а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

м. Вінниця,    вул. Островського, 14

тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua

____________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

16 грудня 2009 р.       Справа № 2-а-4848/09/0270

Вінницький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Чудак Олесі Миколаївни,

при секретарі судового засідання Балан Марині Анатоліївні,  

за участю позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача Загороднього Юрія Степановича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом Суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 до Гайсинської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області про скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій,

встановив:

12 листопада 2009 року Суб’єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 (СПД         ОСОБА_1.)  звернувся в суд з позовом до Гайсинської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області (Гайсинська МДПІ) про скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 19 червня 2009 року №0000802300, №0000792300.

Зазначав, що працівниками Державної податкової адміністрації у Вінницькій області (ДПА у Вінницькій області) проведено перевірку за дотриманням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) його магазину, який розташований за адресою: вул. Сонячна, 10, с. Ладижинські Хутори, Гайсинський район, Вінницька область та за результатами перевірки складено акт від 25 травня 2009 року №734/02/32/23/2175018199.

В акті встановлено порушення ним пунктів 9, 11 статті 3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг06 липня 1995 року №265/95ВР (Закон №265) та порушення підпункту 2.6 пункту 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637 (Положення №637).

 На підставі акта перевірки та згідно з пунктами 4, 6 статті 17 Закону №265, Гайсинською МДПІ винесено рішення від 19 червня 2009 року №0000792300 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 141865 грн 00 коп., а відповідно до статті 1 Указу Президента України Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівкивід 12 червня 1995 року №436/95 Гайсинською МДПІ винесено рішення від 19 червня 2009 року №0000802300 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 69886 грн 60 коп.

Посилаючись на те, що зафіксовані в акті перевірки порушення норм Закону №265 й Положення №637 не відповідають дійсності, а відтак, відповідачем безпідставно застосовані штрафні (фінансові) санкції, - просив визнати протиправними та скасувати рішення Гайсинської МДПІ від 19 червня  2009 року №0000792300, №0000802300.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 13 листопада 2009 року відкрито провадження і адміністративна справа призначена до розгляду.

В судовому засіданні позивач та представник позивача –ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали та просили  їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві. Додатково пояснили, що реєстратор розрахункових операцій, що знаходиться у магазині, дозволяє ввести тільки 11 символів найменування товару. Тому, в режимі програмування касового апарату вказано Чернігівськ. При цьому, розбіжностей в ціні та обліку кількості товару перевіряючими не виявлено.

Також, ними зазначено, що в акті перевірки інспекторами не вказано про наявність книги обліку розрахункових операцій, яка була продовженням книги обліку розрахункових операцій, зареєстрованої в податковій інспекції і знаходилась в магазині. З цих підстав, працівниками ДПА у Вінницькій області свідомо не вказано в якому періоді не забезпечено зберігання фіскальних звітних чеків: 0637, 0708, 0703, 0704, 0709, 0711, 0719, 0731, 0732, 0733, 0780, 0791, 0794, 0807, 0814, 0831, 0839, 0852, хоча вказані чеки були минулого періоду –2006 та 2007 років.

Крім того, факт не оприбуткування 13977 грн спростовується тим, що уся готівка, що надходила до каси в повній сумі оприбутковувалась і облік такої готівки вівся на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК), що прослідковується роздруківкою контрольної стрічки РО та поданими до податкової інспекції звітами перевіряємого періоду, розбіжності між якими по сумам виручки відсутні.  

Представник відповідача –головний державний податковий інспектор юридичного сектору Загородній Ю.С. (довіреність на а.с. 38) в судовому засіданні про задоволення позову заперечив з тих підстав, що оскаржувані рішення прийняті Гайсинською МДПІ в межах наданих повноважень та відповідно до порушень, які виявлені в ході проведення перевірки і зафіксовані в акті. Крім того, зазначив, що в книзі обліку розрахункових операцій вклеєні не Z-звіти, а 4 звіт із фіскальної пам`яті, які можуть роздруковуватися з касового апарату пізніше, на випадок, якщо Z-звіт втрачений.

Суд вислухав пояснення позивача та його представника, заперечення відповідача, повно, всебічно, об’єктивно оцінив докази на підтвердження та спростування позовних вимог в сукупності та надав їм юридичну оцінку.

Зокрема, суд встановив, що як Суб’єкт підприємницької діяльності –фізична особа ОСОБА_1 (паспорт НОМЕР_2 (а.с. 8)), відповідно до свідоцтва НОМЕР_3, зареєстрований Гайсинською районною державною адміністрацією Вінницької області        09 лютого 2001 року, про що зроблено запис за №21500170000001778 (а.с. 6).

СПД ФО ОСОБА_1 є власником магазину Продукти, який знаходиться по          вул. Сонячній, 10, в с. Ладижинські Хутори, Гайсинського району, Вінницької області та відповідно до торгового патенту серії ТПБ №017670 здійснює роздрібну торгівлю (а.с. 52).

Згідно із планом перевірок суб’єктів господарської діяльності, щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг на травень місяць 2009 року, затвердженого заступником голови ОСОБА_6 29 квітня     2009 року (а.с. 48-50), на підставі направлень Державної податкової адміністрації у Вінницькій області від 18 травня 2009 року №902020, №902025 (а.с. 51), зареєстрованих в журналі обліку видачі направлень на перевірку щодо контролю за здійсненням суб’єктами господарювання розрахункових та касових операцій (а.с. 44-47), працівниками ДПА у Вінницькій області, а саме, головними державними податковими ревізорами-інспекторами        ОСОБА_9 та В.М.Поповим, 25 травня 2009 року проведена планова перевірка господарської одиниці - магазину, який належить позивачу.    

Перевірку проведено з відома і в присутності продавця магазину ОСОБА_4

За результатами перевірки складено акт від 25 травня 2009 року                          №734/02/32/23/2175018199, у якому встановлено порушення позивачем пунктів 9, 11 статті 3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а саме: проведення розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій без використання режиму попереднього програмування назви товару, зокрема пиво Чернігівськезапрограмоване в реєстраторі розрахункових операцій без назви товару –пиво;  не забезпечено зберігання в книзі обліку розрахункових операцій щоденних фіскальних звітних чеків (Z-звітів), зокрема відсутні Z-звіти № 0697, №0702, №0703, №0704, №0709, №0711, №0719, №0731, №0732, №0733, №0780, №0791, №0794, №0807, №0814, №0831, №0839, №0852, а також не зберігаються Z-звіти з №854 по №1253 всього 399 Z-звітів. Крім того, в акті зазначено про порушення  позивачем підпункту 2.6 пункту 2 Положення, а саме, при проведенні розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій підприємцем не оприбутковано готівкові кошти згідно фіскальних звітних чеків з №0688 по №1253 на загальну суму 13977 грн 32 коп. (а.с. 9-10, 27-29).

Таким чином, 19 червня 2009 року Гайсинською МДПІ прийнято рішення №0000792300, яким до СПД ФО ОСОБА_1 застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі       141865 грн, а саме:

- не зберігання в книзі обліку розрахункових операцій, а саме:                                           417 * 340 грн = 141780 грн;

- проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій без використання режиму попереднього програмування найменування товару                               85 грн + 141780 грн = 141865 грн (а.с. 11).

19 червня 2009 року Гайсинською МДПІ прийнято і рішення №0000802300, яким до позивача застосовані штрафні (фінансові санкції) в розмірі 69886 грн 60 коп., а саме:

-     неоприбуткувано у книзі обліку розрахункових операцій готівкові кошти в сумі   13977 грн 32 коп., а саме: 13977 грн 32 коп. * 5 = 69886 грн 60 коп. (а.с. 12).

 Будучи допитаним в якості свідка ОСОБА_9 суду пояснив, що 25 травня 2009 року він з ОСОБА_8 зайшли до магазину Продукти, який розташований по вул. Сонячній, 10, в с. Ладижинські Хутори, Гайсинського району, Вінницької області і придбали пляшку пива Чернігівське. Після отримання чека, вони пред’явили продавцю посвідчення і направлення на перевірку.

На їхнє прохання надати книгу обліку розрахункових операцій (КОРО) продавець дала КОРО №024000726Р/1, яка була наполовину пуста і не закінчена. На той момент були відсутні оглянуті в книзі 18 Z-звітів, а також 399 фіскальних звітних чеків, відсутність яких встановлено з фіскальної пам’яті реєстратора розрахункових операцій.

Після того, як вони зафіксували виявлені в ході перевірки порушення в акті, запропонували продавцеві з ним ознайомитись, підписати та надати письмові пояснення з приводу описаних обставин, що й вона власноручно зробила.

В подальшому, даний акт переданий до ДПА у Вінницькій області для реєстрації і направлення його до податкового органу за місцем реєстрації платника для винесення відповідного рішення.

Свідок ОСОБА_8 суду пояснив наступне. Дійсно, 25 травня 2009 року він разом із ОСОБА_9 здійснювали перевірку господарської одиниці-магазину Продукти, який належить позивачу.

При пред’явленні продавцеві магазину направлення на перевірку, ОСОБА_4 у ньому розписалась. Журнал проведення перевірок їм не надавався.

На момент проведення перевірки продавцем надано КОРО №024000726Р/1, інших книг обліку розрахункових операцій, з її слів, в приміщенні магазину не було. Таким чином, перевірка проводилась за період з 29 травня 2006 року по 24 травня 2009 року.

При огляді КОРО виявлено відсутність 18 Z-звітів, номера яких вони зазначили в акті. Номера відсутніх 399 Z-звітів ними взяті з фіскальної пам’яті  реєстратора розрахункових операцій.

Після оформлення акту один його примірник залишено продавцеві магазину.

Оглянувши в судовому засіданні книгу обліку розрахункових операцій, ОСОБА_8 пояснив, що в ході проведення перевірки він робив записи на чистих сторінках КОРО. Також, зазначив, що на даний час нижче його записів позивачем здійснено записи, і замість щоденних Z-звітів в КОРО вклеєні 4 звіти роздруковані із фіскальної пам’яті, які не є фіскальними звітними чеками.

Будучи допитаною в якості свідка ОСОБА_10 суду пояснила, що вона працює продавцем у СПД ФО Воропаєва. Напередодні проведення перевірки вона відпросилась у ОСОБА_1 на два дня щоб поїхати до сина в м. Одесу. Сказала, що її може замінити знайома ОСОБА_4, яка на даний час знаходиться на пенсії, але до цього працювала в торгівлі. Підприємець погодився.

Також, зазначила, що одна книга обліку розрахункових операцій знаходилась біля касового апарату, а інші книги знаходились у складському приміщені магазину. Журналу проведення перевірок у них не має. Однак, протягом року проводилось до трьох перевірок і завжди перевіряючі оглядали книгу обліку розрахункових операцій. Зауважень до них ніяких не було.

Фіскальні звітні чеки вона вклеювала в КОРО своєчасно, однак бували випадки, коли вона вечері не встигала, то робила це вранці.

Свідок ОСОБА_4 суду пояснила таке. ОСОБА_10 попросила її замінити, оскільки тій необхідно було поїхати у м. Одесу. В будь-яких трудових відносинах з ОСОБА_1 свідок не перебувала. 25 травня 2009 року, після 19-ої години вечора (магазин працює до 20 години) до магазину зайшли два чоловіки і попросили продати їм пиво. Вона вибила чек і тоді чоловіки пред’явили їй посвідчення і дали примірник направлення на перевірку в якому вона розписалась, а в подальшому віддала його ОСОБА_10

ОСОБА_4 зателефонувала ОСОБА_1 і сказала, що в магазині знаходяться перевіряючі, але він повідомив, що на даний час знаходиться в м. Умані, тому приїхати не може. На прохання перевіряючих продавець дала книгу обліку розрахункових операцій та касовий апарат, з якого вони друкували чеки.

По закінченню перевірки інспекторами складено акт, примірник якого вони надали для підпису та написання пояснень.  

Після допиту свідків, в судовому засіданні позивач надав додаткові пояснення в яких зазначив, що дійсно 25 травня 2009 року після 19-ої години вечора йому зателефонувала ОСОБА_4 і сказала, що в магазині проводиться перевірка. Проте  приїхати до магазину він не міг, оскільки у цей час знаходився в м. Умані.

На час перевірки у нього було три книги обліку розрахункових операцій. Однак книга зареєстрована у Гайсинській МДПІ, а останні дві книги він не реєстрував, оскільки не знав, що потрібно реєструвати кожну книгу. Думав, якщо закінчилась зареєстрована книга, то іншу він заводить, як продовження першої. Про місцезнаходження інших книг ОСОБА_4 не знала, так як вона не працює у нього постійно. Представникам ДПА у Вінницькій області у телефонній розмові запропонував, оскільки це було вже ввечері, привезти інші книги наступного дня, на що вони відмовились.

Також уточнив, що перевіряючі не мали права здійснювати перевірку за 2006 й           2007 роки, так як пройшли строки давності та термін застосування штрафних санкцій за виявлені за ці роки порушення.

В судовому засіданні також оглянуті КОРО №024000726Р/1, №0204000726Р/1, №02040007261, витяги з яких містяться у справі (а.с. 13, 14, 39-46, 64-113), оригінал акта перевірки та інші документи долучені до матеріалів справи.

За таких обставин, визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначаються Законом України від 04 грудня 1990 року  №509 Про державну податкову службу України(Закон №509), відповідно до якого Гайсинська МДПІ є органом державної податкової служби і суб’єктом владних повноважень, який здійснює владні управлінські функції, що тягне за собою розгляд цього спору за правилами КАС України згідно із положеннями пункту 4 частин першої статті 17 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 2 статті 11 Закону №509, органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку.

Відповідно до статті 15 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послугконтроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.

Частиною першою статті 16 цього Закону визначено, що контролюючі органи мають право відповідно до законодавства здійснювати планові або позапланові перевірки осіб, які підпадають під дію цього Закону, а відповідно до частини четвертої - планові або позапланові перевірки осіб, що використовують реєстратори розрахункових операцій розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій, здійснюються у порядку, передбаченому законодавством України.

Стосовно перевірок органами державної податкової служби суб'єктів господарювання щодо застосування реєстраторів розрахункових операцій слід зазначити, що згідно з пунктом 3.1. Наказу  Державної податкової адміністрації України від 27 травня 2008 року №355 Про затвердження Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків (Наказ ДПА України від 27 травня 2008 року №355), працівниками органів державної податкової служби   здійснюються відповідно до щомісячних планів органу державної податкової служби   планові перевірки   щодо   контролю за здійсненням, суб'єктами господарювання, розрахункових операцій в готівковій та/або безготівковій формі, а також операцій купівлі-продажу іноземної валюти та касових операцій, а також наявністю свідоцтва про державну реєстрацію, патентів і ліцензій та позапланові перевірки у   випадках,   передбачених законодавством, на підставі рішення керівника органу державної податкової служби.

Тобто, у межах повноважень, визначених Законом України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, Наказом ДПА України від 27 травня 2008 року №355,  органи державної податкової служби проводять планові перевірки згідно з затвердженим керівником податкових органів планами-графіками і за наявності направлень на перевірку.

Статті 15 та 16 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послугне містять механізму та умов допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення планових виїзних перевірок, посилаючись на інші норми законодавства, якими в даному випадку є положення пунктів 1 частини першої,   частини другої статті 11 Закону України Про державну податкову службу в Україні.

За приписами згаданих норм, посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку: направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку; направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу Державної податкової служби.

Як свідчать матеріали справи перевірка позивача проведена на підставі плану перевірок на травень місяць 2009 року, затвердженого 29 квітня 2009 року та здійснена посадовими особами ДПА у Вінницькій області у відповідності до належним чином оформлених направлень від 18 травня 2009 року №902020, №902025.

Наявність плану-графіка перевірок та направлень на її проведення в розумінні Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, Закону України Про державну податкову службу в Україні, Наказу ДПА України від 27 травня 2008 року №355 надає податковому органу право на проведення планової перевірки суб'єкта господарювання.

Що стосується встановлених в ході перевірки порушень, то слід зазначити, що згідно із пунктом 11 статті 11 Закону України Про державну податкову службу України, органи державної податкової служби мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України, зокрема, відповідно до статті 17 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послугза виявлені порушення до суб’єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), відповідні органи державної податкової служби України мають право приймати рішення про застосування фінансових санкцій.

Основним нормативним документом який визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій при цьому, є Закон України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг(закон №265).

Згідно з пунктом 11 статті 3 цього Закону суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при  продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій з використанням режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості.

У відповідності до статті 12 Закону №265  на території України  у  сферах,  визначених  цим Законом, дозволяється реалізовувати та застосовувати лише ті реєстратори розрахункових операцій вітчизняного та іноземного виробництва, які включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій та конструкція і програмне забезпечення яких відповідає конструкторсько-технологічній та програмній документації виробника.

Положенням про Державний реєстр реєстраторів розрахункових операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 серпня 2002 року №1315 передбачено перелік моделей реєстраторів розрахункових операцій, їх модифікацій вітчизняного та іноземного виробництва, які відповідають вимогам нормативно-правових актів і нормативних документів, пройшли державну сертифікацію і дозволені для застосування під час здійснення розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Відповідно до статті 3.1 Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01 грудня 2000 року №614, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 лютого 2001 року за №105/5296 (Порядок), фіскальний касовий  чек  на  товари  (послуги)  (далі  - касовий   чек)   -   це   розрахунковий документ, надрукований реєстратором розрахункових операцій при проведенні розрахунків за продані товари (надані послуги).    

Згідно із статтями 3.2, 3.3 цього Положення, касовий чек повинен містити такі обов'язкові реквізити:

-     назву господарської одиниці;

-     адресу господарської одиниці;

-     для СПД,  що зареєстровані як платники ПДВ, - індивідуальний податковий  номер  платника  ПДВ,  який надається згідно з Законом України Про податок на додану вартість- перед номером друкуються великі літери ПН;

-     для СПД,  що не є платниками ПДВ, - ідентифікаційний код  за ЄДРПОУ  або ідентифікаційний номер за ДРФО,  перед яким друкуються великі літери ІД;

-     якщо кількість   придбаного  товару  (отриманої  послуги)  не дорівнює одиниці  виміру,  -  то  кількість,  вартість  придбаного товару (отриманої послуги);

-     вартість одиниці виміру товару (послуги);

-     найменування товару (послуги);

-     літерне позначення  ставки  ПДВ  праворуч  від   надрукованої вартості товару (послуги);

-     позначення форми оплати (готівкою,  карткою, у кредит, чеками тощо) та суму коштів за даною формою оплати;

-     загальну вартість  придбаних  товарів  (отриманих  послуг)  у межах чека, перед якою друкується слово СУМАабо УСЬОГО;

-     для СПД,  що зареєстровані як платники ПДВ,  окремим рядком - літерне  позначення  ставки  ПДВ,  розмір  ставки ПДВ у відсотках, загальну  суму  ПДВ  за  всіма   зазначеними   в   чеку   товарами (послугами), на початку рядка - великі літери ПДВ;

-     порядковий номер касового чека,  дату (день,  місяць, рік) та час (година, хвилина) проведення розрахункової операції;

-     фіскальний номер реєстратора  розрахункових  операцій,  перед яким друкуються великі літери ФН;

-     напис   ФІСКАЛЬНИЙ   ЧЕКта  логотип  виробника.      

Рядки 5 і 6 повторюються відповідно до кількості різних найменувань товарів  (послуг),  які  оплачені  за одним  касовим чеком.  Якщо кількість придбаного товару (отриманої послуги) дорівнює одиниці виміру, то відомості про товар (послугу) можна  друкувати в одному рядку.

Як передбачає стаття 2.1 Положення, установлені вимоги до змісту розрахункових документів визначають обов'язкові реквізити розрахункових документів. У  разі відсутності хоча б одного з обов'язкових реквізитів, а також недотримання сфери призначення, документ не є розрахунковим.  

При визначенні такої обов’язкової вимоги касового чеку, зокрема, як найменування товару (послуги), його необхідно розуміти як слово, поєднання слів або слова та цифрового коду, які відображають споживчі ознаки товару (послуги) та однозначно ідентифікують товар чи послугу в документообігу СПД.

Крім того, пункт 6.7 Положення про порядок реєстрації і застосування електронних контрольно-касових апаратів при розрахунках готівкою у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг в редакції, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 31 грудня 1998 року №660, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України      02 березня 1999 року за №131/3424, зобов'язує власника електронного контрольно-касового   апарату (ЕККА) забезпечувати окремий облік проданих товарів (наданих послуг) кожного найменування з використанням режиму програмування інформації про товари (послуги) при реєстрації продажу через електронний контрольно-касовий апарат.

Найменування товару  на  етапі  виробництва   формується  за визначеними правилами, при цьому виробник дотримується вимог стандартів на окремі види продукції, використовує передбачені стандартами назви типів чи видів продукції. Як правило, повне найменування товару, що зазначається в технічних умовах, інших документах на продукцію, складається з назви типу товару та імені власного, яке відрізняє один товар від аналогічного іншого товару.

Відповідно до статті 3 Закону України від 15 грудня 1993 року №3689-XII Про охорону прав на знаки для товарів і послуг, не можуть бути зареєстровані як знаки позначення,  які  є тотожними або схожими настільки, що їх можна сплутати з:

-     знаками, раніше зареєстрованими чи заявленими на реєстрацію в Україні на ім'я іншої особи для таких самих або споріднених з ними товарів і послуг;

-     знаками інших осіб, якщо ці знаки охороняються без реєстрації на підставі  міжнародних  договорів,  учасником  яких  є  Україна, зокрема  знаками,  визнаними  добре  відомими відповідно до статті 6  bis  Паризької  конвенції  про  охорону  промислової  власності;

-     фірмовими найменуваннями,  що відомі  в  Україні  і  належать іншим  особам,  які  одержали  право  на  них  до  дати подання до Установи заявки щодо таких же або споріднених  з  ними  товарів  і послуг;

-     кваліфікованими зазначеннями походження товарів (у тому числі спиртів та алкогольних  напоїв),  що  охороняються  відповідно  до Закону   України   Про  охорону  прав  на  зазначення  походження товарів.  Такі позначення можуть бути лише елементами, що не охороняються,  знаків осіб,  які мають  право  користуватися вказаними зазначеннями;

-     знаками відповідності (сертифікаційними знаками), зареєстрованими у встановленому порядку.

З наведеної статті вбачається, що із назвою Чернігівськеможе бути зареєстровано і інший товар, крім пива. У такому випадку, зазначення лише цього слова виключає розуміння найменування товару як ідентифікуючої ознаки.

Також, слід зазначити, що кількість символів відведена в касовому апараті для програмування назви товару, обмежена та не може містити повну назву товару. Для забезпечення виконання вимог щодо окремого обліку проданих товарів кожного найменування слід програмувати назву товару зі скороченнями, але таким чином, щоб ця скорочена назва відображала тип товару та відрізнялась від запрограмованої назви іншого товару.

Таким чином, СПД ФО ОСОБА_1 повинен  ввести найменування товару саме пиво Чернігів.

У випадку порушення вимог цього Закону, зокрема, у разі проведення розрахункових операцій без використання режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості до суб’єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у розмірі п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (п. 6 ст. 17 Закону №265).

Разом із тим, слід зазначити, що за своєю суттю штрафна санкція, застосована Гайсинською МДПІ до позивача за порушення вимог Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послугвідповідає визначенню адміністративно-господарської санкції, даному в статті 238 Господарського кодексу України (ГК України).

Згідно із статтею 238 ГК України, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб’єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб’єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Стаття 239 ГК України у якості однієї із адміністративно-господарських санкцій визначає адміністративно-господарський штраф.

Статтею 241 ГК України визначено, що адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб’єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності. Перелік порушень, за які з суб’єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення. Адміністративно-господарський штраф може застосовуватися у визначених законом випадках одночасно з іншими адміністративно-господарськими санкціями, передбаченими статтею 239 цього Кодексу.

Штрафи, що передбачені статтею 17 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, є заходами майнового характеру, які спрямовані на припинення правопорушення суб’єкта господарювання та ліквідацію його наслідків, що застосовуються органами державної податкової служби за порушення порядку проведення розрахункових операцій в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, тобто підпадають під законодавче визначення адміністративно-господарських санкцій та є такими за своєю юридичною суттю.

Статтею 217 ГК України до виду господарсько-правової відповідальності законодавцем віднесено застосування адміністративно-господарських санкцій відповідно до встановленого законом порядку уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Пунктом 6 частини першої статті 10 Закону України Про державну податкову службу в Україніпередбачено, що до державних податкових інспекцій в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонних та об’єднаних державних податкових інспекцій належить виконання таких функцій, як, зокрема, забезпечення застосування та своєчасного стягнення сум фінансових санкцій, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України за порушення податкового законодавства, а також стягнення адміністративних штрафів за порушення податкового законодавства, допущені посадовими особами підприємств, установ, організацій та громадянами.  

Відповідно до вимог статті 218 ГК України підставою господарської відповідальності учасника господарських відносин, у тому числі для застосування адміністративно-господарських санкцій, є вчинене суб`єктом господарське правопорушення.

В силу частини другої цієї статті, учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

При цьому слід врахувати, що елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв`язку між самим порушенням та його наслідками. Вважається, що застосування принципу вини як умови відповідальності пов`язане з необхідністю доведення порушення зобов`язання.

В розглядуваній ситуації вина суб`єкту господарювання у недотриманні вимог щодо не введення найменування товару, може бути наявна лише в тому випадку, коли існувала об`єктивна можливість вжити всіх заходів для забезпечення такого вводу.

Тобто, у випадку, якщо ним використовується така модель реєстратора розрахункових операцій, яка технічно не дозволяє ввести велику кількість знаків, то вина такого суб’єкта господарювання виключається.

Однак, як вбачається із довідки, виданої Приватним підприємством Омега, СПД ФО ОСОБА_1 являється власником касового апарату МІНІ 500.02 версія програмного забезпечення ВЕР.08-4В зав №ПБ50014423. Під час проведеної ними перевірки, виявлено, що згідно технічних характеристик посібника по експлуатації кількість символів які можна запрограмувати в назві товару складає для версії операційної системи ВЕР.08-4В - 11         (а.с. 25-26).

Отже, наведене підтверджує факт можливості позивачем програмування назв товару зі скороченням, а відтак, правомірність застосування Гайсинською МДПІ штрафної санкції.  

Тобто, суд погоджується із висновком головних державних податкових ревізорів-інспекторів ДПА у Вінницькій області та Гайсинської МДПІ щодо необхідності позивачу вводити найменування товару, зокрема, у розглядуваній ситуації, пиво Чернігівське, як назви типу товару та імені власного, яке відрізняє цей товар від аналогічного іншого товару. Крім того, встановлена і вина підприємця у відсутності скорочення найменування у випадку неможливості повного вводу.    

Наступне, що стосується не забезпечення зберігання в книзі обліку розрахункових операцій щоденних звітних чеків (Z-звітів), то слід зазначити, що під час дослідження КОРО СПД ОСОБА_1 виявлено, що дійсно в них відсутні фіскальні звітні чеки №0697 й №0807. Решта із 415 - відображені в книгах, але деякі з них Z-звіти, а деякі 4 звіт із фіскальної пам`яті.

Зокрема, Z-звіти: №0944; №0945; №0946; №0947; №0948; №0949; №0953; №0954; №0955; №0956; №0957; №0958; №0959; №0960; №0962; №0964; №0966; №0972; №0975; №0976; №0979; №0980; №0981; №0982; №0983; №0986; №0988; №0989; №0990; №0991; №0993; №0994; №0996; №0997; №0998; №1002; №1003; №1010; №1011; №1014; №1015; №1016; №1017; №1018; №1019; №1020; №1021; №1025; №1026; №1027; №1028; №1029; №1031; №1032; №1033; №1033; №1034; №1035; №1036; №1037; №1038; №1039; №1040; №1042; №1044; №1045; №1046; №1049; №1050; №1051; №1052; №1053; №1054; №1055; №1056; №1059; №1060; №1061; №1062; №1063; №1064; 1066; №068; №1069; №1070; №1072; №1074; №1076; №1077; №1078; №1079; №1080; №1082; №1084; №1085; №1088; №1089; №1090; №1091; №1094; №1095; №1096; №1097; №1098; №1099; №1101; №1102; №1104; №1105; №1108; №1110; №1111; №1112; №1113; №1114; №1115; №1117; №1118; №1119; №1120; №1121; №1149; №1157; №1166; №1173; №1180;

4 звіти із фіскальної пам`яті: №702; №703; №704; №705; №709; №710; №719; №720; №731; №732; №733; №734; №780; №781; №791; №792; №794; №795; №814; №815; №831; №832; №839; №840; №852; №853; №854; №950; №951; №962; №963; №965; №967; №967; №968; №969; №970; №971; №973; №975; №977; №978; №984; №985; №987; №994; №999; №1000; №1001; №1004; №1005; №1006; №1007; №1008; №1009; №1012; №1022; №1023; №1024; №1030; №1041; №1043; №1047; №1048; №1057; №1058; №1065; №1066; №1067; №1071; №1073; №1075; №1081; №1083; №1086; №1087; №1092; №1107; №1109; №1116; №1122; №1123; №1124; №1125; №1126; №1127; №1128; №1129; №1130; №1131; №1132; №1134; №1135; №1136; №1137; №1138; №1139; №1140; №1141; №1142; №1143; №1144; №1145; №1146; №1147; №1148; №1150; №1151; №1152; №1153; №1154; №1155; №1156; №1158; №1159; №1160; №1161; №1162; №1163; №1164; №1165; №1167; №1168; №1169; №1170; №1171; №1172; №1174; №1175; №1176; №1177; №1178; №1179; №1180; №1181; №1182; №1183; №1184; №1185; №1186; №1187; №1188; №1190; №1191; №1192; №1193; №1194; №1195; №1196; №1197; №1198; №1199; №1200; №1201; №1202; №1203; №1204; №1205; №1206; №1207; №1208; №1209; №1210; №1211; №1212; №1213; №1214; №1215; №1216; №1217; №1218; №1219; №1220; №1221; №1222; №1223; №1224; №1225; №1226; №1227; №1228; №1229; №1230; №1231; №1232; №1233; №1234; №1235; №1236; №1237; №1237; №1238; №1239; №1240; №1241; №1242; №1243; №1244; №1245; №1246; №1247; №1248; №1249; №1250; №1251; №1252; №1253.

Із наведеного вбачається, що твердження відповідача про взагалі незбереження Z-звітів є необґрунтованим.

При цьому, суд вважає за необхідне уточнити, що відповідальність за порушення вимог Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послугвстановлена статтею 17, а саме, в даному випадку частиною 4, до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його не зберігання в книзі обліку розрахункових операцій.

Судом проведено аналіз вказаної норми, та зроблено висновок, що СПД ОСОБА_1 за не роздрукування (не зберігання) фіскальних звітних чеків має нести відповідальність у розмірі фінансової санкції - двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 грн, тобто фактично за виявлений факт порушення.

Натомість, Гайсинська МДПІ прийняла рішення, застосувавши до позивача не двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а вісімсот тридцять чотири - на загальну суму  141780 грн, що у даному випадку, є помилковим нарахуванням штрафних (фінансових) санкцій.

І нарешті, що стосується не оприбуткування готівки, то дійсно, з метою вдосконалення організації готівкового обігу, зміцнення касової дисципліни, підвищення ефективності контролю за додержанням суб’єктами господарської діяльності встановленого порядку ведення операцій з готівкою у національній валюті, посилення відповідальності за додержанням ними норм з регулювання обігу готівки та виконання своїх зобов’язань перед бюджетами і державними цільовими фондами Президентом України прийнято указ в якому установлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами –громадянами України, іноземним громадянами та особами без громадянства, які є суб’єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюється Національним банком України, до них застосовуються штрафні санкції у вигляді штрафу. Зокрема, за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки застосовується штраф у п’ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Відповідно до пунктів 1.2, 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валют, оприбуткування готівки –це проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

Уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до  вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій (РРО) або використанням розрахункових книжок (РК) оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Таким чином, в останньому випадку, для оприбуткування готівки суб’єкт господарювання повинен провести готівкові кошти у повній сумі їх фактичних надходжень через реєстратор розрахункових операцій, роздрукувати фіскальні звітні чеки і здійснити їх облік у книзі обліку розрахункових операцій.

 Книга обліку розрахункових операцій (КОРО) - це прошнурована і належним чином зареєстрована в органах державної податкової служби України книга, що містить щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг).

Як вбачається з акту перевірки, податковими ревізорами встановлено, що з фіскального звітного чеку №0688 по №1253 загальна сума 13977 грн 32 коп. не оприбуткована, оскільки звіти в КОРО не вклеєні та відповідні записи не зроблено. Проте, з такими висновками перевіряючих повністю погодитися не можна.

Дані про номера звітів та загальну суму не оприбуткування перевіряючими взято саме із фіскальної пам’яті реєстратора розрахункових операцій. Як зазначалося вище, книга обліку розрахункових операцій СПД ОСОБА_1 містить частину із вказаних щоденних звітів, та у ній здійснено необхідні записи у розділі другому Облік руху готівки та сум розрахунків. Інша частина –дійсно не відповідає чинному законодавству, тобто вклеєні 4 звіти та записи у розділі другому здійсненні після позначення інспекторами Перевірка ДПА у Вінницькій області.

Стосовно другої ситуації, а саме, випадку, коли фактично фіскальні звітні чеки роздруковані, вклеєні, але не проведено запис, то варто зазначити, що проведення розрахункових операцій через РРО, щоденне друкування фіскальних звітних чеків та їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій вже є свідченням того, що готівкові кошти оприбутковані, і їх рух відображено у фіскальній пам’яті реєстратора розрахункових операцій. При цьому, жодного факту не проведення готівки через РРО відповідачем не встановлено, а  відсутність самого лише запису в книзі ОРО про облік готівкових коштів згідно наявних Z-звітів, сама по собі не є доказом того, що ці готівкові кошти не оприбутковувались.

Що стосується застосованої відповідачем фінансової санкції, то керуючись пунктом 11 статті 11 Закону №509 та відповідно до Указу Президента за виявлені порушення до суб’єктів підприємницької діяльності, відповідні органи державної податкової служби України приймають рішення про застосування такої фінансової (штрафної) санкції.

   За своєю суттю штрафна санкція, застосована Гайсинською МДПІ до позивача за порушення Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні  також відповідає визначенню адміністративно-господарської санкції, даному в статті 238 ГК України.

Тобто, важливим в цій ситуації є встановлення вини або її відсутності у діях чи бездіяльності СПД ОСОБА_1 шляхом оцінки обставин щодо не оприбуткування готівки.

За наведених вище доказів, в судовому засіданні таке правопорушення зі сторони позивача не встановлено.

Однією з вимог верховенства права, виведених Європейським судом з прав людини, є вимога про якість закону. Вирішуючи справу Круслен проти Франції Європейський суд зазначив, що словосполучення згідно із закономпередбачає певну якість такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для особи, яка б могла передбачити наслідки застосування цього закону до себе.

Тобто, слід зазначити, що оскільки відповідно до пункту 7.5 Порядку реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01 грудня 2000 року №614 використання книги обліку розрахункових операцій (книга ОРО), зареєстрованої на РРО, передбачає: наявність книги ОРО на місці проведення розрахунків, де встановлено РРО; підклеювання фіскальних звітних чеків на відповідних сторінках книги ОРО; щоденне виконання записів про рух готівки та суми розрахунків, при цьому дані за сумами, отриманими від покупців (клієнтів), та дані за сумами, виданими покупцям (клієнтам), записуються  окремо, то можна стверджувати що позивачем фактично порушено вимоги цього Порядку.

Крім того, позивач відповідно до пункту 7 статті 3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким передбачено, що суб’єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов’язані подавати до органів державної податкової служби звітність, пов’язану із застосуванням реєстратора розрахункових операцій та розрахункових книжок,  не пізніше 15 числа наступного за звітним місяця, вчасно та на повну суму звітував до Гайсинської МДПІ про використання реєстраторів розрахункових операцій та книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок) з травня 2006 року по травень 2009 року, про що свідчать узагальненні дані, подані відповідачем (а.с. 36).

Звіти про використання реєстраторів розрахункових операцій та книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок) здані позивачем до початку перевірки.

За ситуації, коли вклеєні в книгу обліку розрахункових операцій 4 звіти, то варто зазначити, що чинне законодавство чітко передбачає вклеювання саме Z-звітів.

Так, відповідно до статті 1 Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів  розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого   наказом Державної податкової адміністрації України від 01 грудня 2000 року №614, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 лютого 2001 року за №107/5298, X-звіт -  це денний звіт без обнулення інформації в оперативній пам'яті. Для РРО, у X-звіті яких не зазначається інформація про операції службового внесенняабо службової видачісум готівки, X-звіт означає сукупність X-звіту та будь-якого іншого звіту, де зазначені суми за цими операціями.

Z-звіт –це денний звіт з обнуленням інформації в оперативній пам'яті та занесенням її до фіскальної пам'яті РРО. Для РРО, у Z-звіті яких не зазначається інформація про операції службового внесенняабо службової видачісум готівки, Z-звіт означає сукупність X-звіту та Z-звіту, при цьому першим виконується X-звіт.

Періодичний звіт –це звіт фіскальної пам'яті за будь-який період часу з початку експлуатації РРО.

За наведеного аналізу правових положень вбачається, що звіти носять різне інформаційне навантаження, а відтак, наслідки використання їх також будуть різними. Таким чином, позивач наводить помилкове тлумачення тотожності 4 звіт Z-звіту і відповідно відсутності порушення. СПД ОСОБА_1 зобов’язаний вклеювати в КОРО саме Z-звіти.

При огляді в судовому засіданні зареєстрованої в Гайсинській МДПІ КОРО, встановлено і відсутність в ній записів про рух готівки, про що свідчать позначення перевіряючих. Подальше внесення необхідних даних, зроблено підприємцем після проведеної перевірки та в порушення встановленого чинним законодавством порядку.

Тобто, у ситуації, коли в КОРО вклеєні 4 звіти та відсутні відповідні записи у розділі 2, суд погоджується із висновками перевіряючи щодо не оприбуткування готівки. Проте, слід враховувати, що штрафна (фінансова) санкція за не оприбуткування готівки регулюється  і статтею 250 ГК України, якою передбачено, що адміністративно господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Оскільки перевірки господарської одиниці – магазину Продукти, що належить позивачу, проведена ДПА у Вінницькій області 25 травня 2009 року. За виявлене в цей день порушення, можливе застосування вказаної вище відповідальності, починаючи лише із         25 травня 2008 року.

Відповідно до листа Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 27 лютого 2009 №1899 Щодо термінів зберігання та знищення
податкової і бухгалтерської документаціїстроки зберігання та порядок знищення первинних документів, документів податкової звітності та іншої документації підприємцями - фізичними особами визначено в положеннях наказу Головного архівного управління при Кабінеті Міністрів України від 20 липня 1998 року №41 Про затвердження Переліку типових документів(Перелік №41).

Відповідно до Переліку №41 документи, які приватний підприємець використовує у своїй господарський діяльності, мають термін зберігання відповідно 3 роки, 5 років, 75 років (за період до 01.07.2000) та протягом невизначеного терміну.

Обчислення термінів зберігання документів провадиться з 1 січня року, наступного за роком завершення їх діловодства. Винятки становлять зазначені в підпункті 2.12 частини II Переліку №41 випадки, а саме:

- у випадку зберігання документів податкової звітності необхідно керуватись нормами підпункту 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону України Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондамита обчислювати відлік терміну з дати подання податкової декларації (розрахунку) (абзац 4);

- для різних видів договорів, угод відлік терміну починається з дати закінчення строку дії договору (абзац 5).

В підпункті 2.12 частини II Переліку №41 визначено також додаткові обмеження і уточнення термінів зберігання документів, які є обов'язковими до виконання.

Зокрема, в абзаці 4 даного підпункту зазначено:

- знищення первинних документів і документів податкової звітності дозволяється лише за умови завершення перевірки державними податковими органами з питань дотримання податкового законодавства. Тобто, всі документи податкової звітності підприємця незалежно від терміну їх зберігання знищувати до податкової перевірки не можна;

- у разі виникнення суперечок, спорів, слідчих і судових справ, такі документи потребують зберігання (понад встановлений термін) до прийняття остаточного рішення відповідних інстанцій.

Як вбачається із наведених положень, СПД ОСОБА_1 зобов’язаний зберігати документи податкової звітності (КОРО) не менше 3 років. Одночасно слід зазначити, що чинне законодавство також чітко не передбачає і період, за який може здійснюватися контроль за додержанням суб’єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги). У таких випадках, застосуванню підлягає Закону України Про державну податкову службу в Україні.

Проте, при застосуванні штрафної (фінансової) санкції за виявленні порушення, застосуванню підлягають положення вказаної статті 250 ГК України. Такі вимоги ні перевіряючими із ДПА у Вінницькій області, ні Гайсинською МДПІ не дотримані. В оскаржуваних рішеннях охоплено фактично проміжок часу із 29 травня 2006 року по           25 травня 2009 року, що суперечить наведеним положенням.

Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як зазначалося вище, відповідно до вимог частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Цей критерій вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації.

Частиною другою статті 71 КАС України встановлено, що  в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Заперечення відповідача щодо позову спростовується вищенаведеним обґрунтуванням та оцінюється судом критично, оскільки відповідач не довів правомірність своїх рішень. З огляду на матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та підлягають задоволенню.

Разом із тим, оцінюючи прийняті Гайсинською МДПІ рішення від 19 червня 2009 року, слід зазначити, що відповідно до пункту 7.1 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21 червня 2001 року №253, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06 липня 2001 року №567/5758, податковий орган здійснює розрахунок суми штрафних (фінансових) санкцій та приймає відповідно до Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, законів з питань зовнішньоекономічної діяльності та інших законодавчих актів, якими податковим органам надано право застосовувати штрафні (фінансові) санкції, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, яке складається за формою згідно з додатком 8 (форма С).

Рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій складається на розраховану суму штрафних (фінансових) санкцій. Якщо податковий орган застосував штрафні санкції відповідно до декількох законодавчих актів, якими податковим органом надано право їх застосовувати, то складається відповідна кількість рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій. Якщо згідно із законодавством передбачено декілька термінів сплати розрахованих сум штрафних (фінансових) санкцій, то суми, які необхідно сплатити, та відповідні терміни сплати проставляються в окремих рядках рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідно до наведених вимог законодавства, Гайсинською МДПІ на підставі виявлених порушень СПД ФО ОСОБА_1 пунктів 9, 11 статті 3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послугвинесено одне рішення із зазначенням 141865 грн розрахованої штрафної (фінансової) санкції сумісно.

Встановивши невідповідність частини рішення суб’єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства, наслідком такого є визнання акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано (виокремлено, названо) та що без неї оспорюваний акт в іншій частині (частинах) не втрачає свою цілісність, значення. Зокрема, частково протиправним можна визнати якусь частину (пункт, речення) рішення або рішення в частині нарахування певної суми штрафних (фінансових) санкцій.

Суд перевіряє обґрунтованість рішення податкового органу, зокрема, й у частині розрахунків, а тому рішення підлягає визнанню протиправним повністю, оскільки суд не може самостійно нараховувати штрафні (фінансові) санкції.

Тобто, суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції  такого суб’єкта владних повноважень.

Разом з тим, приймаючи до уваги те, що рішення, в якому недійсну частину не можна виокремити, ідентифікувати, є недійсним в цілому, суд вважає за необхідне навести мотиви задоволення позову.  

Визнання рішення податкового органу недійсним повністю у такій ситуації, дає йому можливість визначити в установленому Законом порядку правильне рішення, зокрема через прийняття нового рішення, при умові, якщо не закінчилися строки давності встановлені законом.

Таким чином, при умові погодження суду із застосованою відповідачем до СПД ФО ОСОБА_1 відповідальністю за проведення розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій без використання режиму попереднього програмування назви товару, виокремити цю частину із рішення суд не вбачає за можливе. В іншій частині –щодо незбереження фіскальних звітних чеків, суд також не може переймати на себе повноваження податкового органу щодо проведення розрахунків штрафної (фінансової) санкції, який, як зазначено вище, проведений неправомірно.

За таких обставин, Гайсинська МДПІ повноважна винести інше рішення, з урахуванням наведених аргументів.  

Що стосується факту порушення СПД ФО ОСОБА_1 підпункту 2.6. пункту 2 Положення про проведення касових операцій у національній валюті в Україні, то за загальних обставин, вказаних перевіряючими, він не доведений, відтак, підстав для застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно статті 1 Указу Президента України Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівкисудом не вбачається, а застосування штрафних санкцій за порушення вимог Порядку реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій цим Указом не передбачено.

Крім того, до встановлених позивачем порушень застосуванню підлягають положення статті 250 ГК України щодо строку застосування штрафних (фінансових) санкцій. Тобто, не оприбуткування готівки, за досліджених в судовому засіданні матеріалів, можливе до встановлення, однак у межах річного строку. За таких обставин, знову суд не може здійснювати розрахунок санкції відповідно до таких обставин, однак, що не виключає таких повноважень зі сторони відповідача.

Згідно з частиною першою цієї статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з частиною другою статті 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправним рішення суб’єкта владних повноважень і про скасування рішення, зобов’язання відповідача вчинити певні дії, іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Таким чином, встановивши, що дії відповідача не відповідають вимогам до рішень суб’єктів владних повноважень, встановленим частиною третьою статті 2 КАС України, на думку суду, з метою захисту прав позивача від порушень з боку суб’єкта владних повноважень права СПД ФО ОСОБА_1 потребують судового захисту шляхом скасування рішень від 19 червня 2009 року №0000792300, №0000802300.

Судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Судове рішення є законним, якщо воно ухвалене відповідно до норм матеріального права з дотриманням процесуального права. Застосування норм матеріального і процесуального права необхідне для гарантування справедливого результату судочинства та справедливого процесу його здійснення, що забезпечує такий результат (ст. 159 КАС України).

Враховуючи вищевикладені обставини, суд доходить висновку про обґрунтованість заявленого позову. При цьому, оскільки спір вирішено на користь позивача, звільненого від сплати судового збору (посвідчення , а також за відсутності його витрат, пов’язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, то судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 9, 11, 17, 69-72, 94, 122, 158-163, 186, 254 КАС України, суд  

                    постановив:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення Гайсинської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області про застосування штрафних  (фінансових) санкцій від 19 червня 2009 року №0000792300, №0000802300.

Відповідно до статті 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови оформлено 21.12.2009.

Суддя /підпис/     Чудак Олеся Миколаївна

Копія вірна:

Суддя:

Секретар: