а
ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
м. Вінниця, вул. Островського, 14
тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 грудня 2009 р. Справа № 2-а-4464/09/0270
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Драчук Тетяни Олександрівни ,
при секретарі судового засідання: Димчишина Тетяна Вікторівна
за участю представників сторін:
позивача : Мельник Т.І.
відповідача : Мазур Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи
за позовом : Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів
до : Товариства з обмеженою відповідальністю "Профілактика-М"
про : стягнення заборгованості
ВСТАНОВИВ :
В жовтні 2009 року до Вінницького окружного адміністративного суду надійшов позов Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю Профілактика-М, в якому позивач просить стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції в розмірі половини середньої річної заробітної плати працівника у 2008 році за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2008 році та пеню за порушення терміну сплати адміністративно-господарських санкцій, розраховану відповідно до Порядку нарахування пені та її сплати, затвердженого наказом Мінпраці та соціальної політики від 15.05.2007р. №233.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем всупереч ч. 4 ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" та п. 3.7 Інструкції щодо заповнення форми №10-ПІ Міністерства праці та соціальної політики України №42 від 10.02.2007р. в поданому звіті про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2008 рік не розрахована та у рядку 06 не відображена сума коштів адміністративно-господарських санкцій, яку повинен розрахувати та сплатити роботодавець самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого ч. 1 ст. 19 Закону, так як із поданого звіту випливає, що відповідач не виконав норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2008 році у кількості 1 робочого місця.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги та просив задовольнити позов.
Представник відповідача в судовому засіданні щодо позову заперечувала та пояснила, що відповідно до установчих та реєстраційних документів єдиний вид діяльності ТОВ Профілактика-Мє Інша діяльність у сфері охорони здоровя людини(профілактичні роботи по дезінфекції, дезінсекції та дератизації), який є ліцензований. Іншими видами господарської діяльності товариство не займається. Діяльність товариства повязана з шкідливими і небезпечними умовами праці, тому запрошувати на відповідні посади інвалідів немає можливості. Створити додаткові робочі місця, які б мали безпечні умови праці товариство не має матеріальної можливості, так як збитки товариства за 2008 рік склали 17700,00грн.
На створені в 2008 році три робочі місця були працевлаштовані безробітні за направленнями центрів зайнятості по дотації. Вини підприємства в тому, що Лівобережним центром зайнятості по дотації було направлено багатодітну матір, а не інваліда не має.
В судовому засіданні за клопотанням представника відповідача було опитано в якості свідка ОСОБА_3, який пояснив, що працює на посаді головного державного інспектора захисту рослин Вінницького району. Свідок підтвердив, що діяльність ТОВ Профілактика –Мповязана з шкідливими та небезпечними умовами праці. Перед прийняттям на роботу із шкідливими умовами праці, згідно Наказу МОЗ України №246 від 21.05.2007 року особа повинна пройти медичний огляд і не мати протипоказань. Наказом МОЗ України №1 від 03.08.1998 року, зокрема п.1.14., передбачено, що до роботи з пестицидами допускаються особи, що пройшли медичний огляд, спеціальну підготовку та мають відповідне посвідчення, тобто, до такої роботи допускаються практично здорові люди. За його практику видачі відповідного посвідчення інвалідам не було.
Вислухавши пояснення представника позивача та відповідача, свідка, дослідивши матеріали справи та надані докази в обґрунтування та спростування позовних вимог в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (далі - Закон N875-XII) підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно ч. 1 ст. 19 Закону N875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Частиною 2 ст. 19 вказаного Закону передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Як вбачається зі звіту ТОВ "Профілактика-М" про зайнятість і працевлаштування інвалідів у 2008 році, середньооблікова чисельність штатних працівників відповідача складала - 10 осіб, з числа яких інваліди відсутні, норматив робочих місць для інвалідів - не зазначений, адміністративно-господарська санкція не розрахована.
Однак, з такою позицією відповідача погодитися не можна, оскільки як зазначено вище, відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону N875-XII для підприємств, установ, організацій на яких працює від 8 до 25 осіб установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у кількості одного робочого місця.м
Відповідач в своїх письмових запереченнях, а в судовому засіданні представник ТОВ "Профілактика-М" посилаються як на поважну причину не створення робочих місць для інвалідів - небезпечність умов праці та неможливість працевлаштування на посадах з шкідливими умовами праці осіб з стійким розладом функцій організму.
Суд, не спростовуючи твердження представника відповідача щодо неможливості працевлаштування інвалідів на посади з шкідливими та небезпечними умовами праці з причин того, що до роботи з пестицидами допускаються практично здорові люди, прийшов до висновку, що відповідачем помилково трактуються вимоги ст.ст.19,20 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів.
Тобто, законодавець не покладає обовязку на товариство створювати робочі місця з шкідливими та небезпечними умовами праці та приймати на роботу на них інвалідів. Законодавець зобовязує особу, яка використовує найману працю забезпечити виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, в даному випадку в кількості 1 робочого місця.
Таким чином, якщо в ТОВ Профілактика-Мсередньооблікова чисельність штатних працівників в 2008 році склала 10 осіб, то відповідач мав би створити одне робоче місце для інваліда з безпечними умовами праці.
Судом встановлено, що відповідачем в 2008 році було створено три робочі місця, з них: два дезінфектори та одне місце бухгалтера, яке не є робочим місцем з шкідливими та небезпечними умовами праці.
Дана обставина підтверджується протоколом №1 від 24 січня 2009 року зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю Профілактика-М, згідно якого вирішили у звязку з заключенням нових договорів та розширенням обємів робіт створити нові робочі місця дезінфекторів в Тульчинському та Тиврівському районах, а також у звязку з виробничою необхідністю створити робоче місце бухгалтера.
Директором ТОВ Профілактика –МЛ.В.Мазур затверджено штатний розпис товариства на 2008 рік з кількістю штатних одиниць 9,25, де зазначено посаду бухгалтера.
Однак, 14 лютого 2009 року відповідачем до Вінницького районного центру зайнятості подано лише один звіт про наявність вакансій дезінфекторів в кількості 2 осіб для роботи в Тульчинському та Тиврівському районах. Дані робочі місця не були створені для працевлаштування інвалідів, про що зазначено у відповідних графах звіту.
Як зазначалось вище, приписами частини 3 ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю також зобов'язані надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів.
Пунктом 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 р. N70, передбачено, що інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.
Однак, доказів надання державній службі зайнятості інформації, щодо наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів у 2008 році, відповідачем не надано та, відповідно, матеріали справи не містять.
Натомість, як вбачається з листа Вінницького районного центру зайнятості вих. №05-13/1543 від 11.09.2009р., у 2008 році звіт за формою 3ПН про наявність вакантних місць для працевлаштування інвалідів, ТОВ Профілактика-Мне подавало.
Звіт про наявність вакансії бухгалтера відповідачем був поданий до Лівобережного центру зайнятості, хоч Інструкцією щодо заповнення форми звітності N 3-ПН "Звіт про наявність вакансій" передбачено, що згідно із Законом України "Про зайнятість населення" ( 803-12 ) підприємства, установи й організації, їх структурні підрозділи та філії незалежно від форми власності та господарювання повинні за наявності вакансій у повному обсязі подавати інформацію про наявність вільних робочих місць (вакансій) центрам зайнятості за місцем їх реєстрації як платника страхових внесків.
Як слідує з вищевикладеного, ТОВ Профілактика-Ммало б подати звіт про наявність вакансії бухгалтера до Вінницького районного центру зайнятості, що відповідачем зроблено не було.
Крім того, у поданому в Лівобережний центр зайнятості звіті не зазначено, що це робоче місце створене для інваліда. В графі 15 звіту зазначено дотація. Однак, згідно з Інструкцією, у графі 15 наводяться дані про можливість працевлаштування на вільне робоче місце (вакантну посаду) особи, що належить до окремої категорії громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, у рахунок річної броні, установленої місцевими державними адміністраціями, виконавчими органами відповідних рад за поданням центрів зайнятості, відповідно до статті 5 Закону України "Про зайнятість населення" ( 803-12 ), із змінами та доповненнями, а також інвалідів, пенсіонерів, студентів та інших.
Наявність вільного робочого місця (вакантної посади) зазначається щодо кожної категорії громадян окремо під різними шифрами.
У разі працевлаштування інваліда, пенсіонера, студента у вільний від навчання час, слід зазначити потребу в працівниках за кожною категорією цих громадян за шифрами, зокрема, за шифром 11 –інваліди.
Дані вимоги щодо заповнення звіту відповідачем дотримані не були.
Представник відповідача в судовому засіданні зазначав, що на місце бухгалтера Лівобережним центром зайнятості було направлено по дотації багатодітну матір ОСОБА_4 і вини ТОВ Профілактика-М в тому, що на це робоче місце не було направлено інваліда немає, тому, що саме центр зайнятості вирішував кого направити на роботу.
Відповідно до Порядку надання роботодавцю дотації на створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних, затвердженого Наказом Мінпраці України від 10.01.2001 року №1, розгляд питання про можливість надання дотації роботодавцю здійснюється комісією на підставі поданих документів, перелік яких встановлено Порядком. В разі працевлаштування інвалідів з числа безробітних роботодавець має надати довідку про виконання ним нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів на дату звернення.
Як встановлено в судовому засіданні, ТОВ Профілактика-Мдо Вінницького обласного фонду соціального захисту інвалідів за видачею такої довідки не зверталось, а Фонд - довідки про виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів товариству не видавав.
Таким чином, Лівобережний центр зайнятості не міг направити на роботу на посаду бухгалтера в ТОВ Профілактика-Мінваліда з числа безробітних, так як у поданому товариством звіті про наявність вакансій Ф-3ПН не було зазначено, що ця вакансія –робоче місце створене для працевлаштування інваліда. Крім того, відповідачем не було надано довідки про виконання товариством нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, а відтак посилання представника відповідача на відсутність своєї вини у тому, що центром зайнятості на вакансію не було направлено інваліда є безпідставним.
Безпідставним є також посилання представника відповідача, як на підставу звільнення від створення робочого місця для інвалідів та сплати адміністративно-господарських санкцій, на відсутність прибутку підприємства у 2008 році.
Відповідно до ч.1 ст.20 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Українівід сплати штрафних санкцій звільнено установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджетів.
Згідно з цією ж статтею сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи і організації, у тому числі підприємства, установи, організації інвалідів, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишився в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обовязкових платежів). У разі коли роботодавець не одержує прибутку, сума адміністративно-господарських санкцій сплачується за рахунок інших джерел відповідно до законодавства.
Таким чином, в 2008 році у відповідача норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів складав 1 робоче місце, однак, останнім в 2008 році не дотримано норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів в кількості 1 робочого місця.
Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
В силу ч. 4 ст. 20 Закону N875-XII адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.
Згідно ч. 2 п. 2 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 р. N70, обчислення суми адміністративно-господарських санкцій проводиться роботодавцями самостійно згідно з порядком заповнення звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів, затвердженим Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.
Крім того, як зазначено вище, відповідно до ч. 4 ст. 20 Закону N875-XII адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону, а в силу ч. 2 ст. 20 вказаного Закону порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Отже, за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2008 році, відповідач зобов'язаний був розрахувати та сплатити адміністративно-господарські санкції в строк до 15 квітня 2009 року. Відповідно до поданого позивачем розрахунку заборгованості сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2008 році, яку підприємство повинно сплатити, становить 4145,00 грн. Відповідачем добровільно частково сплачено 116,00грн у відшкодування суми адміністративно-господарської санкції, що підтверджується витягом з руху коштів по рахунках Вінницького обласного Фонду соціального захисту інвалідів, де зазначено призначення платежу "Платежі до Фонду соціального захисту інвалідів за 2008 рік", решту адміністративно-господарської санкції в розмірі 4029,00грн відповідач не сплатив, що зумовило нарахування пені в розмірі 229,17грн. пені.
