Справа № 2-а-620/09
ПОСТАНОВА
Іменем України
14 жовтня 2009 року м. Токмак
Токмацький районний суд Запорізької області в складі:
головуючого судді Новікової Н.В.
при секретарі: Астаховій С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора ДПС ДАІ роти №2 ОСОБА_2 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до інспектора ДПС ДАІ роти №2 ОСОБА_2, в якому вказав, що постановою інспектора ДПС ДАІ роти №2 ОСОБА_3 від 05.06.2009 р., позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 122 ч. 1 КУпАП та накладене адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн.
Вищевказана постанова винесена за результатами фото фіксації за допомогою спеціального технічного приладу «Візир» № 0812499.
Позивач вказану постанову вважає незаконною, свою вину не доведеною з наступних підстав.
Так, позивач вказує, що в порушення вимог ст.ст.254 ч.2, 256 КУпАП не було складено протокол про адміністративне правопорушення; при винесенні постанови були порушені його права, передбачені ст. 268 КУпАП, а при накладенні адміністративного стягнення не були враховані характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь вини, майновий стан, обставини, що пом’якшують та обтяжують відповідальність, передбачені ст. 33 КУпАП.
Крім того, відповідно до ст. 14-1 КУпАП до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху у разі їх фіксації працюючим в автономному режимі спеціальними технічними засобами, що мають функцію фото-і кінозйомки, відеозапису, чи засобами фото – і кінозйомки, відеозапису притягаються власники (співвласники) транспортних засобів. Проте технічний засіб, за допомогою якого було здійснено фіксацію (найменування : ВІЗИР, серійний номер 0812499), як правило передбачає фіксацію за допомогою працівника ДАЇ, тобто у ручному режимі. В оскаржуваній постанові не міститься доказів, що фіксацію здійснено саме в автоматичному режимі.
До того ж, у постанові відсутні вказівки на те, хто саме проводив фото-фіксацію правопорушення за допомогою приладу „Візир” та чи була ця особа допущена до використання спеціального технічного засобу, відповідно до п. 13.2 Інструкції з діяльності підрозділів ДПС Державтоінспекції МВС України, затвердженої Наказом МВС від 13.11.2006 р. № 1111.
На підставі наведеного просить суд оскаржувану постанову скасувати, провадження у справі закрити.
Крім того, в позивач просив поновити строк на оскарження постанови, оскільки постанову він отримав лише 20.09.2009 року.
Позивач у судовому засіданні позов підтримав, просив суд його задовольнити.
Відповідач у судове засідання не з’явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 1131236. Клопотання про відкладення розгляду справи до суду не надходило, заперечень проти позову відповідачем не надано.
Суд вважає можливим, на підставі ст. 128 КАС України розглянути справу за відсутності відповідача.
Заслухавши позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення(вчинення дії); безсторонньо(неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілям, на досягнення яких спрямоване це рішення(дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Так, судом встановлено, що постановою інспектора ДПС ДАІ роти № 2 від 05.06.2009 року, позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 122 ч. 1 КУпАП, а саме за те, що 05.06.2009 року об 11 год. 44 хв. на 478 км. а/д Харків – Сімферополь, він керуючи автомобілем «Ауди», д/н НОМЕР_1, рухався зі швидкістю 115 км/год., чим перевищив, встановлену швидкість руху на 25 км/год і порушив п.12.6 ПДР, та накладене адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн.
Вказану постанову відповідачем було винесено в порядку ст.ст. 14-1, 258 КУпАП, відповідно до яких, у разі виявлення адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, протокол про адміністративне правопорушення не складається, а постанова у справі про адміністративне правопорушення виноситься без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Копії постанови у справі про адміністративне правопорушення та матеріалів, зафіксованих за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів…, надсилаються особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, протягом трьох днів з дня винесення такої постанови.
Таким чином суд вважає, що зазначені вимоги закону відповідачем були виконані, а посилання відповідача на те, що не було складено протокол про адміністративне правопорушення; при винесенні постанови були порушені його права, передбачені ст. 268 КУпАП, а при накладенні адміністративного стягнення не були враховані вимоги ст. 33 КУпАП є необґрунтованими.
Разом з тим, відповідно до ст.10 Закону України „Про міліцію”, яка визначає основні обов'язки міліції, працівник міліції зобов’язаний: забезпечувати в межах своєї компетенції безпеку дорожнього руху, додержання законів, правил і нормативів у цій сфері (п.12 ч.1).
Стаття 11 Закону України „Про міліцію” передбачає право працівника міліції використовувати передбачені нормативно-правовими актами технічні засоби, в тому числі засоби фото- і відеоспостереження, для виявлення та фіксування порушень правил дорожнього руху.
Порядок застосування спеціальних контрольно-вимірювальних приладів визначається Інструкцією з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України, затвердженої наказом МВС 13 листопада 2006 року за №1111, відповідно до якої спеціальні контрольно-вимірювальні прилади для визначення швидкості руху, фіксації порушень правил, норм та стандартів у сфері безпеки дорожнього руху, прилади для виявлення підробок у документах, інші спеціальні технічні засоби застосовуються згідно з інструкціями та методичними вказівками про порядок використання цих технічних засобів (п.13.1); до роботи зі спеціальними технічними засобами допускаються працівники, які вивчили інструкції з їх експлуатації та склали заліки з правил їх застосування. Перевірка знань правил експлуатації спеціальних технічних засобів здійснюється щокварталу. Працівники, які не склали заліків, до роботи з такими засобами не допускаються, забороняється застосування засобів вимірювання, які не пройшли метрологічної перевірки або мають свідоцтво про таку перевірку, термін дії якого минув(п.13.2); на кожний засіб вимірювання заводиться журнал обліку роботи технічних засобів вимірювання. Він заповнюється працівником ДПС ДАІ, що застосовував прилад при нагляді за дорожнім рухом. Використання під час несення служби спеціальних технічних засобів, не передбачених табельною належністю підрозділу, забороняється (п.13.4).
Однак, суду не надано доказів що прилад, яким проводився нагляд за дорожнім рухом з метою фіксації порушень ПДР є автоматичним засобом фото- чи відео фіксації та не знаходився у співробітника ДАІ, який міг використовувати його в ручному режимі. Між тим, ст. 14-1 КУпАП передбачає, що для застосування приладів автоматичного фіксування необхідно щоб фіксація велася саме засобами фото-, кіно-, або відео зйомки, які працюють в автоматичному режимі.
Крім того, в постанові не зазначено хто саме проводив фіксацію правопорушення; суду не надано доказів того, що особа, яка проводила фіксацію, відповідно до Інструкції допущена до використання спеціальних засобів нагляду за дорожнім рухом.
За таких умов суд вважає, що фіксація правопорушення позивача не відповідає вимогам закону.
Додаткових доказів суду не надано.
Враховуючи наведене, на підставі наявних доказів та вимог чинного законодавства суд дійшов висновку, що при винесенні постанови про адміністративне правопорушення відповідачем порушено норми чинних нормативно-правових актів, вина особи у вчиненні правопорушення належним чином не доведена, твердження позивача належними доказами не спростовані, тому постанова підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення закриттю на підставі п.3 ч.1 ст . 293 КУпАП
Крім того, згідно зі ст. 289 КУпАП, скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом 10 днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу.
Як зазначив позивач, він отримав постанову 20.09.2009 року, що підтверджується довідкою Квартального комітету, відповідно до якої до 20.09.2009 р. позивач був відсутній за місцем свого проживання, а до суду позивач звернувся 30.09.2009 р., тобто протягом 10 днів з дня отримання постанови поштою.
Таким чином, суд вважає, що ОСОБА_1 пропустив строк на оскарження з поважних причин, а тому його вимога про поновлення строку на оскарження постанови підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 8, 19, 21,22, 26, 55, 62, 124 Конституції України, ст.ст.14-1, 122-1, 251, 258, 247, 293 КУпАП, ст.ст. 3,7,8,9,12,71,160,162,163 КАС України, суд –
постановив :
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Поновити ОСОБА_1 строк на оскарження постанови від 05.06.2009 року по справі про адміністративне правопорушення.
Постанову інспектора ДПС ДАІ роти № 2 ОСОБА_2 від 05.06.2009 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 122 ч. 1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн. скасувати; провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.
Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Токмацький районний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня її проголошення та апеляційної скарги протягом 20 днів після подачі заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя:
Інспектору ДПС ДАІ
ОСОБА_2
75560, Херсонська область, Генічеський район,
смт. Новоолексіївка
Токмацький районний суд Запорізької області направляє Вам копію постанови суду від 14.10.2009 р. про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення.
Додаток: копія постанови від 14.10.2009 р0. на 2 арк.
Суддя Токмацького районного суду
Запорізької області ОСОБА_4
Інспектору ДПС ДАІ
ОСОБА_2
75560, Херсонська область, Генічеський район,
смт. Новоолексіївка
Токмацький районний суд Запорізької області направляє Вам копію постанови суду від 14.10.2009 р. про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення.
Додаток: копія постанови від 14.10.2009 р0. на 2 арк.
Суддя Токмацького районного суду
Запорізької області ОСОБА_4