Справа № 22ц-1594/09 р. Суддя по 1-й інстанції: Ітрін М.В.
Категорія 46 Доповідач апеляційного суду: Буренкова К.О.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 вересня 2009 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого Буренкової К.О.,
суддів Довжук Т.С., Лівінського І.В.,
при секретарі судового засідання Дудник Ю.П.,
за участю сторін,
розглянувши в відкритому судовому засіданні у м. Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою
ОСОБА_2 – представника ОСОБА_3
на рішення Новоодеського районного суду від 30 березня 2009 р, ухвалене за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 і ОСОБА_5 про визнання права власності на спільне майно подружжя,
в с т а н о в и л а :
В серпні 2008 р. ОСОБА_3 звернулася з позовом до ОСОБА_4 про визнання права власності на спільне майно подружжя.
Позивачка зазначала, що з січня 1984 р. проживала однією сім’єю з ОСОБА_4 в будинку АДРЕСА_1, який належить останньому на праві власності, та вела з ним спільне господарство. В березні 1984 р. вона разом з ОСОБА_4 придбали автомобіль ВАЗ – 2121, в рахунок вартості якого вона сплатила 5200 крб. 14 квітня 1987 р. вона та відповідач зареєстрували шлюб. За час спільного проживання в указаному будинку вона та ОСОБА_4 побудували господарські споруди, проводили ремонт будинку, газифікували його, підвели водопровід, встановили парове опалювання.
Посилаючись на те, що зазначене покращення будинку, проведене в період зареєстрованого шлюбу з відповідачем, істотно збільшило його вартість, позивачка на підставі ст.25 КпШС просила суд визнати вказаний автомобіль та будинок спільним майном її та відповідача як подружжя та визнати за нею право власності на Ѕ частину цього майна.
Ухвалою Новоодеського районного суду від 18 лютого 2009 р. до участі у справі співвідповідачем притягнута ОСОБА_5
Рішенням Новоодеського районного суду від 30 березня 2009 р. у задоволенні вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 відмовлено.
Додатковим рішенням цього ж суду від 27 травня 2009 р. у задоволенні вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_5 відмовлено.
В апеляційній скарзі представник позивачки просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог. Апелянт посилається на те, що викладені в рішенні висновки не відповідають фактичним обставинам справи, які встановлені судом, а наявним в ній доказам дана неналежна правова оцінка.
Перевіривши матеріалами справи доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 з січня 1984 р. стала проживати однією сім’єю з ОСОБА_4 в будинку АДРЕСА_1, який належить останньому на праві власності, та вести з відповідачем спільне господарство. 14 квітня 1987 р. вона та відповідач зареєстрували шлюб. За час спільного проживання та в період зареєстрованого шлюбу вона та ОСОБА_4 побудували господарські споруди до будинку, проводили його ремонт, газифікували, підвели водопровід, облаштували паровим опалюванням.
Наполягаючи на задоволенні позову, ОСОБА_3 зазначала, що за час фактичних шлюбних відносин та зареєстрованого шлюбу вказаний жилий будинок, власником якого є відповідач, значно збільшився у своїй цінності внаслідок трудових і грошових затрат їх обох, а тому відповідно до ст. 25 КпШС це майно може бути визнане судом їх спільною сумісною власністю як подружжя.
Відповідно до ч.3 ст. 10, ст. 60 ЦПК кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 щодо визнання вказаного житлового будинку спільною сумісною власністю її та відповідача, суд правильно виходив з того, що вона не надала письмових доказів, як це передбачено ч.3 ст. 10, ст. 60 ЦПК, на підтвердження того, що будинок, який є власністю відповідача, значно збільшився у своїй цінності внаслідок трудових або грошових витрат їх обох.
Доводи позивачки про те, що факт істотного збільшення цінності спірного будинку підтверджується зведеним оціночним актом його вартості безпідставні, оскільки цей документ свідчить лише про ціну будинку в гривні станом на 1 жовтня 2008 р. в порівнянні з його вартістю в радянських карбованцях станом на 13 травня 1985 р., а не про збільшення цінності будинку внаслідок її та відповідача трудових і грошових витрат.
Судом також встановлено, що позивачка та відповідач, перебуваючи у фактичних шлюбних відносинах, в березні 1984 р. придбали автомобіль ВАЗ- 2121, 1984 р. випуску. На підставі договору купівлі-продажу від 21 серпня 1997 р. ОСОБА_4 продав вказаний автомобіль ОСОБА_5 Рішенням Новоодеського районного суду від 13 вересня 1999 р. договір купівлі-продажу цього автомобіля було визнано недійсним. Проте рішення суду не виконано. Згідно довідки Ново- одеського відділення реєстраційно-екзаменаційної роботи УДАЇ УМВС в Миколаївській області від 28 січня 2009 р. спірний автомобіль зареєстрований на праві власності за ОСОБА_5
Встановивши наведені обставини, районний суд обґрунтовано відмовив позивачці у визнанні за нею права власності на Ѕ частину автомобіля як спільного майна подружжя, оскільки відповідач власником цього транспортного засобу не являється.
Із врахуванням наведеного, колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення.
Керуючись ст. ст. 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – представника ОСОБА_3 відхилити, а рішення Новоодеського районного суду від 30 березня 2009 р. залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня її проголошення.
Головуючий: Судді :