ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 листопада 2009 року справа № 2а-5934/09/0870
(12 год. 00 хв.) м. Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого – судді О.В. Конишева,
при секретарі судового засідання С.А. Данилова,
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до селянського (фермерського) господарства «Доля» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2008 році.
ВСТАНОВИВ:
22.10.2009 Запорізьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду із позовом до Селянського (фермерського) господарства «Доля», в якому просить стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції та пеню за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2008 році.
23.10.2009 відкрито провадження у адміністративній справі № 2а-5934/09/0870, закінчено підготовче провадження та призначено судовий розгляд на 04.11.2009. Розгляд справи відкладався на 23.11.2009 у зв’язку із неявкою у судове засідання відповідача.
Позивач вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Позов обґрунтовують положеннями Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», які полягають у наступному: вказаним Законом визначено, що для підприємств, установ і організацій (незалежно від форм власності і господарювання) встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця.
Згідно із звітом про зайнятість і працевлаштування інвалідів за формою 10-ПІ, наданого відповідачем, середньооблікова кількість штатних працівників відповідача у 2008 році склала 9 осіб. Таким чином, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати у відповідача відповідно до вимог ст. 19 Закону становить 1 особи. Середньооблікова кількість інвалідів за вказаний період на підприємстві відповідача склала 0 осіб, що є меншим, ніж встановлено нормативом. Отже, відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону, сума адміністративно-господарських санкцій на даному підприємстві визначається у розмірі середньої річної заробітної плати за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. У зв’язку з тим, що відповідач у 2008 році не виконав норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів, просять суд стягнути з відповідача 5 255,32 грн. адміністративно-господарських санкцій (1-0) х 9944,44/2 грн. = 4972,22 грн. Окрім того, порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Таким чином, на думку позивача, розмір пені складає 283,10 грн. за 190 днів. Враховуючи викладене, просять суд позов задовольнити.
Відповідач, повідомлений належним чином про дату, місце і час судового засідання, до суду не з’явився. Заперечень, пояснень по суті позовних вимог, а також витребувані судом документи і матеріали не надав, про причини неявки суд не повідомив.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 17 Закону № 875 в редакції, чинній на час спірних правовідносин, з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів (...) їм забезпечується право працювати на підприємствах (об’єднаннях), в установах і організаціях із звичайними умовами праці, в цехах і на дільницях де застосовується праця інвалідів, а також займатись індивідуальною та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом. Відмова в укладенні трудового договору з мотивів інвалідності не допускається за винятком випадків, коли за висновком МСЕК стан його здоров'я перешкоджає виконанню професійних обов'язків, загрожує здоров'ю і безпеці праці інших осіб, або продовження трудової діяльності чи зміна її характеру та обсягу загрожує погіршенню здоров'я інвалідів.
За нормами ч. ч. 1, 2, 3, 5, 10, 11 ст. 19 Закону № 875, для підприємств, установ і організацій встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості 1 робочого місця. Підприємства, установи, організації (...) самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого ч. 1 цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення. Підприємства, установи, організації, у т.ч. підприємства, організації громадських організацій інвалідів (...) самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог ст. 18 цього Закону. Виконання нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з ч. 1 цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у т.ч. підприємством, установою, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю інвалідів, для яких це місто є основним. Керівники підприємств, установ, організацій (...), у разі незабезпечення виконання нормативів робочих місць для працевлаштування інвалідів, неподання ФСЗІ звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів несуть відповідальність у встановленому Законом порядку. Норматив робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, порядок його встановлення визначаються виключно цим Законом. Якщо іншими законами встановлюються нормативи робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, або порядок їх встановлення, відмінні від зазначених у цьому Законі, застосовуються положення цього Закону.
Частиною 8 ст. 69 Господарського кодексу України (надалі ГК України) передбачено, що підприємство з правом найму робочої сили забезпечує визначену відповідно до закону кількість робочих місць для працевлаштування неповнолітніх, інвалідів, інших категорій громадян, які потребують соціального захисту. Відповідальність підприємства за невиконання даної вимоги встановлюється законом.
