Справа №22ц-2032/09                                                                    Суддя першої інстанції Подзігун Г.В.

 Категорія 25                                                            Суддя-доповідач апеляційного суду Козаченко В.І.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

1 жовтня 2009 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого                                                      Козаченка В.І.,

суддів:                                              Довжук Т.С.,  Мурлигіної О.Я.,

при секретарі судового засідання Голубкиній О.О.,

за участю: представника позивача ОСОБА_2 та представника відповідача Ракул Г.В.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою   Акціонерного страхового товариства ,,Вексель”   (далі – АСТ ,,Вексель”)   на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 16 червня 2009 р. за позовом ОСОБА_4   до АСТ ,,Вексель” про виплату страхового відшкодування,  

В С Т А Н О В И Л А :

11 липня 2008 р.   ОСОБА_4   пред'явив у суді позов до АСТ ,,Вексель” про виплату страхового відшкодування.

Позивач вказував, що 29 серпня 2006 р. він уклав з відповідачем договір добровільного страхування майна, за яким відповідач, як страховик, прийняв під страховий захист його майно (страхувальника), а саме: нежитловий комплекс споруд за АДРЕСА_1, передане позивачем у заставу ЗАТ АКБ Промислово-інвестиційний банк (далі - ,,Промінвестбанк”) відповідно до договору іпотеки, посвідченого 12 квітня 2006 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу .

За вказаним договором страхування вартість застрахованого майна та страхову суму сторони визначили в розмірі 2 500 000 грн., а розмір безумовної франшизи - у 10% від загальної страхової суми по кожному страховому випадку.

До страхових ризиків п. 4.2 договору віднесено: пошкодження, загибель або втрата застрахованого майна внаслідок дії стихійних явищ, а саме: бурі, вихору, урагану, смерчу, землетрусу, повені, паводку, граду, зливи, оповзню, осідання (провалу) ґрунту, тиску снігу, обвалу, каменепаду, лавини, селевого потоку.

23 березня 2007 року, в результаті стихійного явища — дуже сильного штормового вітру, що супроводжувався пиловою бурею, - застраховане майно зазнало пошкоджень, про що позивач в той же день повідомив відповідача письмовою заявою про виплату страхового відшкодування.

Однак, лише після неодноразових письмових звернень позивача, відповідач направив йому 29 лютого 2008 р. Страховий акт від 17 грудня 2007 р., яким встановлено, що стихійні явища, що мали місце 23 березня  2007 р., визнані страховим випадком, а спричинена ними шкода - підлягаючою відшкодуванню.

Визнавши, що розмір прямого збитку, заподіяного застрахованому майну, встановлений висновком ТОВ ,,Підприємство Бізнес-Експерт” від    10 квітня 2007 р., становить 398394 грн., відповідач відмовив у виплаті  страхового відшкодування.

Вважаючи, що відповідач безпідставно не виконує умови договору страхування, позивач просив стягнути з АСТ ,,Вексель” на свою користь 148394 грн. 00 коп. страхового відшкодування та судові витрати.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 16 червня 2009 р. позов задоволено та вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись неправильне застосування норм матеріального права та порушення вимог процесуального права, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Вислухавши суддю – доповідача, пояснення сторін, дослідивши надані сторонами докази, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції,  колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 19 квітня 2006 р. між ,,Промінвестбанком” і ТОВ ,,Соняшник-1” Веселинівського району був укладений кредитний договір, за яким кредитодавець передав позичальнику 197000 доларів США під 12% річних строком до 5 квітня 2007 р.

Майновим поручителем по вказаному кредитному договору виступив ОСОБА_4, який ще 26 січня 1998 р. був зареєстрований як фізична особа-підпиємець.

Для забезпечення виконання як поруки, так і вказаного кредитного договору, 20 квітня 2006 р. між ,,Промінвестбанком” і ОСОБА_4 був укладений договір іпотеки, за яким позивач передав в іпотеку банку нежитловий комплекс споруд за АДРЕСА_1.

З пунктів 1.2 - 1.3 цього договору слідує, що предмет іпотеки належить ОСОБА_4 (як іпотекодавцю-майновому поручителю) на праві власності, що підтверджується рішенням господарського суду Миколаївської області від    9 листопада 2004 р. та витягами з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданими 21 грудня 2004 р. і 15 березня 2006 р. Веселинівської філією Миколаївського МБТІ.

Указаним рішенням господарського суду, яке набрало законної сили     22 листопада 2004 р., за приватним підприємцем ОСОБА_4 визнано право власності на зазначений вище нежитловий комплекс, вартість якого становить 5872952 грн., але за згодою сторін в іпотеку його передано з визначенням вартості в 2500000 грн.

Обов’язковою умовою названого договору іпотеки було страхування предмету іпотеки (п. 4.1.3). В зв’язку з чим,  29 серпня 2006 р. позивач уклав з відповідачем договір добровільного страхування майна, за яким відповідач, як страховик, прийняв під страховий захист указане майно страхувальника та зобов’язався виплатити страхове відшкодування у випадку настання страхового випадку.

Звертаючись до суду за захистом порушеного майнового права,  позивач у своєму позові фактично ставить питання про виконання умов страхового договору та відшкодування відповідачем збитків, завданих належному йому, як приватному підприємцю, майну.

Таким чином, колегія суддів вважає, що в даному випадку спір виник між фізичною особою-підприємцем і юридичною особою.

В той же час, ст. ст. 1, 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що спори між юридичними особами  та фізичними особами, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, з приводу укладення, зміни, розірвання та виконання господарських договорів підвідомчі виключно господарським судам.

Проте приймаючи до провадження дану справу та вирішуючи спір по суті, місцевий суд не звернув уваги на те, що справа не підлягає розгляду в судах в порядку цивільного судочинства, а підпадає під юрисдикцію господарського суду.

В зв’язку з чим,  відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 205 та ч. 1 ст. 310 ЦПК України, оскаржене рішення підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі.

Керуючись ст. 303, 307, 310, 313 - 315 ЦПК України,   судова колегія, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу АСТ ,,Вексель” задовольнити частково.

Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 16 червня    2009 р. скасувати, а провадження по справі закрити.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але протягом двох місяців може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо  до Верховного Суду України.

Головуючий:

Судді: