ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

4 грудня 2009 року                                                               справа № 2а-6516/09/0870                    

   (10 год. 36 хв.)                                                                                    м. Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді                             О.В. Конишева,

при секретарі судового засідання         С.А. Данилова,  

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Вільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області до Відділу державної виконавчої служби Вільнянського районного управління юстиції Запорізької області про зобов’язання вчинити певні дії та скасування постанови.    

ВСТАНОВИВ:

30.11.2009 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Вільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області до Відділу державної виконавчої служби Вільнянського районного управління юстиції  Запорізької області про зобов’язання вчинити певні дії та скасування постанови.        

01.12.2009 відкрито провадження у адміністративній справі № 2а-6516/09/0870, закінчено підготовче провадження та призначено судовий розгляд на 04.12.2009.  

    Представник позивача у судовому засіданні підтримав вимоги позовної заяви та просив визнати дії Відділу державної виконавчої служби Вільнянського районного управління юстиції щодо закінчення виконавчого провадження за виконавчим листом №2а-23/09 щодо зобов’язання громадянина ОСОБА_1 подати декларацію про доходи, такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства та зобов’язати відповідача відновити виконавче провадження за вказаним виконавчим листом.  

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав. Зокрема зазначивши, що 24.03.2009 до відділу надійшов виконавчий лист №2-а-23/09 виданий 17.03.2009 Вільнянським районним судом про зобов’язання ОСОБА_1 надати декларацію про доходи за 2006 рік.

27.03.2009 державним виконавцем в порядку ст. 3,18,24 Закону України «Про виконавче провадження», відкрито виконавче провадження з виконання вищевказаного виконавчого провадження з наданням боржнику строку для добровільного виконання до 03.04.2009.

Оскільки боржник до відділу не з’явився та відомостей про виконання рішення суду не надав, державним виконавцем в порядку ст. 5,6 Закону України «Про виконавче провадження», направлено запит до стягувача з метою отримання відомостей про виконання боржником рішення суду.

05.06.2009 до відділу надійшла відповідь на запит з Вільнянської МДПІ, в якій повідомлялось, що ОСОБА_1 рішення суду не виконав і декларацію до податкової інспекції не надав.

У відповідності до ч. 2 ст.76 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем застосовано до боржника штрафні санкції передбачені ст. 87 Закону України «Про виконавче провадження», шляхом винесення 05.06.2009 постанови про накладення штрафу у розмірі 10-ти неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

10.06.2009 державним виконавцем в порядку ст. 5, 6 Закону України «Про виконавче провадження» боржнику направлено вимогу із зобов’язанням виконати рішення суду у строк до 23.06.2009.

Боржником повторно не виконано вимогу державного виконавця щодо виконання рішення суду.

30.06.2009 державним виконавцем у відповідності до п.3 ст. 76, 87 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про накладення штрафу на ОСОБА_1 у подвійному розмірі.

Оскільки виконати рішення суду без участі боржника не можливо 29.09.2009 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у відповідності до п.11 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження».

Враховуючи вище викладене відповідач вважає, що державним виконавцем вжиті всі заходи передбачені ст. 67, 87 Закону України «Про виконавче провадження», а тому просить відмовити позивачу в задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ст. 181 КАС України «учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси».

Відповідно до ч.3 ст.181 КАС України, відповідачем у справах з  приводу  рішень,  дій  або бездіяльності державного  виконавця  чи  іншої  посадової особи державної   виконавчої   служби  є  відповідний  орган  державної виконавчої служби.

Частиною 5 ст.181 КАС України встановлено, що адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби вирішується судом протягом десяти  днів після відкриття провадження. Суд дійшов до висновку про необхідність розгляду справи без участі третьої особи,  з урахуванням того, що в справі є достатньо матеріалів для її розгляду.

    Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача та представника відповідача, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.  

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, безсторонньо, добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, пропорційно, з урахуванням права особи на  участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб),   - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших  органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Обов’язки та права державних виконавців, які здійснюють виконавчі дії, передбачені  ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження». Зокрема, державний виконавець зобов’язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

          Виходячи з аналізу наведених норм права, вбачається, що державний виконавець, виконуючи свої функціональні обов’язки, повинен діяти у відповідності до вимог чинного законодавства, неупереджено, обґрунтовано та добросовісно.

Судом встановлено, що постановою відділу державної виконавчої служби Вільнянського районного управління юстиції від 29.09.2009 року виконавче провадження закінчено на підставі п.11 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606, яка передбачає, що державний виконавець закінчує виконавче провадження у разі «повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ, у випадку, передбаченому ч.3 ст. 76 цього Закону».