Згідно із ст. 238 ГК України, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб’єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб’єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2, 4 ст. 20 Закону № 875, підприємства, установи, організації (...), які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст. 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у т.ч. підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. А для підприємств, установ, організацій, у т.ч. громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у т.ч. підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 % річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк. Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у т.ч. підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в ч.1 цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого ч. 1 ст. 19 цього Закону. При цьому, до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки визначені ст. 250 ГК України .
Відповідно до ч. 3 ст. 20 Закону № 875, сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації (...), проводять за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов’язкових платежів).
Механізм реалізації норм ст. 19, 20 Закону № 875 визначається постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.07. №70 «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».
Зазначеною постановою затверджено у т.ч. Порядоком подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування (надалі Порядок...).
Відповідно до п. 2 цього Порядку, (...) звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.
У відповідності до вимог ст. ст. 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» та п. 4 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів (затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.07 № 70), Міністерством праці та соціальної політики України видано наказ від 15.05.07 № 223 «Про затвердження Порядку нарахування пені та її сплати», який 30.05.07 за № 552/13819 зареєстровано в Міністерстві юстиції України.
Згідно з п.п. 2.3 п. 2 цього наказу, адміністративно-господарська санкція - це грошове зобов’язання, альтернативне зобов’язанню самостійно здійснити працевлаштування інвалідів відповідно до Закону, сплачується в порядку і розмірах передбачених Законом № 875 та постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.07 № 70.
Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.95 № 314 «Про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів», яка була чинною на протязі всього 2008, було затверджено Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів (далі Положення). Пунктами цього Положення, зокрема, було передбачено:
пункти 1, 2 - робоче місце - це окреме місце, або ділянка виробничої площі на підприємстві (...), де створено необхідні умови праці для інваліда;
п. 3 - робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда;
п. 5 - підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів;
п. 6 - центри зайнятості та відділення Фонду соціального захисту інвалідів ведуть облік призначених для працевлаштування інвалідів робочих місць створюваних понад встановлений норматив, за термінами їх введення в дію, виробничим профілем, умовами і характером роботи.
Крім того, п. 14 зазначеного Положення передбачено, що підприємства:
- у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів;
- визначають види виробництв, цехи та дільниці, де доцільно використовувати працю інвалідів;
- інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватись праця інвалідів;
- розробляють і затверджують інструкцію про робоче місце інваліда.
Системний аналіз вимог Закону № 875, Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, постанови Кабінету Міністрів України від 31.01.07 № 70 «Про реалізацію статей 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», а також за надані сторонами докази надають суду підстави для висновку, що відповідачем не виконано вимоги вказаних вище норм чинного законодавства та нормативно-правових актів щодо встановленого нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та не забезпечено працевлаштування інвалідів у обсязі зазначеному вище, у зв’язку з чим, відповідно до ст. 20 Закону № 875, відповідач повинен сплатити позивачу адміністративно-господарські санкції, визначені цим Законом.
Підставою для такого висновку судом визнається наступне.
Положення Закону № 875 свідчать, що вони (норми цього Закону) спрямовані на надання інвалідам соціально-трудових та інших гарантій з боку держави, у т.ч. встановлюють обов’язок держави з працевлаштування інвалідів.
Таким чином, суд виходить з того, що пріоритетним у даному випадку є саме питання працевлаштування інваліда - як спосіб реалізації конституційного права на працю та надання соціально-трудових гарантій людині з обмеженими можливостями.
Разом з тим, працевлаштування людини з обмеженими можливостями (інваліда) можливе не скрізь, не на любих робочих місцях, а лише у певних випадках та на робочі місця, де створено необхідні умови праці для інваліда, які, в розумінні спірних правовідносин у цій справі за 2006 рік, повинні відповідати у т.ч. затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.95 № 314.
Зазначене вище надає суду підстави для висновку, що на підприємство покладається обов’язок створювати та належним чином атестувати створені робочі місця для працевлаштування інвалідів, інформувати про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування інвалідів.
Таким чином, суд виходить з того, що нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні чітко визначено порядок працевлаштування інвалідів.
При цьому, Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», як і інші нормативні акти, які регламентують питання соціального захисту інвалідів, не містять положень, які б звільняли те чи інше підприємство від обов’язку створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів. Більш того, ст. 43 Конституції України гарантовано кожному право на належні і здорові умови праці, а відповідальність за незабезпечення зазначених нормативів, згідно з положеннями Закону № 875, покладається на підприємство у вигляді адміністративно-господарських санкцій.
З огляду на наведені приписи чинного законодавства про порядок створення та атестації робочих місць для інвалідів, у т.ч. ч. 2 ст. 17 цього Закону в редакції Закону від 23.02.06 № 3483-15 (... підприємства, установи і організації ... створюють спеціальні робочі місця для інвалідів здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування з урахуванням обмежених можливостей інваліда), на підприємстві працевлаштування інвалідів може здійснюватись відповідними службами зайнятості та ін. органами лише за наявності отриманої від підприємства інформації про проведену у встановленому порядку атестацію необхідної кількості робочих місць для інвалідів на цьому підприємстві відповідно до нормативу, а також про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватись праця інвалідів.
Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2008 рік (форма № 10-ПІ) поданий відповідачем до ЗОВ ФСЗІ, копія якого знаходиться в матеріалах справи, свідчить, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу СФГ «Доля» у 2008 році склала 9 осіб. Таким чином, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати у відповідача на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», становить 1 особу. Фактично ж середньооблікова кількість інвалідів за вказаний період в організації відповідача склала 0 осіб. Середньорічна заробітна плата штатного працівника за 2008 рік склала 9944,44 грн. Отже, розмір адміністративно-господарських санкцій за не виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів становить 4972,22 грн.
Судом враховано, що відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України, розгляд справ здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості. А відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
У зв’язку з викладеним, суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача 5 255,32грн. адміністративно-господарських санкцій законними, підтвердженими належними доказами, які містяться у матеріалах справи та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Крім того, порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені.
Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.07 № 70 у т.ч. затверджено Порядок сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, у п. 4 якого зазначено, що порядок нарахування пені та встановлення строку її сплати затверджується Міністерством праці та соціальної політики України.
На виконання цієї норми постанови Кабінету Міністрів України наказом Міністерства праці та соціальної політики України (Мінпраці) від 15.05.07 № 223 затверджено Порядок нарахування пені та її сплати (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.05.07 за № 552/13819).
Згідно з п. 3.3. зазначеного Порядку, документами, що підтверджують невиконання нормативу по працевлаштуванню інвалідів є звіт за формою 10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів».
Пунктом 3.7. вказаного Порядку передбачено, що у поданій позовній заяві за невиконання нормативу щодо працевлаштування інвалідів до відповідної судової інстанції відділення Фонду розраховує суму пені на дату її подання.
Позивачем надано суду розрахунок суми пені за 190 днів у розмірі 283,10 грн. Факт порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій матеріалами справи доведений. Розрахунок суми пені позивачем здійснено вірно, з урахуванням норм законодавства. У зв’язку з чим, вимога про стягнення з відповідача 283,10 грн. пені є обґрунтованою, заснованою на законодавстві, підтвердженою зібраними у справі доказами та такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до приписів п. 4 ст. 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 69-71, 158, 160- 167 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до селянського (фермерського) господарства «Доля» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2008 році – задовольнити повністю.
Стягнути з селянського (фермерського) господарства «Доля» на користь Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів суму адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2008 році, у розмірі 5 255,32 (п’ять тисяч двісті п’ятдесят п’ять) грн.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з моменту проголошення або складання постанови у повному обсязі.
Апеляційна скарга на постанову Запорізького окружного адміністративного суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, також апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова виготовлена у повному обсязі 30.11.2009.
Суддя /підпис/ О.В. Конишева
Постанова не набрала законної сили.
Суддя О.В. Конишева