Справа №2-1432/09

                                                                РІШЕННЯ

                                                        ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2009 року                                                                              

Вінницький районний суд Вінницької області у складі :

головуючого: судді      Гриценко І.Г.

при секретарі:               Казьміревській Л.В.  

за участю прокурора  Паламарчук С.М.

представника позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

представників відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4

представника третьої особи ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом прокурора Вінницького району в інтересах держави в особі ВАТ «Ощадбанк» філії - Вінницького районного відділення №5321 до ОСОБА_2, ОСОБА_6, за участю третьої особи органу опіки та піклування Вінницької РДА  про звернення стягнення на будинок на підставі договору іпотеки, виселення, зняття з реєстрації, і інші,-

                                                 ВСТАНОВИВ:

Прокурор Вінницького району звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі ВАТ «Ощадбанк» філії - Вінницького районного відділення №5321 до ОСОБА_2 про звернення стягнення на будинок на підставі договору іпотеки, виселення, зняття з реєстрації, і інші.  

В даному позові, прокурор Вінницького району просить винести рішення, яким

стягнути з ОСОБА_2 на користь ВАТ "Ощадбанк" в особі філії -  Вінницького районного відділення №5321 ВАТ "Ощадбанк" борг в сумі 83 564 грн. 49 коп..; в рахунок погашення боргу по кредиту ОСОБА_2 в сумі 83 564 грн. 49 коп. звернути стягнення на нерухоме майно, а саме: будинковолодіння, яке складається з одного житлового будинку з погосподарськими спорудами і будівлями, який розташований за адресою: Вінницька обл., Вінницький р-н, смт. Стрижавка, вул. Партизанська, 51 шляхом продажу вказаного предмета іпотеки (на підставі договору іпотеки №5059 від 01.10.2004р.) відкритим акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" в особі філії - Вінницьке районне відділення №5321 ВАТ "Ощадбанк" з укладанням від імені ОСОБА_2 договору купівлі - продажу будь-яким способом з будь-якою іншою особою покупцем, з отриманням  всіх необхідних витягів з Державних реєстрів, а також наданням ВАТ "Ощадбанк" всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу. Послався на те, що 10.09.2004р. між ВАТ "Ощадбанк" в особі філії - Вінницьке районне відділення №5321 ВАТ "Ощадбанк" та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №137, відповідно до умов якого (п.п.1.1.,1.2) позичальнику банком було надано
кредит в сумі 75 000 грн. 00 коп. зі сплатою 21 відсотків річних строком на
5 років з терміном остаточного погашення кредиту не пізніше 09.09.2009р. під заставу нерухомого
майна.    

Пунктом 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова    установа    (кредитодавець)    зобов'язується    надати    грошові    кошти    (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених кредитним договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.    

Пунктом 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором

застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно із п.1 ст.1049 параграфа 1 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути   позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п.п.1.1, 1.2 Кредитного договору Позичальник зобов'язався повернути Банку кредит в сумі 75 000 грн. 00 коп. у строк до 09.09.2009р.

Згідно із п.3 ст.346 ЦК України кредити надаються банком під відсоток, ставка якого, як правило,   не може бути нижчою від відсоткової ставки за кредитами, які бере сам банк, і відсоткової ставки,  що виплачується ним  по депозитах. Надання безвідсоткових кредитів забороняється, крім випадків, передбачених законом.    

Відповідно до п.1   ст.1048  ЦК України позикодавець має право на одержання від

позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.    

За умовами п.1.1 Кредитного договору позичальник протягом користування кредитом виплачує банку відсотки з розрахунку 21 % річних.      

Пункти 1.5,4.3 Кредитного договору передбачають зобов'язання позичальника належним чином виконувати взяті на себе зобов'язання, а також щомісячно до 10 числа місяця, проводити погашення кредиту рівними частинами в сумі 8 152 грн. 19 коп., починаючи з 10.09.2008р. та сплачувати відсотки, нараховані банком на залишок заборгованості за кредитом щомісячно, починаючи з 10.10.2004р.    

