Справа № 22ц- 1897 / 09 Головуючий у 1-й інстанції: Єнтіна А.П..
Категорія 05 Доповідач апеляційного суду Кутова Т.З.
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
7 жовтня 2009 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючого: Галущенка О.І.,
суддів: Кутової Т.З., Шолох З.Л.,
при секретарі: Фірсовій Т.В.,
за участю позивача ОСОБА_2, його представника ОСОБА_3, відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5 та її представника ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу
за апеляційною скаргою
ОСОБА_2
на рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 15 червня 2009 року
за позовом
ОСОБА_2
до
ОСОБА_5 та ОСОБА_4
про
усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою
В С Т А Н О В И Л А:
В вересні 2008 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_5 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою.
Позивач зазначав, що він мешкає в АДРЕСА_1 якій розташований на належній йому на праві власності земельній ділянці площею 0,0491га. Власницею будинку № 4 розташованого на суміжній земельній ділянці є ОСОБА_5 На вказаній суміжній ділянці розташований погріб літ. Д, розміри якого збільшені попереднім власником будинку, шляхом самовільно зробленого підкопу, який виходить на земельну ділянку належну позивачу. Оскільки вказаний підкоп в погребі, розташований фактично в близькості житлового будинку позивача і таке загрожує його обвалом, позивач просив зобов’язати відповідачку засипати самовільно влаштований підкоп на його земельній ділянці, усунувши таким чином перешкоди в користуванні належною позивачу земельною ділянкою.
Ухвалою суду від 26 листопада 2008 року в якості співвідповідача по даній справі залучено ОСОБА_4, яка є співвласницею ? частини житлового АДРЕСА_2
Рішенням Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 15 червня 2009 в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2 просить вказане рішення суду скасувати, як незаконне, посилаючись на те, що суд невірно оцінив докази по справі та не вірно застосував норми матеріального права.
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін та їх представників, дослідивши докази по справі, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги.
Суд постановляючи рішення про відмову в задоволенні позову виходив з того, що, спірна підземна споруда, а саме міна погребу літ. Д на території земельної ділянки належній відповідачам є самовільною, на яку права власності останні не набули, а тому і не можуть нести тягар утримання вказаної підземної споруди.
Між тим з таким висновком суду в повній мірі погодитись не можна.
Як вбачається з матеріалів справи і таке встановлено судом ОСОБА_2 є власником житлового АДРЕСА_1 (а.с. 55). Для обслуговування вказаного домоволодіння виділена земельна ділянка площею 0,0491 га., яка на підставі Державного акту на праві власності належить позивачу (а.с. 54).
АДРЕСА_2, який розташований на земельній ділянці площею 1328 кв. м., належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_5 та ОСОБА_4 кожній по ? частині (а.с. 21-31, 32, 34).
З технічного паспорту виготовленого 30 січня 2001 року на домоволодіння відповідачів вбачається, що їм належить погріб літ. Д площею 10, 6 кв.м. (а.с. 29-31). Між тим, актами обстеження відповідних органів від 2 липня 2001 року, 29 лютого 2008 року та від 30 квітня 2009 року встановлено, що площа погребу літ. Д збільшена в розмірах, шляхом підкопу, який виходить на земельну ділянку позивача, та влаштування додаткового підземного приміщення (міни) довжиною 7, 40 м., шириною 2,30 м., глибиною від 2, 50 до 3, 20 м. Вказаний підкоп (міна) розташований фактично на відстані 0, 60 см. від фундаменту житлового будинку позивача ОСОБА_7, створює тим самим небезпеку для експлуатації земельної ділянки та житлового будинку позивача і може призвести до його (будинку) руйнування в будь-який час, а тому підлягає засипанню піском та влаштуванню підпірної стінки фундаментів в межах існуючої міни. (а.с. 10, 13,109). Схематично самовільне підземне приміщення в погребі відповідачів відображено на аркушах справи 110, 116-118.
З пояснень сторін та свідків встановлено що вказана самовільна підземна споруда частини погребу (міна) літ Д побудована попередніми власниками вказаного житлового будинку № 4 ще за часи забудови житлового кварталу. Згідно з положеннями ст. 105 ЦК України (в редакції 1963 року), який діяв на час спірного самовільного будівництва, господарські та побутові спорудження побудовані без належних дозволів підлягали знесенню.
Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 376 ЦК України діючих на теперішній час, також житловий будинок, будівля споруда, інше нерухоме майно, вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. У разі порушення прав інших осіб та будівельних норм вказані самовільні споруди на підставі ч. 7 вказаної статті ЦК України підлягають знесенню.
На момент придбання вказаного домоволодіння чоловіком відповідачки ОСОБА_5 та спадкодавцем відповідачки ОСОБА_8 - ОСОБА_9 за договором купівлі-продажу від 5 вересня 1985 року, самовільна споруда частини погребу (міна) існувала і перейшла в користування нового власника – покупця, а в подальшому відповідачкам по справі: одній в порядку виділення належної їй частки, як подружжю, а іншій в порядку спадкування.
При цьому слід зазначити, що самовільно влаштована, шляхом підкопу міна погребу л. Д є його частиною і доступ до самовільно влаштованих підземних приміщень можливий лише через погреб л. Д. Відповідно до положень ст. 132 ЦК України (в редакції 1963 року) та ст. 181 ЦК України вказаний погреб, є приналежністю житлового будинку належного відповідачам, тому і самовільно збудована підземна частина погребу (міна), хоча і розташована на земельній ділянці позивача, перебуває в володінні та користуванні саме відповідачів. Тому до відповідачів, з набуттям права власності на житловий будинок, перейшов і обов’язок передбачений вказаними правовими нормами, щодо знесення самовільної споруди.
Враховуючи висновки, які містяться в наведених вище актах, про порушення прав позивача на вільне користування належною йому земельною ділянкою та житловим будинком, на відповідачів слід покласти обов’язок по знесенню самовільної споруди (міни погребу) шляхом її засипання, задовольнивши таким чином позовні вимоги ОСОБА_2 За такого оскаржуване рішення підлягає скасуванню.
На підставі положень ст. 88 ЦПК України підлягають розподілу також судові витрати.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309 ЦПК України, судова колегія, -
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.
Рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 15 червня 2009 року скасувати , по справі ухвалити нове рішення.
Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити.
Зобов’язати ОСОБА_5 та ОСОБА_4 засипати самовільно підкопану частину погребу літ. Д розміром 7,40 м. на 2, 30 м., яка виступає за межі земельної ділянки на якій розташований житловий АДРЕСА_2 і виходе на земельну АДРЕСА_1 належну ОСОБА_2
Стягнути з ОСОБА_5 та ОСОБА_4 по 4 грн. 25 коп. судового збору в дохід держави та по 3 грн. 75 коп. витрати на ІТЗ з кожної.
Рішення апеляційного суду може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України на протязі двох місяців з дня набрання ним законної сили, тобто з дня проголошення.
Головуючий:
Судді: