Справа № 22 ц- 2894 / 09 Головуючий у 1-й інстанції: Корзун Г.А.
Категорія 37 Доповідач апеляційного суду Кутова Т.З.
У Х В А Л А
Іменем України
9 грудня 2009 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
Головуючого: Галущенка О.І.,
суддів: Шолох З.Л., Кутової Т.З.,
при секретарі: Фірсовій Т.В. ,
за участю: ОСОБА_2, прокурора Брезіцького В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу
за апеляційною скаргою
прокурора Корабельного району м. Миколаєва, в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1
на рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 1 серпня 2005 року
за позовом
ОСОБА_2
до
державної податкової інспекції в Корабельному районі м. Миколаєва
про
встановлення факту прийняття спадщини, визначення ідеальних часток в спадковому майні та визнання права власності в порядку спадкування за законом
В С Т А Н О В И Л А:
В травні 2005 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовною заявою до державної податкової інспекції в Корабельному районі м. Миколаєва про встановлення факту прийняття спадщини, визначення ідеальних часток в спадковому майні спадкодавців та визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом.
Позивачка зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла її тітка ОСОБА_4, а ІНФОРМАЦІЯ_3 помер чоловік тітки ОСОБА_5. Після їх смерті відкрилась спадщина на приватизовану квартиру АДРЕСА_1. Оскільки позивачка зі своєю матір’ю доглядала спадкодавців та проживала разом з ними до їхньої смерті, а спадкоємці першої черги не прийняли спадщину вона просила задовольнити її позовні вимоги.
Рішенням Корабельного районного суду від 1 серпня 2005 року позов задоволено. Встановлено факт постійного проживання ОСОБА_2 з ОСОБА_4 та ОСОБА_4 до їх смерті, визначено частки померлих в приватизованій квартирі та визнано право власності за позивачкою на спірну квартиру в порядку спадкування за законом.
В апеляційній скарзі, прокурор Корабельного району м. Миколаєва в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, просить вказане рішення суду скасувати, а справу повернути на новий розгляд, посилаючись на те, що суд розглянув справу без залучення до участі в її розгляді осіб, права яких зачіпаються вказаним рішенням.
Заслухавши доповідь судді, пояснення позивачки, прокурора дослідивши письмові докази по справі, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги.
Районний суд вирішуючи позовні вимоги, виходив з того, що після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина на спірну квартиру, а тому за позивачкою, як за спадкоємицею другої черги, на підставі ст. 1265 ЦК України, слід визнати право власності в порядку спадкування за законом.
Такий висновок суду не відповідає вимогам закону та не ґрунтується на доказах по справі.
З обставин, які викладені в позовній заяві, слідує, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які померли відповідно ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_3, а позивачка, нібито є племінницею ОСОБА_4
Відповідно до положень ст. 29 ЦПК України в редакції 1963 року, який діяв на час ухвалення рішення, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
В порушення наведених вимог закону, суд в своєму рішенні послався на вказані в позові обставини, як встановлені факти, не зважаючи на те, що на їх підтвердження не надано належних доказів, як то: свідоцтва про право власності на квартиру, на підтвердження наявності спадкового майна; свідоцтва про смерть її власників, на підтвердження часу відкриття спадщини; свідоцтва про народження матері позивачки на підтвердження її родинних зв’язків з спадкодавицею ОСОБА_4
Як підставу задоволення позовних вимог, суд зазначив, що позивачка є спадкоємицею другої черги, однак послався на ст. 1265 ЦК України, положеннями якої встановлено круг осіб, які мають право спадкування за п’ятою чергою спадкоємців. Між тим, ЦК України, на норми якого послався суд, набрав чинності з 2004 року, а спірні правовідносини, на які вказує позивачка, виникли заздалегідь до вказаного часу, а тому регулюються нормами ЦК в редакції 1963 року. Однак, нормами ЦК в редакції 1963 року не передбачено п’ятої черги спадкування, а до другої черги віднесено, в тому числі і за ЦК в редакції 2004 року, братів, сестер, діда та бабки спадкодавця, до яких позивачка сама себе не відносила.
Суд в рішенні послався як на докази на покази свідків, тоді як, відповідно до протоколу в судовому засіданні свідки не допитувались.
Також, із змісту позову слідує, що однією із вимог позивачки значиться вимога про встановлення факту прийняття нею спадщини після смерті спадкодавців. Така ж вимога зазначена в установочній частині протоколу, викладена в протоколі під час дебатів позивачки та в установочній частині судового рішення. Однак, в порушення положень ст. 15-1 ЦПК України (1963 року), якою передбачено розгляд справ судом в межах заявлених вимог, в резолютивній частині рішення суд вирішив питання про встановлення факту постійного проживання позивачки зі спадкодавцями, не зважаючи на те, що такі вимоги не були заявлені і не навівши при цьому в мотивувальній частині рішення ніяких доводів з цього приводу та не зазначив які ж наслідки для позивачки тягне цей факт.
При розгляді даної справи суд, в порушення вимог ст. 15 ЦПК України (в редакції 1963 року) не створив належних умов для всебічного, повного та об’єктивного з’ясування всіх обставин спору, а саме не витребував з відповідної нотаріальної контори відомості про коло осіб, які звернулись з заявами про прийняття спадщини, або довідки з житлово-експлуатаційної установи про осіб, які були зареєстровані в даній квартирі за життя спадкодавців та на час їх смерті. Суд не перевірив черговість прийняття спадщини спадкоємцями після смерті ОСОБА_4, та після смерті ОСОБА_4 і не зробив висновків відповідно до вимог чинного на той час спадкового законодавства.
З доданого до апеляційної скарги свідоцтва про народження вбачається, що у спадкодавців, є неповнолітній онук ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, батько якого ОСОБА_6, помер ІНФОРМАЦІЯ_4 і на час смерті спадкодавців, за доводами апелянта, був зареєстрований в спірній квартирі. За таких обставин, вказане рішення зачіпає права та обов’язки неповнолітнього ОСОБА_3
Крім цього, суд в порушення вимог ст. 1277 ЦК України, відповідно до яких в разі відсутності спадкоємців, відумерлою спадщина визнається за заявою відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, розглянув справу з неналежним відповідачем податковою інспекцією Корабельного району, до компетенції якої не віднесені спадкові питання.
Відповідно до положень п. 4 ч. 1 ст. 311 ЦПК України, в разі якщо суд вирішив питання про права та обов’язки осіб, які не брали участь у справі, рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд.
Враховуючи наведене, оскаржуване рішення підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд.
При новому розгляді справи, суду слід врахувати наведене, встановити дійсний характер спірних правовідносин, визначитись з учасниками процесу, та вирішити спір відповідно до діючого законодавства на час виникнення спору.
Керуючись статтями 303, 311, 315 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу прокурора Корабельного району м. Миколаєва в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, задовольнити.
Рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 1 серпня 2005 р. – скасувати, справу повернути на новий розгляд до того ж суду іншому судді.
Ухвала набирає законної сили з моменту його проголошення, але протягом двох місяців з цього часу може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України.
Головуючий
Судді