Доводи представника відповідача відносно того, що кошти в сумі 116,00грн, це сплата штрафної санкції за несвоєчасне подання звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2008 рік, а не часткове погашення адміністративно-господарської санкції спростовуються поясненнями самого ж представника відповідача Мазур Л.М., яка стверджувала, що їй невідомо чи складався працівниками Фонду по даному факту протокол про адміністративне правопорушення відносно неї чи інших посадових осіб ТОВ Профілактика-М. Постанова суду (чи іншого уповноваженого органу) про притягнення до адміністративної відповідальності посадових осіб ТОВ Профілактика-Мза ч.2 ст.188-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення до товариства не надходила, виконавче провадження з приводу її примусового виконання не відкривалось.
Представник позивача в судовому засіданні з цього приводу пояснила, що працівниками Фонду відносно посадових осіб ТОВ Профілактика-Мбудь-які протоколи за вчинення адміністративного правопорушення не складались, до суду не направлялись. У позивача відсутні докази з приводу притягнення посадових осіб відповідача до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.188-1 КУпАП, ними лише направлявся лист-розяснення настання можливих негативних наслідків за порушення термінів подачі звітності до Фонду.
Крім того, кошти перераховано ТОВ "Профілактика" в сумі 116грн на рахунок Фонду, а штраф за вчинення адміністартивного правопорушення сплачується в дохід бюджету.
Представником відповідача не надано доказів на підтвердження притягнення до адміністративної відповідальності посадових осіб ТОВ Профілактика-М, а також не повідомлено суд про можливе їх місце знаходження.
Проте, станом на момент подання позовної заяви та момент розгляду справи в суді, відповідачем не розраховано та, відповідно, не сплачено адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2008 році, у зв'язку з чим позовні вимоги, щодо стягнення з відповідача суми адміністративно-господарської санкції в розмірі половини середньої річної заробітної плати працівника у 2008 році та пені за порушення терміну сплати адміністративно-господарських санкцій підлягають задоволенню.
Так, в даному випадку Закон України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" є спеціальним нормативним актом, яким визначено порядок застосування, умови, строки та розмір адміністративно-господарських санкцій, що застосовуються до особи, за порушення норм цього Закону, яким до того ж не передбачений термін застосування адміністративно-господарських санкцій.
Крім того, відповідно до ч.11 ст.19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Українінорматив робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, порядок його встановлення визначаються виключно цим Законом. Якщо іншими законами встановлюються нормативи робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, або порядок їх встановлення, відмінні від зазначених у цьому Законі, застосовуються положення цього Закону.
Таким чином, жодним законодавчим актом України не передбачено можливості звільнення підприємства, в якому за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб від виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів. Законодавство України встановлює рівні умови господарської діяльності для всіх підприємств в аспекті дотримання вказаного нормативу робочих місць.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З приписів ст.ст.71, 86 КАС України вбачається, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З урахуванням викладеного, оцінивши надані позивачем докази, суд дійшов висновку, що вимоги позивача обґрунтовані, відповідають обставинам справи та наявним матеріалам, у зв’язку з чим позов підлягає задоволенню.
Згідно п.4 ст.94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб"єкт владних повноважень, а відповідачем фізична чи юридична особа, судові витрати здійснені позивачем, з відповідача не стягуються, до того ж у даній справі позивачем не надано доказів понесених судових витрат.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
Позов задовольнити.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Профілактика-М" с.Зарванці, вул.Руданського,27 , Вінницького району Вінницької області на користь Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів м.Вінниця вул.Пирогова 135А адміністративно-господарські санкції в розмірі 4029 грн. пеню в розмірі 229,17грн .
Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови оформлено: 07.12.09
Суддя /підпис/ Драчук Тетяна Олександрівна
Копія вірна:
Суддя:
Секретар: