а
ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
м. Вінниця, вул. Островського, 14
тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 грудня 2009 р. Справа № 2-а-4417/09/0270
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Чудак Олесі Миколаївни ,
при секретарі судового засідання: Балан Марині Анатоліївні
за участю представників сторін:
позивача : ОСОБА_1
представників відповідача : Тушевської Любові Григорівни
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом : ОСОБА_1
до : Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в особі її структурного підрозділу –територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області
про : визнання протиправною та скасування постанови
ВСТАНОВИВ :
15 жовтня 2009 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в особі її структурного підрозділу –територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області (ТУ ГДІАТ у Вінницькій області) про визнання протиправною та скасування постанови начальника ТУ ГДІАТ у Вінницькій області про застосування фінансових санкцій від 12 січня 2009 року №067578.
Зазначала, що застосована до неї за порушення вимог статті 48 Закону України від 05 квітня 2001 року №2344-ІІІ Про автомобільний транспорт(Закон №2344), а саме, відсутність ліцензійної картки, санкція склала 1700 грн.
Однак, посилаючись на те, що оскаржувана постанова не ґрунтується на чинному законодавстві та протирічить вимогам вказаного Закону, оскільки не відповідає дійсним обставинам, так як при складанні акта та прийнятті постанови не враховано відсутність самого порушення, зокрема, те, що послуги по перевезенню вантажів нею не надавалися – просила визнати її протиправною та скасувати.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 03 листопада 2009 року відкрито провадження і адміністративна справа призначена до розгляду.
В судовому засіданні ОСОБА_1 позов підтримала та просила його задовольнити повністю, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві. Додатково пояснила, що вона зареєстрована, як Фізична особа - підприємець видом діяльності якої є: лісництво та лісозаготівлі; надання послуг у лісовому господарстві. Транспортний засіб ЗИЛ 131, номерний знак НОМЕР_1, дійсно належить їй на праві приватної власності, однак жодного відношення до надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом (в тому числі і лісу) вона не має.
05 грудня 2008 року працюючий у неї робітник по лісогосподарських роботах ОСОБА_3, попросив вказаний автомобіль на один день для особистих цілей. Згодом була отримана постанова ТУ ГДІАТ у Вінницькій області про застосування штрафних санкцій.
Представник відповідача –Л.Г.Тушевська (довіреність на а.с. 14) в судовому засіданні про задоволення позовних вимог заперечила, пояснивши, що оскаржувана постанова є законною.
01 грудня 2009 року через канцелярію Вінницького окружного адміністративного суду представником також надано для долучення до матеріалів справи копії документів, які витребовувались ухвалою суду від 03 листопада 2009 року (а.с. 18).
Суд вислухав пояснення позивача, заперечення представника відповідача, повно, об’єктивно та всебічно дослідив надані у справу докази на підтвердження та спростування позовних вимог в їх сукупності й надав їм юридичну оцінку.
Зокрема, судом встановлено, що 05 грудня 2008 року, відповідно до графіку та на підставі завдання від 01 грудня 2008 року №053300, державними інспекторами ТУ ГДІАТ у Вінницькій області Л.В.Андрощуком, С.В.Балховським проводилась рейдова перевірка додержання суб’єктами господарювання вимог законодавства та інших нормативно-правових актів щодо забезпеченя безпеки перевезень автомобільним транспортом у Вінницькій області на тиждень з 01 грудня 2008 року по 07 грудня 2008 року на ділянці дороги смт Літин вул. Радянська –м. Хмільник (а.с. 26, 25).
Під час перевірки виявлено, що о 13 год. 30 хв. водій ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 (посвідчення водія АВУ НОМЕР_2) на транспортному засобі ЗИЛ 131, номерний знак НОМЕР_1 здійснював перевезення вантажу (ліс) без оформлення документів, а саме дорожнього листа, ліцензійної картки.
Вантаж перевозився згідно із товаро-транспортною накладною від 20 липня 2007 року №002227 замовник Михайлівське лісництвоВінницьке лісове господарство, одержувач Селянсько - фермерське господарство Крокус(СФГ Крокус).
Встановлені обставини підтверджуються також і письмовими поясненнями провідного спеціаліста відділу державного контролю ТУ ГДІАТ у Вінницькій області А.В.Андрощук (а.с. 33).
У зв’язку з виявленими порушеннями, інспекторами на місці складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №110188 (а.с. 24).
Даний акт водієм підписаний із наданням пояснень, в яких зазначено, що він перевозив ліс по усній вказівці ОСОБА_1
На підставі складеного акта, комісією ТУ ГДІАТ у Вінницькій області 12 січня 2009 року відбувся розгляд справи щодо порушення законодавства про автомобільний транспорт, куди запрошувалась й ОСОБА_1 на підставі повідомлення від 24 грудня 2008 року №023/8182, направленого рекомендованим листом з повідомленням про вручення (а.с. 23, 22).
За результатами розгляду справи начальником ТУ ГДІАТ у Вінницькій області А.С.Ратовським винесена постанова від 12 січня 2009 року №067578 про застосування за перевезення вантажу без оформлення документів, перелік яких визначений статтею 48 Закону №2344 - фінансової санкції в розмірі 1700 грн (а.с. 21).
Постанова направлена позивачу та згідно із супровідним від 16 січня 2009 року №02-3/123 ОСОБА_1 роз’яснено, що фінансова санкція повинна бути перерахована на вказаний в постанові рахунок не пізніше, ніж протягом п’ятнадцяти днів після отримання копії постанови. Квитанцію (платіжне доручення) про сплату штрафу необхідно надати до управління інспекції (а.с. 20).
Направлення постанови Фізичній особі - підприємцю підтверджується також і копією витягу із реєстру згрупованих внутрішніх поштових відправлень ТУ ГДІАТ у Вінницькій області за 16 січня 2009 року (а.с. 19).
Як вбачається з аналізу вказаної постанови, вона винесена відносно ОСОБА_1 –позивача по справі та власника транспортного засобу, перевірка якого здійснювалась 05 грудня 2008 року на ділянці дороги, смт Літин –м. Хмільник.
ОСОБА_1 зареєстрована як Фізична особа - підприємець Вінницькою районною державною адміністрацією Вінницької області 23 березня 2004 року №21490170000003185, вид діяльності якої за КВЕД –лісництво та лісозаготівлі, надання послуг у лісовому господарстві, про що свідчить довідка Головного управління статистики у Вінницькій області від 15 квітня 2008 року №836/08 (а.с. 35).
Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що загальні положення про внутрішні перевезення вантажів, визначаються розділом ІІІ Закону України Про автомобільний транспорт.
Зокрема, відповідно до статті 47 цього Закону до таких перевезень відносяться перевезення вантажів між пунктами відправлення та призначення, розташованими в Україні, та комплекс допоміжних операцій, пов’язаних з цими перевезеннями, а також технологічні перевезення вантажів, що здійснюються в межах одного виробничого об’єкта без виїзду на автомобільні дороги загального користування.
У таких випадках автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються вантажні перевезення (ст. 48 Закону №2344).
Документами для фізичної особи, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, є: для автомобільного перевізника - ліцензія та документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством України, а для фізичної особи, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб, є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством України.
Під час проведення рейдової перевірки транспортних засобів, яка проводиться на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях вантаження та розвантаження вантажних автомобілів, контроль-вагових комплексах, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, у пунктах пропуску через державний кордон за погодженням з начальником органу охорони державного кордону - перевіряються, зокрема, наявність визначених статтею 48 Закону №2344 документів, на підставі яких здійснюється перевезення автомобільним транспортом (ст. 14, п. 1, 3 ст.15 Порядку).
У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт, посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3 Порядку (ст. 21 Порядку).
Відповідно до статей 25, 26 Порядку справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб’єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб’єкта господарювання) у присутності уповноваженої особи суб’єкта господарювання не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення. Про час і місце розгляду справи уповноважена особа суб’єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.
Згідно з абзацом 2 частини першої статі 60 Закону №2344 за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників за надання послуг з перевезень вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтею 48 цього Закону застосовується штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У таких випадках, керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування фінансових санкцій, яка оформляється згідно з додатком 5 Порядку (ч. 2 ст. 27 Порядку).
Відповідно до статей 28, 29 Порядку, фінансова санкція повинна бути перерахована суб’єктом господарювання на зазначений у постанові рахунок не пізніше ніж протягом п’ятнадцяти днів після отримання ним копії постанови про застосування фінансових санкцій, про що повідомляється орган державного контролю, посадовою особою якого винесено відповідну постанову.
Копія постанови видається на пізніше ніж протягом трьох днів після її винесення уповноваженій особі суб’єкта господарювання під розписку чи надсилається рекомендованим листом із повідомленням.
Порядок оскарження і опротестування постанови по справі про правопорушення визначає Кабінет Міністрів України (ст.ст. 32-35 Порядку).
Як вбачається із проаналізованих правових норм та встановлених обставин справи - порядку проведення рейдової перевірки відповідачем не порушено. Порядок запрошення на засідання комісії по розгляду матеріалів акта й винесення начальником ТУ ГДІАТ у Вінницькій області постанови також дотримано.
Однак, при такій констатації дотримання процесуальних моментів, слід зазначити, що суд оцінює й інші обставини, тобто відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зокрема, що стосується обґрунтованості оскаржуваної постанови, тобто урахування відповідачем усіх обставин, що мають значення для прийняття цього рішення необхідно провести паралелі щодо суб’єктного складу розглядуваної ситуації.
Так, відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулюються Законом України Про автомобільний транспорт (ст. 3 Закону №2344).
Згідно з положеннями частин першої та четвертої статті 9 вказаного закону, ліцензування на автомобільному транспорті спрямоване на визначення початкових і поточних умов надання послуг з перевезень пасажирів і вантажів, а також найважливіших параметрів обслуговування споживачів.
Даною статтею передбачено видачу ліцензії на господарську діяльність з надання послуг з внутрішніх перевезень вантажів вантажними автомобілями, причепами та напівпричепами.
Ліцензійна картка транспортного засобу, відповідно до статті 1 Закону №2344, - це документ, який містить реєстраційні дані ліцензії та транспортного засобу.
Як вбачається з матеріалів справи, 07 жовтня 2008 року позивач уклала трудовий договір з ОСОБА_3 про те, що останній виконуватиме роботу робітника на лісогосподарських роботах. Цей трудовий договір зареєстрований Вінницьким районним центром зайнятості 08 жовтня 2008 року за №02030800451 (а.с. 36).
Будучи допитаним в судовому засіданні в якості свідка, ОСОБА_3 пояснив, що він працює у позивачки робітником. В його обов’язки входить саджати дерева, обкопувати їх, тобто будь-які роботи у лісовому господарстві. Перевезенням вантажів він не займається і водійські функції не виконує.
Крім того, ОСОБА_3 пояснив, що в 2008 році працював на сезонних роботах у Селянсько - фермерському господарстві Крокус, але без оформлення трудового договору.
Із закінченням цих робіт, він попросив директора СФГ Крокусрозрахуватись з ним дошками, що знаходились на території господарства.
Оскільки директор погодився на такий розрахунок, то враховуючи що йому для перевезення дошок потрібнен вантажний автомобіль, він попросив у ОСОБА_1 транспортний засіб ЗИЛ 131.
Приїхавши до СФГ Крокус, він забрав вантаж, однак на підтвердження законності придбання лісу, керівник СФГ Крокусдав йому свою товаро-транспортну накладну від 20 липня 2007 року №002227, на підставі якої привіз дошки із Михайлівського лісництва до господарства.
Щодо надання ним пояснень, зазначених в акті, то ОСОБА_3 вказав, що державні інспектори порадили йому написати, що він здійснював перевезення лісу по усній вказівці ОСОБА_1
Також, будучи допитаним в судовому засіданні в якості свідка керівник СФГ КрокусОСОБА_7пояснив наступне.
Відповідно до довідки Вінницького обласного управління статистики від 22 серпня 2002 року №3233, господарство включене до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України і займається за КВЕД вирощуванням плодів, ягід і винограду; вирощуванням інших культур; оптовою торгівлею недержавних організацій, крім споживчої кооперації; заготівля; ринкова торгівля (а.с. 39).
Крім того, СФГ Крокусвзяте Хмільницькою об’єднаною державною податковою інспекцією 28 серпня 2002 року за №39 на облік та є платником податків й зборів (обов’язкових платежів), встановлених Законом України Про систему оподаткування (а.с. 38).
