Справа №22ц-2863/09 Суддя першої інстанції Щербина С.В.
Категорія 06 Суддя-доповідач апеляційного суду Козаченко В.І.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
3 грудня 2009 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого Козаченка В.І.,
суддів: Довжук Т.М., Мурлигіної О.Я.,
при секретарі судового засідання Завтура О.С.,
за участю: прокурора Волкожа С.В.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні у місті Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою прокурора Заводського району м. Миколаєва (далі - Прокурор) в інтересах Миколаївської міської ради на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 27 березня 2008 р. у справі за позовом ОСОБА_2 до Адміністрації Заводського району виконкому Миколаївської міської ради (далі – Адміністрація Заводського району) про визнання права власності на самочинну забудову,
В С Т А Н О В И Л А:
18 березня 2008 р. ОСОБА_2 пред'явила у суді позов до Адміністрації Заводського району про визнання права власності на самочинне будівництво.
Зазначала, що за рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 25 вересня 2007 р. вона стала власником однокімнатної квартири АДРЕСА_1, загальною площею 80,9 кв. м і жилою – 42,3 кв. м.
Рішенням Миколаївського міськвиконкому від 27 листопада 2007 р. указана квартира переведена в нежиле приміщення під розміщення магазину промислових товарів.
В подальшому позивачка провела перепланування та реконструкцію указаної нерухомості, в результаті чого утворилось приміщення загальною площею 80,9 кв. м і основною – 80,1 кв. м.
Посилаючись на те, що самочинне будівництво проведено нею з додержанням архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, не порушує права інших осіб і не змінює цільового призначенням земельної ділянки, позивачка просила суд визнати за нею право власності на вказані самочинні забудови.
Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 27 березня 2008 р. позов повністю задоволено.
Прокурор, в поданій на підставі ч. 2 ст. 45 ЦПК України апеляційній скарзі, діючи в інтересах Миколаївської міської ради та посилаючись на порушення місцевим судом норм матеріального і процесуального права, просив указане рішення скасувати, а справу передати на новий розгляд.
Вислухавши суддю - доповідача, дослідивши надані сторонами докази та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що спірне самочинне будівництво відповідає встановленим будівельним, технічним, санітарним та інших нормам і правилам, а також не порушує права інших осіб. А тому місцевий суд вважав можливим визнати за позивачем права власності на цю нерухомість.
Між тим, з такими висновками місцевого суду погодитися не можна, оскільки він дійшов до них внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та порушивши вимоги процесуального права.
Так, відповідно до ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва. Якщо договором або законом не передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Судом установлено, що відповідно до рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 25 вересня 2007 р. позивачка стала власником однокімнатної квартири АДРЕСА_1, загальною площею 80,9 кв. м і жилою – 42,3 кв. м.
30 жовтня 2007 р. позивачка провела державну реєстрацію свого права власності на вказану нерухомість у Миколаївському МБТІ під реєстраційним номером 16227279.
Рішенням Миколаївського міськвиконкому від 27 листопада 2007 р. указана квартира переведена в нежиле приміщення під розміщення магазину промислових товарів.
В подальшому позивачка провела перепланування та реконструкцію указаної нерухомості, в результаті чого утворилось приміщення загальною площею 80,9 кв. м і основною – 80,1 кв. м.
Тобто в цьому разі не може йти мова про визнання права власності на новостворене майно, як об'єкт самочинного будівництва, оскільки ця нерухомість вже знаходиться у власності позивачки й реконструкція не змінює її статусу як власника.
Відповідно до ч. 2 ст. 383 ЦК України та ст. 152 ЖК України власник може на свій розсуд здійснювати ремонт та зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.
Згідно з підп. 6 п. б ч. 1 ст. 31 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" вирішення відповідно до законодавства спорів із питань містобудування належить до повноважень виконавчих органів.
Переобладнання і прийняття в експлуатацію переобладнаних квартир проводиться з дозволу і за рішенням відповідного органу місцевого самоврядування чи органу державної влади, а не за рішенням суду.
Отже, місцевий суд, вірно встановивши зазначені обставини справи, неправильно застосував норми матеріального права, помилково вважаючи, що спірні правовідносини регламентуються ст. ст. 375, 376 ЦК України.
Крім того, в даному випадку право передачі земельної ділянки, на якій розміщений вказаний магазин, у власність чи користування позивачки належить до компетенції Миколаївської міської ради, яка, всупереч вимогам ч. 1 ст. 33 ЦПК України, місцевим судом взагалі не була залучена до участі у справі. Хоча це має суттєве значення для правильного вирішення справи.
За таких обставин колегія суддів вважає, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 309 та п. 4 ч. 1 ст. 311 ЦПК України, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та її вирішення без залучення до участі у справі Миколаївської міської ради є обов'язковими та безумовними підставами для скасування оскарженого рішення з передачею справи на новий розгляд.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 311, 313 - 315 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу прокурора Заводського району м. Миколаєва, подану в інтересах Миколаївської міської ради, задовольнити,
Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 27 березня 2008 р. скасувати, а справу передати на новий розгляд до того ж суду.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий:
Судді: