Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 320/2565/17 Головуючий у 1-й інстанції: Іваненко О.В.

Провадження № 22-ц/778/2424/18 Суддя-доповідач Поляков О.З.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2018 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого Полякова О.З.

Суддів Кухаря С.В.

Крилової О.В.

При секретарі Бабенко Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 12 квітня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, третя особа: Орган Опіки та піклування виконавчого комітету Мелітопольської міської ради про надання дозволу на виїзд за кордон неповнолітньої дитини без згоди та супроводу батька,-

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2017 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3, про надання дозволу на виїзд за кордон неповнолітньої дитини без згоди та супроводу батька, який неодноразово уточнювала.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що 22.01.2011 року вона зареєструвала шлюб з відповідачем. Від шлюбу у них народився син ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

З 25 травня 2018 року по 01 грудня 2018 року вона має намір організувати поїздку з сином до Федеративної республіці Німеччина у м. Нюрнберг до мешкання її двоюрідної сестри ОСОБА_7, громадянки Німеччини, для тимчасового відпочинку та оздоровлення сина. Вказана поїздка запланована за письмовою згодою ОСОБА_7 від 05.09.2017 року. В даний час вони з відповідачем мають напружені відносини, шлюбні відносини між ними фактично припинені. Після припинення шлюбних відносин дитина проживає з нею.

Для виїзду за кордон особи, яка не досягла 16 років потрібно нотаріально засвідчене клопотання батьків, однак ОСОБА_3 ухиляється від надання такого клопотання.

Враховуючи вищевикладене просила суд дозволити оформлення та виготовлення документів для виїзду за кордон України та виїзд за кордон України до країн, членів Шенгенської угоди та Європейського союзу, у тому числі до Федеративної республіки Німеччина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1, в супроводі його матері ОСОБА_4 без згоди та супроводу його батька ОСОБА_3 в період з 01 червня 2018 року по 01 грудня 2018 року.

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 12 квітня 2018 року позов задоволено.

Дозволено оформлення та виготовлення документів для виїзду за кордон України до країн, членів Шенгенської угоди та Європейського союзу, у тому числі до Федеративної республіки Німеччина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1, в супроводі його матері ОСОБА_4 без згоди та супроводу його батька ОСОБА_3

Дозволено виїзд за кордон України до країн, членів Шенгенської угоди та Європейського союзу, у тому числі до Федеративної республіки Німеччина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1, в супроводі його матері ОСОБА_4 без згоди та супроводу його батька ОСОБА_3 в період часу з 01.06.2018 року по 01.12.2018 року.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду, хвалити нове про відмову в задоволенні позову.

Вислухавши доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставин справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу свої вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Зазначеним вимогам рішення суду не відповідає.

Задовольняючи позовні вимоги та надаючи дозвіл на виїзд за кордон України малолітньому ОСОБА_5 у супроводі матерів та без згоди батька, суд першої інстанції виходив доведеності та обґрунтованості таких вимог.

Однак, колегія не погоджується з таким висновком суду.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.01.2011 року сторони зареєстрували шлюб.(а.с 6)

Від шлюбу мають неповнолітнього сина - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Який після припинення шлюбних відносин проживає разом з матір'ю ОСОБА_4 (а.с. 7)

Відповідно до положень ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Статтею 313 ЦК України визначено, що фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), опікунів і в їхньому супроводі чи супроводі осіб, які уповноважені ними.

Згідно із ч. 2 ст. 4 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" оформлення проїзного документа дитини провадиться на підставі нотаріального засвідченого клопотання батьків або законних представників батьків чи дітей у разі потреби самостійного виїзду неповнолітнього за кордон. У клопотанні зазначаються відомості про дитину, а також про відсутність обставин, що обмежують відповідно до цього Закону право на виїзд за кордон (лише для дітей віком від 14 до 18 років). За відсутності згоди одного з батьків виїзд неповнолітнього громадянина України за кордон може бути дозволено на підставі рішення суду.

За змістом наведеного Закону у разі відсутності згоди одного з батьків питання про виїзд неповнолітнього за кордон вирішується судом за позовом іншого з батьків зі з'ясуванням питання про країну виїзду, строку та мети виїзду, а при задоволенні такого позову судом ухвалюється рішення про дозвіл на виїзд неповнолітнього громадянина України за кордон.

Згідно із п. 1 п. 4 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57, виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, здійснюється за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків із зазначенням у ній держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі, якщо другий з батьків відсутній у пункті пропуску.

Відповідно до ч. ч. 1,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч.І ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до положень ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

На підтвердження своїх позовних вимог ОСОБА_4 вказувала, що вона позбавлена можливості виїхати за кордон з неповнолітнім сином ОСОБА_5, 25.08.2013 року через відсутність згоди батька дитини.

Однак, матеріали справи не містять будь-яких доказів того, що ОСОБА_4 зверталася до відповідача з проханням надати дозвіл на виїзд дитини за кордон, а відповідач відмовив у наданні такої згоди.

Окрім того, зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач має намір виїхати з неповнолітньою дитиною до родичів до Німеччини , з метою оздоровлення сина та його відпочинку.

Разом з тим, зазначаючи про те, що мета поїздки відпочинок та оздоровлення дитини, ОСОБА_4 не вказує конкретний період часу на який вона має намір виїхати за кордон, яким саме чином відбуватиметься оздоровлення дитини і чи взагалі є необхідність оздоровлення дитини закордоном, зокрема довідки лікувальної установи про наявність будь-яких захворювань у ОСОБА_5, довідки про перебування дитини на «Д» обліку.

Під час розгляду справи позивачем змінювався період на який вона мала бажання виїхати з дитиною за кордон: за первинними вимогами це термін з 25.12.2017 року по 25.06.2018 року \а.с.36\,уточненими - з 01.06.2018 року по 01.12.2018 року \ а.с.106\ ,без правового обґрунтування зміни періоду перебування за кордоном саме в інтересах дитини.

Окрім цього, позивачем також не було надано жодного доказу щодо наявності належних умов перебування та проживання дитини за кордоном.

Наявна в матеріалах справи заява родички позивача - громадянки Німеччини -ОСОБА_7, стосовно того, що вона бере на себе всі можливі витрати, пов'язані з перебуванням та виїздом з Німеччини ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , зокрема щодо харчування, надання житла та матеріального забезпечення не є належним доказом в розумінні вимог ст.. 77 ЦПК України.

Так, з вказаної заяви неможливо зробити висновок, що під час перебування неповнолітнього ОСОБА_5 за кордоном, йому будуть забезпечені достатні та необхідні умови для проживання, оскільки вона не свідчить про фінансову спроможність ОСОБА_7

Таким чином, позивачем не доведено належними та допустимими доказами того, що надання дозволу на виїзд неповнолітнього ОСОБА_5 за кордон без згоди та супроводу батька відповідатиме інтересам саме дитини.

Окрім того, вимогами ст. 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Відповідно до ст. 7 Сімейного кодексу України жінка та чоловік мають рівні права і обов'язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім'ї, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН від 20.11.1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння.

Згідно п. 3 ст.9 Конвенції ООН про права дитини, передбачено право дитини підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками.

З урахуванням наведених норм матеріального права, наявність дозволу на виїзд неповнолітнього ОСОБА_5 за кордон України до країн, членів Шенгенської угоди та Європейського союзу, без згоди та супроводу батька буде порушувати перш за все права неповнолітнього ОСОБА_5 щодо підтримки відносин і прямих контактів з батьком, а також права відповідача на спілкування та побачення з дитиною.

Таким чином, з урахуванням наведеного, колегія приходить до висновку, що ухвалюючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції обмежився формальним підходом до вирішення справи, висновки суду першої інстанції не відповідають вимогам закону та матеріалам справи,доказам по справі дана неналежна оцінка і тому судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволені позову.

Керуючись ст. ст. 376,381-384 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити.

Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 12 квітня 2018 року у цій справі - скасувати, прийняти нову постанову за якою:

«У задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3, третя особа: Орган Опіки та піклування виконавчого комітету Мелітопольської міської ради про надання дозволу на виїзд за кордон неповнолітньої дитини без згоди та супроводу батька - відмовити.»

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 20.07.2018 року.

Головуючий:

Судді: