Справа №2-13/09

копія

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2009  року Кіровський районний суд м. Кіровограда в складі:

                головуючого судді – Куценка О.В.

                при секретарі –  Панковій І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання договору дарування удаваною угодою, визнання дійсним права власності на частину квартири, встановлення порядку користування квартирою та зустрічній позовній заяві ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору дарування та визнання права власності на квартиру,-

Встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить (після змін позовних вимог) визнати договір дарування удаваною угоду, визнати укладеним договір купівлі-продажу квартири, визнати за позивачем право власності на ? частину квартири, як спільне сумісне майно подружжя та встановити порядок користування квартирою.

Відповідач подав зустрічний позов, в якому просить також визнати договір дарування удаваною угоду, визнати укладеним договір купівлі-продажу квартири, визнати за позивачем право власності на всю квартиру.

Відповідач ОСОБА_3, прийнявши участь у минулих судових засідання підтвердила факт того, що на прохання ОСОБА_2 було укладено договір дарування квартири, хоча в дійсності нею отримано 3100 доларів США і вона мала на меті саме продати квартиру.  В дане судове засіданні відповідач ОСОБА_3, не з’явилася, повідомлялася про розгляд справи, причини неявки в суд не сповітсила.

В судовому засіданні позивач, за первісним позовом, вимоги підтримав і на обґрунтування вимог пояснив наступне. 28.02.2002 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено, нотаріально посвідчений, договір дарування квартири №80 в буд. №23 корп. 3 по вул. Жадова в м.Кіровограді. Однак, під договором дарування, фактично, було укладено договір купівлі-продажу квартири. За умовами даного договору ОСОБА_2 передав, а ОСОБА_3 прийняла обумовлену сторонами суму коштів, а саме 3400 доларів США. Дані кошти є спільною власністю подружжя, квартира набута в період шлюбу, а відтак, дана квартира є спільною сумісною власністю подружжя і належить подружжю в рівних частках. Просить встановити порядок користування квартирою, оскільки відповідач перешкоджає в користуванні квартирою, посилаючись на те, що позивач не є власником спірної квартири. Зустрічну позовну заяву визнала частково, в частині визнання договору удаваною угодою та визнання угоди договором купівлі-продажу.

Відповідач з первісними вимогами погодився частково, вважає, що вся квартира має належати йому. Дані вимоги пояснює тим, що квартира була придбана в період шлюбу, однак, кошти, витрачені на її придбання є його особистими, які не можна вважати спільними коштами подружжя. Так, ним було продано квартиру за 2500 доларів США, яка була подаровано лише йому батьком, інші кошти-600 доларів США, ним отримано від продажу запасних частин на автомобіль ГАЗ 21 "Волга", які він придбав до шлюбу.

 Свідок ОСОБА_4 пояснила суду, що ОСОБА_2 дійсно купував у неї запасні частини до автомобіля ГАЗ 21 на загальну суму 350-370 доларів США.

Свідок ОСОБА_5 підтвердила факт того, що придбала у ОСОБА_2 квартиру №62 в буд. №27 корп.2 по вул.Бєляєва в м.Кіровограді за 2500 доларів США. При цьому кошти за квартиру продавцю були передані 28 лютого 2002 року до укладення самого договору купівлі-продажу. Договір уклали лише у квітні 2002 року, у зв’язку з тим, що продавцем було самовільно побудовано балкон і для оформлення нотаріального договору купівлі-продажу квартири вимагалося узаконення самовільного будівництва.

Заслухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі з 11.02.2000 року (а.с.67) по 31.12.2005 року (день набрання законної сили рішенням суду (а.с.60).

28 лютого 2002 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено договір дарування квартири №80 в буд. №23 корп. 3 по вул. Жадова в м. Кіровограді. (а.с. 5, 57).

Відповідно до ст. 243 ЦК УРСР за  договором дарування одна сторона передає безоплатно другій стороні майно у власність..

Сторони по справі стверджують, що в дійсності мали на меті укласти договір купівлі-продажу вказаної квартири. Укладення договору дарування мало місце на прохання ОСОБА_2, з метою зменшення витрат на нотаріальне оформлення договору.  При цьому, ОСОБА_2 було сплачено ОСОБА_3 3100 доларів США за придбану квартиру. З них, як стверджують ОСОБА_2, ОСОБА_3, та свідок ОСОБА_5, 2500 доларів США від продажу кв. №62 в буд. №27 корп.2 по вул.Бєляєва в м.Кіровограді.

Таким чином, суд приходить до висновку про удаваність договору дарування і фактичного укладення договору купівлі-продажу квартири.

 Відповідно до ст. 58 ЦК УРСР недійсною є угода, укладена лише про людське око, без наміру створити юридичні наслідки (мнима угода). Якщо угода укладена з метою приховати іншу угоду (удавана угода), то застосовуються правила, що регулюють ту угоду, яку сторони дійсно мали на увазі.

Відповідно до ст. 224 ЦК УРСР за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Як зазначено в ст. 48 ЦК УРСР недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемлює особисті або майнові права неповнолітніх дітей.

Оскільки, договір дарування є безоплатним договором, а фактично обдарованим передано кошти за придбане майно, що не відповідає вимогам ст. 243 ЦК УРСР, тому даний договір суперечить вимогам закону.  Фактично, сторонами було укладено договір купівлі-продажу квартири, що вбачається із волевиявлення сторін договору.

