а
ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
м. Вінниця, вул. Островського, 14
тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 грудня 2009 р. Справа № 2-а-3925/09/0270
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Аліменко Володимира Олександровича ,
при секретарі судового засідання: Подолян Наталії Вікторівні
за участю представників сторін:
позивача : ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2
відповідача : Горецького Ю.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом : ОСОБА_1
до : ГУМВС України у Вінницькій області
про : поновлення на роботі
ВСТАНОВИВ :
До Вінницького окружного адміністративного суду з позовом звернувся ОСОБА_1 з вимогою скасувати наказ начальника УМВС України у Вінницькій області №39 о/с від 27 листопада 2008 року про звільнення з органів МВС з посади старшого інспектора-чергового чергової частини управління Державної автомобільної інспекції Управління МВС України у Вінницькій області.
Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що згідно наказу начальника УМВС України у Вінницькій області №240 о/с від 01.10.2007 року, його призначено на посаду старшого інспектора-чергового чергової частини УДАІ УМВС України у Вінницькій області.
26.11.2008 року, ним подано рапорт на начальника УМВС України у Вінницькій області про звільнення з органів внутрішніх справ за власним бажанням.
27.11.2008 року, критично погіршився стан його здоров’я, у зв’язку з чим був поміщений на лікування на денний стаціонар Міської клінічної лікарні №3 м. Вінниці і оскільки не мав можливості прибути особисто в УМВС України у Вінницькій області, в той же день ним було відправлено письмовий рапорт рекомендованим листом ( фіскальний чек та картка - повідомлення додається) на ім’я начальника УМВС України у Вінницькій області, в якому просив зупинити дію поданого 26.11.2008 року рапорту та не видавати наказу про звільнення мене з органів внутрішніх справ.
Відповідно листка непрацездатності Серія АБД №997401 міської клінічної лікарні №3 м. Вінниці, виданого 27.11.2008 року, було визначено - стати до роботи - 22 грудня 2008 року.
22.12.2008 року у відділі кадрів УДАІ УМВС України у Вінницькій області його повідомили, про те, що відповідно наказу начальника УМВС України у Вінницькій області №239 о/с від 27.11.2008 року він звільнений з органів внутрішніх справ, згідно Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ по статті 64 пункт „ж" - за власним бажанням.
З прийнятим рішенням він не погодився і 23.12.2008 року, звернувся з рапортом на ім’я начальника УМВС України у Вінницькій області, в якому зазначив причину не виходу на роботу з 27.11.2008 року по 21.12.2008 року, у зв’язку з перебуванням на лікуванні, надавши копію листка непрацездатності Серія АБД №997401, виданого 27.11.2008 року, просив вирішити питання щодо продовження служби в органах внутрішніх справ та надати відповідь про прийняте рішення. Даний рапорт був відправлений 23.12.2008 року, рекомендованим листом
До теперішнього часу письмова відповідь про результати розгляду мого рапорту - не надійшла.
З наказом начальника УМВС України у Вінницькій області №239 о/с від 27.11.2008 року про звільнення з органів внутрішніх справ - не згідний, оскільки він виданий поспішно та в той самий день коли він перебував на лікуванні, з порушенням „Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української PCP", (далі Положення) затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №114 від 29 липня 1991 року та чинного законодавства, а отже вправі звернутися до суду з позовом про скасування даного наказу та поновлення в органах міністерства внутрішніх справ в посаді з якої був звільнений.
Відповідно ст.68 Положення, особи які виявили бажання звільнитися зі служби
за особистим проханням, попереджають прямого начальника про прийняте ним рішення
не пізніш як за три місяці до дня звільнення. Рапорт звільнитися зі служби за власним бажанням був поданий 26.11.2008 року без зазначення дати, а наказ про звільнення був виданий вже наступного дня - 27.11.2008 року, незважаючи на те, що в той же день 27.11.2008 року, був поданий інший рапорт в якому він просив зупинити дію раніше поданого рапорту та не видавати наказу про звільнення з органів внутрішніх справ. Вважає, що вимоги статті 68 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ - не дотримано, а в прийнятті рішення - проявлена поспішність.
Перебування з 27.11.08 року на лікуванні є поважною обставиною і причиною подання ним рапорту від 27.11.2008 року, поштовим зв’язком. Впродовж 3-х місячного строку визначеного ст.68 Положення, він вправі був змінити своє рішення, відкликати рапорт та продовжити службу в органах внутрішніх справ, на це і розраховував, направивши рапорт рекомендованим листом.
Крім того, позивач доповнив позов позовною вимогою щодо визнання протиправною бездіяльність начальника ГУМВС України у Вінницькій області щодо залишення без розгляду та ненадання письмових відповідей на звернення у формі рапортів від 27 11 2008 року та 23.12.2008 року про зупинення дій рапортів поданих 26.11.2008 року та не видання наказу про звільнення.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просить суд задоволити позов повністю.
Відповідач в судовому засіданні позов не визнала повністю та пояснила, що відповідно до статті 18 Закону України Про міліцію порядок та умови проходження служби в міліції регламентується Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 64 п. жПоложення особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас за власним бажанням - при наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов’язків.
26 листопада 2008 року ОСОБА_1 звернутися з рапортом до начальника УМВС з проханням звільнити його з ОВС за власним бажанням. Згідно поданого рапорту ОСОБА_1 на звільненні наполягав та від проходження кадрової комісії і військово - лікарської комісії відмовився.
В той же час, ОСОБА_1 звернувся до начальника УМВС з повторним рапортом з проханням задовольнити рапорт щодо його звільнення з органів внутрішніх справ, від служби в ОВС відмовляється в зв’язку з тим, що його не влаштовують умови матеріального забезпечення, низька заробітна плата, необхідність працювати у вихідні та святкові дні. На звільненні наполягав та просив звільнити його з роботи з листопада 2008 року. На момент звільнення та лікарняному та у відпустці не перебуває.
Згідно розписки від 26.01.2009 року ОСОБА_1 при звільненні з ОВС отримав в УМВС трудову книжку, витяг з наказу про звільнення та інші документи. Претензій до УМВС не має, в день звільнення на лікарняному,-або у відпустці не перебуває. На підставі поданого рапорту наказом УМВС України у Вінницькій області № 239 о/с від 27.11.2009 року ОСОБА_1 був звільнений з ОВС за власним бажанням.
ОСОБА_1 26.11.2009 року повідомив своє пряме керівництво про те, що він не бажає працювати в органах внутрішніх справ та має намір звільнитись з ОВС про що ним було подано відповідний рапорт. Враховуючи те, що відповідно до ст.64 жПоложення про проходження служби особами рядового і начальницького складу ОВС передбачено право особи на звільнення зі служби за власним бажанням, та зважаючи на те, що будь-якого волевиявлення про відкликання поданого ним рапорту ОСОБА_1 до винесення наказу по звільнення не висловлювалось, а відповідно до ст. 43 Конституції України примусова праця в Україні заборонена, управлінням було задоволено рапорт ОСОБА_1 і наказом № 239 о/с від 27.11.2009 року його було звільнено з органів внутрішніх справ - за власним бажанням.
Посилання ОСОБА_1 на той факт, що в день видання наказу про його звільнення йому було видано лікарняний лист слід зазначити, що заборона звільнення осіб рядового та начальницького складу в період тимчасової непрацездатності стосується лише випадку, коли звільнення проводиться в порядку накладення дисциплінарного стягнення. Заборона звільнення осіб з органів внутрішніх справ за їх бажанням чинним законодавством не передбачена. В даному випадку є доречними розяснення викладені в п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 року Про практику розгляду судами трудових спорівде чітко вказано, що заборона звільнєння працівника в період лікарняного стосується лише тих випадків, коли звільнення проводиться за ініціативою власника або уповноваженого ним органу.
Також представник відповідача заявила клопотання про застосування строків звернення до адміністративного суду.
Стосовно вимог щодо визнання протиправною бездіяльність начальника ГУМВС України у Вінницькій області щодо залишення без розгляду та ненадання письмових відповідей на звернення у формі рапортів від 27.11.2008 року та 23.12.2008 року про зупинення дій рапортів поданих 26.11.2008 року та не видання наказу про звільнення представник відповідача зазначив, що дані вимоги не відповідають дійсності, оскільки звернення ОСОБА_1 були розглянуті та дані відповіді.
Судом встановлені такі факти і відповідні ним правовідносини.
Так, встановлено, що ОСОБА_1 24.07.1995 року прийнятий на службу в органи внутрішніх справ УМВС України у Вінницькій області.
26.11.2008 року ОСОБА_1 було подано рапорт на ім’я начальника УМВС України у Вінницькій області в якому він просить звільнити його з органів внутрішніх справ за власним бажанням. Також ним подано рапорт в якому він зазначає, що причиною звільнення є неналежне матеріальне забезпечення та робота у вихідні дні .В рапорті зазначено, що звільнення необхідно провести у листопаді 2008 року. 27.11.2008 року згідно листка резолюцій заступник начальника УМВС України у Вінницькій області Остапчук В.М. наклав резолюцію щодо вирішення зазначених рапортів. 27.11.2008 року підготовлено подання щодо звільнення з органів внутрішніх справ в запас відповідно до ст..64 п."ж" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ ОСОБА_1, яке підписано Начальником УДАІ УМВС України у Вінницькій області Сіманчуком М.В., погоджено з заступником начальника УМВС України у Вінницькій області Зубар М.Г., Остапчуком В.М. 27 листопада 2008 року Наказом начальника УМВС України у Вінницькій області №239 о/с ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ та займаної посади старшого інспектора-чергового чергової частини УДАІ УМВС по ст..64 п."ж" (за власним бажанням) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ. Відповідно розписки даної ОСОБА_1 26.01.2009 року цього числа і року він отримав в відділі по роботі з персоналом управління МВС України у Вінницькій області трудову книжку, військовий квиток, припис для постановки на військовий облік, довідку для розрахунку при звільненні, обхідний лист, витяг з наказу про звільнення. Також зазначив, що претензій до співробітників відділу роботи з персоналом не має, в день звільнення на лікарняному або у відпустці не знаходиться, з оперативним наказом про звільнення ознайомлений.
Також судом встановлено, що 27 листопада 2008 року ОСОБА_1 на адресу начальника ГУМВС України у Вінницькій області направлено рапорт (рекомендованим листом) про зупинення дії поданих раніше рапортів щодо звільнення з органів внутрішніх справ за власним бажанням та не видавати наказ про звільнення по особовому складу.(а.с.6-8) Даний рапорт отримано адресатом 28 листопада 2008 року та зареєстровано за №1377. Відповідь на дане звернення направлено ОСОБА_1 3 грудня 2008 року відповідно до записів у журналі вихідної кореспонденції за №2/3088.
23 грудня 2008 року ОСОБА_1 знову звернувся з рапортом на адресу начальника ГУМВС України у Вінницькій області з вимогою вирішити питання про продовження служби в органах внутрішніх справ, та зазначив, що змінив своє рішення про звільнення за власним бажання. Даний рапорт отримано адресатом 24 грудня 2008 року і зареєстровано за №1/13-56. Відповідь на дане звернення направлено ОСОБА_1 20 січня 2009 року відповідно до записів у журналі вихідної кореспонденції за №2/1324.
Відповідно до Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 6 березня 2008 року "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ", з метою забезпечення однакового та правильного застосування і роз’яснення окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України Пленум Вищого адміністративного суду України зазначив, що відповідно до частини другої статті 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Частиною третьою цієї статті встановлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до суду.
Зокрема, при розгляді спорів з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби застосовуються строки звернення до суду, встановлені спеціальними законами. У разі, коли ці закони зазначені питання не врегульовують, то з врахуванням необхідності субсидіарного застосування законів про працю суди повинні виходити із строків звернення до суду, визначених частиною першою статті 233 Кодексу законів про працю України. Тому громадянин може звернутися із заявою про вирішення спору в тримісячний строк із дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення з публічної служби –у місячний строк із дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
За правилами частини третьої статті 100 КАС України позовні заяви повинні прийматися до розгляду адміністративним судом незалежно від закінчення строку звернення до адміністративного суду. Припис частини другої цієї статті щодо розгляду і вирішення справи у разі визнання судом причини пропуску строку звернення до суду поважною стосується саме прийняття судом постанови за результатами розгляду справи, тобто відповідно до встановлених обставин та норм матеріального права. У разі ж відсутності підстав для визнання поважною причини пропуску строку звернення до суду та встановлення факту порушення права суд відмовляє в його захисті саме з підстав пропуску строку. При цьому такий висновок суду повинен міститися в постанові, прийнятій за результатами розгляду справи.
В ході розгляду справи представник відповідача заявив клопотання про застосування ст..99 та 100 КАС України та відмовити в задоволенні позову в зв’язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду.
З огляду на заявлене клопотання судом встановлено, що ОСОБА_1 (відповідно до рапорту від 23.12.2008 року, а.с.151) 22 грудня 2008 року дізнався про його звільнення з органів внутрішніх справ.
21 січня 2009 року (згідно розписки а.с.103)ОСОБА_1 отримав у відділі по роботі з персоналом управління МВС України у Вінницькій області трудову книжку, військовий квиток, припис для постановки на військовий облік, довідку для розрахунку при звільненні, обхідний лист, витяг з наказу про звільнення. Також зазначив, що претензій до співробітників відділу роботи з персоналом не має, в день звільнення на лікарняному або у відпустці не знаходиться, з оперативним наказом пор звільнення ознайомлений.
З огляду на встановлені факти ОСОБА_1 міг звернутися із заявою про вирішення спору у справах про звільнення з публічної служби –у місячний строк із дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки, тобто до 26 лютого 2009 року. Звернення ж до суду ОСОБА_1 відбулося 10 вересня 2009 року, тобто з пропуском строку звернення до суду встановленого законом.
В ході судового розгляду справи ні позивач, ні його представник не наполягали на поновленні процесуального строку та не надали доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду.
Поскільки в ході розгляду справи в судовому засіданні не встановлено підстав для визнання поважною причини пропуску строку звернення до суду, згідно ст..ст.99-100 КАС України,- суд відмовляє в в задоволенні позовних вимог щодо скасування наказу про звільнення та поновлення на службі в зв’язку з підстав пропуску строку.
Що стосується заявлених позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльність начальника ГУМВС України у Вінницькій області щодо залишення без розгляду та ненадання письмових відповідей на звернення у формі рапортів від 27.11. 2008 року та 23.12.2008 року про зупинення дій рапортів поданих 26.11.2008 року та не видання наказу про звільнення, то в ході розгляду справи встановлено, що 27 листопада 2008 року ОСОБА_1 на адресу начальника ГУМВС України у Вінницькій області направлено рапорт (рекомендованим листом) про зупинення дії поданих раніше рапортів щодо звільнення з органів внутрішніх справ за власним бажанням та не видавати наказ про звільнення по особовому складу.(а.с.6-8) Даний рапорт отримано адресатом 28 листопада 2008 року та зареєстровано за №1377. Відповідь на дане звернення направлено ОСОБА_1 3 грудня 2008 року відповідно до записів у журналі вихідної кореспонденції за №2/3088.
23 грудня 2008 року ОСОБА_1 знову звернувся з рапортом на адресу начальника ГУМВС України у Вінницькій області з вимогою вирішити питання про продовження служби в органах внутрішніх справ, та зазначив, що змінив своє рішення про звільнення за власним бажання. Даний рапорт отримано адресатом 24 грудня 2008 року і зареєстровано за №1/13-56. Відповідь на дане звернення направлено ОСОБА_1 20 січня 2009 року відповідно до записів у журналі вихідної кореспонденції за №2/1324.
Таким чином, при розгляді справи не доведено факт ненадання відповіді на звернення ОСОБА_1 начальником ГУМВС України у Вінницькій області, тому суд приходить до висновку про відмову в задоволенні даних вимог.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ГУМВС України у Вінницькій області про поновлення на роботі та визнання протиправною бездіяльність начальника ГУМВС України у Вінницькій області щодо залишення без розгляду та ненадання письмових відповідей на звернення у формі рапортів від 27.11. 2008 року та 23.12.2008 року про зупинення дій рапортів поданих 26.11.2008 року та не видання наказу про звільнення - відмовити.
Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови оформлено: 07.12.09
Суддя Аліменко Володимир Олександрович