У 2008 році ОСОБА_3 дійсно працював у Селянсько-фермерському господарстві робітником по розчищенню садка. Оскільки це були сезонні роботи, то трудовий договір із вказаною особою не укладався. За усною домовленістю, в рахунок оплати праці ОСОБА_3 надано дошки, привезені до СФГ Крокусіз Михайлівського лісництва на підставі товаро-транспортної накладної від 20 липня 2007 року №002227.
У цьому ж році, ОСОБА_3 приїхав на транспортному засобі марки ЗИЛ-131, щоб забрати вказаний вантаж і на підтвердження законності його придбання, ОСОБА_7 дав йому товаро-транспортну накладну.
Пунктом 1 Порядку визначено процедуру здійснення державного контролю за додержанням лише тими суб’єктами господарювання, які проводять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, наявністю відповідних ліцензій і ліцензійних карток, виконання ними ліцензійних умов, а також процедуру здійснення державного нагляду за забезпеченням такими суб’єктами господарювання безпеки автомобільних перевезень.
Як вбачається із цього положення, умовою здійснення державного контролю за додержанням наведеного законодавства є безпосереднє здійснення діяльності у сфері автомобільного транспорту та здійснення цієї діяльності суб’єктами господарювання (зокрема, суб’єктами підприємницької діяльності –фізичним особами).
Поширення дії Закону №2344 лише на суб’єктів підприємницької діяльності, обумовлює необхідність доведення здійснення такої діяльності при перевезенні, зокрема, вантажу.
Як встановлено в судовому засіданні, ФОП ОСОБА_1 перевезення вантажу, як вид діяльності 05 грудня 2008 року, в тому числі і для власних потреб - не здійснювала, тобто самостійно транспортним засобом не керувала, вказівки ОСОБА_8 як роботодавець не давала. Використання 05 грудня 2008 року ОСОБА_8 транспортного засобу ЗИЛ 131, номерний знак НОМЕР_1 здійснювалось ним поза межами робочих обов’язків та за межами підприємницької діяльності ОСОБА_1
За таких обставин, жодних доказів порушення ОСОБА_1 Закону України Про автомобільний транспортвідповідач суду не надав, а відтак судом не вбачається підстав, які б обумовлювали можливість притягнення позивача до відповідальності, передбаченої статтею 60 Закону №2344. Відсутні також і підстави за якими на позивача покладалася б відповідальність за дії іншої особи, а саме ОСОБА_8, який використовував належний їй автомобіль для власних потреб.
Отже, твердження перевіряючих, зазначене в акті перевірки, щодо необхідності наявності ліцензійної картки у водія, що керував транспортним засобом належним позивачу, є неправильним.
Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з частиною другою статті 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправним рішення суб’єкта владних повноважень і про скасування рішення, зобов’язання відповідача вчинити певні дії, іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.
Таким чином, встановивши, що дії ТУ ГДІАТ у Вінницькій області не відповідають вимогам до рішень суб’єктів владних повноважень (посадових осіб), встановленим частиною третьою статті 2 КАС України, статтею 48, 60 Закону України Про автомобільний транспортна думку суду, з метою захисту прав позивача від порушень з боку суб’єкта владних повноважень права ОСОБА_1 потребують судового захисту шляхом скасування постанови начальника територіального управління від 12 січня 2009 року №067578 про застосування фінансових санкцій.
Суд при такому вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суб’єкти владних повноважень зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При цьому, відповідно до статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суб’єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі, якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
Враховуючи те, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та підтвердженні матеріалами справи, показами свідків, представником відповідача не спростовані, суд доходить висновку, що вони підлягають задоволенню.
Відповідно статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтвердженні витрати з Державного бюджету України.
Враховуючи, що ОСОБА_1 при поданні позовної заяви понесено витрати по сплаті судового збору, а також те, що її позов до суб’єкта владних повноважень задоволено, то сплочена нею сума підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України.
На підставі викладеного,
керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області від 12 січня 2009 року №067578 про застосування фінансових санкцій.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 грн 40 коп.
Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови оформлено: 15.12.09
Суддя /підпис/ Чудак Олеся Миколаївна
Копія вірна:
Суддя:
Секретар: