Справа № 22ц- 2620/09 р. Суддя по 1-й інстанції: Гуденко О.А.
Категорія 24 Доповідач апеляційного суду: Буренкова К.О.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 листопада 2009 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого Славгородської Н.П.,
суддів Данилової О.О., Буренкової К.О.,
при секретарі судового засідання Голубкіній О.О.,
за участю представника позивача Козирєва А.В.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою
представника ВАТ «Миколаївгаз»
на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 26 серпня 2009 р., ухвалене за позовом ВАТ «Миколаївгаз» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за спожитий природний газ,
в с т а н о в и л а :
В березні 2009 р. ВАТ «Миколаївгаз» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за спожитий природний газ.
Позивач свої вимоги обгрунтовував тим, що ОСОБА_3 споживачем природного газу, який їй постачає позивач для побутових потреб. Проте відповідачка своєчасно не розраховувалася за спожиті послуги, в зв’язку з чим станом на 1 грудня 2008 р. виникла заборгованість в сумі 9706 грн. В добровільному порядку відповідачка вказану заборгованість не сплатила.
Посилаючись на наведені обставини, позивач просив стягнути з відповідачки 9706 грн. заборгованості за спожитий природний газ.
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 26 серпня 2009 р. позовні вимоги ВАТ «Миколаївгаз» задоволено частково.
Постановлено стягнути на користь ВАТ «Миколаївгаз»з ОСОБА_3 3724 грн. заборгованості за спожитий газ та 30 грн. судових витрат.
На користь держави з ОСОБА_3 стягнуто 51 грн. судового збору.
В апеляційній скарзі представник ВАТ «Миколаївгаз» просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі. Представник позивача посилається на те, що висновки суду не відповідають наявним у справі доказам, умовам договору та положенням цивільного права та нормативних документів, якими врегульовано спірні правовідносини.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав.
Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 є абонентом ВАТ «Миколаївгаз» і проживає у АДРЕСА_1, із сім’єю.2 квітня 2008 р. вказаний будинок позивачки відключено від газопостачання. Договір на постачання природного газу між нею та ВАТ «Миколаївгаз» укладено 20 жовтня 2008 р. Покази лічильника станом на жовтень 2005 р. склали 8444 куб. м,, а останні показники, які були зафіксовані позивачем, становлять 17320 куб. м. Останнім визначена заборгованість в сумі 9706 грн. за спожитий відповідачкою газ за період за 2006 – 2008 р. р.
Встановивши наведені обставини, суд першої інстанції відповідно до ст. 526 ЦК та п. 19 Правил надання населенню послуг з газопостачання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 1999 р. №2246 (далі – Правила), обґрунтовано вважав, що на користь позивача з відповідачки слід стягнути заборгованість за фактично отримані послуги з газопостачання.
Визначаючи заборгованість, суд із врахуванням обставин даної справи, правильно виходив з того, що оскільки в порушення пунктів 10, 17, 30 Правил у встановлені строки відповідачка не повідомляла позивача про показання лічильника газу, а останній не проводив контрольне зняття показів лічильника, то її розмір слід обчислити, виходячи із об’єму середнього споживання газу за 2006 р. і 2008 р., а за 2007 р. – із об’єму газу, який становить різницю між фактичним показником спожитого відповідачкою об’єму газу та об’ємом середнього споживання газу в 2006 р. і в 2007 р., із застосуванням тарифів на оплату газу для населення, які діяли в указані періоди.
Доводи представника позивача в апеляційній скарзі про те, що заборгованість за спожитий природний газ в разі несвоєчасного надання показів лічильника підлягає визначенню за сукупними показниками спожитого газу із застосуванням найвищого тарифу на оплату газу для споживачів, які споживають більше 1200 куб. м за рік, який діяв на час зняття показів лічильника газу, безпідставні, оскільки нормативними актами, що регулюють спірні правовідносини, такий порядок нарахування заборгованості не передбачений.
Враховуючи наведене, колегія не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу представника ВАТ «Миколаївгаз» відхилити, а рішення
Центрального районного суду м. Миколаєва від 26 серпня 2009 р. залишити без
змін.
Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України на протязі двох місяців з дня її проголошення.
Головуючий Судді