Справа № 11а-1326/2009 Головуючий в 1 інстанції: Подіновська Г.В.
Категорія: ст.ст.185 ч.3, 121 ч.2 КК України Доповідач: Гемма Ю.М.
У Х В А Л А
іменем України
08 грудня 2009 року м. Херсон
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Херсонської області в складі:
головуючого-судді Гемми Ю.М.
суддів Вороненко Т.В., Шевцової В.Г.
з участю прокурора Дмитрука С.С.
засудженого ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, засудженого ОСОБА_1 на вирок Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 24 березня 2009 року, -
в с т а н о в и л а :
Цим вироком:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Макіївка Донецької області, громадянина України, раніше судимого,
засуджено за ст.185 ч.3 КК України на 4 роки позбавлення волі;
за ст. 121 ч.2 КК України на 8 років позбавлення волі.
На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань остаточно призначено покарання у виді 10 років позбавлення волі у кримінально-виконавчій установі.
Міра запобіжного заходу – тримання під вартою з 05.02.2008 року.
Вирішено питання про судові витрати та речові докази.
Вироком суду ОСОБА_1 визнано винними та засуджено за вчинення таких злочинів.
1. 24 січня 2008 року в денний час, ОСОБА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, шляхом злому дверей проник до житлового будинку АДРЕСА_1, звідки таємно викрав майно та продукти харчування потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3, чим заподіяв матеріальну шкоду ОСОБА_2 на загальну суму 2368,60 грн., ОСОБА_3 на суму 745 грн.
2. Він же, 03 лютого 2008 року в денний час, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, на подвір’ї будинку АДРЕСА_2, під час сварки, яка виникла на ґрунті особистих неприязних відносин, умисно наніс удари руками й ногами у різні частини тіла ОСОБА_4, заподіявши тому тяжкі тілесні ушкодження, від яких настала смерть потерпілого.
В поданих апеляціях із доповненнями:
- прокурор, не оспорюючи доведеність вини, кваліфікацію дій ОСОБА_1, просить змінити вирок та виключити із вступної частини вироку вказівку суду про те, що ОСОБА_1 судимий 26.01.2001 року за ст. 114 КК України та вказати, що відповідно до ст.89 КК України він не судимий;
- засуджений ОСОБА_1 указує на необґрунтованість його засудження за ст. ст. 185 ч.3, 121ч.2 КК України та однобічність судового слідства. Стверджує, що за його свідчення із зізнанням за обвинуваченням за ст.185 ч.3 КК України здобуті з застосуванням недозволенних методів слідства, а потерпілі обмовили його у вчиненні злочину. Його обвинувачення за ст.121ч.2 КК України ґрунтується на недостатніх доказах, зокрема, показах свідків, які не були очевидцями події. Просить переглянути справу щодо нього.
Іншими учасниками судового розгляду вирок не оскаржується.
Заслухавши доповідача, пояснення засудженого ОСОБА_1, який підтримав доводи своєї апеляції, думку прокурора про необхідність зміни вироку за апеляцією прокурора та про залишення апеляції засудженого без задоволення, останнє слово ОСОБА_1, в якому він просив задовольнити його апеляцію, перевіривши матеріали справи і доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора підлягає задоволенню, а апеляція засудженого не підлягає задоволенню з таких підстав.
Епізод № 1
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 185 ч.3 КК України, за встановлених і викладених у вироку обставин, обґрунтований доказами, дослідженими судом у порядку, передбаченому ч.3 ст.299 КПК України, та відповідає фактичним обставинам справи.
Як видно з матеріалів справи, ОСОБА_1 як на досудовому слідстві, так і в судовому засіданні повністю визнав свою вину у вчиненому злочині, за який його засуджено.
Оскільки як він та інші учасники судового розгляду справи за цим епізодом обвинувачення не заперечували проти скороченого дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи та розміру цивільного позову, які ніким не оспорюються, суд обмежився тільки допитом підсудних ОСОБА_1 та дослідженням письмових матеріалів справи, а тому засуджений тепер позбавлений права оспорювати їх в апеляційному порядку. (а.с.213)
Враховуючи те, що апеляційний суд за апеляцію засудженого ОСОБА_1 і відповідно до ст.365 КК України не вправі перевіряти висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин справи, які ніким оспорювалися і стосовно яких у порядку ч.3 ст.299 КПК України докази не досліджувалися, тому апеляція в частині оспорювання зазначених фактичних обставин справи – не розглядається.
Що стосується доводів засудженого ОСОБА_1 про те, що його свідчення із зізнанням на досудовому слідстві здобуті із застосуванням недозволених методів слідства, то їх слід визнати надуманими.
З матеріалів справи видно, як на досудовому слідстві, так і в суді з участю захисника засуджений ОСОБА_1 за цим епізодом обвинувачення повністю визнав свою вину та не заявляв про застосування до нього недозволених методів слідства.
(а.с. 95, 101, 213)
Порушень норм кримінально-процесуального закону, зокрема, при збиранні й дослідженні доказів, як про це вказує засуджений в апеляції, перевіркою матеріалів справи не встановлено. Ніяких заяв і клопотань від засудженого з цього приводу на досудовому слідстві та в судовому засіданні з участю захисника не надходило.
(а.с.101, 264)
Епізод № 2
Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у заподіянні тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_4, що спричинили смерть потерпілого, відповідає фактичним обставинам справи, обґрунтований сукупністю доказів, розглянутих у судовому засіданні, наведених у вироку і належно оцінених судом.
В судовому засіданні засуджений ОСОБА_1 на початку судового слідства частково визнав свою вину і не заперечував той факт, що він у ході сварки з батьком ОСОБА_4 побив останнього, наносячи тому удари руками й ногами, але при цьому стверджував, що захищаючись, побив потерпілого, оскільки той ішов на нього з ножем.
Ці заперечення засудженого проти обвинувачення були предметом перевірки у судовому засіданні і спростовуються наведеними у вироку доказами.
На досудовому слідстві ОСОБА_1 як обвинувачений повністю визнав свою вину і показав, що, коли перебував у стані алкогольного сп’яніння, між ним і батьком ОСОБА_4 виник конфлікт, під час якого він побив потерпілого, нанісши спочатку кулаком удар по голові, від якого той упав, а потім наніс тому численні удари руками й ногами у різні частини тіла. (а.с.95)
Під час відтворення обстановки та обставин події ОСОБА_1 підтвердив зазначені обставини, при яких він заподів тяжкі тілесні ушкодження ОСОБА_4 та показав механізм нанесення ним ударів руками й ногами по голові і тілу потерпілого. (а.с.52 - 55)
Зазначені показання засудженого ОСОБА_1 узгоджуються з іншими доказами та відповідають фактичним обставинам справи, тому суд обґрунтовано поклав їх в основу обвинувального вироку.
Висновками судово-медичної експертизи установлено, що на трупі потерпілого ОСОБА_4 виявлено тілесні ушкодження: забій головного мозку, крововиливи під м’якою мозковою оболонкою, які утворилися від ударів тупими предметами, можливо як від одного, так і від сукупності ударів, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя. Ознак ударно-протиударного механізму ушкоджень головного мозку, які свідчать про травму при падінні з висоти власного зросту, не виявлено.
Смерть ОСОБА_4 настала від закритої внутрічерепної травми у виді забою головного мозку та крововиливів під м’яку мозкову оболонку.
(а.с.58- 60)
Дані, що містяться в протоколі відтворення обстановки та обставин події з участю ОСОБА_1 і в протоколі його допиту як обвинуваченого не суперечать даним, отриманим при дослідженні трупа ОСОБА_4 щодо механізму утворення ушкоджень голови потерпілого.
З показані свідків ОСОБА_5 і ОСОБА_6 слідує, що до них прийшла ОСОБА_7 (потерпіла) і повідомила, що ОСОБА_1 (засуджений) побив ОСОБА_4 (потерпілого) та попросила допомогти їх розборонити. Коли вони прийшли, то побачили потерпілого, який був у тяжкому стані, обличчя у нього було у крові, та викликали швидку допомогу. Свідок ОСОБА_6 також показала, що ОСОБА_1 визнав те, що побив свого батька ОСОБА_4
Потерпіла ОСОБА_7 на досудовому слідстві показала, що, коли вона повернулася додому, то почула голос чоловіка ОСОБА_4, який просив засудженого “ОСОБА_1 не бий мене”, і вона зрозуміла, що її син ОСОБА_1 знову б’є батька (потерпілого). Вона побачила, що її син ОСОБА_1 тягнув до сараю ОСОБА_4 На її запитання засуджений повідомив, що не бив батька ОСОБА_4, а той сам упав. Вона не повірила тому, так як її чоловік практично не міг ходити й був побитий. Після чого, вона покликала сусідку на допомогу, разом занесли потерпілого ОСОБА_4 додому, де вона помила його і побачила численні побої на тілі й голові. Чоловік їй сказав, що його побив син ОСОБА_1 (а.с.44)
Оскільки викладені докази узгоджуються між собою щодо фактичних обставин учиненого ОСОБА_1 злочину, у суду не було підстав ставити під сумнів їх достовірність, а тому доводи засудженого про те, що обвинувачення ґрунтується на недостовірних, неналежних і недостатніх доказах, слід визнати безпідставними.
В судовому засіданні потерпіла ОСОБА_7 частково змінила свої свідчення щодо отримання потерпілим ОСОБА_4 тілесних ушкоджень внаслідок падіння.
Врахувавши усі обставини справи, суд обґрунтовано відкинув ці показання потерпілої ОСОБА_7, оскільки вони суперечать фактичним обставинам справи та дослідженим по справі доказам, в тому числі показанням засудженого ОСОБА_1 і потерпілої ОСОБА_7 на досудовому слідстві. Суд правильно розцінив таку зміну свідчень потерпілої як її бажання пом’якшити відповідальність засудженого ОСОБА_1
Також суд обґрунтовано відкинув показання засудженого ОСОБА_1 про те, що він, захищаючись, побив потерпілого ОСОБА_4, так як той ішов на нього з ножем, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, в тому числі показаннями самого ОСОБА_1 на досудовому слідстві. Тому суд правильно розцінив такі свідчення засудженого як обраний ним спосіб захисту.
Аналіз наведених доказів, переконливо свідчить про те, що ОСОБА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, у ході сварки, яка виникла на ґрунті особистих неприязних відносин, умисно наніс удари руками й ногами у різні частини тіла ОСОБА_4, заподіявши тому тяжкі тілесні ушкодження, від яких настала смерть потерпілого.
Давши належну оцінку дослідженим доказам у їх сукупності, суд першої інстанції обґрунтовано визнав ОСОБА_1 винним у вчиненні злочину, за який він засуджений, і правильно кваліфікував його дії за ст.121 ч.2 КК України.
Отже, викладені в апеляції засудженого доводи про необґрунтованість його засудження, не ґрунтуються на матеріалах справи.
Необґрунтованим є його доводи про те, що справа судом розглянута однобічно, оскільки перевіркою матеріалів справи не встановлено даних, які б свідчили про однобічність, неповноту, необ’єктивність чи упередженість дослідження органом досудового слідства й судом обставин, що могли мате значення для справи Як видно з матеріалів справи, у процесі досудового слідства та при судовому розгляді справи були встановлені і досліджені усі обставини, з’ясування яких мало істотне значення для правильного вирішення справи, перевірялася позиція захисту ОСОБА_1 шляхом допиту потерпілої і свідків, показання яких мають значення для справи, дослідженням даних протоколів слідчих дій з участю обвинуваченого, висновків судово-медичної експертизи, яким судом дано належну оцінку у вироку.
Покарання ОСОБА_1 призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України з врахуванням ступеня тяжкості вчиненого ним злочину, його наслідків, даних про його особу та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання, яке на думку колегії суддів є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
Разом із тим, як правильно зазначено в апеляції прокурора, із вступної частини вироку підлягає виключенню вказівка суду про те, що ОСОБА_1 судимий 26.01.2001 року за ст. 114 КК України, оскільки відповідно до ст. 89 КК України він не має судимості.
У зв’язку з необхідністю виправлення цієї помилки суду, вирок у цій частині підлягає зміні та вважати ОСОБА_1 у силу ст. 89 КК України не судимим.
Керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, – задовольнити, а апеляцію засудженого ОСОБА_1 – залишити без задоволення.
Вирок Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 24 березня 2009 року щодо ОСОБА_1 – змінити.
Виключити із вступної частини вироку вказівку суду про те, що ОСОБА_1 судимий 26.01.2001 року за ст. 114 КК України та вважати його таким, що в силу ст. 89 КК не має судимості.
У решті вирок щодо нього залишити без зміни.
Головуючий :
Судді :