Відносини щодо здійснення примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) врегульовані Законом України «Про виконавче провадження» та за своєю природою є адміністративно-правовими.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до п.11 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження»,  виконавче провадження може бути закінчене лише за умови виконання ряду заходів, зокрема.

Після відкриття виконавчого провадження по виконавчому документу, який зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець відповідно до статті 24 цього Закону визначає йому строк добровільного виконання рішення.

Відповідно до ч. З ст. 76 Закону України «Про виконавче провадження», якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець застосовує до боржника штрафні санкції та інші заходи, передбачені статтею 87 цього Закону, після чого, виконавчий документ постановою державного виконавця, затвердженою начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, повертається до суду чи іншого органу, що видав виконавчий документ.

Стаття 87 даного Закону передбачає, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу в розмірі від двох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на боржника - юридичну особу - від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та призначає новий строк для виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає штраф на боржника у подвійному розмірі. При подальшому невиконанні рішення боржником державний виконавець порушує клопотання перед судом про кримінальну відповідальність боржника відповідно до закону.

При здійсненні виконавчого провадження державним виконавцем накладено адміністративні штрафи на гр. ОСОБА_1 ( постанови від 05.06.2009 та від 30.06.2009 року), які передбачені ст. 87 Закону України «Про виконавче провадження».

Однак, вказані постанови не знаходяться у виконавчому провадженні. Виконавче провадження щодо стягнення адміністративних штрафів накладених за ст. 87 Закону «Про виконавче провадження» - не здійснюється і заходи щодо їх виконання державним виконавцем не проводилися.

При цьому, відповідно до п. 8 ч. 2 ст. З Закону «Про виконавче провадження», постанова державного виконавця про стягнення та накладення штрафу є виконавчими документами. Отже, при невиконанні рішення суду по справі №2-а-23/09 щодо зобов'язання громадянина ОСОБА_2 подати декларацію про отримані доходи боржник не поніс жодної відповідальності.

До того ж згідно абзацу 11 ч. З ст. 5 Закону «Про виконавче провадження», органи виконавчої служби мають право викликати громадян та посадових осіб з приводу виконавчих документів, що знаходяться у виконавчому провадженні, а у разі неявки боржника без поважних причин виносити постанову про його привід через органи внутрішніх справ.

У вимогах державного виконавця боржника ОСОБА_1 попереджено про примусовий привід до органу виконавчої служби. Даний факт також вказує про невжиття державним виконавцем всіх передбачених законом заходів для виконання рішення суду по справі №2-а-23/09.

Наведені вище доводи свідчать, що дії відділу державної виконавчої служби Вільнянського районного управління юстиції щодо закінчення виконавчого провадження за виконавчим листом № 2а-23/09 про зобов'язання громадянина ОСОБА_1 подати декларацію про доходи не відповідають вимогам чинного законодавства.    

На підставі викладеного, а також враховуючи,  те що:

- відповідачем у цій справі є ВДВС Вільнянського районного управління юстиції Запорізької області, який є суб’єктом владних повноважень, та який заперечував проти адміністративного позову;  

- ч. 2 ст. 71 КАС України встановлює презумпцію вини суб’єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржуються - повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії, бездіяльність відповідача - суб’єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх.

- дослідивши матеріали виконавчого провадження, надані для огляду, суд вважає що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 69-71, 158, 160- 164 КАС України, ст. 5, 6, 76, 87 Закону України «Про виконавче провадження»  суд  

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Вільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області до Відділу державної виконавчої служби Вільнянського районного управління юстиції Запорізької області про зобов’язання вчинити певні дії та скасування постанови – задовольнити повністю.        

Визнати дії Відділу державної виконавчої служби Вільнянського районного управління юстиції щодо закінчення виконавчого провадження за виконавчим листом №2а-23/09 щодо зобов’язання громадянина ОСОБА_1 подати декларацію про доходи, такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства.

            Зобов’язати Відділ державної виконавчої служби Вільнянського районного управління юстиції відновити виконавче провадження за виконавчим листом Вільнянського районного суду Запорізької області від 17.03.2009 №2а-23/09.      

       Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з моменту проголошення або складання постанови у повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову Запорізького окружного адміністративного суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, також апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга  подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова виготовлена у повному обсязі 10.12.2009.

Суддя         /підпис/                                          О.В. Конишева

Постанова не набрала законної сили.  

Суддя                                                               О.В. Конишева