Справа №22ц-1801/09 Суддя 1-ї інстанції: Розумовська О.Г.
Категорія 46 Доповідач апеляційного суду: Буренкова К.О.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 вересня 2009 року колегія судді судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого Буренкової К.О.,
суддів Довжук Т.С., Лівінського І.В.,
при секретарі судового засідання Дудник Ю.П.,
за участю позивачки та представника відповідача – ОСОБА_2,
розглянувши в відкритому судовому засіданні у м. Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою
ОСОБА_2 – представника ОСОБА_3
на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 7 травня 2009 р., ухвалене за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя,
в с т а н о в и л а :
В червні 2008 р. ОСОБА_4 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя.
Позивачка зазначала, що з липня 1997 р. перебуває у шлюбі з ОСОБА_3 За час шлюбу та за спільні кошти вона та відповідач придбали майно, вартість якого на час розгляду справи становить, а саме: газову плиту «Ariston» - 300 грн.; холодильник «LD» - 1500 грн.; кухонний гарнітур – 5000 грн.; мікрохвильову піч «ДЭО» - 250 грн.; газову колонку «Ariston» - 200 грн., духовку електричну «Ariston» - 600 грн., пральну машину «Indesit» - 1000 грн.; витяжну вентиляцію – 200 грн.; кондиціонер «Beko» - 800 грн., кондиціонер «LD» - 1000 грн.; стіл обідній – 150 грн.; 2 стільці – 100 грн.; балконну шафу – 500 грн.; диван і журнальний стіл – 2000 грн.; чайний столик – 200 грн.; меблеву стінку «Горка» - 500 грн.; телевізор «LD» – 2000 грн., телевізор «Самсунг» - 2000 грн.; комп’ютер – 1000 грн.; комп’ютерний стіл «Елліс» - 300 грн.; диван «Шнек Б» - 300 грн.; шафу-купе – 2000 грн.; автомобіль «КІА –Спорттейдж» - 8767 - 20000 грн.; приватне підприємство «Юголомресурс»; торговий павільйон продовольчих товарів, а всього майна на 41 900 грн.
Посилаючись на те, що при поділі майна виник спір з відповідачем, ОСОБА_4 на підставі ст. ст. 60, 68, 71 СК просила виділити їй у власність газову плиту «Ariston», холодильник «LD», мікрохвильову піч «ДЭО», газову колонку «Ariston», духовку електричну «Ariston», пральну машину «Indesit», витяжну вентиляцію, кондиціонер «Beko», балконну шафу, телевізор «LD», а всього на суму 7350 грн. Крім цього, позивачка просила визнати за нею право власності на Ѕ частину приватного підприємства «Юголомресурс», на Ѕ частину торгового павільйону, розташованого у АДРЕСА_2 а також на Ѕ частину грошового вкладу на ім’я відповідача у банку «Столиця».
Решту майна на суму 34 550 грн. ОСОБА_4 просила виділити у власність ОСОБА_3, а з останнього на її користь стягнути різницю вартості майна у сумі 13 600 грн.
В судовому засіданні ОСОБА_4 уточнила позовні вимоги і просила виділити їй у власність, а саме: газову плиту «Ariston», холодильник «LD», мікрохвильову піч «ДЭО», газову колонку «Ariston», духовку електричну «Ariston», пральну машину «Indesit», витяжну вентиляцію, кондиціонер «Beko», балконну шафу, телевізор «LD», кухонний гарнітур, кондиціонер «LD», стіл обідній, два стільці, диван і журнальний столик до нього, чайний столик, меблеву стінку «Горка», телевізор «Самсунг», комп’ютер, комп’ютерний столик «Елліс», диван «Шнек Б», шафу –купе. Крім цього, позивачка просила визнати за нею право власності на Ѕ частину приватного підприємства «Юголомресурс» і Ѕ частину торгового павільйону продовольчих товарів, розташованого у АДРЕСА_2 а також стягнути на її користь з відповідача 104 грн. судових витрат і 2500 грн. витрат на оплату юридичної допомоги.
Відповідачу позивачка просила виділити у власність автомобіль «КІА – Спорттейдж - 8767».
Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 7 травня 2009 р. уточнені позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено в повному обсязі.
В апеляційній скарзі представник відповідача просить рішення суду в частині визнання за позивачкою права власності на Ѕ частину приватного підприємства і на Ѕ частину торгового павільйону скасувати і відмовити в задоволенні цих вимог. Представник відповідача посилається на те, що рішення суду в цій частині ухвалено з порушенням сімейного та цивільного законодавства.
Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню із наступних підстав.
Визнаючи за ОСОБА_4 право власності на Ѕ частину приватного підприємства «Юголомресурс» і на Ѕ частину торгового павільйону продовольчих товарів, суд, керуючись положеннями статей 60, 69, 70 СК виходив з того, що це майно є спільною сумісною власністю сторін як подружжя.
Проте з таким висновком суду погодитися не можна, оскільки суд його дійшов з порушенням норм цивільно-процесуального і сімейного законодавства, що в відповідності до п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК є підставою для скасування рішення в цій частині і ухвалення в цій частині нового рішення.
Статтею 57 СК передбачено правові підстави визначення майна, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка; статтею 61 СК визначено об’єкти права спільної сумісної власності.
Відповідно до положень статей 57, 61 СК, ст.52 ЦК майно приватного підприємства чи фізичної особи – підприємця не є об’єктом спільної сумісної власності жінки та чоловіка на підставах, передбачених ст. 74 СК.
Згідно свідоцтва про право власності від 20 грудня 2000 р. власником торгового павільйону з літнім майданчиком, розташованого у АДРЕСА_1 є ОСОБА_3 як приватний підприємець (а.с. 28). Із листа реєстраційної палати Миколаївського міськвиконкому від 11 липня 2008 р. вбачається, що засновником приватного підприємства «Юголомресурс» значився відповідач, а за відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та осіб – підприємців станом на грудень 2008 р. – засновником цього підприємства вказано ОСОБА_5.(а.с. 12, 46).
За наведених обставин та з врахуванням положень статей 57, 61 СК та ст. 52 ЦК вимоги позивачки щодо визнання торговельного павільйону з літнім майданчиком та приватного підприємства «Юголомресурс» спільним майном її та відповідача як подружжя та визнання за нею права власності на Ѕ частину цього майна безпідставні і задоволенню не підлягають. Тому в даній частині позовних вимог ОСОБА_4 слід відмовити.
Вирішуючи спір в цій частині, суд в порушення статей 214, 215 ЦПК на зазначені обставини та положення СК і ЦК уваги не звернув, в зв’язку з чим рішення в цій частині підлягає скасуванню із ухваленням в цій частині нового рішення.
Обґрунтованими є доводи апеляційної скарги і щодо зміни рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача на користь позивачки витрат по оплаті юридичної допомоги. Із врахування часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_4 суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на правову допомогу, які підлягають стягненню на її користь з ОСОБА_3 з 2500 грн. до 1500 (одної тисячі п’ятисот) грн.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – представника ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 7 травня 2009 р. в частині визнання за ОСОБА_4 права власності на Ѕ частину приватного підприємства «Юголомресурс» і на Ѕ частину торгового павільйону з літнім майданчиком скасувати і в цій частині ухвалити нове рішення.
В позові ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання за нею права власності на Ѕ частину приватного підприємства «Юголомресурс» і на Ѕ частину торгового павільйону з літнім майданчиком відмовити.
Це ж рішення в частині стягнення витрат на правову допомогу змінити, зменшивши розмір цих витрат, які підлягають стягненню на користь ОСОБА_4 з ОСОБА_3 з 2500 грн. до 1500 (одна тисяча п’ятсот ) грн.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення апеляційного суду може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня його проголошення.
Головуючий Судді