Справа № 2а-1030/09
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 грудня 2009 року Приморський районний суд міста Одеси в складі:
головуючого-судді Чернявської Л.М.,
при секретарі Бурлаченко Д.О.,
за участю: (учасники процесу в судове засідання не з’явились)
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі засідань суду в місті Одесі справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси про визнання відмови відповідача виплатити щомісячну державну соціальну допомогу дітям війни та вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси (далі - УПФ) про зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити на його користь недоплачену йому, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу за період з 2007 року по 31 жовтня 2008 року включно суму 2 601 гривень 30 копійок та просить зобов’язувати відповідача нарахувати та виплатити цю суму, як дитині війни. Зобов’язати відповідача нараховувати та виплатити ій, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу в 2009 році.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що вона належить до соціальної групи дітей війни та відповідно до статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” (далі Закон) має право на отримання щомісячного підвищення пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Однак, відповідач, у порушення закону перерахунок пенсії не здійснив, тому він звернувся до суду за захистом своїх законних прав та інтересів.
Позивач в судове засідання не з’явився, до суду надійшла заява про розгляд справи за його відсутністю, відповідно ч.3 ст.122 КАСУ, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про день, місце та час розгляду справи повідомлявся належним чином, до суду надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутністю при цьому надавши письмові заперечення проти позову посилаючись на те, що позивач дійсно має право на отримання пенсії з урахуванням щомісячного підвищення пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, однак ст. 7 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” зазначено, що забезпечення соціальних гарантій здійснюється за рахунок державного бюджету, а кошти УПФ для проведення підвищення пенсій надані не були. Крім того відсутній Закон, який би встановлював розмір мінімальної пенсії за віком саме для здійснення перерахунку (підвищень) пенсій та надбавок. Після набрання чинності Рішенням Конституційного суду України № 10-рп2008 від 22.05.08 р. Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 р. № 530 позивачу виплачувалася надбавка до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії.
Дослідивши матеріали справи, оцінюючи дії (бездіяльність) відповідача, суд виходить з приписів ч.3 ст.2 КАС України та приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи повинні діяти лише на підставі та в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і Законами України.
Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.
Матеріалами справи встановлено, що позивач народився 28 лютого 1942 року, є громадянином України, пенсіонер, що підтверджується його паспортом та пенсійним посвідченням, а з 30.06.2006 року отримав статус «дитини війни» та перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного Фонду України в Приморському районі м.Одеси і отримує пенсію.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які мають статус «дитини війни», на їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки визначені та закріплені в Законі України “Про соціальний захист дітей війни”№2195 від 18.11.2004 року.
На підставі ст. 6 названого Закону , дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлений ст.28 Закону України „ Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування ” №1058 від 09.07.2003 року у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. При цьому ч. 3 ст. 28 вищезазначеного Закону передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 ч. 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених за цим Законом.
Чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою ст. 28 зазначеного закону мінімального розміру пенсії, а це не може бути підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання щомісячного підвищення пенсії виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Протягом 2007 – 2008 років позивач не отримував щомісячну державну соціальну допомогу, передбачену ст. 6 Закону України "Про соціальних захист дітей війни". Враховуючи те, що позивач є дитиною війни, він наділений державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на отримання надбавки до пенсії.
Пунктом 12 ст.71 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік” було зупинено дію ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” з урахуванням ст. 11 цього закону, якою визначено певні умови отримання підвищення пенсії інвалідам.
Рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, серед яких: ст. 111 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік”, за якою були встановлені умови та звужений перелік осіб, що мають право на підвищення до пенсії та п.12 ст.71, яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, з урахуванням статті 111 цього Закону.
Таким чином, ст.111 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік”, якою керувався відповідач у 2007 році, втратила чинність 09.07.2007 року та редакція ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» повернулась в первинний стан.
Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиційне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Відповідно до вимог ч.2 ст.152 Конституції України, Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Однак, до набрання чинності цим Рішенням, тобто, до 09 липня 2007 року, положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", якими керувався відповідач, були дійсними і тому позовні вимоги за період з 01 січня по 09 липня 2007 року задоволенню не підлягають.
Наступне внесення зміни до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” відповідно до Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік», набрало чинності з 01.01.2008 року.
За таких обставин суд вважає, що право позивача порушено та він має право на підвищення пенсії у 2007 році в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, визначеному Законом України “Про соціальний захист дітей війни” з дня ухвалення рішення Конституційним судом України №6-рп/2007, тобто за період з 9 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року.
Згідно положення пункту 41 розділу ІІ “Внесення змін до деяких законодавчих актів ” Закону України “ Про Державний бюджет України на 2008 рік, зазначена стаття 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" була змінена і викладена зміненої редакції. Встановлене, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону „ Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту ”) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України по справі N 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року положення пункту 41 розділу ІІ “Внесення змін до деяких законодавчих актів” Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” були визнані неконституційними та такими, що втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України цього рішення.
При цьому у п.6 Конституційний Суд України зазначив, що рішення у цій справі має преюдиційне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, визнаних неконституційними.
Виходячи з того, що редакція ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” від 01 січня 2008 року втратила свою чинність з дня прийняття рішення Конституційним судом України по справі N 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, то з цієї дати відновилася попередня редакція даної статті, а також право позивача на нарахування підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
До набрання чинності вказаним рішенням по справі N 10-рп/2008, тобто, до 22 травня 2008 року, положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік", які зупиняли дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" на 2008 рік, були дійсними і тому позовні вимоги за період з 01 січня по 22 травня 2008 року задоволенню не підлягають.
Судом встановлено, що, всупереч зазначеним рішенням Конституційного Суду України, управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси вказану соціальну допомогу позивачеві не виплачував і не сплатив по цей час. Суд критично ставиться до тверджень щодо відсутні коштів на здійснення вищевказаних виплат, виходячи з наступного. Відповідно до статті 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України, а не за рахунок бюджету Пенсійного фонду України.
Суд враховує правову позицію Конституційного Суду України, що для значної кількості громадян України пільги, компенсації і гарантії, право на які передбачено чинним законодавством, є додатком до основних джерел існування, необхідною складовою конституційного права на забезпечення достатнього життєвого рівня (ст.48 Конституції України), який принаймні не може бути нижчим від прожиткового мінімуму, встановленого законом (ч.3 ст.46 Конституції України), тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за ст.22 Конституції України не допускається. Зупинення його дії можливе за умови введення відповідно до п.31 ч.1 ст.85, п.19 ч.1 ст.92 Конституції України надзвичайного стану (ст.64 Конституції України) (Рішення Конституційного Суду України від 20.03.2002р. №5-рп/2002 (v005p710-02) у справі щодо пільг, компенсації і гарантій.
Крім того, згідно ст.17 ч.1 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди України застосовують при розгляді справ «Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод» та протоколи до неї і практику Європейського Суду як джерело права.
Розглядаючи борги у сенсі поняття «власності», яке міститься у ст.1 ч.1 Протоколу №1 до Конвенції, право не обмежено лише власністю на фізичні речі та не залежать від формальної класифікації у національному законодавстві, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як «майнові права» і таким чином, як власність.
Суд враховує, щодо справі «Кечко проти України» (заява № 63134/00) Європейський Суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, пільг і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (п.23 рішення суду).
У зв’язку з цим, Європейський Суд не прийняв до уваги позицію Уряду України про колізію двох нормативно-правових актів - Закону України, відповідно якому встановлені надбавки «дітям війни» з бюджету і який є діючим та Закону України «Про державний бюджет» на відповідний рік. Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов’язань (п.26 рішення Качко проти України).
Таким чином, посилання на відсутність коштів щодо забезпечення виплати позивачу зазначеного підвищення пенсії є безпідставними, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань, які встановлені статтею 46 Конституції України та Законом України “Про соціальний захист дітей війни”. Звідси суд дійшов висновку, що відсутність коштів не є підставою для невиконання зобов’язань, покладених на Управління Пенсійного Фонду України законодавством.
Також, є безпідставними посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплати зазначеного підвищення пенсії у вказаному розмірі, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань, які встановлені статтею 46 Конституції України та Законом України "Про соціальний захист дітей війни". Такі доводи апелянта не відповідають як нормам національного законодавства, так і міжнародного, зокрема ч.1 ст. 1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод, яка є частиною законодавства України, і практиці Європейського Суду з прав людини.
В 2008 році позивач, як дитина війни фактично отримував підвищення до пенсії у розмірі розрахованому відповідачем згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», але без врахування рішення по справі N 10-рп/2008, яким з 22 травня 2008 року відновилася попередня редакція вказаної статті 6. Звідси, суд зазначає, що при нарахуванні відповідачем підвищення до пенсії позивачу за 2008 рік необхідне враховувати вже отримані позивачем відсотки за цей час.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (у редакції від 18.11.2004, чинний у 2009 році) дітям війни пенсії або щомісячне грошове довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсій, підвищується за 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, відповідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно ії дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.
Отже, нарахування та виплата у 2009 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до ч.2 ст.11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб. Таким чином, суд вважає, що необхідно визнати бездіяльність відповідача щодо не нарахування та виплати щомісячної соціальної допомоги відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” - протиправними.
У відповідності до статті 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Крім того, вимоги позивача в частині стягнення конкретних сум не підлягають задоволенню, оскільки суд не наділений правом здійснювати функції органу по призначенню та нарахуванню пенсії.
Керуючись ст.ст. 19, 22, 46, 152 Конституції України, Законом України “Про соціальний захист дітей війни”, Законом України “Про Державний бюджет на 2007 рік”, Законом України “Про Державний бюджет на 2008 рік”, Законом України “Про Державний бюджет на 2009 рік”, ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року по справі №1-29/2007, рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 року по справі №10-рп/2008, ст.ст.7-9, 11, 71, 158, 160, 162, 163 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Позов ОСОБА_1 – задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі міста Одеси щодо не нарахування та не виплати підвищеної пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, та за період з 22 травня 2008 року по 31грудня 2008 року.
Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Приморському районі міста Одеси нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії, що передбачене ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з розрахунку прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законодавством, - за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, та за період з 22 травня 2008 року по 31грудня 2008 року з врахуванням при розрахунку підвищення до пенсії отриманих позивачем відсотків за цей час.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Одеського адміністративного апеляційного суду через Приморський районний суд міста Одеси шляхом подачі заяви про Ії апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня Ії проголошення і подачі апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подачі заяви про апеляційне оскарження, або в порядку частини 5 статті 186 КАС України.
Суддя
Приморського районного
суду міста Одеси ОСОБА_2