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушення зобов'язання - це його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.ст.525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а згідно із ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В порушення п.п.1.1,3.3.1.,3.3.4 Кредитного договору позичальник безпідставно відмовився від виконання взятих на себе зобов'язань перед банком по кредитному договору, що полягає в порушенні строків повернення кредиту та відсотків за його користування.

Пункти 3.2.1., 3.2.3. Кредитного договору встановлюють право банку вимагати від позичальника дострокового повернення суми кредиту в цілому, сплати процентів за цим договором, у випадку невиконання або неналежного виконання позичальником будь-якого зобов'язань за цим Договором або Іпотечним договором.

У відповідності до п.5.2 Кредитного договору в разі порушення взятих на себе зобов'язань по своєчасному поверненню основної суми кредиту та сплати відсотків за його користування, позичальник зобов'язався сплачувати банку пеню у розмірі 0,05% за кожен день прострочення платежів.

Як вбачається з розрахунку суми боргу по кредитному договору ОСОБА_2 станом на 24 червня 2009р. боржник повернув банку грошові кошти по «тілу кредиту» в розмірі 6 250 грн. 00 коп., тобто неповернутою залишилась сума кредиту в розмірі 68750 грн. 00 коп. За час користування кредитом позичальник повинен був сплатити банку відсотки в сумі 73 464 грн. 91 коп. Позичальник сплатив банку відсотки в розмірі 62 854 грн. 43 коп., отже несплаченими залишились відсотки в розмірі 10 610 грн. 48 коп. Пеня за прострочення  платежів по кредиту складає 4 204 грн. 01 коп.. Отже, станом на 24 червня 2009р. заборгованість по кредиту складає 83 564 грн. 49 коп.

З метою забезпечення  виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором між банком та ОСОБА_2  01.10.2004р. було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького районного нотаріального округу ОСОБА_7, зареєстрований в реєстрі за №5059.

Відповідно до п.1.2 Договору іпотеки в забезпечення виконання зобов'язань, що виникли у іпотекодавця по кредитному договору було надано в іпотеку нерухоме майно -будинковолодіння, яке складається з одного житлового будинку з погосподарськими спорудами і будівлями, який розташований за адресою: Вінницька обл., Вінницький р-н, смт. Стрижавка, вул. Партизанська, буд.51, характеристика якого зазначена в п.1.2 Договору іпотеки.

У відповідності до п.3.2.1. кредитного договору на адресу відповідача банком було надіслано лист-вимога від 02.04.2009р. №1079 про погашення заборгованості по кредиту. Зазначений лист отримано ОСОБА_2 08.04.2009р., про що свідчить його підпис на повідомленні № 37493. Однак вимоги Банку, викладені в листі, залишились невиконаними.

Статтею 33 ЗУ "Про іпотеку" встановлено, що у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до пункту 3.2.5. Кредитного договору, п.5.2 Договору іпотеки банк набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки в разі неналежного виконання зобов'язань боржником по кредитному договору.

Зобов'язання щодо своєчасного повернення боргу по кредиту позичальник не виконує, що підтверджується розрахунком боргу.

Згідно ст.37 ГК України, ст.7 Закону України "Про банки і банківську діяльність", Розпорядження Президента України № 106 від 20.05.1999р., Постанови КМУ № 876 від 21.05.1999р., Ощадний банк є державним банком України, 100 % акцій якого належить державі.

На органи прокуратури покладено обов'язок представництва та захисту інтересів держави в суді, згідно ст.36-1 Закону України "Про прокуратуру".

Даний позов заявлено в інтересах держави, оскільки діяльність ВАТ "Ощадбанк" є сферою державного регулювання і Кабінет міністрів України, як засновник Банку, контролює цю діяльність. Кредитування населення здійснює з коштів, які громадяни заощаджують у банку і які підлягають своєчасному поверненню вкладникам. Держава в особі Ощадного банку України є гарантом збереження і видачі вкладів за першою вимогою вкладникам, що регламентується ст. 57 Закону України "Про банки і банківську діяльність". Таким чином громадяни, які своєчасно не розрахувались за наданий кредит, завдали збитки безпосередньо вкладникам, банку та державі.

В судовому засіданні прокурор позовні вимоги змінив, а саме, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за кредитним договором збільшив, а в подальшому  згідно поданої прокурором заяви позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за кредитним договором залишено без розгляду.

Позовні вимоги щодо звернення стягнення на нерухоме майно, а саме: будинковолодіння в смт.Стрижавка по вул.Партизанській,51, Вінницького району  підтримала, просила їх задоволити, а також просила виселити та зняти з реєстрації ОСОБА_2, та інших мешканців, які проживають та зареєстровані в житловому будинку, який є предметом іпотеки, що розташований в смт.Стрижавка, по вул.Партизанській,51, Вінницького району, з зняттям з реєстраційного обліку у відділі у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України. Прокурор дала пояснення аналогічні змісту позовної заяви, та заяв про уточнення та збільшення позовних вимог.  Пояснила, що відповідача ОСОБА_2 з його сім’єю необхідно висилити з будинку в смт.Стрижавка, по вул.Партизанській,51, Вінницького району, який є  предметом іпотеки, та зняти ОСОБА_2 з реєстрації, та звернути стягнення на вказане нерухоме майно, шляхом його продажі, оскільки відповідач ОСОБА_2 має заборгованість по кредиту перед ВАТ «Ощадбанк», оскільки такими діями відповідача завдано збиток державі. Вважає, що дитина відповідача, яка народилась після укладення відповідачем договору кредиту і іпотеки також підлягає виселенню з будинку, що знаходиться в іпотеці.

Відповідачі ОСОБА_2 та залучена судом в якості співвідповідача ОСОБА_6 позовні вимоги щодо звернення стягнення на нерухоме майно, а саме: будинковолодіння в смт.Стрижавка по вул.Партизанській,51, Вінницького району, шляхом його продажу, в якому вони з донькою ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 проживають та виселення і зняття з реєстрації з вказаного будинковолодіння не визнали, заперечили щодо їх задоволення. Суду пояснили, що дійсно, ОСОБА_2 в 2004 році взяв кредит в Вінницькому районному відділенні ВАТ «Ощадбанк», частково погасив тіло кредиту та регулярно сплачував відсотки, яких погасив на суму більше 60000 грн., але в зв’язку з кризою та скрутним матеріальним становищем перед банком в нього виникла заборгованість по кредиту, яку відповідач і його дружина  згодні виплачувати шляхом проведення банком реструкторизації боргу. В будинку, який є предметом іпотеки вони проживають сім’єю разом з неповнолітньою дочкою ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, який є їхнім єдиним житлом, і  що іншого житла у них немає. Тому просили в задоволенні позову відмовити.

Залучений судом в якості третьої особи на стороні відповідачів представник органу опіки і піклування Вінницької РДА проти задоволення позову заперечила, вважає, що виселення відповідачів з неповнолітньою дочкою з будинкоівлодіння, в якому вони проживають, та звернення стягнення на вказаний будинок шляхом його продажу порушує права неповнолітньої дитини передбачені ЗУ «Про охорону дитинства», ЗУ "Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей", Конвенцією «Про права дитини», тому неможливо так як сім’я відповідачів будь-якого іншого житла немає.

    Суд, заслухавши пояснення всіх учасників процесу, вивчивши матеріали справи, вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

    Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 є власником житлового будинку в смт.Стрижавка, по вул.Партизанській,51. Вінницького району.

    Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_6 08.08.2004 року уклали шлюб (а.с.70).

    10.09.2004 року між ОСОБА_2 та ВАТ «Ощадбанк» було укладено договір кредиту за №137, відповідно до якого відповідач отримав від банку кредит в сумі 75000 грн. (а. с. 3-5), зі сплатою 21 відсотків річних строком на 5 років, починаючи погашення кредиту з 10 вересня 2008 року щомісячно по 8152,19 грн., а останнє погашення здійснити не пізніше 09.09.2009 року (п.1.4 договору кредиту), та під іпотеку нерухомого майна - придбаного будинку.    

    Для забезпечення належного виконання відповідачем умов договору кредиту між сторонами було укладено договір іпотеки від 01.10.2004 року, в якому предметом іпотеки виступив будинок в смт.Стрижавка, по вул.Партизанській,51 Вінницького району. (а.с.6-8).

    Відповідачем станом на день звернення позивача до суду з позовною заявою було сплачено по кредитному договору: по тілу кредиту 6250 грн., в погашення відсотків 62854,43 грн., пені 59,36 грн. (а.с.14).    

    Також суд встановив, що у відповідачів 02.04.2007 року народилася дочка ОСОБА_8 (а.с.69), яка відповідно до пояснень відповідачів та довідок Стрижавської селищної ради проживає з батьками в спірному будинковолодінні по вул.Партизанській,51 смт.Стрижавка (а.с.94, 105).  

Позивачі ж в судовому засіданні не надали доказів які спростували б обставину проживання відповідачів з неповнолітньою дитиною за вищевказаною адресою та того, що хто-небудь з відповідачів забезпечений житлом, яке значиться за ним зареєстроване.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем ОСОБА_2 умов кредитного договору позивачем надсилався на адресу відповідача лист-вимогу за N 1079 від 02.04.2009 року про необхідність у місячний строк після отримання вимоги сплатити заборгованість по тілу кредиту в сумі 68750 грн. та відсотки і пеню, яку відповідач отримав 07.04.2009 року, що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення (а. с. 17).

    За ст. 2 Закону України "Про іпотеку" законодавство України про іпотеку базується на Конституції України і складається з Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Земельного кодексу України, цього Закону та інших нормативно-правових актів, а також міжнародних договорів України.

    У відповідності до ч. 3 ст. 109 ЖК УРСР звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом.

    Однак, у відповідності до ч. 2 ст. 2 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, підписаною Україною 21.02.90 року, ратифікована Україною 27.02.91 року, набрала чинності для України 27.09.91 року (далі по тексту - Конвенція), Держави-учасниці вживають всіх необхідних заходів для забезпечення захисту дитини від усіх форм дискримінації або покарання на підставі статусу, діяльності, висловлюваних поглядів чи переконань дитини, батьків дитини, законних опікунів чи інших членів сім'ї.

За ч. 1 ст. 3 Конвенції в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно ст. 27 Конвенції Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.  

Батько(-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.  

Держави-учасниці відповідно до національних умов і в межах своїх можливостей вживають необхідних заходів щодо надання допомоги батькам та іншим особам, які виховують дітей, у здійсненні цього права і у випадку необхідності надають матеріальну допомогу і підтримують програми, особливо щодо забезпечення дитини харчуванням, одягом і житлом.  

Держави-учасниці вживають всіх необхідних заходів щодо забезпечення відновлення утримання дитини батьками або іншими особами, які відповідають за дитину як всередині Держави-учасниці, так і за кордоном.  

У відповідності до преамбули Закону України "Про охорону дитинства" від 26.04.2001 року №2402-ІІІ зі змінами, цей Закон визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров'я, освіту, соціальний захист та всебічний розвиток встановлює основні засади державної політики у цій сфері.

За ст. 1 ЗУ «Про охорону дитинства», охорона дитинства - система державних та громадських заходів, спрямованих на забезпечення повноцінного життя, всебічного виховання і розвитку дитини та захисту її прав.  

Згідно ст. 8 ЗУ «Про охорону дитинства»,  кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.  

Згідно ст. 11 ЗУ «Про охорону дитинства», сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього.  

Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

У відповідності до ст. 18 ЗУ «Про охорону дитинства»,  діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем. Органи опіки та піклування зобов'язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла.

У відповідності до ст. 6 СК України правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття. За ч. 3 ст. 5 СК України держава забезпечує пріоритет сімейного виховання дитини.

За статтею 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.  

У відповідності до ч. 2 ст. 176 СК України права батьків та дітей на користування житлом, яке є власністю когось із них, встановлюється законом.  

Згідно ст. 12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей" держава охороняє і захищає права та інтереси дітей при вчиненні правочинів щодо нерухомого майна.    

Неприпустимо зменшення або обмеження прав і охоронюваних законом інтересів дітей при вчиненні будь-яких правочинів стосовно жилих приміщень.

Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей.

Для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, потрібна попередня згода органів опіки та піклування. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав і охоронюваних законом інтересів дітей при наданні згоди на вчинення правочинів щодо належного дітям нерухомого майна.  

Не дивлячись на те, що на момент укладання договору іпотеки у ОСОБА_2 неповнолітніх дітей не було, та з врахуванням того, що відповідно до умов договору відповідач майже повністю сплатив відсотки, частково погасив тіло кредиту, що в ході дії договору кредиту в нього народилася в 2007 році дочка ОСОБА_8, яка забезпечена батьками єдиним придбаним ними житлом по вул.Партизанській,51 смт.Стрижавка, та що відповідачем ОСОБА_2 порушені строки погашення тіла кредиту, частково відсотків, внаслідок загальної фінансової кризи в країні і скрутного матеріального становища, що він не заперечує проти погашення кредиту шляхом реструктуризації суму боргу, з урахуванням думки представника органу опіки і піклування про неможливість виселення дитини з будинку, суд вважає неможливим звернення стягнення на нерухоме майно належне ОСОБА_2 і виселення з нього відповідачів з неповнолітньою дитиною на виконання умов договору кредиту та іпотеки, з урахуванням та захистом інтересів малолітньої дитини відповідачів, оскільки її право забезпечення житлом гарантоване Конституцією України, Сімейним, Житловим кодексами України, Конвенцією «Про права дитини», ЗУ «Про охорону дитинства», ЗУ "Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей".

Вимоги про стягнення суми по кредитному договору відповідно до поданої позивачем заяви про залишення без розгляду, судом залишені без розгляду, що не позбавляє можливості ВАТ «Ощадбанк» та прокурора в його інтересах звернутися з вимогами щодо стягнення суми заборгованості по кредитному договору.  

Тому в задоволенні решти позовних вимог, що не залишені без розгляду, необхідно відмовити.

Суд керуючись ст.ст.5 ч.3, 176 СК України, ст. 109 ч.3 ЖК України, ст.526 ЦК України, ст.2 ч.2, ст. 3 ч.1, ст.27  Конвенції «Про права дитини» від 20 листопада 1989 року, підписаною Україною 21.02.90 року, ратифікована Україною 27.02.91 року, набрала чинності для України 27.09.91 року, ст.ст.8, 11, 18,   ЗУ «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 року №2402-ІІІ зі змінами, ст. 12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей" від 02.06.2005 року №2623-ІV, ст.ст.10,11,15,60,209,212,214,215 ЦПК України, -

                        ВИРІШИВ:

    В задоволенні позову прокурора Вінницького району в інтересах держави в особі ВАТ «Ощадбанк» філії - Вінницького районного відділення №5321 до ОСОБА_2, ОСОБА_6, за участю третьої особи органу опіки та піклування Вінницької РДА  про звернення стягнення на будинок на підставі договору іпотеки, виселення, зняття з реєстрації, і інші вимоги відмовити.

    Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Вінницької області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя: