, 19, 78, 79).
Меморіальним ордером від 28.05.2009 р. № 5 відповідач сплатив 442,68 грн. основного боргу, а меморіальним ордером від 03.07.2009 р. № 53/549/500 - 113,96 грн. пені (а.с. 76, 79).
У зв’язку з несвоєчасною оплатою відповідачем наданих послуг позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача штрафних санкцій в розмірі 254,56 грн., інфляційних витрат в розмірі 16,89 грн. і 3% річних в розмірі 3,02 грн. станом на 28.05.2009 р.
Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи несвоєчасну оплату відповідачем наданих послуг, перевіривши розрахунок позивача, колегія суддів визнала обґрунтованими вимоги про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 3,02 грн.
Розрахунок інфляційних витрат, зроблений позивачем, колегією суддів уточнено, оскільки позивачем невірно обрано період нарахування інфляційних втрат.
Відповідно до Рекомендацій Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ (лист від 03.04.1997 № 62-97Р) при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно слід вважати, що сума, внесена в період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця – червня.
Враховуючи зазначене, колегією судів застосовано наступні індекси інфляції:
за період з 21.12.2008 р. по 28.05.2009 р. – середньомісячний індекс з січня по травень 2009 р. (107,4 %);
за період з 21.01.2009 р. по 28.05.2009 р. - середньомісячний індекс з лютого по травень 2009 р. (104,4 %);
за період з 21.02.2009 р. по 28.05.2009 р. - середньомісячний індекс з березня по травень 2009 р. (102,8 %);
за період з 21.03.2009 р. по 28.05.2009 р. - середньомісячний індекс з квітня по травень 2009 р. (101,4 %);
за період з 21.04.2009 р. по 28.05.2009 р. – індекс інфляції за травень 2009 р. (100,5 %).
Оскільки інфляцію за травень враховано, сума боргу за період з 21.05.2009 р. по 28.05.2009 р. не індексується.
Таким чином, за розрахунком колегії суддів сума інфляційних втрат позивача складає 12,18 грн., тому вимоги позивача в цій частині задовольняються частково.
Щодо стягнення з відповідача пені колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно із ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У відповідності із ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.
Згідно із ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Пунктом 5.8 договору визначено, що у разі несплати за надані послуги електрозв’язку понад встановлений строк (з 21 числа місяця, який настає після розрахункового періоду) споживач сплачує пеню у розмірі одного відсотку від затримки платежів за кожну добу затримки, відповідно до діючого законодавства.
Відповідно до розрахунку позивача з відповідача підлягає стягненню 368,52 грн. пені.
Зазначений розмір пені є вищим, аніж розрахований від подвійної облікової ставки НБУ за відповідний період.
За розрахунком колегії суддів, розмір пені складає 24,20 грн.
Однак колегія суддів враховує, що відповідач сплатив 113,96 грн. пені до подання позову меморіальним ордером від 03.07.2009 р. № 53/549/500 (а.с. 79).
Таким чином, має місце переплата по пені. Тому у стягненні пені колегія суддів відмовляє повністю.
Щодо доводів позивача про можливість збільшення розміру неустойки в договорі порівняно із законом, колегія суддів зазначає, що Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" не встановлює обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачає обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.
Зазначена правова позиція підтверджується роз’ясненнями Вищого господарського суду України, викладеними у п. 49 Листа від 07.04.2008 р. № 01-8/211 «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України».
Також колегія суддів відхиляє посилання позивача на типовий договір про надання послуг електрозв’язку, форма якого затверджена Наказом Держкомзв'язку та інформатизації від 13.07.1999 р. № 10, оскільки даний наказ втратив чинність.
Враховуючи вищевикладене, оскаржуване рішення суду підлягає частковому скасуванню у зв’язку з неповним з’ясуванням господарським судом обставин справи, що призвело до прийняття неправильного рішення про стягнення з позивача пені, а також у зв’язку з уточненням розрахунку інфляційних втрат. Позов підлягає задоволенню частково.
Згідно ст. 49 ГПК України державне мито за розгляд позовної заяви покладається на відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини, а витрати на ІТЗ судового процесу - на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на позивача – заявника апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, п. 2 ч. 1 ст. 103, п. 1 ч. 1 ст. 104, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція», м. Енергодар Запорізької області, задовольнити частково.
Рішення господарського суду Запорізької області від 21.10.2009 р. у справі № 21/124/09 скасувати частково.
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_3, м. Енергодар Запорізької області, на користь Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція», м. Енергодар Запорізької області, 3 грн. 02 коп. – 3% річних, 12 грн. 18 коп. – втрат від інфляції, 102 грн. 00 коп. державного мита за розгляд позовної заяви, 14 грн. 06 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ.
Видачу наказу з указівкою необхідних реквізитів доручити господарському суду Запорізької області.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Мойсеєнко Т. В.