РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
від 15 лютого 2007 р. селище Верховина справа № 2 - 24 / 2007 рік
Верховинський районний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого - судді Токарука В.І.
з участю секретаря: Пікула М.Й.
позивача ОСОБА_1
представника відповідача: Шкрібляк Л. О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Верховинського районного споживчого товариства про визнання договору купівлі - продажу дійсним та визнання права власності,
УСТАНОВИВ:
Позивач свої позовні вимоги мотивує тим, що згідно рішення правління Івано-Франківської облспоживспілки від 28 грудня 1999 року правлінню Верховинського райСТ надано дозвіл на продаж: магазину № 5 «Господарські товари», який розташований по вул. Гуцульського повстання, 1- А у селищі Верховина.
08 лютого 2000 року вона уклала договір купівлі - продажу приміщення магазину № 5 «Господарські товари» із головою правління Верховинського райспожтвтовариства за суму 11133 грн. 21 коп. вказану в договорі вартість магазину внесла в касу райСТ 08 лютого 2000 року по касовому ордеру 009. Постановою правління Верховинського райспоживтовариства від 10 лютого 2006 року за № 2 затверджено даний договір купівлі - продажу та передано магазин в її користування та власність.
З введенням в дію законодавства про реєстрацію прав власності на нерухоме майно, звернулася до БТІ із заявою про реєстрацію прав власності на магазин та навіс, але їй відмовили в цьому, пославшись на необхідність довідки, яку повинно видати Верховинське райспоживтовариство. На початку грудня 2006 року звернулася до голови Верховинського райспоживтовариства із проханням про надання довідки, однак він теж: відмовив їй.
З врахуванням того, що вона у 2000 році правомірно придбала магазин з навісом, заплативши за нього обумовлену в договорі суму, з того часу володіє, користується ним, однак не може розпорядитися, так як право власності не зареєстровано за нею.
Просить визнати договір купівлі - продажу дійсним та визнати право власності на магазин і навіс.
В судовому засіданні позовні вимоги підтримала.
Представник відповідача заявлений позов визнав частково, суду пояснив, що позивачці продано частину магазину, площею 84.8 кв. м, а навіс не продавався, оскільки він є самостійною будівлею і на даний час перебуває на балансі райСТ. В
частині продажу магазину в них будь - яких претензій немає, а навіс є самостійною будівлею, а тому в цій частині в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Заслухавши пояснення сторін, показання представника Коломийського БТІ та дослідивши надані письмові докази, суд вважає, що позов підлягає до задоволення із наступних підстав.
Із матеріалів справи видно, що 08 лютого 2000 року позивачка уклала письмовий договір купівлі - продажу приміщення магазину № 5 «Господарські товари» із головою правління Верховинського райспоживтовариства за суму 11133 грн. 21 коп.. Вказану в договорі вартість магазину внесено в касурайСТ 08 лютого 2000 року по касовому ордеру 009. Постановою правління Верховинського райспоживтовариства від 10 лютого 2006 року за № 2 затверджено даний договір купівлі - продажу.
Згоду на продажу магазину №5 «Господарські товари», 1966 року побудови, балансовою вартістю 9201 грн. правлінню Верховинського районного споживчого товариства надала Івано-Франківська ОСС постановою правління від 28 грудня 1999 року за МІ82 -р.
На момент укладення договору правовідносини купівлі продажу регулювалися ст. ст. 224- 238 Цивільного кодексу України 1964 р. з відповідними змінами і доповненнями.
Згідно ст. 224 ЦК України (1964 р.) за договором купівлі - продажу продавець зобов 'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов 'язується прийняти майно і оплатити за нього певну грошову суму. Нотаріального посвідчення згідно ст. 227 цього кодексу вимагав тільки договір купівлі -продажу житлового будинку. Угоди державних, кооперативних та інших громадських організацій між: собою і з громадянами повинні укладатися в письмовій формі (ст. 44 ЦК України 1964 р.).
З наведеного випливає, що форма укладеного договору купівлі - продажу відповідає вимогам закону, при його укладенні досягнуто інші істотні умови, з обох сторін договір виконаний: позивачка оплатила гроші, а відповідач передав магазин.
Спірним питанням є те, чи продавався із магазином навіс, чи ні.
Вирішуючи це питання суд виходить із того, що згідно інвентарної справи Коломийського МЕТІ магазин і навіс є одне ціле і площа магазину № 5 «Господарські товари» становить 140.3 кв. м, а площа навісу - 84.6 кв. м.
Ст. 132 Цивільного кодексу України (1964 р.) встановлено, що приналежністю є річ, призначена служити головній речі і зв 'язана з нею спільним господарським призначенням. Приналежність наслідує долю головної речі, якщо в договорі або в законі не встановлено інше.
В нашому випадку не зазначено, що разом із магазином не продається навіс, а отже слід виходити із того, що позивачу разом із магазином продано і навіс.
Такий висновок суду підтверджується довідкою - характеристикою за № 150 від 16.12.2001 року, виданою Коломийським МЕТІ, з якої видно, що позивачці відчужується приміщення магазину та навіс, площею 84.6 кв. м, балансовою вартістю 9201 грн. що становить 29/50 ідеальної частки, довідкою Верховинського райспоживтовариства від 15.06.2006 р. № 121, що магазин № 5 по вул. Гуцульського повстання проданий ОСОБА_1: приміщення №№ 1,2, площею 81.8 кв.м та навіс 84.6 м., рішенням селищної ради про надання Сорюк
В.І земельної ділянки під будівлею магазину по вул. Гуцульського повстання, який викупила у райспоживтовариства, площею 0.02 га.
Такий висновок суду підтверджується також: «Положенням про неподільне громадське майно споживчої кооперації України», затвердженого постановою правління Центральної спілки споживчих товариств України від 03.04.2003 p.. П.,п. 2.4.1,2.4.2 цього Положення передбачено, що інвентарним об'єктом є кожна окрема будівля. Будівлі, відгородження та інші надвірні споруди, що обслуговують будівлі становлять з ними один інвентарний об 'єкт.
З врахуванням наведеного суд не може взяти до уваги пояснення відповідача, що навіс, який примикає до магазину і обслуговує його, є самостійним інвентарним об'єктом і перебуває на балансі райСТ (довідки від 18.01. та 05.02.2007р за №№ 7,13) оскільки воно суперечить зібраним по справі доказам та вище зазначеному Положенню.
Суд не може взяти до уваги листа Верховинського райспоживтовариства від 13.02.2007року за № 24, що довідка за № 121 від 15. 06.2006року про продаж: ОСОБА_1 магазину і навісу не видавалася, оскільки в матеріалах справи мається її ксерокопія, яка завірена печаткою та підписом посадової особи.
З врахуванням вище наведеного та вимог ст. 328 Цивільного кодексу України, яким встановлено, що право власності набувається на підставах, не заборонених законом, зокрема із правочинів суд вважає за доцільне задовольнити позовні вимоги.
У відповідності до ст. 88 ЦПК України з відповідача в користь позивача слід стягнути судові витрати в сумі 293 грн. 45 коп.
Керуючись ст. ст. 88,214, 215 ЦПК України та на підставі ст. ст. 132, 224-238 ЦК України (1964 p.), ст. 328 ЦК України, ст. 88 ЦПК України, «Положення про неподільне громадське майно споживчої кооперація України», затвердженого постановою правління Центральної спілки споживчих товариств України від 03.04.2003р., суд,-
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити. Визнати договір купівлі продажу від 08.02.2000 року, укладений між: ОСОБА_1 та Верховинським районним споживчим товариством дійсним.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на нерухоме майно: приміщення магазину №5 «Господарські товари», площею 81.8 м кв., та навіс, площею 84.6 м кв., що розташовані у селищі Верховина, вул. Гуцульського повстання, 1 А і становлять 29/50реальної частки.
Стягнути з Верховинського районного споживчого товариства 293 грн. 45 коп. судових витрат в користь ОСОБА_1.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Івано Франківської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги. У випадку неподання заяви рішення суду набирає законної сили.