За таких підстав, договір дарування квартири №80 в буд. №23 корп. 3 по вул. Жадова в м.Кіровограді від 28.02.2002 року, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_6 має бути визнаний недійсним.

Вирішуючи питання про віднесення придбаної квартири до спільного сумісного майна подружжя суд виходить із наступного.

Згідно ст.22 КпШС України майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Відповідно до ст. 24 КпШС України майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку успадкування, є власністю кожного з них.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_2 отримав квартиру кв. №62 в буд. №27 корп.2 по вул.Бєляєва в м.Кіровограді у дар, тому дана квартира належала йому на праві особистої власності. Відтак, кошти, отримані від продажу вказаної квартири також не можна вважати спільними коштами подружжя, а є власністю лише ОСОБА_2 Той факт, що отримані від продажу власної квартири кошти, відповідач ОСОБА_2 повністю витратив на придбання спірної квартири, підтверджуються в судовому засіданні як поясненнями самого відповідача, свідка ОСОБА_5, так і матеріалами справи. Доводи відповідача про неспроможність даних доказів є безпідставними та неспростовують достовірність зазначених доказів.

З пояснень відповідача ОСОБА_3 та ОСОБА_2 вбачається, що спірна квартира придбана за 3100 доларів США. Позивач ОСОБА_1 заперечуючи проти цього, стверджує, що вартість квартири становила 3400 доларів США. Однак, будь-яких доказів цього суду не надала. Окрім того, суд враховує пояснення позивача стосовно того, що позивач не була присутня при укладенні угоди, фактично не цікавилася угодою, тому твердження позивача про вартість придбаної квартири 3400 доларів США суд оцінює критично. Натомість, пояснення відповідача про вартість квартири 3100 доларів США знайшли своє підтвердження.

Суд критично оцінює пояснення відповідача про те, що 600 доларів США, наданих для купівлі квартири, є його особистими коштами, набутими від продажу запасних частин до автомобіля ГАЗ 21 "Волга", оскільки належних та допустимих доказів суду надано не було. Таким чином, дані кошти є спільною сумісною власністю подружжя в рівних частках.

За даних обставин, суд приходить до висновку про те, що позивачем сплачено 300 доларів США за придбану квартиру, відтак частка позивача становить 3/31, відповідачем сплачено 2800 доларів США і його частка становить 28/31 спірної квартири.

Згідно ст. 150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.  , а відповідно до ст. 155 ЖК України жилі будинки (квартири), що є в приватній власності громадян, не може бути в них вилучено, власника не може бути позбавлено права користування жилим будинком (квартирою), крім випадків, установлених законодавством Союзу РСР і Української РСР.

Таким чином, позивач, як співвласник квартири, має право користування квартирою нарівні з відповідачем. Оскільки виділити сторонам кімнати в квартирі відповідно до їх ідеальної долі є неможливим, позивач просить встановити порядок користування спірною квартирою, суд вважає можливим виділити позивачу в користування кімнату площею 10.4 кв.м, відповідачу - 11,6 кв. м. та 16, 4 кв. м. коридор, кухню, кладову, ванну, туалет залишити в спільному користуванні.

За даних обставин, позовні вимоги за основним та зустрічним позовами підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати залишити по фактично понесеним сторонами.    

На підставі ст.ст. 48, 58, 224, 243, ЦК УРСР, 22, 24 КпШС України, 150, 155 ЖК України, керуючись ст. ст. 88, 213-215 ЦПК України, суд,-

Вирішив:

Позовні вимоги за первісною та зустрічною позовними заявами задовольнити частково.

Визнати недійсним договір дарування від 28.02.2002 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_6, за яким ОСОБА_3 подарувала, а ОСОБА_2 прийняв у дар квартиру №80 в буд. №23 корп. 3 по вул. Жадова в м.Кіровограді.  

Вважати укладеним 28.02.2002 року договір купівлі-продажу за яким ОСОБА_3 продала,  а ОСОБА_2 придбав квартиру №80 в буд. №23 корп. 3 по вул. Жадова в м.Кіровограді.  

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 3/31 частки квартири №80 в буд. №23 корп. 3 по вул. Жадова в м.Кіровограді.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 28/31 часток  квартири №80 в буд. №23 корп. 3 по вул. Жадова в м.Кіровограді.  

Встановити порядок користування квартирою №80 в буд. №23 корп. 3 по вул. Жадова в м.Кіровограді, виділивши ОСОБА_1 кім. площею 10,4 кв. м., ОСОБА_2 кім. площею 11,6 кв. м. та 16, 4 кв. м. Коридор, кухню, кладову, ванну, туалет залишити в спільному користуванні.  

В решті позовних вимог за первісною та зустрічною позовною заявами – відмовити.

Судові витрати залишити  по фактично понесеним.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Кіровоградської області протягом одного місяця з дня його проголошення, шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом перших 10-ти діб та апеляційної скарги протягом наступних 20-ти діб.

Суддя Кіровського

районного суду                     підпис                 ОСОБА_7

м. Кіровограда

Згідно з оригіналом

Суддя Кіровського

районного суду                                           ОСОБА_7

м. Кіровограда