Справа №22ц-2550/09 Суддя першої інстанції Гуденко О.А.
Категорія 5 Суддя-доповідач апеляційного суду Козаченко В.І.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 жовтня 2009 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого Козаченка В.І.,
суддів: Довжук Т.С., Мурлигіної О.Я.,
при секретарі судового засідання Поліщук Ю.В.,
за участю: позивачів ОСОБА_2 і ОСОБА_3, їх представника ОСОБА_4, відповідачки ОСОБА_5, її представника ОСОБА_6 та представника третьої особи ОСОБА_7,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 3 вересня 2009 р. у справі за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про визначення порядку користування земельною ділянкою,
В С Т А Н О В И Л А :
2 лютого 2009 р. ОСОБА_2 і ОСОБА_3 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_5 про визначення порядку користування земельною ділянкою.
Зазначали, що їм належить Ѕ частка житлового будинку АДРЕСА_1, а відповідачці - друга половина цього ж будинку.
Посилаючись на те, що між власниками вказаного будинку виникають конфлікти з приводу користування земельною ділянкою, площею 1831 кв. м, закріпленою за цим будинком, позивачі просили визначити порядок користування вказаною земельною ділянкою за другим варіантом судової будівельно-технічної експертизи.
Рішенням Центрального районного суду від 3 вересня 2009 р. позов задоволено частково. Визначено порядок користування спірною земельною ділянкою відповідно до третього варіанту судової будівельно-технічної експертизи.
Кожній із сторін виділено в користування відособлені земельні ділянки загальними площами по 915,5 кв. м, а також визначено розподільну межу між указаними земельними ділянками відповідно до їх конфігурації. Стягнуто з відповідачки на користь позивачів половину понесених ними судових витрат: 750 грн. - на проведення експертизи, 4 грн. 25 коп. - судового збору, 3 грн.75 коп. - на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
В апеляційній скарзі позивачі, посилаючись на неповне з'ясування місцевим судом обставин, що мають значення для справи, просили оскаржене рішення скасувати і ухвалити нове рішення про визначення порядку користування спірною земельною ділянкою за другим варіантом судової будівельно-технічної експертизи, а також про повернення їм всіх судових витрат.
Вислухавши суддю - доповідача, пояснення сторін та дослідивши надані докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що:
- рішенням Тернівської селищної ради народних депутатів трудящих від 27 червня 1967 р. земельна ділянка, площею 1831 кв. м, була виділена для обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_8 та ОСОБА_9;
- рішенням виконкому тієї ж селищної ради від 26 квітня 1985 р. назва вказаної вулиці змінена на АДРЕСА_1, а нумерація будинку сторін - на АДРЕСА_1;
- за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу від 18 грудня 1982 р. ОСОБА_2 купив у ОСОБА_9 ? частку вказаного жилого будинку з відповідною частиною надвірних споруд;
- на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 23 лютого 1996 р. ОСОБА_5 стала власником другої половини вказаного будинку після смерті ОСОБА_10;
- згідно виписки з шнурової земельної книги Тернівської селищної ради від 26 березня 1991 р. за землекористувачем ОСОБА_10 була зареєстрована земельна ділянка площею 1000 кв. м, а ОСОБА_2, - ділянка площею 700 кв. м;
- згідно даних судової експертизи та пояснень сторін площі фактичних земельних ділянок, яким вони користуються на теперішній час, інші: у позивачів - 801,66 кв. м, а у відповідачки - 1029,34 кв. м.
В судовому засіданні апеляційного суду апелянти свою скаргу підтримали, однак визнали, що існуючий порядок користування спірною земельною ділянкою склався ще в 1982 році.
Відповідачка апеляційну скаргу не визнала, підтвердила, що вона користується спірною земельною ділянкою з 1996 р. відповідно до того порядку, який склався у колишніх власників будинку. Водночас не заперечує проти визначеного судом порядку зменшення площі ділянки, якою вона користується.
Суд першої інстанції повно дослідив зазначені обставини справи, належно оцінив надані сторонами доказам і дійшов вірного висновку що згідно ч. 2 ст. 30 ЗК України 1990 р., положення якого діяли до 1 січня 2002 р., при переході права власності громадян на жилий будинок і господарські будівлі та споруди до кількох власників, а також при переході права власності на частину будинку в разі неможливості поділу земельної ділянки між власниками без шкоди для її раціонального використання земельна ділянка переходить у спільне користування власників цих об'єктів.
Відповідно до ст. ст. 40, 152, 158 ЗК України та роз'яснень, викладених у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 р. ,,Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ", у справах за позовами учасників спільного часткового права власності на житловий будинок з приводу користування спільною земельною ділянкою, необхідно враховувати можливість нормального користування будинком і здійснення догляду за ним, розташування господарських будівель, споруд, необхідність зведення будівель, розташування плодово-ягідних насаджень співвласників, можливість проходу з вулиці на подвір'я, тощо.
Також правильно місцевий суд виходив з того, що відповідно до ст. 88 ЗК порядок користування спільною земельною ділянкою, у тому числі тією, на якій розташовані належні співвласникам жилий будинок, господарські будівлі та споруди, визначається насамперед їхньою угодою залежно від розміру їхніх часток у спільній власності на будинок. Така угоду враховується і при вирішенні спорів між особами, котрі пізніше придбали відповідну частку в спільній власності на жилий будинок і для яких зазначена угода також є обов'язковою.
За таких вимог земельного законодавства та зазначених обставин справи, місцевий суд правильно визначив порядок користування спірною земельною ділянкою за третім варіантом судової будівельно-технічної експертизи.
Цей варіант, зокрема, відповідає ідеальним часткам сторін у праві власності на житловий будинок; максимально зберігає фактичний порядок користування ділянкою, що склався між колишніми власниками будинку і сторонами ще з 1982 р.; повністю поновлює право позивачів на користування земельною ділянкою, площею 915, 5 кв. м; не порушує будівельних і санітарних норм та правил протипожежної безпеки; забезпечує можливість вільного проходу і проїзду сторонам, як до їх частин будинку, так і до земельних ділянок, і здійснення догляду за ними; враховує вимоги і правила, розташування господарських будівель і споруд.
Натомість, другий варіант експертизи, на якому наполягають позивачі, порушує усталений порядок користування спірною земельною ділянкою, тягне за собою перехід у користування позивачів частини земельної ділянки, обробленої відповідачкою, та перенесення належної їй теплиці на інше місце.
Доводи апеляційної скарги не спростовують зазначені висновки місцевого суду, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції по визначенню порядку користування спірною земельною ділянкою.
Разом з тим, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, місцевий суд не повністю врахував вимоги процесуального закону, які регулюють такий порядок.
Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
При зверненні до суду позивачі сплатили 8 грн. 50 коп. - судового збору та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. Крім того їх витрати на проведення експертизи склали 1500 грн.
Хоча в рішенні місцевого суду зазначено, що позов задоволено частково, однак вимога про визначення порядку користування спірною земельною ділянкою задоволена повністю і позивачам повернуто їх право користування земельною ділянкою, яка відповідає їх частці у праві власності на житловий будинок.
За таких обставин позивачі мають право на повернення їм всіх понесених ними судових витрат. В зв'язку з чим, рішення місцевого суду в частині розподілу судових витрат підлягає зміні, шляхом збільшення суми судових витрат, які підлягають поверненню позивачам.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 309, 313 - 316 ЦПК України, колегія суддів
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 і ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 3 вересня 2009 р. в частині розподілу судових витрат змінити, збільшивши розмір стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 судових з 758 грн. до 1538 грн.50 коп.
В решті вказане рішення місцевого суду - залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий:
Судді: